Рішення

від 07.11.2022 по справі 420/10523/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10523/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ОПТ ТРЕЙД» (вул. Любінська,104, м. Львів, 79054) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ОПТ ТРЕЙД» до Одеської митниці, в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про корегування митної вартості товару № UA500020/2022/000141/2 від 11.02.2022, №UA500020/2022/000148/2 від 15.02.2022, № UA500020/2022/000149/1 від 15.02.2022, №UA500020/2022/000156/2 від 17.02.2022; карток відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000174 від11.02.2022, №UA500020/2022/000183від 15.02.2022, № UA500020/2022/000185 від 15.02.2022, №UA500020/2022/000199 від 18.02.2022.

Ухвалою суду від 08.08.2022 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову. Ухвалою суду від 29.08.2022 року продовжений строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 19.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 20.10.2022 року за клопотанням відповідача вирішено розгляд справи №420/2052/22 здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання.

Позивач у позові (т.1 а.с.1-45) зазначив, що ним як Комітентом з ТОВ "ЛЮКСОМ МЕНЕДЖМЕНТ" (Комісіонер) укладений договір комісії від 28.01.2022 року №28-01-202, пунктом 1.1 якого передбачено, що Комісіонер бере на себе зобов`язання від свого імені і за рахунок Комітента знаходити за межами митного кордону України і реалізовувати доставку на митну територію України Товар, необхідний Комітенту у відповідності з технічними і якісними характеристиками за найменуваннями і у кількості, а також здійснювати всі необхідні платежі для митного оформлення товару. За умовами договору вантажоотримувачем товару є комітент, якій зобов`язаний прийняти Товар у продавця-нерезидента, сплатити митні платежі, мито, податок на додану вартість при митному оформленні товару (якщо ці платежі не сплачені Комісіонером) і виплатити Комісіонеру винагороду за здійснену послугу.

22.11.2021 року між компанією AGRIGLOBE FZ-LLC, Об`єднані Арабські Емірати (Продавець) та ТОВ "ЛЮКСОМ МЕНЕДЖМЕНТ" (Покупець) укладений контракт №YS-11, відповідно до п.1.3 якого Продавець продає, а Покупець купує за Контрактом Товар згідно Інвойсів/Специфікацій до Контракту на кожну поставку.

Відповідно до пункту 1.1 контракту №YS-11 від 22.11.2021 цей контракт укладається в рамках виконання договорів комісії. Вид, кількість, ціна, вартість Товару, узгоджується між Продавцем і Покупцем і фіксується в інвойсах до Контракту. Ціна Товару включає вартість упаковки, маркування, усі ліцензійні платежі за використання торгових марок. Умови поставки обумовлюються сторонами для кожної окремої поставки в інвойсі до Контракту згідно з правилами Інкотермс 2020.

На виконання умов контракту №YS-11 від 22.11.2021 відповідно до специфікацій та інвойсів щодо поставки в Україну товару за контрактом ТОВ «ПРАЙМ ОПТ ТРЕЙД» як декларант подав до Одеської митниці митні декларації №UA500020/2022/004556 від 11.02.2022, №UA500020/2022/004917 від 15.02.2022, №UA500020/2022/004951 від 15.02.2022, №UA500020/2022/005167 від 17.02.2022, в яких декларантом визначено та заявлено митну вартість товарів за резервним шостим методом визначення митної вартості товарів. Разом з кожною митною декларацією до митниці подані відповідно до положень МКУ документи: пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс), коносамент, навантажувальний документ, декларація про походження товару, контракт №YS-11 від 22.11.2021, специфікація, договір комісії №28-01-202 від 28.01.2022, акт зважування та інші.

Одеська митниця надіслала електронне повідомлення декларанту, в якому повідомила про начебто існуючі на думку митного органу розбіжності у документах, що подані для підтвердження митної вартості товарів, а також про те, що начебто вказані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та зобов`язала протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Позивач зазначив, що ним надіслано до митниці додаткові документи за кожною декларацією та повідомлено про те, що надано всі необхідні документи, що є в наявності на теперішній час, які підтверджують числові значення, підлягають обрахунку, що відповідає вимогам чинного законодавства України, в т.ч. Митного кодексу України.

Проте Одеська митниця прийняла за кожною зазначеною поданою декларацією оскаржувані рішення про коригування митної вартої товарів, в яких визначила значно вищу митну вартість товару за шостим методом визначення митної вартості товарів, та оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

Позивач зазначив, що не погоджується з рішеннями відповідача. Товар був випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, а він звернувся до суду з даним позовом.

Позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач порушив норми законодавства щодо визначення митної вартості товару, які переміщуються через митний кордон України, якою відповідно до ч.1 ст.49 МКУ є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

МКУ встановлює основний (за договором) та другорядні методи визначення митної вартості товару. Частинами 1,2 ст.64 МКУ передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Позивач з посиланням на МКУ, Угоду про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю від 15.04.1994 вказує, що ним визначено та заявлено митну вартість вищевказаних товарів, які ввозились на митну територію України за резервним методом (шостим методом) відповідно до вимог, встановлених ч.2 ст.64 МКУ, якими передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. В поданих ним митних деклараціях до Одеської митниці митна вартість товару визначена такою, яка визнана митними органами, оскільки раніше у грудні 2021 року за такою митною вартістю Київською митницею здійснено митне оформлення товару, що надходили на адресу ТОВ "СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ" від цього ж продавця - компанії AGRIGLOBE FZ-LLC, Об`єднані Арабські Емірати на виконання умов цього ж контракту №YS-11 від 22.11.2021, укладеного на виконання договору комісії №2021-2211-1 від 22.11.2022 року за тими ж самими умовами поставки СРТ Одеса.

Твердження Одеської митниці в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів про те, що начебто у графі 8 декларації митної вартості, наданої декларантом, відсутні відомості про документи, що використовувалися для визначення митної вартості за методом або методами, зазначеними у графі 6 (резервний метод), не відповідає дійсності, оскільки в графі 8 декларацій митної вартості "Джерела інформації, що використовувалися для визначення митної вартості" зазначено "консультація з митним органом".

Позивач вважає, що зміна оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартої товарів Одеською митницею підходу до контролю митної вартості товарів, раніше застосованого під час здійснення митного контролю аналогічних товарів, випущених у вільний обіг за вказаними вище митними деклараціями, є порушенням принципу "належного урядування".

Позивач звертає увагу на невірно, на його думку, застосування відповідачем ч.10 ст. 58 МКУ, яка з аналізу норм ст.ст.54,58 МКУ застосовується при визначенні декларантом митної вартості за основним методом за ціною договору.

Також позивач вказує, що в наданих до декларації інвойсах вказано, що умови поставки товарів - СРТ Одеса, страхування товарів не здійснювалось. У Контракті не зазначено, що до обов`язків сторін належить здійснення страхування вантажу. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування.

Не обґрунтовано відповідачем застереження щодо не зазначення вартості упаковки та транспортних розходів у митній вартості товару. В пункті 2.1 контракту №YS-11 від 22.11.2021 зазначено, що вид, кількість, ціна, вартість Товару, узгоджується між Продавцем і Покупцем і фіксується в інвойсах до Контракту. Ціна Товару включає вартість упаковки, маркування, усі ліцензійні платежі за використання торгових марок. Крім того, умови поставки СРТ Одеса, відповідно до яких продавець зобов`язаний оплатити, зокрема, транспортні та всі інші витрати, включаючи витрати на завантаження товару.

Позивач стверджує, що необґрунтованим є вимога Одеської митниці надати на підтвердження митної вартості товарів копії митних декларацій країни відправника та їх переклади українською мовою, а також виписки з бухгалтерської документації, оскільки умовами контракту №YS-11 від 22.11.2021 не передбачено, що продавець надає покупцю копію митної декларації країни відправника. Пунктом 5.1 контракту №YS-11 від 22.11.2021 передбачено, що на кожну партію товару продавець зобов`язується надати наступні документи: інвойс, специфікацію, товарно-транспортну накладну чи телекс-реліз (морський коносамент).

Щодо ненадання платіжних документів, то відповідно до п.4 ч.2 ст.53 МК України, зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

В інвойсах та специфікаціях вказано, що оплата за товар здійснюється протягом 180 календарних днів з моменту поставки товару в базис поставки.

Враховуючи викладене, Одеська митниця необґрунтовано зобов`язала позивача надати для підтвердження митної вартості товарів банківські платіжні документи.

Позивач стверджує, що відповідач не надав жодного обґрунтування наявності невідповідності між ціною визначеною декларантом та наданими документами, або взагалі наявності підстав вважати, що надані позивачем документи містять розбіжності, або наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення.

Позивач вважає, що Одеською митницею також не дотримано законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії, а недотримання вказаних вимог призводить до протиправності таких актів. Відповідачем не враховані митні декларації Київської митниці, проте враховані інші без зазначення мотивів вказаного рішення.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав до суду відзив на позов (т.1 а.с.210-229), в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що митний контроль включає здійснення контролю за митною вартістю товару. Наказом ДФС від 11.09.2015 №689 затверджені Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом 8 розділу 2 вказаних Методичних рекомендацій передбачено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин 3,4 ст.53 здійснює запит додаткових документів. У випадках передбачених ч.6 ст.54 Кодексу та ч.1 ст.55 Кодексу посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, рішення про коригування митної вартості товарів.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим ніж заявив декларант, а в поданих документах містяться розбіжності, надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових.

У відповідності до ч.2 ст.55 МКУ Одеською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів.

При цьому відповідач вказує, що митним органом здійснюється перевірка розрахунку митної вартості при визначенні її за основним методом та наводить зміст ст.58 МКУ та норми МКУ щодо послідовного застосування другорядних методів визначення митної вартості товару. Відповідачем також наведена інформація з оскаржуваних рішень щодо наявних розбіжностей та застосування для визначення митної вартості товару декларанта за іншими митними деклараціями з бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС.

Представник стверджує, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваних рішень діяла у відповідності до вимог законів їх нормативно-правових актів України, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

У судове засідання 01.11.2022 року з`явився представник позивача, представник відповідача в день проведення судового засіданні подав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зав`язку із занятістю представників Одеської митниці в інших справах. У судовому засідання представник позивача надав свої пояснення, підтримавши позовні вимоги у повному обсязі з підстав вказаних у позові. У судовому засіданні оголошено перерву для можливості відповідачу висловити свою позицію.

У судове засідання 07.11.2022 року представник відповідача суб`єкта владних повноважень не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Суд вирішив у подальшому продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «ПРАЙМ ОПТ ТРЕЙД» є юридичною особою, зареєстроване 18.11.2021 року як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 10007110200000485.

28.01.2022 року позивачем як Комітентом укладений з ТОВ «ЛЮКСОМ МЕНЕДЖМЕНТ» (Комісіонер) договір комісії №28-01-202 (т.1 а.с.46-48), згідно з п.1.1 якого Комісіонер бере на себе зобов`язання від свого імені і за рахунок Комітента знаходити за межами митного кордону України і реалізовувати доставку на митну територію України Товар, необхідний Комітенту у відповідності з технічними і якісними характеристиками за найменуваннями і у кількості, а також здійснювати всі необхідні платежі для митного оформлення товару. За умовами договору вантажоотримувачем товару є комітент - ТОВ «ПРАЙМ ОПТ ТРЕЙД» (п.2.1.3).

Відповідно до пункту 2.2.2 договору комісії комітент (ТОВ «ПРАЙМ ОПТ ТРЕЙД») зобов`язаний прийняти Товар у продавця-нерезидента, сплатити митні платежі, мито, податок на додану вартість при митному оформленні товару (якщо ці платежі не сплачені Комісіонером) і виплатити Комісіонеру винагороду за здійснену послугу.

ТОВ «ЛЮКСОМ МЕНЕДЖМЕНТ» (Покупець) 22.11.2021 року уклало з компанією AGRIGLOBE FZ-LLC, Об`єднані Арабські Емірати (Продавець) контракт №YS-11, пунктом 1.3 якого Продавець продає, а Покупець купляє Товар згідно Інвойсів/Специфікацій до Контракту на кожну поставку (т.1 а.с.49-52).

В п.1.1 контракту №YS-11 від 22.11.2021 року зазначено, що цей контракт укладається в рамках виконання договорів комісії.

В пункті 2.1 контракту №YS-11 від 22.11.2021 року зазначено, що вид, кількість, ціна, вартість Товару, узгоджується між Продавцем і Покупцем і фіксується в інвойсах до Контракту. Ціна Товару включає вартість упаковки, маркування, усі ліцензійні платежі за використання торгових марок.

Пунктом 6.2 контракту №YS-11 від 22.11.2021 визначено, що умови поставки згідно цього Контракту обумовлюються сторонами для кожної окремої поставки в інвойсі до Контракту згідно з правилами Інкотермс 2020.

Згідно оформлених Специфікацій та інвойсів, яких відповідно до контракту зазначені вид, кількість, ціна, вартість товару, умови поставки та оплати) в Україну був поставлений товар:

1) Специфікація №UA-9124/22 від 28.01.2022, інвойс №JUB-54978/23 від 28.01.2022 року: "Взуття чоловіче, на підошві з гуми або полімерних матеріалів, з верхом з натуральної, композиційної шкіри, комбіноване з текстильними/полімерними матеріалами та без, кросівки для повсякденного використання, в асортименті, ціна товару 1,36 доларів США за пару, кількість - 18408 пар; всього 25 034,88 доларів США; умови поставки товарів - СРТ Одеса; оплата за товар здійснюється протягом 180 календарних днів з моменту поставки товару в базис поставки (т.1 а.с.53-54);

2) Специфікація №UA-1740/22 від 28.01.2022, інвойс № HIQ-54497/22 від 28.01.2022 року: "Взуття чоловіче, на підошві з гуми або полімерних матеріалів, з верхом з натуральної, композиційної шкіри, комбіноване з текстильними/полімерними матеріалами та без, туфлі, в асортименті, TM YZY; ціна товару 0,92 доларів США за пару, кількість - 27304 пар; всього 25 119,08 доларів США; умови поставки товарів - СРТ Одеса; оплата за товар здійснюється протягом 180 календарних днів з моменту поставки товару в базис поставки (т.1 а.с.74-75);

3) Специфікація №UA-1010/22 від 28.01.2022, інвойс №КNХ-53016/29 від 28.01.2022 року: - товар №1 "Взуття жіноче, на підошві з гуми або полімерних матеріалів, з верхом з натуральної, композиційної шкіри, комбіноване з текстильними/полімерними матеріалами та без, босоніжки, в асортименті, TM MEIDELI", ціна товару 1,30 доларів США за пару, кількість - 15942 пар; всього 20724,60 доларів США; - товар №2 "Взуття жіноче, на підошві з гуми або полімерних матеріалів, з верхом з натуральної, композиційної шкіри, комбіноване з текстильними/полімерними матеріалами та без, туфлі, в асортименті, TM MEIDELI", ціна товару 1,43 доларів США за пару, кількість - 3008 пар; всього 4301,44 доларів США. Загальна сума 25026,04 доларів США (т.1 а.с.94-95)

4) Специфікація №UA-8365/22 від 28.01.2022, інвойс №HАО-95217/22 від 28.01.2022року: товар № 1 "Взуття на підошві з гуми або полімерних матеріалів, з верхом з натуральної, композиційної шкіри, комбіноване з текстильними/полімерними матеріалами та без, дитячі кросівки для повсякденного використання, в асортименті, ТМ ТОМ.М", ціна товару 0,92 доларів США за пару, кількість - 7008 пар; всього 6447,36 доларів США; товар №2 "Взуття на підошві з гуми або полімерних матеріалів, з верхом з натуральної, композиційної шкіри, комбіноване з текстильними/полімерними матеріалами та без, дитячі босоніжки, в асортименті, ТМ ТОМ.М", ціна товару 0,86 доларів США за пару, кількість - 21592 пар; всього 18569,12 доларів США. Загальна сума 25016,48 доларів США. умови поставки товарів - СРТ Одеса, оплата за товар здійснюється протягом 180 календарних днів з моменту поставки товару в базис поставки (т.1 а.с.118-119).

У зв`язку з прибуттям товару в Україну згідно зазначених Специфікацій та інвойсів позивачем подані до Одеської митниці митні декларації з пакетом документів відповідно до положень МКУ:

1) №UA500020/2022/004556 від 11.02.2022, в якій декларантом визначено та заявлено митну вартість товару за резервним (шостим) методом визначення митної вартості товарів 25034,88 доларів США (2 518 926,06 грн. за курсом НБУ на день подання митної декларації 27,7073 грн за 1 долар США).

Додані документи: Специфікація №UA-9124/22 від 28.01.2022, інвойс №JUB-54978/23 від 28.01.2022, пакувальний лист б/н від 28.01.2022, коносамент № COSU6321412970 від 21.12.2021, навантажувальний документ(наряд) №146 від 07.02.2022, декларація про походження товару № JUB-54978/23 від 28.01.2022, контракт та договір комісії, акт зважування від 11.02.2022, акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату б/н від 11.02.2022.

2) №UA500020/2022/004917 від 15.02.2022 (Додаткова декларація до попередньої митної декларації), в якій декларантом визначено та заявлено митну вартість товарів за резервним (шостим) методом визначення митної вартості товарів - 25 119,08 доларів США.

Додані документи: Специфікація №UA-1740/22 від 28.01.2022, інвойс № HIQ-54497/22 від 28.01.2022, пакувальний лист б/н від 28.01.2022, коносамент № COSU6321783860 від 02.01.2022, навантажувальний документ №147 від 07.02.2022, декларація про походження товару № HIQ-54497/22 від 28.01.2022, контракт та договір комісії, результат зважування від 09.02.2022, фото товару від 15.02.2022.

3) №UA500020/2022/004951 від 15.02.2022 (Додаткова декларація до попередньої митної декларації), в якій декларантом визначено та заявлено митну вартість вищевказаних товарів за резервним (шостим) методом визначення митної вартості товарів: товару №1 - 20724,60 доларів США; товару №2 - 4301,44 доларів США. Загальна сума 25026,04 доларів США.

Додані документи: Специфікація №UA-1010/22 від 28.01.2022, інвойс №КNХ-53016/29 від 28.01.2022, пакувальний лист б/н від 28.01.2022, коносамент № COSU6321320202 від 07.01.2022, навантажувальний документ №153 від 09.02.2022, декларація про походження товару № KNX-53016/29 від 28.01.2022, контракт та договір комісії, акт зважування від 10.02.2022, акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату б/н від 15.02.2022.

4) №UA500020/2022/005167 від 17.02.2022 (Додаткова декларація до попередньої митної декларації), в якій декларантом визначено та заявлено митну вартість вищевказаних товарів за резервним (шостим) методом визначення митної вартості товарів: товару № 1 6447,36 доларів США; товару №2 18569,12 доларів США.

Додані документи: Специфікація №UA-8365/22 від 28.01.2022, інвойс №HАО-95217/22 від 28.01.2022року, пакувальний лист б/н від 28.01.2022року, коносамент № OOLU2128926000 від 03.01.2022, навантажувальний документ №139 від 04.02.2022, декларація про походження товару №HАО-95217/22 від 28.01.2022року, контракт та договір комісії, акт зважування від 09.02.2022 року, фото товару від 17.02.2022 року.

Проте відповідачем прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (т.1 а.с.68-71,88-91,110-114,134-138).

Судом досліджені оскаржувані рішення та встановлено, що у всіх оскаржуваних рішеннях про корегування митної вартості товару зазначено, що у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками 105-2 щодо можливого заниження митної вартості товарів та тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп. в) ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим у п.2.1 Контракту зазначено, що ціна товару включає вартість упаковки, маркування, усі ліцензійні платежі за використання торговельних марок. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах СРТ Одеса тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) у графі 8 митної вартості, наданої декларантом, відсутні відомості про документи, що використовувалися для визначення митної вартості за методом або методами, зазначеними у графі 6 (резервний метод), таким чином, декларантом або уповноваженою особою заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

В рішеннях вказано, що відповідно до ч.2,3 ст.54 МКУ митницею зобов`язано позивача надати (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни-виробника; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларант за кожною митною декларацією надіслав до митниці додатково прайс-лист виробника товару та повідомив про те, що ним надано всі необхідні документи, що підтверджують числові значення, підлягають обрахунку, що відповідає вимогам чинного законодавства України, в т.ч. Митного кодексу України.

Вказані обставини відображені в оскаржуваних рішеннях про корегування митної вартості товару та зазначено Одеською митницею, що таким чином, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах. За таких обставин у їх сукупності, враховуючи не спростування поданими документами виявлених розбіжностей та не надання на вимогу митниці додаткових документів, основний метод визначення митної вартості не може бути застосований. Відповідно до ч.3 ст.58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у п.2 ч.1 ст. 57 МКУ. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п,1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом.

Також у всіх рішеннях зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог ч.3 ст.64 МКУ що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару, митне оформлення яких вже здійснено є більшим. У кожному рішенні зазначені митні декларації, за якими митним органом визначена більша митна вартість товару, ніж вказана декларантом та саме за вказаними деклараціями позивачу визначена митна вартість товару.

Позивачу як декларанту роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження, а також права на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Позивач не погодився з прийнятими рішеннями, але скористався правом випуску товару у вільний обіг під фінансові гарантії, та вважаючи протиправними вказані рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (розбіжності у документах, ознаки підробки документів, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Між тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15)

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Статтею 57 МКУ встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.59-60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлені ст.64 («Резервний метод») цього Кодексу.

Частинами 1,2 ст.64 МКУ визначено, що митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GААТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками 105-2 щодо можливого заниження митної вартості товарів та тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

При цьому при витребуванні додаткових документів та при зазначенні наявності на думку митного органу розбіжностей в поданих документах відповідач в оскаржуваних рішеннях посилався на ст.58 МКУ, яка регламентує питання визначення митної вартості за основним методом за ціною договору.

Позивач, вважаючи безпідставним посилання відповідача в оскаржуваних рішеннях на ст.58 МКУ, оскільки ним митна вартість товару визначена не за основним методом, а за резервним (шостим) методом, між тим у позові навів також мотиві неправомірності зауважень митного органу до податних митному органу документів до митних декларацій. Суд вважає, що доводи позивача є обґрунтованими.

Зокрема, позивач категорично не згодний з відповідачем щодо зауваження та начебто наявності розбіжностей в документах щодо вартості упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт з посиланням на умови контракту.

В пункті 2.1 контракту №YS-11 від 22.11.2021 року зазначено, що вид, кількість, ціна, вартість Товару, узгоджується між Продавцем і Покупцем і фіксується в інвойсах до Контракту. Ціна Товару включає вартість упаковки, маркування, усі ліцензійні платежі за використання торгових марок.

Крім того, умовами поставки згідно з митними деклараціями є СРТ UA м.Одеса. У відповідності до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс за умовами поставки СРТ пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а надані позивачем документи підтверджують той факт, що узгоджена сторонами Контракту ціна товару включає в себе також і вартість упаковки товару, і окремо ця вартість не визначається.

Таким чином, є безпідставним послання відповідача на те, у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо включення/ не включення вартості упаковки до ціни, яка фактично була сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

При цьому суд враховує в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в якій Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п.1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Посилання відповідача в оскаржуваних рішеннях на те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/ не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення не ґрунтуються на положеннях законодавства.

Згідно з п.8 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо здійснювалося страхування.

Таким чином, документи щодо страхування надаються у разі здійснення страхування товару.

Пунктом 6.2 контракту №YS-11 від 22.11.2021 передбачено, що умови поставки згідно цього Контракту обумовлюються сторонами для кожної окремої поставки в інвойсі до Контракту згідно з правилами Інкотермс 2020. Окремо у контракті не зазначено, що до обов`язків сторін належить здійснення страхування вантажу.

В інвойсах зазначено, що страхування товару не здійснювалось та вказані умови поставки товарів - СРТ Одеса, які не встановлюють обов`язку продавця або покупця товару страхувати вказаний товар.

Правові висновки щодо застосування умов поставки товарів СРТ в частині страхування товару викладені Верховним Судом у постанові від 26.03.2019 у справі № 814/921/17, зокрема Верховний Суд зазначив, що за офіційними правилами тлумачення торговельних правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватися. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару.

Таким чином, декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося.

Страхування вантажу за поданими до митного органу митним деклараціям не здійснювалось, і тому безпідставним є твердження відповідача про ненадання декларантом відомостей про відсутність чи наявність факту страхування товару.

У всіх оскаржуваних рішеннях відповідачем вказано, що у графі 8 митної вартості, наданої декларантом, відсутні відомості про документи, що використовувалися для визначення митної вартості за методом або методами, зазначеними у графі 6 (резервний метод), таким чином, декларантом або уповноваженою особою заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

В графі 8 декларацій митної вартості "Джерела інформації, що використовувалися для визначення митної вартості" зазначено "консультація з митним органом".

Таким чином, митним органом спочатку витребувані документи щодо підтвердження митної вартості товару за основним методом, незважаючи на те, що позивачем застосований 6 (резервний метод), а у подальшому вказано про неповні відомості про митну вартість щодо застосування 6(резервного методу).

Проте в рішенні відсутні посилання на конкретні документи (відомості) які декларанту необхідно надати або зазначити, тобто рішення не містить будь-яких вимог для декларанта.

Суд дійшов висновку про недоведеність вказаних відповідачем в оскаржуваних рішеннях тверджень що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вважає обґрунтованими доводи позивача щодо невмотивованості оскаржуваних ним рішень та безпідставного посилання митного органу на ст.58 МКУ, яка регламентує питання методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тоді як позивач визначив в деклараціях митну вартість за резервним методом (шостим методом).

Рішення про коригування митної вартості товарів визначення митної вартості у відповідності до положень КАС України є актом індивідуальної дії. За сталою судовою практикою загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Твердження відповідача в оскаржуваних рішеннях, що на підставі поданих документів неможливо застосувати основний метод визначення митної вартості (тобто за ціною договору) та відповідно витребування додаткових документів з посиланням на ст.58 МКУ, є достатньою підставою для скасування вказаних рішень, оскільки вказані відповідачем обставини в оскаржуваних рішеннях не відповідають фактичним обставинам та відповідно оцінка надана вказаним обставинам не у відповідності до вимог законодавства. Предметом митного контролю була не перевірка правильності визначення митної вартості товару за основним методом за ціною договору, а правильність визначення митної вартості товару декларантом за резервним методом (шостим методом) на підставі раніше визнаних митними органами митних вартостях.

Таким чином, лише наведення обґрунтованих підстав неправильності визначення позивачем митної вартості товару за резервним методом (шостим методом), а саме митної вартості, яка була визнана органами митного контролю за раніше проведеними митними формальностями за цим же контрактом на цих же умовах поставки, може свідчити про вмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень та відповідно надати позивачу можливість реалізувати своє право на належний захист порушених прав та інтересів. В іншому випадку таке рішення є неправомірним з підстав його невмотивованості та необґрунтованості.

Позивач навів у позові митні декларації, за якими Київською митницею здійснено митне оформлення за цим же контрактом такого ж товару (наведений його опис) та ним як декларантом вказаний резервний (шостий) метод визначення митної вартості товару.

Київською митницею під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів що надходили на адресу ТОВ "СЕГМЕНТ ТРЕЙДІНГ" від цього ж продавця - компанії AGRIGLOBE FZ-LLC, Об`єднані Арабські Емірати на виконання умов цього ж контракту №YS-11 від 22.11.2021, укладеного на виконання договору комісії №2021-2211-1 від 22.11.2021 року за тими ж самими умовами поставки СРТ Одеса, була визнана заявлена декларантом митна вартість товарів за резервним (шостим) методом та не приймались рішення про коригування митної вартості товарів, що підтверджується цими митним деклараціями та відомостями, наведеними у графах 43 "Код MBB (методу визначення митної вартості)", 44 "Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи", 45 "Коригування" вищезазначених митних декларацій.

Подаючи митні декларації до Одеської митниці декларант діяв відповідно до вимог, встановлених ч.2 ст.64 МКУ, якою встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Проте згідно з оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартості товару підставою для корегування митної вартості товару відповідач використав іншу інформацію з електронної бази даних ЄАІС щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості.

Оцінюючи вказані рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідач у відзиві жодним чином не спростував тверджень позивача про зазначення ним митної вартості товару відповідно до вимог, встановлених ч.2 ст.64 МКУ, тобто того, що митна вартість товару визначена декларантом за шостим (резервним) методом на підставі на раніше визнаних митними органами митних вартостях.

Між тим Одеська митниця в оскаржуваних рішеннях використала резервний метод визначення митної вартості (шостий метод), зазначивши номери та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, зазначивши лише їх номер та дату без наведення опису товару, умов поставки, комерційних умов тощо, тобто навести мотиви прийнятих рішень, у тому числі щодо неврахування митних декларацій декларанта за вказаним контрактом поданих до Київської митниці.

Рішення відповідача не відповідають принципу "належного урядування" щодо обов`язку державних органів діяти в належний і якомога послідовній спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення Європейського Суду з прав людини від 20.09.2011 у справі "Рисовський проти України").

Пунктом 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту Ь) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю від 15.04.1994 якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1-6 включно, митна вартість визначається з використанням обґрунтованих засобів, сумісних з принципами та загальними положеннями цієї Угоди й статті VIIГАТТ 1994 та на підставі даних, наявних у країні імпорту.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у наданому відзиві не спростував доводів позивача наведених в обґрунтування позовних вимог. Відзив як и оскаржувані рішення ґрунтуються на твердженні наявності розбіжностей з посиланням на ст.58 МКУ щодо неможливості застосувати основний метод митної вартості товару. Відповідачем не спростовані твердження позивача, що ним застосована при зазначенні митної вартості товару ч.2 ст.64 МКУ та вказана митна вартість товару за шостим (резервним) методом, яка визнана митним органом при здійсненні митного контролю за раніше поставленими таких товарами за цим же контрактом.

Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

Судом встановлено, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 25152,03грн: 15228,03грн за вимоги майнового характеру (1,5 відсотка від 1015202,05грн) та 9924,00грн (4х2481,00грн) за вимоги не майнового характеру (картки відмови у митному оформленні).

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 9924,00грн.

Що стосується переплати судового збору у сумі 14886,00грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ОПТ ТРЕЙД» (вул. Любінська,104, м. Львів, 79054, код ЄДРПОУ 44486079) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування карток відмови та рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000141/2 від 11.02.2022, №UA500020/2022/000148/2 від 15.02.2022, №UA500020/2022/000149/1 від 15.02.2022, №UA500020/2022/000156/2 від 17.02.2022.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000174 від 11.02.2022, № UA500020/2022/000183від 15.02.2022, №UA500020/2022/000185 від 15.02.2022, №UA500020/2022/000199 від 18.02.2022.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ОПТ ТРЕЙД» судовий збір у розмірі 15228,03грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

СуддяЕ.В. Катаєва