Постанова

від 27.10.2022 по справі 333/8709/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 333/8709/21 (2-а/333/36/22)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2022 ( суддя першої інстанції Дмитрієва М.М.) в адміністративній справі №333/8709/21 (2-а/333/36/22) за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про адміністративне правопорушення, у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови від 24 листопада 2021 року у справі про адміністративне правопорушення, у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Наталією Геннадіївною, складено постанову у справі про адміністративне правопорушення від 24.11.2021 року, серія ВМ № 00001549, якою застосовано до ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 гривень 00 коп. за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 ст. 1321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, за порушення вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме навантаження на строєні осі транспортного засобу на 5.3% (5.58 тон). Постанову отримано 29.11.2021 року. В постанові явно вказані невірні відомості. Так, вказано перевищення навантаження на строєні осі транспортного засобу на 5,3% (5.58 тон). Якщо провести розрахунок, то 5,3% складає 1,166 тон. Натомість в постанові зазначено перевищення навантаження 5.58 тон, що явно перевищує вказаний відсоток у розмірі 5,3%. Згідно нотаріального договору найму від 25.05.2018 року зареєстрованого в реєстрі за № 4166 спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF XF 105.410 державний номер НОМЕР_1 та загальний напівпричіп Н/ПР бортовий, тентований SCHMITZ S01 державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 передано в оренду ТОВ «Баскар» (код ЄДРПОУ 39517157). Таким чином, належним користувачем транспортних засобів спеціалізованого вантажного сідлового тягачу DAF XF 105.410 державний номер НОМЕР_1 та загального напівпричіпу Н/ПР бортовий, тентований SCHMITZ S01 державний номер НОМЕР_2 є ТОВ «Баскар» (код ЄДРПОУ 39517157), що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів серія НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відповідно. Тобто, до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача ТОВ «Баскар». Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником юридичної особи ТОВ «Баскар» (код ЄДРПОУ 39517157), є ОСОБА_2 з 20.11.2014 року. З огляду на те, що ОСОБА_1 не є належним користувачем, отже не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення в даному випадку. Транспортний засобів спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF XF 105.410 державний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом державний номер НОМЕР_2 здійснювали перевезення вантажу на замовлення ТОВ «АВ Метал Груп» код ЄДРПОУ 36441934. У зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду і просить суд скасувати постанову старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Н.Г. від 24.11.2021 року серія ВМ № 00001549, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1321 КУпАП та закрити провадження у справі, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2022 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу: DAF XF 105.410 державний номер НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на строєні осі транспортного засобу на 5.3% (5.58 тон). Та обставина, що належний позивачу транспортний засіб здійснював рух автомобільною дорогою загального користування та перевозив вантаж з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України без отримання на те спеціального дозволу, формує в його (позивача) діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Вказані докази також містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за наступними посиланнями: https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/ ВМ 00001549/. Разом з тим, судом першої інстанції не досліджувались обставини, які підтверджують наявність відомостей про належного користувача вказаного транспортного засобу, а саме ТОВ «Баксар» в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на момент вчинення порушення. Таким чином, внаслідок того, що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про зміну користувача вказаного транспортного засобу не повідомлялось, адміністративну відповідальність, згідно вимог ст. 14-3 КУпАП повинен нести власник транспортного засобу - ОСОБА_1

Від позивача, через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

За правилами п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Наталією Геннадіївною складено постанову у справі про адміністративне правопорушення від 24 листопада 2021 року, серія ВМ № 00001549, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 гривень 00 коп. за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 ст. 1321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, за порушення вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме навантаження на строєні осі транспортного засобу на 5.3% (5.58 тон).

Згідно зі свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF XF 105.410, державний номер НОМЕР_1 , та загальний напівпричіп Н/ПР бортовий, тентований SCHMITZ S01 державний номер НОМЕР_2 є ТОВ «Баскар».

Відповідно до нотаріально посвідченого договору найму від 25.05.2018 року зареєстрованого в реєстрі за № 4166, спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF XF 105.410 державний номер НОМЕР_1 , та загальний напівпричіп Н/ПР бортовий, тентований SCHMITZ S01 державний номер НОМЕР_2 , передано в оренду ТОВ «Баскар», код ЄДРПОУ 39517157.

Згідно з товарно - транспортною накладною від 23.11.2021 року № АВ05231121-0216, в автомобілі ДАФ НОМЕР_1 , загальна маса вантажу при перевезенні складала 19,522 тон.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Частиною другою статті 29 Закону № 3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі Закон № 2344-ІІІ) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 цього Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У підпункті 1 пункту 4 цього Положення закріплено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з підпунктами 2 та 29 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 року "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби. Зокрема управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області реорганізовано шляхом злиття з управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області в Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. Установлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.

На виконання цього розпорядження Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ №340 від 09.09.2020 року "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки", а наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №390 від 13.10.2020 року з 15 жовтня 2020 року введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених міжрегіональних управлінь. Цим же наказом затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, яке визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 року "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Цим Положенням передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження.

Отже, територіальним органам Укратрансбезпеки надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Пунктом 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі Правила дорожнього руху) передбачено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

З матеріалів справи з`ясовано, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що власник транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передав його у користування іншій особі, не може нести відповідальність за порушення цією особою габаритно-вагових норм, встановлених чинним законодавством.

Так, згідно статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, в тому числі виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до ст. 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника-документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія-посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить, що суб`єктом відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм є автомобільний перевізник.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, згідно з яких перевізник це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Позивач посилається на те, що він не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону №2344-ІІІ, оскільки передав належний йому транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі договору найму, у користування третій особі, а саме ТОВ «Баскар».

Згідно абз.4 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Крім того, відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.08.2010 №379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 р. за N 123/18861 за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до

---

20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N

---

". Заява подається власником ТЗ особисто або уповноваженою ним особою.

Згідно з пунктом 6.3. цієї Інструкції, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _____ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N

---

". Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.

Таким чином, власник транспортного засобу в разі тимчасової передачі права користування транспортним засобом іншій фізичній особі зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон).

В той же час, як з`ясовано з матеріалів справи, згідно зі свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF XF 105.410, державний номер НОМЕР_1 , та загальний напівпричіп Н/ПР бортовий, тентований SCHMITZ S01 державний номер НОМЕР_2 є ТОВ «Баскар», та відповідно до договору оренди від 25 травня 2018 року, було передано ОСОБА_1 в оренду ТОВ «Баскар».

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання стосовно того, хто ж має нести відповідальність, Державна служба України з безпеки на транспорті необґрунтовано виходила із того, що автомобільним перевізником є саме позивач.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2022 в адміністративній справі №333/8709/21 (2-а/333/36/22) залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2022 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяС.В. Білак

суддяВ.А. Шальєва