Постанова

від 07.02.2024 по справі 372/4158/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 372/4158/18

провадження № 61-6562св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Лідовця Р. А., Осіяна О. М.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Київське лісове господарство», Кабінет Міністрів України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргузаступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області, у складі судді Потабенко Л. В., від 29 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

від 05 квітня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року перший заступник прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду

з позовом, в якому просив суд визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 1177 від 25 липня 2008 року в частині передачі у власність відповідачам - фізичним особам земельних ділянок, загальною площею 22,89 га, для ведення особистого селянського господарства на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області та витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння відповідачів спірні земельні ділянки.

2. Заявлені вимоги прокурор мотивував тим, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 1177 від 25 липня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність

16 громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, загальною площею 26 га, в тому числі відповідачам. В подальшому управлінням земельних ресурсів в Обухівському районі на підставі вказаного розпорядження даним громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки, частина яких в подальшому була відчужена на користь інших осіб.

3. Вважає, що розпорядження № 1177 від 25 липня 2008 року було прийнято поза межами компетенції Обухівської районної державної адміністрації, а набуття громадянами права власності на земельні ділянки відбулось з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, оскільки виділення земельних ділянок лісогосподарського призначення відбулось без наявності підстав, передбачених частиною другою

статті 56 ЗК України, та без отримання погодження ДП «Київське лісове господарство», право користування якого спірними земельними ділянками підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, з порушенням порядку зміни цільового призначення земель. Відповідно до інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 28 листопада 2017 року, погодження на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок Управлінням не надавалось.

4. Крім того, вилучення земельних ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

5. Посилаючись на викладене та остаточною сформулювавши позовні вимоги, прокурор просив суд усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, розташованими на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області, шляхом:

- визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 1177 від 25 липня 2008 року в частині передачі у власність ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 земельних ділянок, загальною площею 22,89 га, для особистого селянського господарства;

- повернення земельних ділянок на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 (земельні ділянки

з кадастровими номерами: 3223184200:06:001:0045, 3223184200:06:001:0046, 3223184200:06:001:0047), ОСОБА_2 (земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:06:001:0048), ОСОБА_3 (земельна ділянка

з кадастровим номером 3223184200:06:001:0049), ОСОБА_4 (земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:06:001:0050), ОСОБА_5 (земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:06:001:0051), ОСОБА_6 (земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:06:001:0052), ОСОБА_7 (земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:06:001:0056), ОСОБА_8 (земельна ділянка

з кадастровим номером 3223184200:06:001:0057), ОСОБА_9 (земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:06:001:0058), ОСОБА_10 (земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:06:001:0060).

6. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19 травня 2022 року залучено до участі в справі правонаступника Кабінету Міністрів України у розглядуваній справі - Київську обласну державну адміністрацію, яка на даний час є розпорядником земель лісогосподарського призначення, що перебувають в державній власності.

7. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 липня 2022 року Кабінет Міністрів України залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

8. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня

2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 05 квітня 2023 року, у задоволенні позову прокурора відмовлено.

9. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлені прокурором вимоги про визнання незаконним і скасування розпорядження та повернення земельних ділянок лісогосподарського призначення є неефективним способом захисту у спірних правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. Н. просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. У травні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. Н. подав касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 372/4158/18.

12. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Підставою касаційного оскарження судових рішень прокурор вказує те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16,

від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року

у справі № 487/10128/14-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17,

від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 05 червня 2018 року

у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16,

від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 06 липня 2021 року

у справі № 911/2169/20, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18,

від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 02 лютого 2021 року

у справі № 925/642/19, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц,

від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 12 березня 2019 року у справі

№ 911/3594/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15, від 23 листопада 2021 року у справі

№ 359/3373/16-ц, Верховного Суду від 16 лютого 2022 року

у справі № 363/669/17, від 08 червня 2022 року у справі № 307/3155/19,

від 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16, від 12 травня 2022 року

у справі № 372/4154/18, від 11 січня 2023 року у справі № 924/820/21,

від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16-ц, від 21 вересня 2022 року

у справі № 367/4128/16, від 18 січня 2023 року у справі № 361/1308/19,

від 30 травня 2018 року у справі № 686/17618/15-ц, від 05 листопада

2020 року у справі № 676/2334/18, від 16 лютого 2022 року у справі

№ 924/508/21, від 27 червня 2018 року у справі № 921/403/17-г/6,

від 08 серпня 2019 року у справі № 909/472/18, від 29 квітня 2020 року

у справі № 911/1455/19, від 20 травня 2020 року у справі № 911/1902/19,

від 28 травня 2020 року у справі № 910/5902/18 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України).

15. Зазначає, що цивільний оборот земельних ділянок, у тому числі тих, які перебувають у користуванні спеціалізованих лісогосподарських підприємств, є законодавчо обмеженим. Зайняття спірних земельних ділянок

з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідальної територіальної громади, у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

16. Вважає, що право власності дійсного власника майна презюмується

і не припиняється із втратою майна, це право підлягає захисту впродовж усього часу наявності в особи титулу власника майна. При цьому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього не свідчить про те, що такий володілець набув право власності на це майно.

17. Зауважує, що суди попередніх інстанцій, встановивши факт приналежності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, мали застосувати до спірних правовідносин норми статті 387

ЦК України.

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли

Фактичні обставини справи встановлені судами

18. Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 1177 від 25 липня 2008 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення

у власність 16 громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, загальною площею 26 га, в адміністративних межах Копачівської сільської ради Обухівського району.

19. Управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі, на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 1177

від 25 липня 2008 року, видано державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, зокрема:

- ОСОБА_13 - серії ЯЖ № 407100 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0045, площею 1,99 га;

- ОСОБА_14 - серії ЯЖ № 407051 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0046, площею 1,00 га;

- ОСОБА_15 - серії ЯЖ № 407052 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0047, площею 1,99 га;

- ОСОБА_2 - серії ЯЖ № 407053 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0048, площею 1,99 га;

- ОСОБА_3 - серії ЯЖ № 407054 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0049, площею 1,00 га;

- ОСОБА_4 - серії ЯЖ № 407055 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0050, площею 1,99 га;

- ОСОБА_5 - серії ЯЖ № 407056 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0051, площею 1,99 га;

- ОСОБА_11 - серії ЯЖ № 407057 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0052, площею 1,99 га;

- ОСОБА_7 - серії ЯЖ № 407061 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0056, площею 1,99 га;

- ОСОБА_8 - серії ЯЖ № 407062 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0057, площею 1,99 га;

- ОСОБА_12 - серії ЯЖ № 407063 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0058, площею 1,99 га;

- ОСОБА_10 - серії ЯЖ № 407065 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:06:001:0060, площею 1,99 га, які знаходяться на території Копачівської сільської ради.

20. ОСОБА_11 відчужила належну їй земельну ділянку, площею 1,99 га, з кадастровим номером 3223184200:06:001:0052 на користь ОСОБА_6 , що підтверджується відміткою на державному акті за реєстровим номером 9500600100521152 від 03 вересня 2010 року.

21. ОСОБА_12 відчужив належну йому земельну ділянку,

площею 1,99 га, з кадастровим номером 3223184200:06:001:0058 на користь ОСОБА_9 , що підтверджується відміткою на державному акті за реєстровим номером 950060010058774 від 08 червня 2010 року.

22. ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 12 грудня 2011 року № 3582, 3591, 3587 відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:06:001:0045, 3223184200:06:001:0046, 3223184200:06:001:0047 на користь ОСОБА_1 .

23. Відповідно до рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.07.2018 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:06:001:0045, 3223184200:06:001:0046, 3223184200:06:001:0047 зареєстровано за

ОСОБА_1 .

24. Земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:06:001:0045 3223184200:06:001:0046 3223184200:06:001:0047, 3223184200:06:001:0048 3223184200:06:001:0049 3223184200:06:001:0050, 3223184200:06:001:0051, 3223184200:06:001:0052, 3223184200:06:001:0056, 3223184200:06:001:0057, 3223184200:06:001:0058, 3223184200:06:001:0060 розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Обухівського лісництва

у виділі 38 кварталу 30. Погодження на вилучення вказаних лісових ділянок

ДП «Київське лісове господарство» не надавало.

25. Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок лісогосподарського.

26. Кабінетом Міністрів України рішень про вилучення, зміну цільового призначення та розпорядження стосовно спірних земельних ділянок не приймалося.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

27. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

28. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

29. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16

ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

31. Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

32. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який

є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

33. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року

у справі № 569/17272/15-ц.

34. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня

2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі

№ 910/12525/20).

35. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга

статті 1 ЛК України).

36. В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

37. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

38. До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення»

ЛК України).

39. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні земельні ділянки перебувають на території лісового фонду, знаходились у користуванні

ДП «Київське лісове господарство» (квартал 30, виділ 38 Обухівського лісництва).

40. У частині правильності встановлення цих обставин судові рішення не оспорюються сторонами.

41. Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9

ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають

у державній або приватній власності.

42. Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати

у приватній власності. Суб`єктами права приватної власності на ліси

є громадяни та юридичні особи України.

43. Відповідно до статті 12 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

44. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.

45. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

46. Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України.

47. Про зазначене також вказувала Велика Палата Верховного Суду

у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц

(пункт 53 зазначеної постанови).

48. Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки належать до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, їх передача у приватну власність фізичним особам здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, що є підставою для усунення державі перешкод

в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації та повернення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що відповідає негаторному позову.

49. Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння

у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не

є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна

з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

50. Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня

2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

51. Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)).

52. Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок

з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

53. З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

54. Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає

у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах

№ 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада

2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року

у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі

№ 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі

№ 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі

№ 344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)).

55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі

№ 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц,

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада

2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

56. Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірних земельних ділянок, але як власник має право володіння ними

(частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування таких ділянок з володіння кінцевих набувачів. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог

у частині витребування на її користь спірних земельних ділянок та внесення до відповідного державного реєстру записів про право власності держави на ці ділянки.

57. Встановивши, що спірні земельні ділянки лісового фонду вибули

з володіння держави, право власності на них зареєстровані за відповідачами, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірних земельних ділянок, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянки лісового фонду.

58. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що витребування земельних ділянок потребує оцінки добросовісності дій їх фактичних реєстраційних володільців, а також пропорційності втручання у їх право власності

у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

59. Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшли обґрунтованого висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. В контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду

з вимогами про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельними ділянками.

60. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

61. Посилання касаційної скарги щодо неможливості набуття права приватної власності на землі лісогосподарського призначення суперечать приписам статей 10, 12 ЛК України та статей 56, 57 ЗК України.

62. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин справи щодо реєстраційного посвідчення права власності відповідачів на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, не суперечать висновкам, на які прокурор посилається у касаційній скарзі як підставу для касаційного оскарження.

63. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

64. Доводи касаційної скарги щодо помилкового застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, є необґрунтованими, оскільки як у справі, що переглядається в касаційному порядку, так і у справі № 359/3373/16-ц право власності на спірні земельні ділянки лісового фонду було зареєстровано за відповідачами, у зв`язку з чим ефективним способом захисту прав власника такого майна, у якого відсутнє реєстраційне підтвердження володіння ним, визнано пред`явлення віндикаційного позову.

65. У разі задоволення вимог про витребування земельної ділянки (а не усунення власнику перешкод у здійснення права власності, як помилково визначив прокурор) на користь власника, спірна земельна ділянка лісового фонду підлягає поверненню у володіння особі, яка стверджує про порушення своїх прав.

66. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними

у подібних справах (постанови від 10 січня 2024 року у справі № 707/2475/22, від 24 січня 2024 року у справі № 707/2465/22, від 26 січня 2024 року у справі № 707/2452/22).

67. Доводи прокурора про те, що суди попередніх інстанцій мали самостійно застосувати до спірних правовідносин положення статті 387 ЦК України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у розглядуваній справі прокурор у заяві про зміну предмета позову від 02 березня 2021 року вказав не тільки інші правові норми для задоволення позовних вимог,

а й самостійно змінив спосіб захисту із віндикаційного на негаторний, наполягаючи на тому, що спірні земельні ділянки мають бути не витребувані, а повернуті у власність держави, з огляду на неможливість переходу до відповідачів права володіння спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення.

68. Відповідно до частини четвертої статті 12, частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

69. Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

70. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

71. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Р. А. Лідовець О. М. Осіян В. В. Шипович