Постанова

від 03.11.2022 по справі 539/106/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/106/22 Номер провадження 22-ц/814/4693/22Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О.С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі: Бродській В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2022 року (ухвалене суддею Алтуховою О.С., повний текст рішення складено суддею 24.05.2022 року) у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Духівської гімназії ім. П.М. Рака Новооржицької селищної ради про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2022 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання протиправним наказу від 08.11.2021 року №47-к директора Духівської гімназії ім. П.М. Рака Новооржицької селищної ради «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та зобов`язання відповідача допустити її до роботи, з виплатою їй невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи.

В обґрунтування своїх позивних вимог зазначала, що даний наказ є незаконним, адже при відстороненні її від роботи було порушено вимоги законодавства щодо процедури такого відсторонення, а саме наказу про відсторонення будь-якого працівника від роботи має передувати відповідне подання посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, якого не існує. Крім того вказувала, що її відмова від щеплення є обґрунтованою, оскільки вона викликана ризикованим характером вакцини, яка може потягти тяжкі наслідки для здоров`я.

Вважає, що відповідач видаючи наказ про відсторонення її від роботи порушив положення ст.4 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ч.1 ст.64, ч.2 ст.8, ч.1 ст.19 Конституції України.

Рішенням Лубенськогоміськрайонного судуПолтавської областівід 19травня 2022року взадоволенні позову ОСОБА_1 до Духівськоїгімназії ім.П.М.Рака Новооржицькоїселищної радипро визнанняпротиправним наказупро відстороненнявід роботи- відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, адже висновки, викладені у рішення суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

На підтвердження своєї позиції посилається на те, що суд першої інстанції некоректно посилався на норми Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №185/676/18. Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції навмисно не цитує слів «у порядку, встановленому законом», натомість і норма Закону, і постанова Верховного Суду містять цю фразу.

Скаржник вважає, що відсторонення працівника від роботи може відбуватися лише у порядку, встановленому законом, а саме: відповідно до ч.2 стю12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» у їх сукупності. Так, на думку апелянта, у наведених вище нормах встановлено, що наказу про відсторонення будь-якого працівника від роботи має передувати відповідне подання осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, якого не існує.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя української мови та літератури в Духівській гімназії ім. П.М. Рака Новооржицької селищної ради (а.с.9-10).

03.11.2021 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про те, що з 08.11.2021 року щеплення від Covid-19 є обов`язкове для працівників закладу освіти, з посиланням на наказ Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236.

Позивача попередили, що у випадку ненадання документів, які підтверджують наявність профілактичного щеплення від Covid-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень до 05.11.2021 року, то 08.11.2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

08.11.2021 року директором Духівської гімназії імені П.М. Рака Новооржицької селищної ради Хороняк Л. було винесено наказ №47-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Зазначеним наказом ОСОБА_1 , учителя української мови та літератури Духівській гімназії ім. П.М. Рака, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, підставою зазначено повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 від 03.11.2021 року.

Районний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , рішення мотивував відсутністю порушення прав позивача на працю, передбачене ст. 43 Конституції України, оскільки трудові відносини між ОСОБА_1 та Духівською гімназією ім. П.М. Рака не були припинені, а обмеження цього пава було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення життя, здоров`я і безпеки, як працівників закладу освіти, так і дітей, які відвідують цей заклад.

При дослідженні матеріалів справи колегія суддів апеляційного суду встановила, що суд першої інстанції невірно послався на ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», зазначивши у своєму рішенні наступне: «У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт». Однак, в дійсності частина 2 статті 12 зазначеного закону має наступний вигляд:

«Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, у порядку встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я»

Так, аргумент апелянта щодо того, що суд першої інстанції невірно процитував зазначену вище норму закону, та, відповідно, невірно її застосував, заслуговує на увагу та приймається судом апеляційної інстанції.

Статтею 43 Конституції кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

Пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належить постанова Кабінету Міністрів України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України і лише до її повноважень віднесено прийняття законів.

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Згідно норм статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ізст.2Кодексу Законівпро працюУкраїни (далі-КзПП), право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП, відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», обов`язковимпрофілактичним щепленнямдля запобіганняпоширенню іншихінфекційних захворюваньпідлягають окремікатегорії працівниківу зв`язкуз особливостямивиробництва абовиконуваної нимироботи.У разінеобґрунтованої відмовивід щепленняза поданнямвідповідних посадовихосіб державноїсанітарно-епідеміологічноїслужби вонидо роботине допускаються.

Відповідно до абзацу шостого статті 7 вищевказаного закону, підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема, усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Крім того, із положень ст.42 вищевказаного закону також вбачається, що головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують заходи для припинення порушення санітарного законодавства, зокрема внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, зазначених уабзаці шостомучастини першої статті 7 цього Закону.

Отже, із аналізу наведених вище норм вбачається, що не допуск (відсторонення) від роботи може здійснюватися виключно в рамках процедури, передбаченої чинним законодавством України. При цьому, передбачається, що у тому випадку, коли особа не в змозі аргументувати свою відмову від щеплення та відсутні об`єктивні обставини, за яких відповідне щеплення визнається протипоказаним, необхідне подання посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби для відсторонення таких працівників від роботи.

Відповідно до вказаного,за відсутності в роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним.

Окрім цього, наявність постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачено відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи ухилення від проходження обов`язкового щеплення і у якій є посиланням наст. 46 КЗпП Українита наст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»не може бути підставою для недотримання керівником установи під час такого відсторонення працівника від роботи вимогЗакону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Таким чином, суд першої інстанції не дав належну оцінку обставинам справи та прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу директора Духівської гімназії ім. П.М. Рака Новооржицької селищної ради №47-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Відносно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, колегія суддів виходить з положень КЗпП України та враховує, що наказом відповідача № 24-к/ від 16.03.2022 року позивача допущено до роботи з 01.03.2022 року.

Таким чином, період вимушеного прогулу становить 78 робочих днів (з 08.11.2021 року по 01.03.2022 року), за який на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата в сумі 37895 грн. 52 коп., виходячи із даних, зазначених у Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 12.07.2022 на ім`я ОСОБА_1 .

Стягнення слід здійснити із юридичної особи, яка видавала наказ Духівської гімназії імені П.М. Рака Новооржицької селищної ради та з якою позивач перебуває у трудових відносинах.

Відповідно до п.1 ч. 1ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Виходячи із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, з освітнього закладу на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 992,40 грн. та за подання апеляційної скарги 1488,60 грн..

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційнускаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2022 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Духівської гімназії ім. П.М. Рака Новооржицької селищної ради про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Духівської гімназії ім. П.М. Рака Новооржицької селищної ради про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи №47-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнути з Духівської гімназії ім. П.М. Рака Новооржицької селищної ради (вул. Центральна, 38а, с. Духове, Лубенський район, Полтавської область, 37520, код ЄДРПОУ: 23547209) середній заробіток за період прогулу викликаного відстороненням від роботи з 08 листопада 2021 року по 01 березня 2022 року в сумі 37895 грн. 52 коп з відрахуванням обов`язкових податків і платежів.

Стягнути з Духівської гімназії ім. П.М. Рака Новооржицької селищної ради (вул. Центральна, 38а, с. Духове, Лубенський район, Полтавської область, 37520, код ЄДРПОУ: 23547209) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03.11.2022 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

С.А. Гальонкін

---

О.Ю. Кузнєцова