Ухвала

від 01.11.2022 по справі 703/1650/17

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/1650/17

6/703/50/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Прилуцького В.О.

секретаря судового засідання Кочеткової І.В.

за участі:

представника заявника Яроша С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Сміла заяву Державної казначейської служби України про заміну способу і порядку виконання заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2021 року по справі №703/1650/17,-

встановив:

Представник Державної казначейської служби України Ярош С.В. звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання заочного рішення Смілянського міськрайонного суду у цивільній справі № 703/1650/17 від 20 грудня 2021 року.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2021 року по справі № 703/1650/17 позов ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби України у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства «Інформаційний центр», Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, треті особи: Державне підприємство «Приладобудівний завод «Райдуга» та арбітражний керуючий Державного підприємства «Приладобудівний завод «Райдуга» Новосельцев Володимир Петрович, задоволений частково. Стягнуто з Казначейства шляхом безспірного списання державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Відділу ДВС інфляційні втрати в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання у період з 18.07.2016 по 09.09.2020 у сумі 38 050,79 грн., та 3% річних, в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання у період з 18.07 2016 по 09.09 2020 року, у сумі 12 672,69 грн., а всього 50 723,48 грн.

Також, вирішено стягнути з Казначейства шляхом безспірного списання державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства інфляційні втрати, в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання у період з 18.07.2016 по 09.09.2020 у сумі 2 002,50 грн. та 3% річних, в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання у період з 18.07.2016 по 09.09.2020 у сумі 666,92 грн., а всього - 2 669,42 грн.

Вказане судове рішення набуло законної сили 14 лютого 2022 року.

Смілянським міськрайонним судом Черкаської області на виконання вказаного судового рішення 09 червня 2022 року видано виконавчі листи, які за заявами позивача від 30 червня 2022 року надійшли до Казначейства 04 липня 2022 року.

Казначейство подало до суду заяву про виправлення помилок у виданих виконавчих документах, яка ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2022 та постановою Черкаського апеляційного суду від 29.09.2022 залишена без задоволення.

Натомість Казначейство вважає, що у справі № 703/1650/17 наявні обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 2 статті 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-УІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-УІІІ) передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до п. п. 1 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

На виконання зазначеної норми Бюджетного кодексу України прийнято Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845), що визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів, зокрема боржників, прийнятих судами.

Відповідно до п. 24 Порядку № 845 стягувані, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у п. 6 Порядку № 845.

Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання (п.п. 2 п. 5 Порядку № 845).

Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення) Державна казначейська служба України (далі - Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до п.п. З п. 4 положення Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 9 Положення).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України від 02.06.2016 № 1404-УІІ1 «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-УІІІ) боржником, є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦКУ зобов`язанням є правовідношсішя, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 510 ЦКУ зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦКУ, зокрема, підставою є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Отже, зобов`язання по виконанню рішення суду від 20.12.2021 повинно бути покладене виключно на боржників (органи державної влади), діями яких Позивачу завдано шкоди.

Натомість, органи Казначейства виконують рішення суду про стягнення коштів з органів державної влади, проте, останні не можуть виступати боржниками у виконавчих документах за дії чи бездіяльність, яка ними не вчинялась.

Відповідно до ч. З ст. 435 ЦПК підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Оскільки згідно резолютивної частини заочного рішення від 20.12.2021 необхідно стягнути з Казначейства шляхом безспірного списання державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Відділу ДВС та Державного підприємства це є обставиною, що унеможливлює виконання судового рішення, атже не зрозуміло як виконувати судове рішення: за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок бюджетних асигнувань Казначейства, чи за рахунок бюджетних асигнувань Відділу ДВС та Державного підприємства.

В судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференц зв`язку, представник заявника, ОСОБА_2 , підтримав вимоги заяви та просив її задовільнити з підстав наведених у ній. Просив суд я виключити з абзаців другого та третього резолютивної частини рішення словосполучення «з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання державного бюджету» виклавши їх в наступній редакції:

Абзац другий - Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу Державної виконавчої служби України у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання у період з 18.07.2016 по 09.09.2020 у сумі 38 050,79 гри., та 3% річних, в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання у період з 18.07 2016 по 09.09 2020 року, у сумі 12 672,69 гри., а всього - 50 723,48 гри.;

Абзац третій - Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати, в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання у період з 18.07.2016 по 09.09.2020 у сумі 2 002,50 гри. та 3% річних, в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання у період з 18.07.2016 по у сумі 666,92 гри., а всього - 2 669,42 гри., про що постановити відповідну ухвалу.

Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи із наступного.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судом встановлено, що заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2021 року у цивільній справі № 703/1650/17, 2/703/1078/21 позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 , інфляційні втрати, в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання у період з 18 липня 2016 року по 09 вересня 2020 року, у сумі 38050 грн. 79 коп., та 3% річних, в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання у період з 18 липня 2016 року по 09 вересня 2020 року, у сумі 12672 грн. 69 коп., а всього - 50723 грн. 48 коп. Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 , інфляційні втрати, в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання у період з 18 липня 2016 року по 09 вересня 2020 року, у сумі 2002 грн. 50 коп., та 3% річних, в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання у період з 18 липня 2016 року по 09 вересня 2020 року, у сумі 666 грн. 92 коп., а всього - 2669 грн. 42 коп. У задоволенні решти вимог позивача ОСОБА_1 відмовлено (Т.1 а.с. 218-226).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу відповідача Відділу державної виконавчої служби у місті Сміла Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України, треті особи: Державне підприємство «Приладобудівний завод «Райдуга» та арбітражний керуючий Державного підприємства «Приладобудівний завод «Райдуга» Новосельцев В.П., про стягнення 3% річних та інфляційних втрат повернуто скаржнику без розгляду на підставі того, що скаржником порушено встановлений процесуальним законом порядок оскарження заочного рішення, тому відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження (Т.2 а.с. 14-17).

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області по даній справі є обов`язковим до виконання на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення, судом видано позивачу виконавчі листи. На час розгляду даної заяви триває виконавче провадження, рішення суду залишається не виконаним, що підтверджується матеріалами справи та змістом заяви представника Державної казначейської служби України.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Заявник в заяві про зміну способу і порядку виконання заочного рішення суду від 20 грудня 2021 року, посилається на те, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-УІІ1 «Про виконавче провадження» боржником, є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. А також на те, що зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На думку заявника зобов`язання по виконанню рішення суду від 20 грудня 2021 року повинно бути покладене виключно на боржників (органи державної влади), діями яких Позивачу завдано шкоди. Натомість, органи Казначейства виконують рішення суду про стягнення коштів з органів державної влади, проте, останні не можуть виступати боржниками у виконавчих документах за дії чи бездіяльність, яка ними не вчинялась.

Заявник зазначає, що оскільки згідно резолютивної частини заочного рішення від 20 грудня 2021 року необхідно стягнути з Казначейства шляхом безспірного списання державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Відділу ДВС та Державного підприємства це є обставиною, що унеможливлює виконання судового рішення, атже не зрозуміло як виконувати судове рішення: за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок бюджетних асигнувань Казначейства, чи за рахунок бюджетних асигнувань Відділу ДВС та Державного підприємства. Вказує на те, що у суду наявні усі підстави для зміни способу та порядку виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2021 року по справі № 703/1650/17 виключивши з абзацу другого та третього резолютивної частини вище вказаного судового рішення словосполучення: «з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання державного бюджету».

У ч. 1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Така ж норма міститься і в ст. 373 ЦПК.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦКУ. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Статтею 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З резолютивної частини рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/1650/17 від 20 грудня 2022 року вбачається, що з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 , кошти на загальну суму 50723 грн. 48 коп. Окрім того стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 , кошти на загальну суму 2669 грн. 42 коп.

Вказане судове рішення набрало законної сили 14 лютого 2022 року.

Представник Державної казначейської служби України в заяві про зміну способу і порядку виконання заочного рішення суду від 21 грудня 2021 року, просить суд виключити з абзаців другого і третього резолютивної частини вказаного рішення словосполучення «з Державної казначейської служби України шляхом безпірного списання державного бюджету» та викласти їх в іншій редакції.

З огляду на вище зазначене підстав зміни способу виконання рішення судом не встановлено,

На стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог, що є неприпустимим.

Крім того, під зміною способу виконання слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При цьому зміна способу виконання не має змінювати суті самого рішення.

З урахуванням викладеного, запропонований заявником варіант зміни способу і порядку виконання рішення суду не є зміною способу і порядку виконання рішення суду, оскільки він вбачає явну зміну рішення суду по суті.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про зміну способу та порядку виконання судового рішення не підлягають задоволенню, оскільки змінивши спосіб та порядок виконання рішення суду від 20 грудня 2021 року, суд фактично винесе нове рішення.

Керуючись ст.12,258,260,261,435 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні заяви Державної казначейської служби України про заміну способу і порядку виконання заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2021 року по справі №703/1650/17,- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту повного складення тексту судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляціної скарги, якщо скаргу не було подано, у разі подання апеляціної скарги-після розгляду скарги апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04 листопада 2022 року.

Головуючий: В.О. Прилуцький