Рішення

від 27.09.2022 по справі 278/1518/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/1518/17

Провадження №2/278/321/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року м.Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Зубчук І.В.,

секретаря с/з Подорожньої А.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати заповіт ОСОБА_4 від 03.02.2000 року, посвідчений секретарем Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області та зареєстрований в реєстрі за №16 недійсним та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначила, що 03 лютого 2000 року її мати ОСОБА_4 , склала заповіт, згідно якого все своє майно після смерті, заповіла її рідному брату ОСОБА_5 . Вказаний заповіт було посвідчено секретарем Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області Жусевич Тетяною Костянтинівною та зареєстровано в реєстрі за №16. Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина та позивач вважає що згаданий заповіт є недійсним оскільки, у 1988 році її мати отримала черепно-мозкову травму, яка вплинула на її психічний стан, також ОСОБА_4 в подальшому тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні у лікаря невропатолога. Зазначила, що заповіт містить виправлення та підпис на ньому виконаний не її матір`ю.

Ухвалою від 19.07.2017 року відкрито провадження у цивільній справі.

Представник відповідача Левківської сільської ради Житомирського району, 18.08.2017 року на адресу суду надіслала відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову, оскільки вимоги позивача є безпідставними, незаконними та необґрунтованими. Вказано, що всі нотаріальні дії були вчинені після попереднього встановлення особи ОСОБА_4 , з`ясування її дієздатності, роз`яснення їй змісту і значення проекту заповіту, попередження про наслідки вчинення нотаріальних дій та після перевірки відповідності документу вимогам закону.

12.10.2017 року відповідач ОСОБА_5 направив на адресу суду заперечення на позовну заяву в яких вказав, що позов не визнає, вважає його безпідставним та не підлягаючим до задоволення, оскільки заповіт укладений його матір`ю у лютому 2000 року та зареєстрований секретарем Левківської сільської ради відповідно до вимог законів, які діяли на момент вчинення нотаріальної дії.

29.01.2018 року представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що відзив був складений не уповноваженою на те особою Левківської сільської ради, що у відзиві зазначено про хід подій які відбулися 18 років тому і на той час особа, яка складала відзив не працювала секретарем сільської ради, вказав, що долучені до відзиву докази є недопустимим оскільки не завірені належним чином та у відзиві не спростовано доводи позивача про те що в сільській раді нотаріальні дії мають вчиняти посадові особи виконавчого комітету сільської ради, а не посадові особи сільської ради.

19.02.2018 року на адресу суду представником Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області було направлено заперечення в яких вказано, що відзив подавався уповноваженою на те особою, спірний заповіт відповідно до вимог Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України» було посвідчено належним чином, із зазначенням дати складання та місця, а також підписано особисто заповідачем, а докази які б свідчили, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі відсутні.

24.09.2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 01.02.2019 року зупинене провадження у справі у зв`язку із смертю відповідача.

18.11.2019 року залучено правонаступника відповідача ОСОБА_3

12.06.2020 року залучено правонаступника відповідача ОСОБА_2 .

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та представник відповідача Левківської сільської ради подали заяви про розгляд справи без їх участі, позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні.

Судом були встановлені наступні фактичні обставини справи.

Рішення виконавчого комітету Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області №14 від 23.04.1998 року затверджено розподіл обов`язків між сільським головою, заступником сільського голови, секретарем виконкому та членами виконкому (а.с. 22, том 1).

Рішенням Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області №12 від 15.04.1998 року обрано секретарем сільської ради Мусевич Т.К. та покладено на неї повноваження секретаря виконавчого комітету (а.с. 106, том 1).

03.02.2000 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_5 (а.с. 3, том 1).

Відповідно до запису №16 від 03.02.2000 року журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Левківської сільської ради зареєстровано заповіт ОСОБА_4 (а.с. 152-155, том 1).

Відповідно до повідомлення центральної міської лікарні № 1 від 23.10.2017 року №2389 ОСОБА_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні в період з 10.10.2005 року по 21.10.2005 року. (а.с. 144, том 1 ).

Зі змісту листа Обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського від 11.07.2018 року № 01/1711 встановлено, що гр. ОСОБА_4 1924 року народження знаходилась на стаціонарному лікуванні з 20.02.1988 року по 09.03.1988 року з діагнозом: Закрита черепно-мозкова травма (а.с. 151, том 1).

Комунальне некомерційне підприємство «Обласний медичний цент психічного здоров`я» Житомирської обласної ради у відповідь на запит суду повідомило, що гр. ОСОБА_4 на лікуванні не перебувала (а.с. 67, том 2).

12.11.2020 року судом було задоволено клопотання представника позивача про проведення судово-психіатричної експертизи, виконання якої доручено експертам комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний центр психічного здоров`я» Житомирської обласної ради, однак справа була повернута до суду без виконання експертизи, оскільки не була здійснена оплата послуг експерта.

Так як, заповіт оформлено ОСОБА_4 03.02.2000 року, до правовідносин, що пов`язані із його недійсністю, слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, що зумовлює застосування до склавшихся правовідносин положень ст.ст. 48 і 55ЦК України в редакції 1999 р.

За правилами ст.48Цивільного кодексуУкраїни угода може бути визнана недійсною при невідповідності її закону чи іншим актам, виданим органами державної влади та управління в межах наданої їм компетенції. У разі визнання угоди недійсною за ст.48Цивільного кодексуУкраїни суд повинен у рішенні послатися на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.

Як роз`яснено у п.2 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від06листопада 2009року за№9«Про судовупрактику розглядуцивільних справпро визнанняправочинів недійними» судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Стаття 48ЦК УРСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов`язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45-47, 49-58 ЦК УРСР).

Саме стаття 55ЦК УРСР застосовується при визнанні угоди недійсною, якщо її укладено громадянином нездатним розуміти значення своїх дій. Так, угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.

Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі-відшкодувати його вартість.

Стороні, яка в момент укладення угоди не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними, відшкодовуються другою стороною понесені витрати, втрата або пошкодження її майна, якщо вона знала або повинна була знати про такий стан особи, що уклала з нею угоду.

У відповідності до положень статті 541Цивільного кодексуУРСР 1963року заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР, у редакції, чинній на час складання заповіту, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно дост.544ЦК УРСР,у редакції,чинній начас складаннязаповіту,заповідач вправів будь-якийчас змінитиабо скасуватизроблений нимзаповіт,склавши новийзаповіт. Заповіт,складений пізніше,скасовує попереднійзаповіт повністюабо вчастині,в якійвін йомусуперечить. Заповідач може скасувати або змінити заповіт, подавши про це заяву нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а в населених пунктах, де немає нотаріусів, - посадовій особі виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 55 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина (його правонаступника), що кореспондується із положеннями ст. 225 та 1257 ЦК України, якими передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Заповіт може бути визнано недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позивачем під час розгляду справим неодноразово піднімалося питання щодо недійсності спірного правочину з підстав неможливості заповідачем усвідомлювати своїх дій та неможливістю ними керувати на момент укладення заповіту та у зв`язку з виправленнями внесеними у заповіт, також вказувалось про те, що підпис на заповіті був зроблений не ОСОБА_4 .

Разом з тим, судом проведено огляд, копії заповіту від 03.02.2000 року, вчинений ОСОБА_4 та копію із журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Левківської сільської ради запис №16 від 03.02.2000 року, та на підставі проведеної оцінки за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, суд вважає встановленими обставинами складення та підписання 03.02.2000 року ОСОБА_4 заповіту, посвідченого секретарем Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області Жусевич Т.К.

За формою та змістом оспорюваний заповіт, складений від імені ОСОБА_4 датований 03.02.2000 року, відповідає положенням чинного на той час законодавства, а саме: оформлений у письмовій формі, підписаний заповідачем, посвідчений нотаріально уповноваженою на те посадовою особою.

З цих підстав, суд критично відноситься доводів позивача про внесення виправлень в заповіт, оскільки під час огляду копії заповіту встановлено, що виправлення які б спотворювали значення досліджуваного документу відсутні, також заповіт та журнал містять підпис ОСОБА_4 , при цьому стороною позивача не надано переконливих доказів щодо того, що ОСОБА_4 не складала заповіт від 03.02.2000 року та не підписувала запис №16 журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Левківської сільської ради.

Також, позивач обґрунтовуючи вимоги щодо скасування заповіту вказав, що ОСОБА_4 під час складання заповіту не усвідомлювала своїх дій та не керувала ними, оскільки в 1988 році отримала черепно-мозкову травму та після стаціонарного лікування проходила обстеження у лікаря невропатолога.

Однак, позивач не скористалась своїм правом на проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, оскільки не сплатила кошти за її проведення, а інших доказів, які об`єктивно підтверджували той факт, що ОСОБА_4 не усвідомлювала своїх дій під час укладення зазначеного заповіту суду не надано.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст.76 ЦПК України).

Виходячи зі змісту ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ст. ст.81 ЦПК України)

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт що ОСОБА_4 при складанні заповіту від 03.02.2000 року не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, що її волевиявлення не було вільним і не відповідало її волі, вчиненим під впливом обману, що вона була нездатною розуміти значення своїх дій, разом з тим, всупереч вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, позивач не надала суду доказів, які мали підтвердити обставини, що свідчили б про наявність підстав для визнання заповіту недійсним, як таким, що вчинений всупереч волі заповідача, в тому числі судом не встановлено обставин, які б підтвердили вчинення з боку відповідачів дій, спрямованих на примушення заповідача до укладення заповіту, створення їй умов щодо психологічного дискомфорту, підбурювання інших осіб на проведення дій, які спонукали заповідача укласти цей заповіт.

Суд враховує ту обставину, що заповіт був складений 03.02.2000 року, а помер заповідач 20.01.2017 року, тобто з певним проміжком часу, при цьому скасування заповіту не проводилося.

Також судом не встановлено, що форма спірного заповіту не відповідає вимогам чинного на час його вчинення цивільного законодавства, при цьому суд враховує, що порушення при посвідченні заповіту можуть тягнути за собою лише нікчемність заповіту, але ці порушення мають бути явні, як то, форма заповіту, посвідчення заповіту не уповноваженою особою, не зазначення обов`язкових його реквізитів, як-то місце та час укладення.

Відповідно до ст.2Цивільного процесуальногокодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.89Цивільного процесуальногокодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 48, 55, 534, 544 ЦК УРСР та ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклик) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Левківська сільська рада, адреса 12405, Житомирський р-н., с. Левків, вул. Байка, 35.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду виготовлено 04 листопада 2022 року.

Суддя Інна Зубчук