Ухвала

від 25.03.2024 по справі 539/106/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 539/106/22

провадження № 61-14143ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду

від 28 березня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Духівської гімназії ім. П. М. Рака Новооржицької селищної ради

про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Духівської гімназії ім. П. М. Рака Новооржицької селищної ради про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня

2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2022 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Духівської гімназії ім. П. М. Рака Новооржицької селищної ради про визнання протиправним наказу

про відсторонення від роботи від 08 листопада 2021 року № 47-к

«Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнуто з Духівської гімназії ім. П. М. Рака Новооржицької селищної ради

на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу, викликаного відстороненням від роботи з 08 листопада 2021 року до 01 березня 2022 року, в сумі 37 895,52 грн з відрахуванням обов`язкових податків і платежів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

23 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просила ухвалити додаткове рішення щодо позовної вимоги про поновлення її на роботі та зобов`язанням відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення

її від роботи (середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв`язку

з відстороненням 08 листопада 2021 року із виплатою невиплаченої заробітної плати (середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв`язку

з відстороненням) до дня фактичного відновлення, який не може бути раніше

дня прийняття судом апеляційної інстанції рішення, а є розрахунковою величиною до дати фактичного відновлення. Встановити спосіб та строки виконання прийнятого судом апеляційного інстанції судового рішення.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 березня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала апеляційного суду про відмову в ухваленні додаткового рішення мотивована тим, що відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення, оскільки апеляційним судом розглянуто спір у межах заявлених позовних вимог.

29 вересня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася

до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 березня 2023 року в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявниці строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано надіслати на адресу суду належні докази на підтвердження отримання вперше копії ухвали суду апеляційної інстанції після прийняття оскарженої постанови (з 28 березня 2023 року) до моменту звернення

до Верховного Суду із касаційною скаргою (до 29 вересня 2023 року) та надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи, у якій чітко зазначити в чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, обґрунтувати в чому саме полягає незаконність оскарженого судового рішення, зазначити яку саме норму (закон) суд застосував неправильно, як її слід було б застосувати до спірних правовідносин

і як це вплинуло на вирішення питання про відмову в ухваленні додаткового рішення.

27 листопада 2023 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення касаційного провадження № 61-14143ск23 у справі 539/106/22.

У заяві про зупинення касаційного провадження ОСОБА_1 просила зупинити касаційне провадження № 61-14143ск23 у справі № 539/106/22 до розгляду по суті та набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду її заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, яку, згідно

з процесуальними нормами, вона має право подати в строк 30 днів, починаючи

з 15 листопада 2023 року (дата коли вона дізналася та не могла дізнатись раніше)

про існування обставин, що є об`єктивною необхідністю для встановлення

та оцінки обставин (фактів), які є предметом судового розгляду. Після чого надати їй додатковий строк для виконання ухвали Верховного Суду від 16 жовтня

2023 року про залишення без руху її касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду 15 грудня 2023 року відмовлено ОСОБА_1

у задоволенні заяви в частині зупинення касаційного провадження

№ 61-14143ск23 у справі 539/106/22. Заяву ОСОБА_1 в частині надання додаткового строку для усунення недоліків касаційної скарги задоволено. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

22 грудня 2023 року ухвала Верховного Суду від 15 грудня 2023 року була направлена ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 .

Проте конверт разом з копією ухвали Верховного Суду від 15 грудня 2023 року

що була направлена ОСОБА_1 за адресою, вказаною нею у касаційній скарзі, повернувся до суду касаційної інстанції із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Оскільки у матеріалах касаційного провадження відсутні належні докази отримання копії ухвали Верховного Суду від 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 , Верховним Судом повторно 23 січня 2023 року направлено на адресу ОСОБА_1 копію ухвали Верховного Суду від 15 грудня 2023 року.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 надіслала на адресу Верховного Суду заяву.

Розглядаючи матеріали на усунення недоліків, викладені в ухвалі Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року, суд приходить до висновку, що заявницею недоліки усунуто частково, оскільки станом на день постановлення цієї ухвали заявником не виконані вимоги ухвали Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року в частині направлення на адресу Верховного Суду уточненої редакції касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій необхідно зазначити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Чинним ЦПК України саме на заявницю покладено обов`язок зазначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підкреслював,

що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод 1950 року (далі - ЄКПЛ) суд має бути «встановлений законом», що відбиває принцип верховенства права, який є невід`ємною складовою системи захисту, встановленої ЄКПЛ та Протоколами до неї.

Передусім зазначена вимога має тлумачитися буквально з точки зору наявності правової основи існування суду, адже метою її закріплення у пункті 1 статті 6 ЄКПЛ є необхідність забезпечення того, щоб організація судової системи

у демократичному суспільстві регулювалася саме законом, ухваленим парламентом, особливо в державах, де право є кодифікованим. «Закон»

у розумінні пункту 1 статті ЄКПЛ включає передусім законодавство, прийняте для встановлення та визначення компетенції судових органів.

Фраза «встановлений законом» охоплює не лише правову основу існування «суду», однак і дотримання судом правил, якими він має керуватися. Компетенційна складова «суду, встановленого законом» відбиває, зокрема використання судом при розгляді та вирішенні справ виключно повноважень, передбачених процесуальним законодавством.

Тож відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вихід суду за межі повноважень, встановлених законом, порушує компетенційну складову поняття «суд, встановлений законом», гарантованого у пункті 1 статті 6 ЄКПЛ.

Отже, виключно законом України, ухваленим Верховною Радою України, можуть визначатися випадки та підстави касаційного провадження; у Верховного Суду відсутні підстави відступати від приписів закону, крім окремих виключних випадків, коли пряме виконання приписів закону в обставинах конкретної справи не поставить під загрозу порушення саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ.

Таким чином, ОСОБА_1 не в повній мірі виконала вимоги ухвали Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги

у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Оскільки у відведений судом строк, станом на 25 березня 2024 року, недоліки касаційної скарги усунуто частково, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявниці.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Духівської гімназії ім. П. М. Рака Новооржицької селищної ради

про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи вважати неподаною та повернути заявниці.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк