Рішення

від 28.10.2022 по справі 189/802/21

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/802/21

2/189/19/22

РІШЕННЯ

іменем України

28.10.2022 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристій І.А.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 - на підставі довіреності від 27.06.2022 року,

відповідачки ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_4 на підставі угоди про надання правової допомоги від 25.08.2022 року,

представника відповідача Покровської селищної ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області Чичикало О.О. на підставі довіреності від 07.10.2021 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Покровської селищної ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області про право власності на земельну ділянку біля житлового будинку, яка була у користуванні для ведення особистого підсобного господарства і обслуговування житлового будинку, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , Покровської селищної ради про право власності на земельну ділянку біля житлового будинку, яка була у користуванні для ведення особистого підсобного господарства і обслуговування житлового будинку, в якій просить:

1. Скасувати рішення Покровської селищної ради 16 сесії 7 скликання від 31.01.2018 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 »;

2. Скасувати Витяг з Державного земельного кадастру серії НВ №1205622152017, виданий 18.12.2017 року відділом Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області;

3. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40059717 від 12.03.2018 року;

4. Зобов`язати Покровську селищну раду внести зміни в рішення 7 сесії 22 скликання від 28.03.1996 року, а саме, замість прізвища, ім`я та по батькові « ОСОБА_5 » записати « ОСОБА_6 »;

5. Зобов`язати Покровську селищну раду прийняти рішення про передачу земельної ділянки 0,63 га в приватну власність ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 ;

6. Вирішити питання щодо стягнення судового збору.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначив, що його матері, ОСОБА_6 , на праві власності належав житловий будинок в с. Зелена Долина Покровського району Дніпропетровської області згідно рішення Покровського районного виконавчого комітету Ради народних депутатів від 09.12.1987 року і зареєстрованого в Синельниківському БТІ. Згідно рішення 7 сесії 22 скликання Покровської селищної ради від 28.03.1996 року ОСОБА_5 було передано в приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,63 га, розташовану в с. Зелена Долина, з яких для обслуговування житлового будинку 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства 0,38 га. Однак, в даному рішенні було допущено помилку в написанні ім`я, а саме зазначено « ОСОБА_7 », тоді як вірно буде « ОСОБА_8 », що підтверджується матеріалами справи. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача, ОСОБА_6 , померла. 06.06.2000 року Державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Жердєву І.О. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері. Спадкове майно, на яке видане вказане свідоцтво, складається з житлового будинку площею 10,4 м2 з господарчими будівлями, розташованого в с. Зелена Долина Покровського району Дніпропетровської області на земельній ділянці площею 0,63 га, яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок. 20.06.2000 року ОСОБА_1 було видано Технічний паспорт на жилий будинок індивідуального житлового фонду (інвентарний №30, реєстраційний №5-26). 21.08.2006 року рішенням Покровської селищної ради в с. Зелена Долина Покровського району Дніпропетровської області було присвоєно назву вулиці «Широка» та присвоєно номер будинку « АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,63 га, що належать ОСОБА_1 . Однак, 26.01.2018 року рішенням постійної комісії Покровської селищної ради з питань земельних відносин було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та 31.01.2018 року рішенням Покровської селищної ради ОСОБА_3 було надано у власність земельну ділянку кадастровий номер 1224255100:12:003:8419 площею 0,4000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а 05.03.2018 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. На звернення ОСОБА_1 від 06.05.2019 року до Покровської селищної ради було надано роз`яснення, що на час проведення інвентаризації в 2016 році земель по населеному пункті с. Зелена Долина було виявлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 ) знаходилася в незадовільному стані (забур`янена), податок на земельну ділянку не сплачувався. При зверненні ОСОБА_3 06.12.2016 року Покровською селищною радою було прийнято рішення від 30.01.2017 року №89-3/VІІ «Про розгляд клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо передачі земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства» в розмірі 0,40 га; земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 підлягає переоформленню. Однак, інвентаризація не проводилася, позивачу не надали документи, де зазначено, що земельна ділянка забур`янена, і навіть не показали дані документи, підписані комісією селищної ради. ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки площею 0,63 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не запрошували для вирішення питання по забур`яненню земельної ділянки і сплаті земельного податку ні на засідання виконавчого комітету селищної ради, ні на засідання земельної комісії, ні на засідання сесії. Взагалі не зрозуміло, по яким обставинам було вирішено, що земельна ділянка забур`янена. До середини квітня 2019 року позивачу було невідомо, що земельна ділянка біля належного йому житлового будинку вже оформлена на ОСОБА_3 . Від жителів с. Зелена Долина ОСОБА_1 дізнався, що землевпорядник збирав підписи односельчан про те, що земельна ділянка забур`янена, однак, як повідомили позивачу, люди відмовилися підписувати даний документ, а навпаки, написали заяву, в якій підтвердили, що земля в хорошому стані і висловили свою думку щодо того, що несправедливо передавати іншій особі у власність земельну ділянку, яка дісталася у спадок позивачу. Крім того, дані Акту прийомки передачі межових знаків не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (користувачі суміжних ділянок) не були присутніми при закріпленні в натурі на місцевості межових знаків при встановленні меж земельної ділянки за кадастровим номером 1224255100120038419, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,4 га, наданої власнику-користувачу земельної ділянки ОСОБА_11 , та свої підписи в даному акті не ставили. Так, згідно висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 29.07.2020 року, підписи від імені ОСОБА_1 в актах погодження меж земельної ділянки від 23.03.2017 року та в актах прийомки-передачі межових знаків на зберігання, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. З приводу посилання представника селищної ради щодо несплати позивачем земельного податку, ОСОБА_1 зазначає, що він пенсіонер, являється ветераном праці та має статус «Дитини війни», тому згідно діючого законодавства звільнений від сплати земельного податку. Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності і право користування на які виникло до 2004 року, вважаються оформленими. В зв`язку з чим, просить позов задовольнити.

Представник відповідача Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області Чичикало О.О. надала суду відзив на позовну заяву, вважає позов безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне. 06.12.2016 року ОСОБА_3 звернулась до Покровської селищної ради з заявою (зареєстрованою 15.12.2016 року) про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,40 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На час звернення земельна ділянка за вищевказаною адресою перебувала у комунальній власності Покровської селищної ради та не була передана іншим особам у користування. Вказана земельна ділянка на той час була несформованою у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України (не було визначено її площу, не встановлено межі, не присвоєно кадастровий номер та не внесено інформацію про неї до Державного земельного кадастру). Земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Зелена Долина. Плата за використання вказаної земельної ділянки іншими особами до бюджету Покровської територіальної громади не надходила. Документи, які б свідчили про перебування вказаної земельної ділянки у власності чи у користуванні інших осіб, в тому числі позивача, у Покровській селищній раді були відсутні. У зв`язку з цим, та з урахуванням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підстави для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_3 від 06.12.2016 року про надання їй дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства були відсутні. Саме тому згідно рішення Покровської селищної ради від 30.01.2017 року № 89-3/VII було надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту із землеустрою щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,40 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Як видно з поданого на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 01.03. - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 1224255100:12:003:8419 є сформованою ділянкою комунальної форми власності, проект землеустрою пройшов всі стадії погодження, передбачені ст. 186-1 ЗК України, містить акт погодження меж земельної ділянки від 23.03.2017 року з підписами усіх суміжних власників та/або землекористувачів, в тому числі позивача, а також акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання з підписами усіх суміжних власників та/або землекористувачів, в тому числі позивача. При цьому в обох актах зазначається, що заперечень з боку представників при погодженні меж не заявлено. Межові знаки у кількості 5 штук, межі та розміри земельної ділянки показані зацікавленим сторонам в натурі, вказані на кадастровому плані і посвідчені підписами суміжних землевласників (землекористувачів). В результаті погодження меж земельної ділянки спірних питань та претензій з боку суміжних землевласників (землекористувачів) не виникало. У зв`язку з цим та з урахуванням ч. 7 ст. 118 ЗК України підстави для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 22.12.2017 року, зареєстрованого Покровською селищною радою 26.12.2017 року, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства були відсутні. Тому рішенням Покровської селищної ради від 31.01.2018 року № Р-409-16/VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 » було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 1224255100:12:003:8419 та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_3 . Таким чином, рішення Покровської селищної ради від 30.01.2017 року № 89-3/VІІ «Про розгляд клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо передачі земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства», а також рішення Покровської селищної ради від 31.01.2018 року № Р-409-16/VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 » прийняті в межах повноважень, на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством України, підстави для їх скасування на даний час відсутні. Покровською селищною радою Покровського району Дніпропетровської області (або Покровською селищною Радою народних депутатів) право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_6 або ОСОБА_1 не посвідчувалось, відповідний запис у земельно-кадастрових документах селищної ради відсутній, державний акт на право приватної власності на вказану землю не видавався, проект відведення вказаної земельної ділянки не виготовлявся, межі в натурі (на місцевості) не встановлювались». Таким чином, право власності або право користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1 у ОСОБА_6 (спадкодавця) та у ОСОБА_1 (спадкоємця) не виникало, документи, що посвідчують право власності чи право користування вищевказаною ділянкою у вказаних вище осіб відсутні. Сам факт тимчасового зупинення дії ч. 2 ст. 17 і ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року щодо власників земельних ділянок, визначених ст. 1 вказаного Декрету, не свідчить про те, що право власності на земельні ділянки могло виникнути у громадянина автоматично та взагалі без оформлення будь-яких правовстановлюючих документів (як це намагається довести позивач). Покровська селищна рада не має жодних заперечень щодо реалізації права позивача на безоплатну передачу йому земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації земельної ділянки під житловим будинком в АДРЕСА_1 , однак, ОСОБА_1 з відповідним клопотанням до Покровської селищної ради не звертався, жодну відмову стосовно оформлення права власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 він не отримував, тому вважають, що підміняти рішенням суду встановлену законодавством процедуру оформлення прав на земельну ділянку є недоцільним, безпідставним та абсурдним. В зв`язку з чим, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали обставини, викладені в позовній заяві та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позов не визнали в повному обсязі та пояснили, що у відповідності до ст.118 ЗК України відповідачка звернулася до Покровської селищної ради із заявою та відповідним пакетом документів для отримання у власність земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , яка вже тривалий час була в занедбаному стані. При розгляді даної заяви на сесії селищної ради було перевірено та виявлено, що дана земельна ділянка перебуває в комунальній власності, в зв`язку з чим, ОСОБА_3 надали дозвіл на виготовлення проектної документації щодо передачі земельної ділянки у власність. Даний проект був виготовлений ТОВ «Арго» та затверджений рішенням селищної ради, після чого земельна ділянка була передана відповідачці у власність. Жодних порушень законодавства не було. Земельна ділянка, яка знаходиться під будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 дійсно на підставі ст.120 ЗК України була передана позивачу у власність разом з будинком.

В зв`язку з чим, просять відмовити в задоволенні позову через недоведеність порушеного права позивача.

Представник відповідача Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області Чичикало О.О. підтримала в судовому засіданні наданий нею відзив, позов не визнає та заперечує проти його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогамич.1,2 ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18.02.2000 року відділом РАГС Покровського РУЮ Дніпропетровської області, матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є « ОСОБА_6 » (а.с.44).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом РАГС Покровського району Дніпропетровської області було зроблено запис за №57 (а.с.43).

06.06.2000 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з жилого будинку з господарчими будівлями, що знаходиться в с. Зелена Долина Покровського району Дніпропетровської області на землях площею 6300 кв.м. Покровської селищної ради, який належить померлій на підставі Свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого згідно рішення №30 від 28.02.2000 року виконкому Покровської селищної ради, зареєстрованого в Синельниківському Інвентарбюро за реєстром №5/296 від 19.04.2000 р. (а.с.11).

Таким чином, ОСОБА_1 став власником житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого в с. Зелена Долина Покровського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією технічного паспорту на житловий будинок (а.с.13).

Згідно копії Рішення виконавчого комітету Покровської селищної ради №132 від 21.08.2006 року «Про встановлення нумерації житлових будинків, адміністративних та господарських будівель, соціально-культурних закладів сільських населених пунктів селищної ради» житловому будинку, належному ОСОБА_1 , присвоєно назву вулиці «Широка», номер будинку «14» (а.с.14).

Крім того, судом достовірно встановлено, що 28.03.1996 року на 7 сесії 22 скликання Покровської селищної ради народних депутатів Покровського району Дніпропетровської області, розглянувши заяву ОСОБА_5 про передачу земельної ділянки в розмірі 0,63 га в приватну власність, було вирішено передати ОСОБА_6 в приватну власність земельну ділянку, розташовану в с. Зелена Долина, в розмірі 0,63 га, з яких для обслуговування житлового будинку 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства 0,38 га (а.с.10).

Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Даний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №343/1048/17.

Так, відповідно до ч. 1-4 ст. 17 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561 -XII (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин): передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк. (Дію ч. 2 ст. 17 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету N 15-92 ( 15-92 ) від 26.12.92 згідно з Декретом N 15-92 ( 15-92 ) від 26.12.92).

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність».

Відповідно до ст.22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII: право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Дію статті 23 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету N 15-92 ( 15-92 ) від 26.12.1992 року згідно з Декретом N 15-92 ( 15- 92) від 26.12.1992 року.

Відповідно до ст. 1-3, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (Декрет втратив чинність на підставі Закону N 139-У ( 139-16 ) від 14.09.2006 року, ВВР, 2006, N 43, ст.419):

«1. Сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

2. Установити, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює.

3. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.».

Сам факт тимчасового зупинення дії ч. 2 ст. 17 і ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року щодо власників земельних ділянок, визначених ст. 1 вказаного Декрету, не свідчить про те, що право власності на земельні ділянки могло виникнути у громадянина автоматично та взагалі без оформлення будь-яких правовстановлюючих документів (як це намагається довести позивач).

Вищевказаним Декретом не відмінялися норми ч. 1, 3, 4 ст. 17, ч. 7, 8, 12-16 ст. 19, ст.22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N561 -XII щодо необхідності виготовлення проекту відведення земельної ділянки, встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) тощо.

Більше того, ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року встановлена пряма заборона використовувати земельну ділянку до встановлення меж ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею.

До того ж в самому Декреті Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» вказується на необхідність посвідчення відповідною Радою народних депутатів права приватної власності громадян на земельні ділянки, внесення запису у відповідні земельно-кадастрові документи з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Так, судом встановлено, що Покровською селищною радою Покровського району Дніпропетровської області (Покровською селищною Радою народних депутатів) право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_6 або ОСОБА_1 не посвідчувалось, відповідний запис у земельно-кадастрових документах селищної ради відсутній, державний акт на право приватної власності на вказану землю не видавався, проект відведення вказаної земельної ділянки не виготовлявся, межі в натурі (на місцевості) не встановлювались, що також не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.

При цьому у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України перехід права власності чи права користування на земельну ділянку в АДРЕСА_1 від ОСОБА_6 (спадкодавця) до ОСОБА_1 (спадкоємця) не відбувся, оскільки у спадкодавця не були оформлені належним чином вказані права і згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.06.2000 року ОСОБА_1 (позивач) успадкував лише житловий будинок без земельної ділянки.

Таким чином, право власності або право користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1 у ОСОБА_6 (спадкодавця) та у ОСОБА_1 (спадкоємця) не виникало, документи, що посвідчують право власності чи право користування вищевказаною ділянкою у вказаних вище осіб відсутні.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно копії Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №215/172-17 від 20.06.2017 року, земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 площею 0,4000 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, перебуває у комунальній власності (а.с.93).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2016 року ОСОБА_3 звернулась до Покровської селищної ради з заявою (зареєстрованою 15.12.2016 року) про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,40 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.81).

Рішенням Покровської селищної ради від 30.01.2017 року № 89-3/VII було надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту із землеустрою щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,40 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.82).

Згідно клопотання ОСОБА_3 від 22.12.2017 року, зареєстрованого Покровською селищною радою 26.12.2017 року, відповідачка просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,4 га (а.с.83).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 108590346 від 21.12.2017 року, що додавалась до клопотання ОСОБА_3 від 22.12.2017 року, підтверджується факт невикористання ОСОБА_3 права на безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (а.с.84).

З копії витягу з ДЗК про земельну ділянку від 18.12.2017 року № НВ-1205622152017 видно, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить до земель комунальної власності, вже є сформованою у відповідності до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленому ТОВ «Арго», з кадастровим номером 1224255100:12:003:8419, з цільовим призначенням 01.03. - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4 га, в тому числі за земельними угіддями: рілля площею 0,4 га, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 17.10.2012 року №1051, не зареєстровані, а також видно те, що сформована земельна ділянка межує із земельними ділянками, що перебувають у власності або користуванні ОСОБА_12 , (від А до Б), ОСОБА_1 (від Б до В), ОСОБА_10 (від В до Г) та Покровської селищної ради (від Г до А) (а.с.85-87).

Так, рішенням Покровської селищної ради від 31.01.2018 року №Р-409-16/УІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 » було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1224255100:12:003:8419 та передано вказану земельну ділянку з комунальної власності у власність ОСОБА_3 (а.с.88, 89-92).

Таким чином, земельна ділянка за кадастровим номером 1224255100:12:003:8419 площею 0,4 га, яка розташована в АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , що також підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №116654269 від 12.03.2018 року (а.с.15).

Крім того, 23.03.2017 року на виконання Рішення сесії Покровської селищної ради від 30 січня 2017 року №89-3/VІІ, інженером-землевпорядником ТОВ «Арго», в присутності усіх зацікавлених сторін та замовника, було погоджено на місцевості межі земельної ділянки, що відводиться у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,4000 га, про що було складено Акт погодження меж земельної ділянки, який підписаний землевласником ОСОБА_3 , інженером-землевпорядником ТОВ «Арго» Кривохвіст С.Г., представником Покровської селищної ради Винник В.Г. та суміжними землевласниками та/або землекористувачами: ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 (а.с.21).

Крім того, землевласником ОСОБА_3 , інженером-землевпорядником ТОВ «Арго» Кривохвіст С.Г., суміжними землевласниками та/або землекористувачами: ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , представником Покровської селищної ради Винник В.Г. було складено та підписано Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання (а.с.22).

Як вбачається з матеріалів справи, в додатках до позову містяться заяви ОСОБА_10 від 05.06.2019 року, ОСОБА_1 від 05.09.2019 року, ОСОБА_14 від 04.07.2019 року до Покровського відділу земельних ресурсів із заявою, якою вони ніби повідомили, що при наділі ОСОБА_3 земельної ділянки в АДРЕСА_1 біля належного ОСОБА_1 житлового будинку, їх не запрошували бути присутніми та поставити підпис на документі про встановлення меж земельної ділянки (а.с.17,18,26).

Однак, позивачем не надано суду доказів, що дана заява була направлена до Покровського відділу земельних ресурсів та отримана відповідним органом.

Згідно висновку експерта №19/104-7/7/545 від 29.07.2020 року підписи від імені ОСОБА_1 у двох актах погодження меж земельної ділянки від 23.03.2017 року, які підшиті у двох проектах землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 1224255100:12:003:8419) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (іншими особами) з наслідуванням підпису ОСОБА_1 . Підписи від імені ОСОБА_1 у двох актах прийомки передачі межових знаків на зберігання (без зазначення дати його складання), які підшиті у двох проектах землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 1224255100:12:003:8419) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (іншими особами) з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с.32-35).

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 19.07.2021 року, 24.09.2019 року до ЧЧ Покровського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що невідома особа здійснила підробку акту приймання передачі межових знаків на зберігання (ЄО №2075 від 07.05.2020 року). Однак, в ході досудового розслідування було встановлено, що акти погодження меж земельної ділянки від 23.03.2017 року та акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання (без зазначення дати їх складання), які підшиті у двох проектах землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 1224255100:12:003:8419) самі по собі не надають будь яких прав і не звільняють від будь яких обов`язків ту чи іншу особу, а лише фіксують проведення певної дії. Кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 , внесене до ЄРДР за №12019040540000460 від 25.09.2019 року, було закрито в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України (а.с.111-115).

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно з положеннями статті 55 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції №376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.

При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі №580/168/16-ц, 20 березня 2019 року у справах №350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) та від 12 лютого 2020 року № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що рішення Покровської селищної ради від 30.01.2017 року №89-3/VІІ «Про розгляд клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо передачі земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства», а також рішення Покровської селищної ради від 31.01.2018 року №Р-409-16/ VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 » прийняті в межах повноважень, на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством України, жодним чином не порушують права, свободи чи законні інтереси позивача, підстави для їх скасування відсутні.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Покровської селищної ради прийняти рішення про передачу земельної ділянки 0,63 га в приватну власність ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , суд вважає дану вимогу передчасною, оскільки чинним законодавством України встановлено чіткий порядок отримання земельної ділянки у власність (ст.118 ЗК України) із зазначенням необхідного переліку документів, які необхідно для цього подати. Разом з тим, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 з відповідним клопотанням до Покровської селищної ради не звертався, жодну відмову стосовно оформлення права власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 він не отримував, тому вирішувати дане питання в судовому порядку є недоцільно.

Крім того, позивачем не доведено законних та обґрунтованих підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Покровської селищної ради внести зміни в рішення 7 сесії 22 скликання від 28.03.1996 року, а саме, замість прізвища, ім`я та по батькові « ОСОБА_5 » записати « ОСОБА_6 ».

У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Таким чином, за результатами розгляду справи не знайшли підтвердження, а ні підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, а ні посилання позивача на обґрунтування своїх позовних вимог.

Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог ОСОБА_1 , а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Враховуючи відмову у позові, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, слід покласти на останнього.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4,11,12, 51,76,81,133,137,141,263,264,265-269 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Покровської селищної ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області про право власності на земельну ділянку біля житлового будинку, яка була у користуванні для ведення особистого підсобного господарства і обслуговування житлового будинку відмовити.

Судові витрати у вигляді понесеного судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.11.2022 року.

Суддя: О.С. Степанова

28.10.2022