Постанова

від 31.08.2023 по справі 922/1514/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/1514/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Постельнік Ірини Вікторівни, місто Харків (вх. № 1264 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2022 у справі №922/1514/22 (повний текст складено та підписано 04.11.2022, м.Харків) суддя Калініченко Н.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Мастер", м. Харків

до відповідача - Фізичної особи-підприємця Постельнік Ірини Вікторівни, м. Харків

про стягнення суми , -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2022 позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Мастер", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Постельнік Ірини Вікторівни про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень від 12.06.2020 у загальному розмірі 298 221,05 грн, з яких 239 000,00 грн заборгованість за користування орендованим майном та 59 221,05 грн компенсація за отримані комунальні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов`язання з боку відповідача щодо систематичної несплати орендної плати (сторонами не оформлено розірвання договору №05/Р оренди нежитлових приміщень від 12.06.2020, втім, відповідач фактично залишив орендовані приміщення 12.05.2022, яке використовував до зазначеної дати). Станом на 12.05.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становила 312 621,05 грн, що складається з:

-плати за користування орендованим майном в розмірі 239 000,00 грн в т.ч. ПДВ;

-вартості спожитих послуг під час користування орендованим майном: спожиті послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 8 923,82 грн в т.ч. ПДВ; комплексні послуги - 2 392,00 грн в т.ч. ПДВ; спожиті послуги електричної енергії - 62 305,23 в т.ч. ПДВ.

Після часткової сплати відповідачем 10 000,00 грн в якості відшкодування спожитої електричної енергії в орендованому майні в лютому місяці 2022 року, залишок боргу відповідача перед позивачем станом на 29.08.2022 складав 298 221,05 грн. в т. ч. ПДВ, а саме:

- заборгованості з користування орендованим майном в сумі 239 000,00 грн, в т.ч. ПДВ (в грудні 2021 року - 4 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, в січні 2022 року - 47 000, 00 грн, в .ч. ПДВ, лютому 2022 - 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, березні 2022 року - 47 000,00 грн, в.ч. ПДВ, квітні 2022 року 47 000,00 грн, в.ч. ПДВ, травні 2022 року - 47 000,00 грн, в т. ч. ПДВ);

- вартості спожитих послуг під час користування орендованим майном: спожиті послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 8 923,82 грн, в.ч. ПДВ; комплексні послуги - 2392,00 грн, в.ч. ПДВ; спожиті послуги електричної енергії - 47 905,23 грн в.ч. ПДВ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Мастер" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі №922/1514/22. Розгляд справи №922/1514/22 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачеві, згідно статті 251 ГПК України, строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позов (арк.спр.38-39).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.11.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Постельнік Ірини Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Мастер" заборгованість за користування орендованим майном за договором оренди нежитлових приміщень №05/Р від 12 червня 2020 року у сумі 208 677,42 грн та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 130,16 грн. В іншій частині позову відмовлено (арк..спр.55-62).

Не погодившись з ухваленим рішенням відповідач, Фізична особа-підприємець Постельнік Ірина Вікторівна звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 28.06.2023, в якій просить суд:

-поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1514/22;

- долучити до матеріалів справи наступні докази: платіжне доручення № 443 від 27 грудня 2021 року; платіжне доручення № 444 від 21 грудня 2021 року; платіжна інструкція від 19 листопада 2022 року; платіжне доручення № 470 від 24 січня 2022 року; завірена копія акту надання послуг №310 від 31 грудня 2021 року; завірена копія акту надання послуг №278 від 30 листопада 2021 року; завірена копія акту надання послуг №12 від 31 січня 2022 року; виписка по декількох рахунках за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 р.; лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року;

- рішення Господарського суду Харківської області від 04 листопада 2022 року в частині стягнення заборгованості за користування орендованим майном за договором оренди нежитлових приміщень №05/Р від 12 червня 2020 року у розмірі 208 677,42 грн та судові витрати розмірі 3 130,16 грн. у справі № 922/1514/22 скасувати;

- ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Бренд-Мастер" відмовити в повному обсязі (арк.спр.78-111).

Підставами скасування рішення апелянт вважає наступні обставини:

- необізнаність про існування вказаної справи (апелянт вказує, що не отримував жодного документу із суду чи від позивача, поштова кореспонденція поверталась за спливом строку зберігання). Відзначає, що про існування вказаної справи дізнався лише після накладення арешту;

- суд повинен був відмовити у задоволенні позову, оскільки ст. 612 ЦК України не мала б застосовуватись, адже існували форс-мажорні обставини, які унеможливили використання орендованого приміщення та ведення господарської діяльності відповідачем. Також апелянт зазначає, що право позивача не було порушено, тому в позову мало бути відмовлено, а провадження закрито;

- апелянт не погоджується з розміром орендної плати, зазначаючи, що передання приміщення за актом приймання-передачі 12.06.2020 року не свідчить про фактичне користування приміщенням за час стягнення заборгованості, який вимагає позивач. Скаржник вказує, що договором встановлено, що фактом надання орендодавцем послуг з оренди за договором є саме акт здачі-прийняття послуг. Отже, підписання сторонами акту наданих послуг за грудень 2021 року є визнання факту укладення угоди про зміну п. 3.1 договору стосовно встановлення орендної плати у розмірі 17000,00 грн. Заявлений розмір заборгованості включає в себе період з грудня 2021 року, але за грудень 2021 року оплата була проведена в повному обсязі. Суд не звернув увагу, що доказами надання послуг з оренди приміщення у відповідному місяці є саме складені акти надання послуг відповідно до п. 1.7 договору;

- скаржник також посилається на відсутність руху коштів на рахунку, як на підставу не користування орендованим майном.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Істоміна О.А., Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, зокрема, поновлено Фізичній особі-підприємцю Постельнік Ірині Вікторівні процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2022 у справі №922/1514/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Постельнік Ірини Вікторівни на рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2022 у справі №922/1514/22. Розгляд апеляційної скарги Постельнік Ірини Вікторівни на рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2022 у справі №922/1514/22 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 19.07.2023 року (включно), для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України. Встановлено позивачу строк до 19.07.2023 року (включно), для надання письмових пояснень та/або заперечень щодо наданих скаржником разом з апеляційною скаргою доказів, а саме платіжного доручення №443 від 27 грудня 2021 року; платіжного доручення №444 від 21 грудня 2021 року; платіжної інструкції від 19 листопада 2022 року; платіжного доручення № 470 від 24 січня 2022 року; завіреної копії акту надання послуг №310 від 31 грудня 2021 року; завіреної копія акту надання послуг №278 від 30 листопада 2021 року; завіреної копії акту надання послуг № 12 від 31 січня 2022 року; виписки по декількох рахунках за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 р.; лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2022 у справі №922/1514/22. Витребувано матеріали справи №922/1514/22 із Господарського суду Харківської області.

07.07.2023 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/1514/22 (1 том).

12.07.2023 до Східного апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Мастер" надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В клопотанні зазначено, що вирішення спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем має досить важливе значення для позивача та вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи, також позивач має бажання надати усні пояснення по суті спору, тому існує необхідність у розгляді справи № 922/1514/22 в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відмовлено позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Бренд Мастер" у задоволенні клопотання про розгляд справи №922/1514/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В межах строку, встановленого ухвалою суду від 04.07.2023, через «Електронний суд» від ТОВ «Бренд Мастер» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє просить суд:

- залучити даний відзив із додатками до матеріалів справи №922/1514/22;

- у задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Постельнік Ірини Вікторівни на рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2020 року у справі №922/1514/22 відмовити;

- оскаржуване рішення залишити без змін (арк.спр.126-152).

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив:

- жодних доказів факту не перебування відповідача за місцем реєстрації та виїздом з міста Харкова апелянтом не надано до суду апеляційної інстанції, так само як позивачу з боку ФОП Постельнік І.В. не надано жодних повідомлень щодо зміни адреси місця реєстрації/перебування тощо;

- посилання відповідача на те, що війна, як обставина непереборної сили, прямо вплинула на неможливість ведення відповідачем нормальної господарської діяльності (форс-мажорні обставини), є безпідставним. У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують для відповідачки (апелянта) наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором №05/Р оренди нежитлових приміщень від 12.06.2020 року чи докази звернення про видачу такого сертифіката. Також відповідач не повідомив суд про поважні причини неможливості такого звернення;

- на теперішній час відповідачем не оформлено розірвання вказаного договору оренди та повернення орендованого майна з користування шляхом укладення із орендодавцем (позивачем у справі) акту приймання - передачі орендованого майна за вищезазначеним договором, хоча фактично відповідачем звільнено орендоване майно 12.05.2022 року.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем є 312 621,05 грн в т.ч. ПДВ, що складається з: плати за користування орендованим майном в розмірі 239 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, що складається з заборгованості по сплаті орендної плати в грудні 2021 року в розмірі 4 000,00 грн в т.ч. ПДВ, в січні 2022 року - 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, лютому 2022 року - 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, в березні 2022 року - 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, в квітні 2022 року - 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, в травні 2022 року - 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ; вартості спожитих послуг під час користування орендованих майном: спожиті послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 8 923,82 грн. в т.ч. ПДВ; комплексні послуги 2 392,00 грн. в т.ч. ПДВ; спожиті послуги електричної енергії 47 905,23 грн. в т.ч. ПДВ.

Також позивач заперечує проти наданих відповідачем до апеляційної скарги додатків.

Відзив на апеляційну скаргу судом розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи.

25.08.2023 через «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Постельнік І.В. на адресу Східного апеляційного господарського суду надішли:

-клопотання про витребування доказів;

-клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи;

-клопотання/заяви (письмові пояснення).

Обгрунтовуючи клопотання про витребування доказів відповідач зазначив, що позивач надав до суду відзив, до якого долучено листи № 01-02/02 від 02 лютого 2022 року та № 01-04/01 від 04 січня 2022 року. На вказаних листах міститься підпис та напис «получила». Однак, на переконання апелянта, ФОП Постельнік І.В. не отримувала цих листів, та відповідно нічого не підписувала, а тому вказаний доказ викликає сумніви у його достовірності та свідчить про намагання позивача ввести в оману суд. А тому, відповідач, керуючись ст. ст. 81, 91 ГПК України просить суд витребувати у ТОВ «Бренд Мастер» оригінали листів №01-02/02 від 02 лютого 2022 року; №01-04/01 від 04 січня 2022 року та журнал вихідної кореспонденції, де вказані відомості щодо цих листів.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши подане клопотання, суд апеляційної інстанції відмовляє у його задоволенні, оскільки апелянтом не доведено неможливість їх надання суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справа повинна бути розглянута в розумні строки, критеріями чого є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Антоненков та інші проти України", заява №14183/02, §41).

Обгрунтовуючи клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, апелянт зазначив ідентичні обґрунтування, що і в клопотанні про витребування доказів. Апелянт просив призначити по справі судову почеркознавчу експертизу та перед експертом поставити наступні питання:

- Чи виконано рукописні тексти у Листах № 01-02/02 від 02 лютого 2022 року та №01-04/01 від 04 січня 2022 року фізичною особою-підприємцем Постельнік Іриною

Вікторівною?

- Чи виконані рукописні тексти у Листах № 01-02/02 від 02 лютого 2022 року та №01-04/01 від 04 січня 2022 року однією особою?

- Чи виконано підпис від імені особи фізичної особи-підприємця Постельнік Ірини

Вікторівни у Листах № 01-02/02 від 02 лютого 2022 року та № 01-04/01 від 04 січня 2022 року Фізичною особою-підприємцем Постельнік Іриною Вікторівною чи іншою особою?

2. Проведення судової почеркознавчої експертизи доручити Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, 8).

3. Зупинити провадження справи на час проведення судової почеркознавчої експертизи.

Суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що ФОП Постельнік І.В. не заявляла клопотання про призначення судової експертизи в суді першої інстанції та не була позбавлена можливості подати до суду як учасник справи висновок експерта, складений на її замовлення в порядку ст.101 ГПК України.

Право особи на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (Рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Обов`язок національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України").

В клопотанні/заяві (письмових поясненнях) апелянт звернув увагу, зокрема, що ТОВ «Бренд Мастер» передало в оренду приміщення за адресою: м. Харків, пр-т Московський, буд. 181 не лише ФОП Постельнік І.В. У приміщенні за цією адресою проводять господарську діяльність також багато інших орендарів. Ідентифікувати саме, що уточнена звітність стосувалася виключно договору укладеного з апелянтом не є можливим, та є не що іншим ніж введенням в оману суд. А отже, на думку апелянта, не може братися судом до уваги. Таким чином, право позивача не було порушено та в позові мало бути відмовлено, а провадження закрито. Крім того, на думку відповідача, висновки суду про наявність заборгованості з орендної плати у відповідача не відповідають обставинам справи; порушено та неправильно застосовано норми матеріального права: ст. 610, 612 ЦК України, ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»; порушено норми процесуального права: ст.ст. 2, 5, 13, 14, ч. 3 ст. 46, ст. 237 ГПК України. Враховуючи наведене, відповідач просить суд апеляційну скаргу ФОП Постельнік Ірини Вікторівни на рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/1514/22 від 04 листопада 2022 року задовольнити в повному обсязі. Рішення Господарського суду Харківської області від 04 листопада 2022 року в частині стягнення заборгованості за користування орендованим майном за договором оренди нежитлових приміщень № 05/Р від 12 червня 2020 року у розмірі 208677,42 грн та судові витрати розмірі 3130,16 грн. у справі № 922/1514/22 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бренд Мастер» відмовити в повному обсязі.

Особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити умови укладеного між сторонами договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст наданих сторонами доказів на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача як орендаря заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень від 12.06.2020.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Відповідачем до апеляційної скарги в якості додатків надані документи (нові докази), які апелянт просить долучити до матеріалв справи.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, на які посилається учасник справи, зокрема відповідач, в обґрунтування своєї позиції, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на відповідача покладено обов`язок подати такі докази разом з відзивом на позовну заяву.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - на відповідача).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідачем не обгрунтувантовано причин неподання відповідного переліку документів (нових доказів) до суду першої інстанції, відповідної заяви на поновлення строку для подання таких доказів останнім не надано.

В процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України має визначені межі перегляду справи, а з огляду на те, що заявником обґрунтованих причин, з яких такі дії (зокрема, щодо отримання необхідних на його думку доказів) не могли бути надані раніше, які унеможливили своєчасне вчинення таких процесуальних дій відповідачем, останнім не наведено, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про долучення доказів в межах поданої апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини.

12 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Мастер» в особі директора Маслій Ольги Іванівни, яка діє на підставі Статуту та Договору про співпрацю по експлуатації Об`єкту нерухомості від 04.12.2017 року надалі іменується «Орендодавець» з однієї сторони та Фізичною особою - підприємцем Постельнік Іриною Вікторівною - надалі «Орендар», з іншої сторони, в подальшому разом іменуються «Сторони», а кожна окремо «Сторона» укладено договір оренди нежитлових приміщень № 05/Р (надалі - «договір») (арк.спр.7-8).

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху №27-31, 31 а, площею 48,8 кв., першого поверху №№62,64, 64-а-70, 72,74,75, площею 369,8 кв.м., загальною площею 418,6 кв.с. в літері «А-4», розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок №181 (сто вісімдесят один) (надалі іменується «орендоване майно»).

Відповідно до п. 1.7. договору щомісячно орендар складає та надає орендодавцю на підпис акти здачі-прийняття послуг з надання орендованого майна в користування. Підписання орендарем актів здачі-прийняття послуг свідчить про отримання послуги від орендодавця з користування орендованим майном.

Орендодавець протягом 5 днів з дня набрання чинності цим договором передає, а Орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами. З моменту підписання зазначеного акта починається обчислення строку оренди за цим договором (п. 2.1 договору).

Приміщення вважається поверненим Орендодавцю з дня підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі орендованого майна. Орендар протягом 5 днів після закінчення строку оренди повертає, а Орендовець приймає орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами (п.п. 2.3-2.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору за користування орендованим майном встановлюється наступний порядок оплати: - в період з 12 червня 2020 року по 30 червня 2020 року встановлюється орендна плата в розмірі 15 000,00 грн, в т.ч. ПДВ; - в період з 01 липня 2020 року встановлюється щомісячна орендна плата в розмірі 27 000,00 грн, в т.ч. ПДВ. Орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавцем щомісячно наперед (не пізніше 7-го (сьомого) числа поточного місяця, за який справляється орендна плата). До договору було укладено додаткову угоду №09 від 26 жовтня 2021 року зі змісту якої вбачається, що в період з 01 грудня 2021 року встановлюється щомісячна орендна плата в розмірі 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ.(арк.спр.10)

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендар відшкодовує орендодавцеві вартість спожитих послуг у орендованому майні, в тому числі і комунальних, з моменту укладення даного договору на підставі наданих орендодавцем рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Відшкодування та/або сплата за спожиті послуги розраховується наступним чином:

- електроенергія - за даними встановлених у орендованих приміщеннях відлічуючих лічильників. Оплата відшкодування спожитої електричної енергії у орендованих приміщеннях здійснюється не пізніше наступного дня з моменту отримання рахунку, що надається орендодавцем протягом перших двох днів поточного розрахункового періоду, розрахунковим періодом для відшкодування спожитої електричної енергії є період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця;

- водопостачання та прийняття стічних вод - за даними встановлених у орендованих приміщеннях відлічуючих лічильників. Оплата відшкодування послуг водопостачання та водовідведення у орендованих приміщеннях здійснюється на підставі наданих орендодавцем рахунків до 30 числа поточного місяця, оплата здійснюється протягом двох календарних днів з моменту отримання рахунку, розрахунковим періодом для відшкодування послуг водопостачання та водовідведення є календарний місяць;

- газопостачання - варочний газ за даними встановлених у орендованих приміщеннях відлічуючих лічильників; повітряне опалення за даними встановлених у орендованих приміщеннях відлічуючих лічильників; парове опалення - пропорційно площі, яку займає орендар; втрати природного газу на підігрів води розраховуються відштовхуючись від кількості спожитої води на підставі формули витрат природного газу на підігрів води або за встановленими відлічуючими лічильниками тепла. Оплата відшкодування послуг газопостачання у орендованих приміщеннях здійснюється на підставі наданих орендодавцем рахунків до 30 числа поточного місяця, оплата здійснюється протягом двох календарних днів з моменту отримання рахунку;

- теплова енергія, в тому числі з альтернативних джерел - за даними встановлених у орендованих приміщеннях відлічуючих лічильників тепла або пропорційно площі, яку займає орендар із розрахунку встановленої вартості тепла. Оплата відшкодування вартості отриманої теплової енергії у орендованих приміщеннях здійснюється на підставі наданих орендодавцем рахунків до 30 числа поточного місяця, оплата здійснюється протягом двох календарних днів з моменту отримання рахунку.

Також, у п. 3.3. договору зазначається, що детальне обґрунтування розрахунків вартості спожитих послуг може бути надане орендарю за його вимогою. Додатково орендодавець надає, за необхідності, комплексне обслуговування орендованого майна, комбіновані офісні адміністративні послуги, що відшкодовуються орендарем на підставі наданих орендодавцем рахунків до 30 числа поточного місяця, оплата здійснюється протягом двох календарних днів з моменту отримання рахунку.

Розділом 4 сторони погодили «Права та обов`язки сторін».

Зокрема, пунктом 4.1 договору сторони погодили, що Орендар має право використовувати орендоване майно згідно умов даного договору за умови своєчасної оплати орендних та інших платежів та належдного, згідно з призначенням використання.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що Орендар, зокрема, зобов`язується своєчасно сплачувати орендну плату; повернути Орендодавцю орендоване майно після закінчення строку дії договору або в разі розірвання договору про що укладається акт приймання - передачі.

Орендодавець має право, зокрема, контролювати наявність, стан, напрям та ефективність орендованого майна; відмовитися від договору за підставами та в порядку, визначеним договором та діючим законодавством України (п. 4.4 договору).

Розділом 5 сторони погодили «Відповідальність сторін за порушення договору».

Строк цього договору починає свій перебіг з 12 червня 2020 року та діє до 31 грудня 2022 року включно. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Зміни до цього Договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору. Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору. Договір може бути розірваний або змінений лише за згодою сторін. Орендодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення орендованого майна, якщо Орендарем порушено терміни внесення орендної плати за договором більш ніж на 10 днів та використання орендованого майна не за призначенням (п. 1.2 договору). Орендодавець має право відмовитись від цього договору, направивши письмове повідомлення Орендарю, у випадку, якщо Орендар не погоджується із новим розміром орендної плати (п.п.6.1-6.5.1 договору).

На взаємовідносини за цим договором не розповсюджуються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (п. 7.2 договору).

Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу, якщо вони складені в тій же формі, що і цей договір. Після підписання цього договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та буд-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору (п.п. 7.3-7.4 договору)( арк. спр. 7-8).

Із матеріалів справи вбачається, що за вказаним договором орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 27-31, 31а, першого поверху №№ 62, 64, 64а-70, 72, 74, 75, загальною площею 418,6 кв.м. в літері «А-4», розташовані за адресою: місто Харків, проспект Московський (Героїв Харкова), будинок 181 з необхідністю сплати орендної плати, що підтверджується атом приймання - передачі орендованого майна за договором №05/Р оренди нежитлових приміщень від 12.06.2020 (арк.спр.9).

Отже, 12.06.2020 року відповідач фактично прийняв в користування нежитлові приміщення за вищевказаним договором оренди.

Протягом строку дії вказаного договору сторонами неодноразово вносились зміни.

Так, у додатковій угоді №09 від 26.10.2021 року встановлено наступний розмір орендної плати за користування відповідачем орендованих приміщень для розміщення в ньому закладу харчування - за період з 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2021 року включно: 17 000,00 грн, в т.ч. ПДВ; з 01 грудня 2021 року встановлено щомісячну орендну плату в розмірі 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ (арк.спр.10).

Частиною 2 пункту 3.1. статті 3 договору передбачено необхідність оплати орендної плати за користування орендованим майном щомісячно наперед не пізніше 7-го числа поточного місяця, за який справляється орендна плата.

За твердженнями позивача, на час звернення до суду із позовом сторонами не оформлено розірвання договору, втім відповідач фактично залишив орендовані приміщення 12.05.2022 року, яке використовував до зазначеної дати, в зв`язку з чим разом із вимогою на виконання зобов`язання позивачем відповідачу направлено на узгодження та підписання додаткову угоду №10 від 12.05.2022 року до договору та акт прийому-передачі орендованого майна від 12.05.2022 року до договору, які повернути позивачу, як не вручені у зв`язку із закінченням терміну зберігання (арк.спр.11-14).

Отже, станом на 12.05.2022 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 312 621,05 грн, в т.ч. ПДВ, що складалась з: плати за користування орендованим майном в розмірі 239 000,00 грн, в т.ч. ПДВ; вартості спожитих послуг під час користування орендованих майном: спожиті послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 8 923,82 грн, в т.ч. ПДВ; комплексні послуги 2 392,00 грн, в т.ч. ПДВ; спожиті послуги електричної енергії - 62 305,23 грн, в т.ч. ПДВ.

Після фактичного розірвання договору оренди та залишення відповідачем орендованих приміщень відповідачем на поточний банківський рахунок позивача було сплачено наступні грошові кошти:

- 5000,00 грн, в т.ч. ПДВ - сплачено 27.07.2022 року в якості відшкодування спожитої електричної енергії в орендованому майні в лютому місяці 2022 року;

- 5000,00 грн, в т.ч. ПДВ - сплачено 19.08.2022 року в якості відшкодування спожитої електричної енергії в орендованому майні в лютому місяці 2022 року (оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за 01.06.2020-29.08.2022 - арк. спр.23-27).

За твердженням позивача, залишок боргу відповідача перед позивачем станом на 29.08.2022 року складає 298 221,05 грн, в т.ч. ПДВ, а саме:

- заборгованість за користування орендованим майном в сумі 239 000,00 грн, в т.ч. ПДВ (в грудні 2021 року - 4000,00 грн, в т.ч. ПДВ; в січні-травні 2022 року - по 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ щомісяця);

- вартості спожитих послуг під час користування орендованим майном: спожиті послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 8 923,82 грн, в т.ч. ПДВ; комплексні послуги - 2 392,00 грн, в т.ч. ПДВ; спожиті послуги електричної енергії - 47 905,23 грн, в т.ч. ПДВ. Позивач зазначає, що вказане підтверджується інформацією з оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за період з 01 червня 2020 року по 29 серпня 2022 року.

Додатково позивачем надано виписки з банківського рахунку позивача у вигляді картки рахунку 361 за період з 01.06.2020 року по 29.08.2022 року (арк.спр. 15-30).

На переконання позивача, він виконав всі обов`язки, передбачені договором, проте відповідач систематично порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендних платежів та відшкодування вартості спожитих послуг.

Враховуючи той факт, що договором не визначено строк погашення заборгованості відповідача, позивачем направлено за зареєстрованою адресою відповідача листа з вимогою про виконання зобов`язання за вих. № 01-01/08 від 01.08.2022 року протягом 7 (семи) календарних днів з часу отримання вказаної вимоги (арк.спр.11).

Зазначену вимогу відповідачем не отримано, лист повернуто позивачу.

Додатково позивачем направлено вказану вимогу на виконання зобов`язання 03.08.2022 із додатковою угодою про розірвання договору на електронну адресу, зазначену відповідачем в договорі, як один із засобів зв`язку, та в мессенджер за наданим відповідачем номером телефону.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення ТОВ «Бренд Мастер» з зазначеним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором №05/Р оренди нежитлових приміщень від 12.06.2020 у сумі 298 221,05 грн, яка складається з: боргу за користування орендованим майном в сумі 239 000,00 грн, компенсації за отимані послуги в загальній сумі 59 221,05 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами вимог статті 173 ГК України та статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, тому окрім загальних положень Цивільного кодексу України щодо зобов`язань, правовідносини між сторонами мають бути врегульовані нормами глави 30 "Оренда майна та лізинг" Господарського кодексу України та главою 58 «Найм (оренда)» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вище зазначено, 12.06.2020 року відповідач фактично прийняв в користування нежитлові приміщення за вищевказаним договором оренди.

Протягом строку дії вказаного договору сторонами неодноразово вносились зміни, зокрема, у додатковій угоді №09 від 26.10.2021 року встановлено наступний розмір орендної плати за користування відповідачкою орендованих приміщень для розміщення в ньому закладу харчування:

- за період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року включно встановлено розмір орендної плати в сумі 17000,00 грн, в т.ч. ПДВ;

- з 01.12.2021 року встановлено щомісячну орендну плату в розмірі 47000,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Частиною 2 пункту 3.1. статті 3 договору передбачено необхідність оплати орендної плати за користування орендованим майном щомісячно наперед не пізніше 7-го числа поточного місяця, за який справляється орендна плата.

В свою чергу, відповідачем не оформлено розірвання вказаного договору оренди та повернення орендованого майна з користування, шляхом укладення із орендодавцем (позивачем) акту приймання - передачі орендованого майна за вищезазначеним договором, хоча фактично відповідачем звільнено орендоване майно 12.05.2022 року.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 312 621,05 грн, в т.ч. ПДВ, що складається з:

- плати за користування орендованим майном в розмірі 239 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, що складається з заборгованості по сплаті орендної плати в грудні 2021 року в розмірі 4000,00 грн, в т.ч. ПДВ, в січні 2022 року - 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, лютому 2022 року - 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, в березні 2022 року - 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, в квітні 2022 року - 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, в травні 2022 року - 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ;

- вартості спожитих послуг під час користування орендованих майном: спожиті послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 8 923,82 грн. в т.ч. ПДВ; комплексні послуги 2 392,00 грн. в т.ч. ПДВ; спожиті послуги електричної енергії 47 905,23 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 договору за користування орендованим майном встановлюється наступний порядок оплати: - в період з 12.06.2020 року по 30.06.2020 року встановлюється орендна плата в розмірі 15 000,00 грн, в т.ч. ПДВ; - в період з 01.07.2020 року встановлюється щомісячна орендна плата в розмірі 27 000,00 грн, в т.ч. ПДВ. Орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавцем щомісячно наперед (не пізніше 7-го (сьомого) числа поточного місяця за який справляється орендна плата).

До договору було укладено додаткову угоду №09 від 26.10.2021 року, зі змісту якої вбачається, що в період з 01.12.2021 року встановлюється щомісячна орендна плата в розмірі 47 000,00 грн, в т.ч. ПДВ (арк.спр.10).

Позивачем заявлено до стягнення орендну плату за період з грудня 2021 року по травень 2022 року (за грудень у розмірі 4 000,00 грн).

При цьому, у позовній заяві вказано, що відповідач фактично залишив орендовані приміщення 12.05.2022 року.

Водночас, у пункті 1 акту приймання-передачі орендованого майна від 12.05.2022 року за договором вказано, що в зв`язку із закінченням строку дії договору з 12.05.2022 року орендар передав (повернув), а орендодавець прийняв нежитлові приміщення (арк.спр.32).

Додатковою угодою №10 від 12.05.2022 року до договору визначено, що строк дії договору до 12.05.2022 року (арк.спр.31).

Тобто, з наданих документів вбачається, що 12.05.2022 року не включено до періоду користування нежитловими приміщеннями відповідачем. Тобто, з наявних документів вбачається, що відповідач користувався приміщенням до 11.05.2022 року (включно).

В свою чергу, позивачем до стягнення заявлено орендну плату за весь травень місяць у розмірі 47 000,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов до правомірних висновків про те, що враховуючи, що орендна плата за користування нежитловими приміщення на місяць складала 47 000,00 грн, а відповідач використовував нежитлові приміщення у травні 2022 року 11 днів, то за цей місяць він повинен був сплатити позивачу - 16 677,42 грн (47 000,00 грн х 11 днів фактичного використання/31 день у травні 2022 року).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати за користування нежитловими приміщеннями та стягнення заборгованнності в розмірі - 208 677,42 грн (4000,00 грн - за грудень 2021 року, 47 000,00 грн за кожен місяць з січня по квітень 2022 року, 16 677,42 грн за травень 2022 року).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

Також, відповідачем не надано доказів того, що з 25 лютого 2022 року та в подальшому у спірний період ним не використовувалось орендоване приміщення через обставини, за які він не відповідає.

Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму

(оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 Цивільного кодексу України).

За даною справою, позивачем (орендодавцем за договором оренди) в належний спосіб було передано в користування нежитлові приміщення, а відповідачем (орендарем за договором оренди) прийняті таке майно в тимчасове оплатне користування.

При цьому, договором №05/Р оренди нежитлових приміщень від 12.06.2020 року чітко визначено наслідки підписання акта приймання-передачі орендованого майна, як початок обчислення строку оренди, що підтверджує факт користування відповідачем орендованого майна саме з 12.06.2020 року (дата укладення сторонами акту приймання передачі в користування орендованого майна).

Однак, відповідачем після фактичного залишення орендованого майна (12.05.2022 року) не повернуто належним чином такого майна з користування, не підписано та не повернуто позивачу відповідний акт приймання-передачі орендованого майна з тимчасового платного користування.

Відповідно до приписів статті 795 Цивільного кодексу України унормовано, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто, законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Отже, фактом початку та відповідно припинення орендних правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна, як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря, що не заперечується відповідачем.

Належним доказом, який підтверджує факт початку та відповідно припинення орендних відносин є підписаний сторонами без зауважень акт приймання-передачі нерухомого майна або його частини від 12.06.2020 (арк.спр.9).

Будь-яких доказів неможливості використання орендованого майна за укладеним договором №05/Р оренди нежитлових приміщень від 12.06.2020 року відповідачем не надано.

Отже, доводи апелянта щодо незгоди з розміром орендної плати є безпідставними та такими, що не приймаються судом до уваги.

Щодо посилання відповідача на відсутність руху коштів на рахунку, як на підставу не користування орендованим майном, слід зазначити наступне.

Посилання апелянта на введення 24.02.2022 року воєнного стану в Україні та не проведення господарської діяльності, що, на його думку, підтверджується випискою з декількох рахунків за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, колегія суддів відхиляє з наступного.

Заперечуючи позицію відповідача, позивач у відзиві на апеляційну скаргу звертав увагу суду, що через годину після введеня в Україні воєнного стану, а саме о 06 годині 36 хвилин відповідач на свій рахунок за надані послуги/реалізовані товари отримав 1 473,00 грн; 16.03.2022 року відповідач отримав на рахунок від контрагента ФОП Постельнік С.В. суму в розмірі 1000,00 грн в якості оплати за оренду приміщення, що підтверджується копією виписки по декількох рахунках за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, наданих самим же відповідачем в додатках до апеляційної скарги (арк.спр. 102).

Тобто, твердження відповідача є необґрунтованими, оскільки введений воєнний стан не створював обмежень відповідачці щодо отримування коштів за надані послуги/реалізовані товари.

Посилання відповідача на те, що війна, як обставина непереборної сили, прямо вплинула на неможливість ведення відповідачем господарської діяльності (форс-мажорні обставини), відхиляються судом апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом-роз`ясненням від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні та деталізовано в розділі 6 Регламенту Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).

За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

З огляду на вищенаведене судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 лише засвідчує настання форс-мажорних обставин на всій території України, однак не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Такий лист складено без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією РФ проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Разом з тим, у матеріалах справи №922/1514/22 відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово- промисловими палатами, що засвідчують для відповідача, ФОП Постельнік Ірини Вікторівни наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором №05/Р оренди нежитлових приміщень від 12.06.2020 року чи докази звернення про видачу такого сертифіката.

Окрім того, ФОП Постельнік І.В. не повідомила суд про поважні причини неможливості такого звернення.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення

зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 Цивільного кодексу України).

Отже, в силу приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

При цьому, позивач, завертаючись до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ФОП Постельнік І.В. з вимогами про стягнення заборгованості з останньої за договором №05/Р оренди нежитлових приміщень від 12.06.2020 року, не заявляв вимоги про покладання будь-якої відповідальності за невиконані зобов`язання по сплаті орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що твердження апелянта стосовно необхідності застосування до правовідносин між ТОВ «Бренд Мастер» та ФОП Постельнік І.В., за договором №05/Р оренди нежитлових приміщень від 12.06.2020, листа ТПП України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 в якості звільнення відповідача від необхідності виконання своїх зобов`язань по вказаному договору стосовно сплати нею орендної плати та відшкодування послуг за спожиті комунальні послуги - послуги з електропостачання, водопостачання та водовідведення, є необґрунтованими.

Стосовно доводів апелянта про необізнаність про існування вказаної справи та посилання на те, що відповідач не отримував жодного документу із суду чи від позивача, поштова кореспонденція поверталась зі спливом строку зберігання, судова колегя вважає зазначає наступне.

Фізична особа-підприємець Постельнік Ірина Вікторівна (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк.спр.42).

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Мастер» звертаючись до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, зокрема надав докази (поштова квитанція та опис вкладення) відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (арк.спр.5-6,12-14).

Будь-яких доказів факту не перебування відповідача за місцем реєстрації та виїздом з міста Харкова апелянтом не надано до суду апеляційної інстанції, так само як позивачу з боку ФОП Постельнік І.В. не надано жодних повідомлень щодо зміни адреси місця реєстрації/перебування тощо.

Пунктом 7.5 договору №05/Р оренди нежитлових приміщень від 12.06.2020 року встановлено, що сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому Договорі реквізитів та зобов`язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків.

Реквізити сторін вказаного договору оренди визначено в розділі «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» зазначеного договору №05/Р оренди нежитлових приміщень від 12.06.2020 року, в якому відповідач підтвердив такі свої дані - адреса: АДРЕСА_1 ; засоби зв`язку: моб. тел. НОМЕР_2 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

За змістом оскаржуваного рішення вказано, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пп. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач, ФОП Постельнік І.В. вказує ту ж саму адресу, що була вказана позивачем в позовній заяві, що свідчить про правільність реквізитів відповідача, а відсутність доказів виїзду відповідача за територію міста Харкова, не надання доказів щодо часу, коли такі дії були вчинені ФОП Постельнік І.В., свідчать про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами у вигляді фактичного затягування процесу розгляду справи.

Отже, відповідач про наявність позовної заяви ТОВ «Бренд Мастер», а в подальшому процесуальних документів, сформованих судом першої інстанції, був обізнаний належним чином всіма можливими способами на зазначені в договорі оренди нежитлових приміщень №05-Р від 12.06.2020 засоби зв`язку та зареєстровану адресу місця знаходження.

Єдиною відомою позивачу та суду першої інстанції адресою відповідача є місто Харків, проспект Московський, буд. 124/3, кв. 53, яка, як вище зазначено, значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена самим же скаржником в апеляційній скарзі.

Саме за вказаною адресою позивачем та судом першої інстанції здійснено повідомлення відповідача про наявність судової справи №922/1514/22.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до

судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвала Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі №922/1514/22 від 09.09.2022 року була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 12.09.2022.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1415/22 від 04.11.2022 року оприлюднене 08.11.2022 року.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)

Оскільки, відповідач усвідомлював наявну у нього перед ТОВ «Бренд Мастер» за договором №05/Р від 12.06.2020 оренди нежитлових притміщень заборгованість, мав вживати заходів щодо ознайомлення з переліченими вище відкритими ресурсами про можливу наявність судової справи.

Нормами Господарського процесуального кодексу України на суд не покладено обов`язку з`ясування адреси учасника справи, який таку адресу змінив.

Разом з цим, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що за даною справою відповідач був належним чином повідомлений про відкриття судового провадження у справі №922/1514/22 та про ухвалення судового рішення. Тому посилання відповідача на не знаходження за місцем реєстрації не підтверджуються жодними доказами.

Адреси, відмінної від зареєстрованої та зазначеної в договорі оренди, відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2022 року у справі №922/1514/22 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

За таких підстав рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2022 року у справі №922/1515/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Постельнік Ірини Вікторівни на рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2022 року - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2022 року у справі №922/1514/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 31.08.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков