Постанова

від 29.11.2023 по справі 199/872/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2019/23 Справа № 199/872/22 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційноюскаргоюОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Наталія Сергіївна та Товарна біржа «Міська Біржа нерухомості» м.Дніпропетровська про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому2022року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 21 червня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровської районної ради м.Дніпропетровська, актовий запис №1056.

Після смерті матері відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , що належала померлій на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 1997 року, реєстраційний №214-97, посвідченого на товарній біржі «Міська Біржа нерухомості» м. Дніпропетровська та зареєстрована в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради», реєстраційний номер: 24406048, номер запису: 90.

Позивач зазначає, що спадкоємцями першої черги після смерті матері є він та його рідний брат ОСОБА_5 , які фактично прийняли спадщину, оскільки проживали та були зареєстровані разом зі спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_2 , однак, своїх спадкових прав після смерті матері належним чином не оформили, свідоцтва про право на спадщину не отримали.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача ОСОБА_5 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 15 лютого 2019 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №400.

Після смерті брата відкрилася спадщина у вигляді частини квартири АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що спадкоємцем першої черги після смерті брата є він, спадщину прийняв фактично, оскільки проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем за однією вищевказаною адресою.

Для оформлення своїх спадкових прав 06 січня 2022 року він звернувся до державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 та брата ОСОБА_5 . Однак, постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н.С. від 01 лютого 2022 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру та зазначено, що спадкоємцем не подано правовстановлюючий документ на вищезазначене спадкове майно, а саме договору купівлі-продажу від 31 жовтня 1997 року за реєстраційним №214-97, посвідченого представником товарної біржі «Міська Біржа нерухомості» м. Дніпропетровська Скляром Л.Г.

Зважаючи на те, що після смерті матері та брата він не має можливості скористатися своїм правом та отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове нерухоме майно, оскільки договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлені позовні вимоги стосовно визнання права власності в порядку спадкування за законом є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним, суд виходив із того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. При цьому суд зазначив що договір фактично є дійсним.

Не погодившись з рішенням суду в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті брата, з апеляційною скаргою звернулася особа, яка не приймала участі у справі ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду в оскарженій частині та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він будучи сином померлого ОСОБА_5 , та відповідно спадкоємцем першої черги, постійно проживав разом з батьком на час відкриття спадщини, а тому прийняв спадщину у порядку частини 3 статті 1268 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу Дніпровська міська рада просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

З оглядуна те,що рішеннясуду оскаржуєтьсяв частинівирішення позовнихвимог провизнання прававласності впорядку спадкуванняза закономпісля смертібрата ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність, передбачених законом, підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлій на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 1997 року, за реєстраційним №214-97, посвідченого представником товарної біржі «Міська Біржа нерухомості» м.Дніпропетровська Скляром Л.Г.,

Спадщину після смерті спадкодавця прийняли діти ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , оскільки проживали та були зареєстровані разом з спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_2 , однак, своїх спадкових прав після смерті матері спадкоємці належним чином не оформили, свідоцтва про право на спадщину не отримали.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача ОСОБА_5 , після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді частини квартири АДРЕСА_1 .

Спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_5 прийняв ОСОБА_2 , який є спадкоємцем другої черги (рідний брат спадкодавця), оскільки проживав і був зареєстрований разом зі спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_2 .

Для оформлення своїх спадкових прав позивач звернувся до державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н.С. із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. від 01 лютого 2022 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зазначено, що спадкоємцем не подано правовстановлюючий документ на спадкове майно, а саме договору купівлі-продажу від 31 жовтня 1997 року за реєстраційним №214-97, посвідченого представником товарної біржі «Міська Біржа нерухомості» м. Дніпропетровська Скляром Л.Г.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті брата та до нього перешли права на спадкове майно, в тому числі на 1/2 частину спадкового майна, що належала померлому.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, з огляду на таке.

Під час перегляду справи в апеляційній інстанції було встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті

Згідно зі статтями 1216, 1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу(стаття 1258 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1268ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для вирішення питання проте, чи є позивач таким, що прийняв спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, визначальним є встановлення факту постійного проживання позивача на момент відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Частиною першою статті 29 ЦК Українивизначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Положення частини третьої статті 1268ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини саме фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не наявності реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що за певних обставин може бути відмінним один від одного (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц).

Отже, положеннями статей 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що скаржник постійно проживав зі своїм батьком ОСОБА_5 на час відкриття спадщини у квартирі АДРЕСА_1 та продовжує проживати у вказаній квартирі, що підтверджено актом про постійне проживання від 03 жовтня 2019 року, складеного головою Правління ОК ЖБК №192, а також іншими доказами, у тому числі медичними документами, медичною карткою, контрактом про проходження служби в поліції № 4994 від 01 вересня 2017 року, в яких одночасно вказано дві адреси, в тому числі адреса постійного проживання в АДРЕСА_2 , а тому наявні підстави стверджувати, що він набув право на спадкове майно.

Однак, суд першої інстанції розглянув справу без залучення до участі у справі ОСОБА_1 , який володіє правом на предмет спору, що робить необхідним його залучення до участі у справі.

При цьому, апеляційний суд законодавчо не наділено правом скасувати рішення, після чого, залучивши на стадії апеляційного провадження таку особу до участі у справі, вирішити спір відносно її прав, оскільки відповідно до норм процесуального закону така особа має права й обов`язки при розгляді справи в суді першої інстанції, які порушуються у разі відсутності участі її в цій інстанції.

Таким чином, встановлено, що оскаржуване рішення порушує права і законні інтереси ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх підстав для скасування рішення суду в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті брата, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскарженій частині з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати в розмірі 6019,80 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення - залишити без мін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6019,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна