Рішення

від 29.09.2022 по справі 372/4158/18

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4158/18

Провадження № 2-22/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , треті особи Державне підприємство «Київське лісове господарство», Кабінет Міністрів України про визнання недійсними розпорядження та витребування земельних ділянок із незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним розпорядження та усунення перешкод у праві користування, обґрунтовуючи який зазначив, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 16-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Копачівської сільської ради» від 25.07.2008 № 1177 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 16 громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 26 га в адміністративних межах Копачівської сільської ради Обухівського району, а саме ОСОБА_13 земельну ділянку площею 1,99 га; ОСОБА_14 земельна ділянка площею 1,99 га; ОСОБА_15 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_2 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_3 земельна ділянка 1,00 га; ОСОБА_4 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_5 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_11 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_7 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_8 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_12 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_10 земельна ділянка 1,99 га.

У подальшому, управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі на підставі вищевказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації вищевказаним громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а саме: ОСОБА_13 серії ЯЖ № 407100 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0045, площею 1,99 га; ОСОБА_14 серії ЯЖ № 407051 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0046, площею 1,99 га; ОСОБА_15 серії ЯЖ № 407052 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0047, площею 1,99 га; ОСОБА_2 серії ЯЖ № 407053 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0048, площею 1,99 га; ОСОБА_3 серії ЯЖ № 407054 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0049, площею 1,00 га; ОСОБА_4 серії ЯЖ № 407055 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0050, площею 1,99 га; ОСОБА_5 серії ЯЖ № 407056 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0051, площею 1,99 га; ОСОБА_11 серії ЯЖ № 407057 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0052, площею 1,99 га; ОСОБА_7 серії ЯЖ № 407061 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0056, площею 1,99 га; ОСОБА_8 серії ЯЖ № 407062 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0057, площею 1,99 га; ОСОБА_12 серії ЯЖ № 407063 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0058, площею 1,99 га; ОСОБА_10 серії ЯЖ № 407065 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0060, площею 1,99 га, які знаходяться на території Копачівської сільської ради.

В подальшому ОСОБА_11 відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0052, площею 1,99 га на користь ОСОБА_6 , що підтверджується відміткою на державному акті за реєстровим номером 9500600100521152 від 03.09.2010.

Також ОСОБА_12 відчужив належнуйому земельнуділянку площею1,99га зкадастровим номером3223184200:06:001:0058 на користь ОСОБА_9 , що підтверджується відміткою на державному акті за реєстровим номером 950060010058774 від 08.06.2010.

Окрім того, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2011 № 3582, 3591, 3587 відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:06:001:0045, 3223184200:06:001:0046, 3223184200:06:001:0047 на користь ОСОБА_1 ..

Відповідно до рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.07.2018 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:06:001:0045, 3223184200:06:001:0046, 3223184200:06:001:0047 зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказані земельні ділянки.

За інформацією ДП «Київське лісове господарство» від 28.11.2017 №02-926 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:06:001:0045 3223184200:06:001:0046 3223184200:06:001:0047, 3223184200:06:001:0048 3223184200:06:001:0049 3223184200:06:001:0050, 3223184200:06:001:0051, 3223184200:06:001:0052,3223184200:06:001:0056,3223184200:06:001:0057,3223184200:06:001:0058, 3223184200:06:001:0060 розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Обухівського лісництва у виділі 30 (2003 рік) (38 2014 рік) кварталу 30. Погодження на вилучення вказаних лісових ділянок підприємство не надавало. Факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» 2003 року, планово-картографічними матеріалами, планом лісонасаджень Обухівського лісництва виробничої частини ДЛГО «Київліс».

Окрім того, за інформаціями Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 21.11.2017 № 584, земельні ділянки, надані у власність 12-м громадянам розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 25.07.2008 № 1177, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року, відносяться до лісів Обухівського лісництва ДП «Київське лісове господарство» і накладаються на виділ 30 кварталу 30 вказаного лісництва.

Право користування Обухівського лісництва ДП «Київське лісове господарство» спірними ділянками відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, згідно з якими вони відносились до земель лісогосподарського призначення.

Отже, вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Разом з цим, одним розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 25.07.2008 № 1177 передано у власність 12 громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 22,89 га, які накладаються на землі лісогосподарського призначення, а саме виділ 30 кварталу 30 Обухівського лісництва ДП «Київське лісове господарство» без вилучення їх з держлісфонду.

Вказане свідчить про те, що Обухівська районна державна адміністрація без вилучення передала у приватну власність спірні земельні ділянки для особистого селянського господарства , що свідчить про перевищення районною адміністрацією передбачених законом повноважень.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Однак, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації передано у власність земельні ділянки лісового фонду без згоди землекористувача, всупереч вимогам ч. 5 ст. 116, ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України.

Крім того, оскаржуваним розпорядженням порушено порядок зміни цільового призначення земель, оскільки така зміна проведена не уповноваженим відповідно до вимог Земельного кодексу України органом та за відсутності згоди органу лісового господарства.

Відповідно до інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 28.11.2017 № 04-36/2575, погодження на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок Управлінням не надавалось.

Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо зі звернень Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства від 17.11.2017 № 04-36/2488, ДП «Київське лісове господарство» від 08.02.2017 № 02-140 та за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство», ВО «Укрдержліспроект», Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що підтверджують незаконне відведення у власність земель лісогосподарського призначення єдиним масивом поза волею їх власника.

Відповідно ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 25.07.2008 № 1177 прийнято всупереч ст. ст. 20, 56, 84, 122, 142, 149 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим на підставі ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» підлягає визнанню судом недійсним.

Оскільки зазначене розпорядження суперечить вимогам закону, тому отримані у приватну власність земельні ділянки підлягають поверненню належному власнику, в зв`язку з цим прокурор просив в уточнених позовних вимогах усунути перешкоди права користування та розпорядження спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 25.07.2008 № 1177 в частині передачі у власність громадянам ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 земельних ділянок загальною площею 22,89 га для особистого селянського господарства на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області. Усунути перешкоди права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння: ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0045, земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0046, земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0047; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0048; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,00 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0049; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0050; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0051; ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0052; ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0056; ОСОБА_8 земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0057; ОСОБА_9 земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0058; ОСОБА_10 земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0060, які знаходяться на території Копачівської сільської ради. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області сплачений судовий збір.

01 лютого 2019 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області в справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою судувід 11.11.2019року задоволено клопотання представника відповідача, та призначено судову земельно-технічну експертизу, провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 03.02.2021 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою судувід 24.02.2021року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу, провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 25.08.2021 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17.02.2022 року задоволено клопотання прокурора про залучення співвідповідачів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор подав заяву про розгляд справи у його відсутність позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві. У поданій відповіді на відзив також просив задовольнити позов, а заперечення відповідача не брати до уваги оскільки вони не грунтуються на вимогах закону.

Представник відповідача ОСОБА_1 , на адресу суду подав відзив в якому просив відмовити в задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, а також недоведенням прокурором належними та допустими доказами накладення земельних ділянок одна на одну, а тому наявність у власників земельних ділянок не порушують права позивачів. Також представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про що подав відповідну заяву.

Представник Кабінету Міністрів України в судове засідання не з`явився, його представники надіслали до суду письмові пояснення, в яких просили розглядати справу без їх участі та позов підтримали і просили задовольнити в повному обсязі, з підстав, що зазначені в позовні заяві.

Представник Обухівської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Обухівської районної державної адміністрації Київської області, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно дост.263ЦПК України,судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим єрішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованих обставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,підтверджених тимидоказами,які булидосліджені всудовому засіданні.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 16-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Копачівської сільської ради» від 25.07.2008 № 1177 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 16 громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 26 га в адміністративних межах Копачівської сільської ради Обухівського району, а саме ОСОБА_13 земельну ділянку площею 1,99 га; ОСОБА_14 земельна ділянка площею 1,99 га; ОСОБА_15 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_2 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_3 земельна ділянка 1,00 га; ОСОБА_4 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_5 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_11 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_7 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_8 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_12 земельна ділянка 1,99 га; ОСОБА_10 земельна ділянка 1,99 га.

На підставі вказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 25.07.2008, управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі в жовтні та листопаді 2008 року вищевказаним громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а саме: ОСОБА_13 серії ЯЖ № 407100 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0045, площею 1,99 га; ОСОБА_14 серії ЯЖ № 407051 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0046, площею 1,99 га; ОСОБА_15 серії ЯЖ № 407052 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0047, площею 1,99 га; ОСОБА_2 серії ЯЖ № 407053 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0048, площею 1,99 га; ОСОБА_3 серії ЯЖ № 407054 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0049, площею 1,00 га; ОСОБА_4 серії ЯЖ № 407055 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0050, площею 1,99 га; ОСОБА_5 серії ЯЖ № 407056 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0051, площею 1,99 га; ОСОБА_11 серії ЯЖ № 407057 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0052, площею 1,99 га; ОСОБА_7 серії ЯЖ № 407061 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0056, площею 1,99 га; ОСОБА_8 серії ЯЖ № 407062 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0057, площею 1,99 га; ОСОБА_12 серії ЯЖ № 407063 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0058, площею 1,99 га; ОСОБА_10 серії ЯЖ № 407065 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0060, площею 1,99 га, які знаходяться на території Копачівської сільської ради.

В подальшому ОСОБА_11 відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0052, площею 1,99 га на користь ОСОБА_6 , що підтверджується відміткою на державному акті за реєстровим номером 9500600100521152 від 03.09.2010.

Також ОСОБА_12 відчужив належнуйому земельнуділянку площею1,99га зкадастровим номером3223184200:06:001:0058 на користь ОСОБА_9 , що підтверджується відміткою на державному акті за реєстровим номером 950060010058774 від 08.06.2010.

Окрім того, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2011 № 3582, 3591, 3587 відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:06:001:0045, 3223184200:06:001:0046, 3223184200:06:001:0047 на користь ОСОБА_1 ..

Відповідно до рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.07.2018 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:06:001:0045, 3223184200:06:001:0046, 3223184200:06:001:0047 зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказані земельні ділянки.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 19 ЗК України, землі України за основнимцільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України (тут і далі в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

При цьому згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Водночас у пункті 2 статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів щодо охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України).

Поряд із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (частина друга статті 49 ЛК України) та включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (стаття 51 ЛК України).

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

За статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України, тут і далі в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадитьсяза згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

За статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з нормамистатей 181-184, 202-204 ЗК України, законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємстванеобхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛКУкраїни.

Встановлено, що на момент відведення спірні земельна ділянка згідно з інформацією ДП «Київське лісове господарство» від 28.11.2017 №02-926 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:06:001:0045 3223184200:06:001:0046 3223184200:06:001:0047, 3223184200:06:001:0048 3223184200:06:001:0049 3223184200:06:001:0050, 3223184200:06:001:0051, 3223184200:06:001:0052,3223184200:06:001:0056,3223184200:06:001:0057,3223184200:06:001:0058, 3223184200:06:001:0060 розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Обухівського лісництва у виділі 30 (2003 рік) (38 2014 рік) кварталу 30. Погодження на вилучення вказаних лісових ділянок підприємство не надавало.

Факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» 2003 року, планово-картографічними матеріалами, планом лісонасаджень Обухівського лісництва виробничої частини ДЛГО «Київліс».

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 21.11.2017 № 584, земельні ділянки, надані у власність 12-м громадянам розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 25.07.2008 № 1177, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року, відносяться до лісів Обухівського лісництва ДП «Київське лісове господарство» і накладаються на виділ 30 кварталу 30 вказаного лісництва.

Судом встановлено, що на момент прийняття оспорюваного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 25.07.2008 № 1177, та передачі у приватну власність відповідачам спірні земельні ділянки, перебували у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі №30, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України, а відтак надання спірних земельних ділянок у власність відповідачам є незаконним.

Вирішуючи спір щодо визнання недійсним спірного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 25.07.2008 № 1177, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України ч.1 ст. 5 ЦПК України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження

№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження

№ 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження

№ 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду

від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13),

від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

У справі, яка розглядається позов пред`явлено прокурором в інтересах держави у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням земельних ділянок державної власності фізичними особами відповідачами. Посилаючись на те, що при виділенні земельних ділянок порушено норми ЗК України та ЛК України, позивач просив, зокрема, визнатинедійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 25.07.2008 № 1177 в частині передачі у власність громадянам ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 земельних ділянок загальною площею 22,89 га для особистого селянського господарства на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року

у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших. Визнання недійсним розпорядження не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94)).

Враховуючи викладене, заявлені в цій справі прокурором вимоги про визнаннянедійсним розпорядження не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, а тому в задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідачів повернути на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації спірні земельні ділянки то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачами зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)зазначено, що відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою,за якою не зареєстроване право власності на таке майно,не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуваннюстаття 391 ЦК України, відповідно до якоївласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено,що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника.З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення:визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначаєтьсявиходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що прокурором пред`явлено негаторний позов про зобов`язання відповідачів повернути земельні ділянки, а не віндикаційний позов про витребування земельної ділянки, оскільки спірні земельні ділянки зареєстровані за за кожним з відповідачів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Враховуючи викладене, заявлені в цій справі прокурором позовні вимоги про визнання незаконним і скасуваннярозпорядження, та вимогапрозобов`язання відповідачів повернути спірну земельну ділянкуу відання держави в особі в особі Київської обласної державної адміністрації -є неефективним способом захисту у спірних правовідносинах, а тому в задоволенні позову слід відмовити із цих підстав.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Враховуючи вищезазначені висновки, суд вважає, що по своїй суті вимоги прокурора є законними, однак прокурором обрано неналежний спосіб правового захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до положення ст.256та ст.257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами, визначеними ч.1ст.261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з вимогами ч.3-ч.5ст.267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до абз. 3 п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі"судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідачів у спорі, які заявляють про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що суд відмовив в задоволенні позову по суті підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд не вбачає.

Враховуючи викладене вище, суд вважає недоведеними посилання позову на порушення прав чи інтересів держави у спірних правовідносинах, які б підлягали судовому захисту.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , треті особи Державне підприємство «Київське лісове господарство», Кабінет Міністрів України про визнання недійсними розпорядження та витребування земельних ділянок із незаконного володіння, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.В. Потабенко