Рішення

від 29.09.2022 по справі 199/872/22

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/872/22

(2/199/1239/22)

РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Маляренко В.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Наталія Сергіївна та Товарна біржа «Міська Біржа нерухомості» м.Дніпропетровська, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Наталія Сергіївна та Товарна біржа «Міська Біржа нерухомості» м.Дніпропетровська, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтуванні позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 21.06.1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис №1056.

Після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилося спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 .

Квартира АДРЕСА_2 , розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.1997 року, реєстраційний №214-97, посвідченого представником товарної біржі «Міська Біржа нерухомості» м. Дніпропетровська Скляром Леонідом Григоровичем, та зареєстрована в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради», реєстраційний номер: 24406048, номер запису: 90.

Квартира АДРЕСА_1 , складається з: 1 - коридор, 2 - кладова, 3 - ванна, 4 - туалет, 5 - кухня, 6, 7 - житлові, І - лоджія, загальна площа квартири складає 45 кв.м, житлова площа: 27,2 кв.м, що підтверджується технічним паспортом, складеним 04.07.2008 року.

Спадкоємцями першої черги після смерті матері ОСОБА_3 відповідно до ст. 1268 ЦК України є позивач ОСОБА_1 та його рідний брат ОСОБА_4 , які фактично прийняли спадщину, оскільки проживали та були зареєстровані разом зі спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою №14/5-5881 від 06.06.2019 року, виданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР, однак, своїх спадкових прав після смерті матері спадкоємці належним чином не оформили, свідоцтва про право на спадщину не отримали.

Брат позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 15.02.2019 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №400.

Після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишилося спадкове майно у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_1 , який фактично прийняв спадщину, оскільки проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою №14/5-175 від 11.01. 2022 року, виданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР.

Для оформлення своїх спадкових прав 06.01.2022 року позивач звернувся до державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Наталії Сергіївни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.02.2022 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванні постанови нотаріус вказує, що спадкоємцем ОСОБА_1 не подано правовстановлюючий документ на вищезазначене спадкове майно, а саме: договору купівлі-продажу від 31 жовтня 1997 року, за реєстраційним №214-97, посвідченого Скляром Леонідом Григоровичем, представником

товарної біржі «Міська Біржа нерухомості» м. Дніпропетровська.

Зважаючи на те, що після смерті матері та брата позивач не має можливості скористатися своїм правом та отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове нерухоме майно, оскільки вказаний договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, тому посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 31 жовтня 1997 року за реєстраційним №214-97, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений Скляром Леонідом Григоровичем, представником товарної біржі «Міська Біржа нерухомості» м. Дніпропетровська;

- визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Представник відповідача Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради Борсук Ю.В. надала до суду відзив, у якому заперечувала проти позову з посиланням на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, якою позов підтримав у повному обсязі, просив справу розглядати за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Наталія Сергіївна у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник Товарної біржі «Міська Біржа нерухомості» м.Дніпропетровська у судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали спадкових справ, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, повторно виданим 22.02.2019 року, Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №1700 (а.с.17).

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 21.06.1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис №1056 (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилося спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 .

Квартира АДРЕСА_2 , розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.1997 року, реєстраційний №214-97, посвідченого представником товарної біржі «Міська Біржа нерухомості» м.Дніпропетровська Скляром Леонідом Григоровичем (а.с.15).

Вказана квартира зареєстрована в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради», реєстраційний номер: 24406048, номер запису: 90 в книзі LI, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.16).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст.1268 ЦК України (ч.1 ст.529 ЦК України в ред. 1963 року) є діти спадкодавця: позивач ОСОБА_1 та його рідний брат ОСОБА_4 , які фактично прийняли спадщину (ст.549 ЦК України в ред. 1963 року) , оскільки проживали та були зареєстровані разом з спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою №14/5-5881 від 06.06.2019 року, виданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР (а.с.20), однак, своїх спадкових прав після смерті матері спадкоємці належним чином не оформили, свідоцтва про право на спадщину не отримали.

Брат позивача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про, виданим 15.02.2019 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №400 (а.с.19).

Після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишилося спадкове майно у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_1 , який фактично прийняв спадщину, оскільки проживав і був зареєстрований разом зі спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою №14/5-175 від 11.01.2022 року, виданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР (а.с.21).

Для оформлення своїх спадкових прав позивач звернувся до державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Наталії Сергіївни із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.77,100).

Постановою від 01.02.2022 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.100 зворот.-101).

В обґрунтуванні постанови нотаріус вказує, що спадкоємцем ОСОБА_1 не подано правовстановлюючий документ на вищезазначене спадкове майно, а саме: договору купівлі-продажу від 31 жовтня 1997 року за реєстраційним №214-97, посвідченого Скляром Леонідом Григоровичем, представником товарної біржі «Міська Біржа нерухомості» м. Дніпропетровська.

Станом на 01.02.2022 року відомості про місце зберігання архівних документів товарної біржі «Міська біржа нерухомості» м. Дніпропетровська, нотаріусу невідомі, що унеможливлює отримати дублікат договору купівлі-продажу від 31.10.1997 року за реєстраційним №214-97, посвідченого Скляром Леонідом Григоровичем, представником товарної біржі «Міська біржа нерухомості» м. Дніпропетровська на вказану квартиру.

На запит нотаріуса щодо видачі дублікату правовстановлюючого документа Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за вих. № 14/5-981 від 27.01.2022 року відмовлено.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннямист.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Ч.1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) зазначає: визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, що

Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За приписами ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

У свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Враховуючи, що до позивач прийняв спадщину та до нього перейшли права на спадкове майно, однак він не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину відповідно до вимог чинного законодавства у зв`язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру, тому суд вважає, що даний спір підлягає вирішенню в судовому порядку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Пунктом 1 ч. 2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимогстатей 1268 - 1270 ЦК України. За змістомст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 ЦК України також визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом МЮУ від 22.02.2012 року N 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положеньстатей 1296-1299 ЦК Українипитання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відсутність у позивача оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 , перешкоджає йому у реалізації спадкових прав та оформленню спадщини нотаріусом.

Згідно зі ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Частиною 3статті 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК Українипередбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6статті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, тому вважає визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Що стосується позовної вимоги про визнати дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 31 жовтня 1997 року за реєстраційним №214-97, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений Скляром Леонідом Григоровичем, представником товарної біржі «Міська Біржа нерухомості» м. Дніпропетровська, суд вважає значити наступне.

Застаттею 15 Закону України "Про товарну біржу"угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Суд вважає, що позивачем у цій частині позову обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки відповідно до ч. 3, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьої статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

У договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 31 жовтня 1997 року за реєстраційним №214-97, який посвідчений Скляром Леонідом Григоровичем, представником товарної біржі «Міська Біржа нерухомості» м. Дніпропетровська, вказано, що відповідно до ст. 227 ЦК України цей договір підлягає реєстрації у Дніпропетровському БТІ.

Вказана квартира ОСОБА_3 була зареєстрована в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради», реєстраційний номер: 24406048, номер запису: 90 в книзі LI, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.16).

У зв`язку, із виконанням усіх умов вказаного договору ОСОБА_3 набула права власності на вказане нерухоме майно, зареєструвавши договір у Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради», таким чином договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 31 жовтня 1997 року за реєстраційним №214-97, який посвідчений ОСОБА_5 , представником товарної біржі «Міська Біржа нерухомості» м. Дніпропетровська, фактично є дійсним.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187г18), зокрема, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Під час розгляду справи судом не встановлення обставин невизнання або оспорення вказаного договору купівлі-продажу, тому у цій частині позов не підлягає задоволенню.

Витрати по справі суд вважає покласти на рахунок сторони, що їх понесла.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 27, 30, 43, 51, 81, 82, 89, 127, 136, 141, 74-177 ЦПК України, ст. ст. 16, 321, 373, 392, 1216, 1218, 1225, 1233, 1268, 1270, 1297, 1299 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Наталія Сергіївна та Товарна біржа «Міська Біржа нерухомості» м.Дніпропетровська, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Визнати за ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В Іншій частині позову, - відмовити.

Судові витрати покласти на сторону, яка їх понесла.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя