Постанова

від 29.03.2023 по справі 189/802/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1956/23 Справа № 189/802/21 Суддя у 1-й інстанції - Степанова О.С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Покровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від28жовтня 2022року уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Покровської селищноїради Синельниківського(Покровського)району Дніпропетровськоїобласті проправо власностіна земельнуділянку біляжитлового будинку,яка булау користуваннідля веденняособистого підсобногогосподарства іобслуговування житловогобудинку,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що його матері ОСОБА_3 на праві власності належав житловий будинок в с.Зелена Долина Покровського району Дніпропетровської області згідно рішення Покровського районного виконавчого комітету Ради народних депутатів від 09 грудня 1987 року, зареєстрованого в Синельниківському БТІ.

Так, згідно рішення 7 сесії 22 скликання Покровської селищної ради від 28 березня 1996 року ОСОБА_3 було передано в приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,63 га, розташовану в с.Зелена Долина, з яких для обслуговування житлового будинку 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства 0,38 га. Однак, в даному рішенні було допущено помилку в написанні ім`я, а саме зазначено « ОСОБА_4 », тоді як вірно буде « ОСОБА_5 », що підтверджується матеріалами справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача ОСОБА_3 померла.

06 червня 2000 року державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Жердєву І.О. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері. Спадкове майно, на яке видане вказане свідоцтво, складається із житлового будинку площею 10,4 м2 з господарчими будівлями, розташованого в с.Зелена Долина Покровського району Дніпропетровської області на земельній ділянці площею 0,63 га, яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок.

20 червня 2000 року ОСОБА_1 було видано Технічний паспорт на жилий будинок індивідуального житлового фонду (інвентарний №30, реєстраційний №5-26).

21 серпня 2006 року рішенням Покровської селищної ради в с.Зелена Долина Покровського району Дніпропетровської області було присвоєно назву вулиці «Широка» та присвоєно номер будинку « АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,63 га, що належать ОСОБА_1 .

Разом з тим, 26 січня 2018 року рішенням постійної комісії Покровської селищної ради з питань земельних відносин було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та 31 січня 2018 року рішенням Покровської селищної ради ОСОБА_2 було надано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 1224255100:12:003:8419, площею 0,4000 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а 05 березня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

На звернення ОСОБА_1 від 06 травня 2019 року до Покровської селищної ради надано роз`яснення, що на час проведення інвентаризації в 2016 році земель по населеному пункті с.Зелена Долина було виявлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 ) знаходилася в незадовільному стані (забур`янена), податок на земельну ділянку не сплачувався. При зверненні ОСОБА_2 06 грудня 2016 року Покровською селищною радою було прийнято рішення від 30 січня 2017 року №89-3/VІІ «Про розгляд клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо передачі земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства» в розмірі 0,40 га; земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає переоформленню.

Натомість, позивач стверджував, що інвентаризація не проводилася та йому не надали документи, де зазначено, що земельна ділянка забур`янена, і навіть не показали дані документи, підписані комісією селищної ради. ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки площею 0,63 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не запрошували для вирішення питання по забур`яненню земельної ділянки і сплаті земельного податку ні на засідання виконавчого комітету селищної ради, ні на засідання земельної комісії, ні на засідання сесії.

Так, до середини квітня 2019 року позивачу було невідомо, що земельна ділянка біля належного йому житлового будинку вже оформлена на ОСОБА_2 .

Від жителів с.Зелена Долина ОСОБА_1 дізнався, що землевпорядник збирав підписи односельчан про те, що земельна ділянка забур`янена, однак, як повідомили позивачу, люди відмовилися підписувати даний документ, а навпаки, написали заяву, в якій підтвердили, що земля в хорошому стані і висловили свою думку щодо того, що несправедливо передавати іншій особі у власність земельну ділянку, яка дісталася у спадок позивачу.

Крім того, дані Акту прийомки-передачі межових знаків не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (користувачі суміжних ділянок) не були присутніми при закріпленні в натурі на місцевості межових знаків при встановленні меж земельної ділянки за кадастровим номером 1224255100120038419, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,4 га, наданої власнику-користувачу земельної ділянки ОСОБА_8 , та свої підписи в даному акті не ставили.

Згідно висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 29 липня 2020 року, підписи від імені ОСОБА_1 в актах погодження меж земельної ділянки від 23 березня 2017 року та в актах прийомки-передачі межових знаків на зберігання, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З приводу посилання представника селищної ради щодо несплати позивачем земельного податку, ОСОБА_1 зазначив, що він пенсіонер, являється ветераном праці та має статус «Дитини війни», тому згідно діючого законодавства звільнений від сплати земельного податку.

Водночас, згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності і право користування на які виникло до 2004 року, вважаються оформленими.

Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд:

1. Скасувати рішення Покровської селищної ради 16 сесії 7 скликання від 31 січня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 »;

2. Скасувати Витяг з Державного земельного кадастру серії НВ №1205622152017, виданий 18 грудня 2017 року відділом Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області;

3. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40059717 від 12 березня 2018 року;

4. Зобов`язати Покровську селищну раду внести зміни в рішення 7 сесії 22 скликання від 28 березня 1996 року, а саме замість прізвища, ім`я та по батькові « ОСОБА_3 » записати « ОСОБА_3 »;

5. Зобов`язати Покровську селищну раду прийняти рішення про передачу земельної ділянки 0,63 га в приватну власність ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 ;

6. Вирішити питання щодо стягнення судового збору.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Покровської селищної ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області про право власності на земельну ділянку біля житлового будинку, яка була у користуванні для ведення особистого підсобного господарства і обслуговування житлового будинку відмовлено. Судові витрати у вигляді понесеного судового збору покладено на позивача ОСОБА_1 .

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Покровська селищна рада Дніпропетровської області, відповідно до ст.360 ЦПК України, подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18 лютого 2000 року відділом РАГС Покровського РУЮ Дніпропетровської області, матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є « ОСОБА_3 » (том 1 а.с.44).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом РАГС Покровського району Дніпропетровської області було зроблено запис за №57 (том 1 а.с.43).

06 червня 2000 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з жилого будинку з господарчими будівлями, що знаходиться в с.Зелена Долина Покровського району Дніпропетровської області на землях площею 6300 кв.м. Покровської селищної ради, який належить померлій на підставі Свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого згідно рішення №30 від 28 лютого 2000 року виконкому Покровської селищної ради, зареєстрованого в Синельниківському Інвентарбюро за реєстром №5/296 від 19 квітня 2000 року (том 1 а.с.11).

Таким чином, ОСОБА_1 став власником житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого в с.Зелена Долина Покровського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією технічного паспорту на житловий будинок (том 1 а.с.13).

Згідно копії рішення виконавчого комітету Покровської селищної ради №132 від 21 серпня 2006 року «Про встановлення нумерації житлових будинків, адміністративних та господарських будівель, соціально-культурних закладів сільських населених пунктів селищної ради» житловому будинку, належному ОСОБА_1 , присвоєно назву вулиці «Широка», номер будинку «14» (том 1 а.с.14).

Також судом установлено, що 28 березня 1996 року на 7 сесії 22 скликання Покровської селищної ради народних депутатів Покровського району Дніпропетровської області, розглянувши заяву ОСОБА_3 про передачу земельної ділянки в розмірі 0,63 га в приватну власність, було вирішено передати останній в приватну власність земельну ділянку, розташовану в с.Зелена Долина, в розмірі 0,63 га, з яких для обслуговування житлового будинку 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства 0,38 га (том 1 а.с.10).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами розгляду справи не знайшли підтвердження ані підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, ані посилання позивача на обґрунтування своїх позовних вимог, тому дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №343/1048/17.

Так, відповідно до ч.ч.1-4 ст.17 ЗК України від 18 грудня 1990 року №561-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин): передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк (Дію ч.2 ст.17 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету №15-92 (15-92) від 26 грудня 1992 року згідно з Декретом №15-92 (15-92) від 26 грудня 1992 року).

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Відповідно до ст.22 ЗК України від 18 грудня 1990 року №561-XII право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЗК України від 18 грудня 1990 року №561-XII право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (Дію ст.23 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету №15-92 (15-92) від 26 грудня 1992 року згідно з Декретом №15-92 (15- 92) від 26 грудня 1992 року).

Відповідно до ст.ст.1-3, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (Декрет втратив чинність на підставі Закону №139-У (139-16) від 14 вересня 2006 року, ВВР, 2006, №43, ст.419):

«1. Сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

2. Установити, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює.

3. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю».

Водночас, сам факт тимчасового зупинення дії ч.2 ст.17 і ст.23 ЗК України 1990 року щодо власників земельних ділянок, визначених ст.1 вищевказаного Декрету, не свідчить про те, що право власності на земельні ділянки могло виникнути у громадянина автоматично та взагалі без оформлення будь-яких правовстановлюючих документів.

Вищевказаним Декретом не відмінялися норми ч.ч.1, 3, 4 ст.17, ч.ч.7, 8, 12-16 ст.19, ст.22 ЗК України від 18 грудня 1990 року №561-XII щодо необхідності виготовлення проекту відведення земельної ділянки, встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) тощо.

Більше того, ч.2 ст.22 ЗК України 1990 року встановлена пряма заборона використовувати земельну ділянку до встановлення меж ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею.

До того ж, в самому Декреті Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» вказується на необхідність посвідчення відповідною Радою народних депутатів права приватної власності громадян на земельні ділянки, внесення запису у відповідні земельно-кадастрові документи з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції установлено, що Покровською селищною радою Покровського району Дніпропетровської області (Покровською селищною Радою народних депутатів) право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 або ОСОБА_1 не посвідчувалось, відповідний запис у земельно-кадастрових документах селищної ради відсутній, державний акт на право приватної власності на вказану землю не видавався, проект відведення вказаної земельної ділянки не виготовлявся, межі в натурі (на місцевості) не встановлювались, що також не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.

При цьому, у відповідності до ст.120 ЗК України перехід права власності чи права користування на земельну ділянку в АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 (спадкодавця) до ОСОБА_1 (спадкоємця) не відбувся, оскільки у спадкодавця не були оформлені належним чином вказані права і згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 червня 2000 року ОСОБА_1 (позивач) успадкував лише житловий будинок без земельної ділянки.

Таким чином, право власності або право користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 (спадкодавця) та у ОСОБА_1 (спадкоємця) не виникало, а документи, що посвідчують право власності чи право користування вищезазначеною ділянкою у вказаних вище осіб відсутні.

У своїй скарзі апелянт, як у тому числі й позовній заяві, посилається на те, що до середини квітня 2019 року йому було невідомо, що земельна ділянка біля належного йому житлового будинку вже оформлена на ОСОБА_2 , тобто, з порушенням норм чинного законодавства було передано іншій особі у власність земельну ділянку, яка дісталася у спадок позивачу. При цьому, скаржник стверджує, що місцевий суд при неповно та всебічно з`ясованих обставинах справи дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні даного позову.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи ОСОБА_1 , з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Так, згідно копії Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №215/172-17 від 20 червня 2017 року, земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,4000 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, перебуває у комунальній власності (том 1 а.с.93).

Як вбачається з матеріалів справи, 06 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Покровської селищної ради із заявою, зареєстрованою 15 грудня 2016 року, про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,40 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.81).

Рішенням Покровської селищної ради від 30 січня 2017 року №89-3/VII було надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,40 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.82).

Згідно клопотання ОСОБА_2 від 22 грудня 2017 року, зареєстрованого Покровською селищною радою 26 грудня 2017 року, відповідачка просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,4 га (том 1 а.с.83).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №108590346 від 21 грудня 2017 року, що додавалась до клопотання ОСОБА_2 від 22 грудня 2017 року, підтверджується факт невикористання ОСОБА_2 права на безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с.84).

Згідно копії витягу з ДЗК про земельну ділянку від 18 грудня 2017 року №НВ-1205622152017, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , належить до земель комунальної власності, вже є сформованою у відповідності до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленому ТОВ «Арго», з кадастровим номером 1224255100:12:003:8419, з цільовим призначенням 01.03. - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4 га, в тому числі за земельними угіддями: рілля площею 0,4 га, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, не зареєстровані. Водночас, вбачається, що сформована земельна ділянка межує із земельними ділянками, які перебувають у власності або користуванні ОСОБА_9 (від А до Б), ОСОБА_1 (від Б до В), ОСОБА_7 (від В до Г) та Покровської селищної ради (від Г до А) (том 1 а.с.85-87).

Рішенням Покровської селищної ради від 31 січня 2018 року №Р-409-16/УІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1224255100:12:003:8419, та передано вказану земельну ділянку з комунальної власності у власність ОСОБА_2 (том 1 а.с.88, 89-92).

Таким чином, земельна ділянка за кадастровим номером 1224255100:12:003:8419, площею 0,4 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , що також підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №116654269 від 12 березня 2018 року (том 1 а.с.15).

Також з матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2017 року, на виконання рішення сесії Покровської селищної ради від 30 січня 2017 року №89-3/VІІ, інженером-землевпорядником ТОВ «Арго», в присутності усіх зацікавлених сторін та замовника, було погоджено на місцевості межі земельної ділянки, що відводиться у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4000 га, про що було складено Акт погодження меж земельної ділянки, який підписаний землевласником ОСОБА_2 , інженером-землевпорядником ТОВ «Арго» Кривохвіст С.Г., представником Покровської селищної ради Винник В.Г. та суміжними землевласниками та/або землекористувачами: ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (том 1а.с.21).

Крім того, землевласником ОСОБА_2 , інженером-землевпорядником ТОВ «Арго» Кривохвіст С.Г., суміжними землевласниками та/або землекористувачами: ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , представником Покровської селищної ради Винник В.Г. було складено та підписано Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання (том 1 а.с.22).

Також з матеріалів справи вбачається, що в додатках до позову містяться заяви ОСОБА_7 від 05 червня 2019 року, ОСОБА_1 від 05 вересня 2019 року, ОСОБА_10 від 04 липня 2019 року до Покровського відділу земельних ресурсів із заявою, якою вони ніби повідомили, що при наділі ОСОБА_2 земельної ділянки в АДРЕСА_1 , біля належного ОСОБА_1 житлового будинку, їх не запрошували бути присутніми та поставити підпис на документі про встановлення меж земельної ділянки (том 1 а.с.17, 18, 26).

Однак, судом першої інстанції вищевказаних обставин не було встановлено, а позивачем не надано суду доказів, що дана заява була направлена до Покровського відділу земельних ресурсів та отримана відповідним органом.

Посилання ОСОБА_1 на те, що акти погодження меж земельної ділянки від 23 березня 2017 року він не підписував, а отже були відсутні правові підстави для відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Так, згідно висновку експерта №19/104-7/7/545 від 29 липня 2020 року підписи від імені ОСОБА_1 у двох актах погодження меж земельної ділянки від 23 березня 2017 року, які підшиті у двох проектах землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 1224255100:12:003:8419) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (іншими особами) з наслідуванням підпису ОСОБА_1 . Підписи від імені ОСОБА_1 у двох актах прийомки-передачі межових знаків на зберігання (без зазначення дати його складання), які підшиті у двох проектах землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 1224255100:12:003:8419) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (іншими особами) з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (том 1 а.с.32-35).

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 19 липня 2021 року, 24 вересня 2019 року до ЧЧ Покровського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що невідома особа здійснила підробку акту приймання-передачі межових знаків на зберігання (ЄО №2075 від 07 травня 2020 року). Однак, в ході досудового розслідування було встановлено, що акти погодження меж земельної ділянки від 23 березня 2017 року та акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання (без зазначення дати їх складання), які підшиті у двох проектах землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 1224255100:12:003:8419), самі по собі не надають будь яких прав і не звільняють від будь яких обов`язків ту чи іншу особу, а лише фіксують проведення певної дії. Кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 , внесене до ЄРДР за №12019040540000460 від 25 вересня 2019 року, було закрито в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України (том 1 а.с.111-115).

Водночас, за змістом ст.198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно з положеннями ст.55 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686 (далі - Інструкція №376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції №376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.

При цьому, стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №580/168/16-ц, від 20 березня 2019 року у справах №350/67/15-ц (провадження №14-652цс18), №514/1571/14-ц (провадження №14-552цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження №14-730цс19).

Таким чином, судом першої інстанції було повно з`ясовано обставини справи, а саме, що рішення Покровської селищної ради від 30 січня 2017 року №89-3/VІІ «Про розгляд клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо передачі земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства», а також рішення Покровської селищної ради від 31 січня 2018 року №Р-409-16/ VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 » прийняті в межах повноважень, на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством України, та жодним чином не порушують права, свободи чи законні інтереси позивача, а тому колегія суддів дійшла висновку про правомірність відмови у задоволенні таких позовних вимог, адже підстави для скасування зазначених рішень селищної ради відсутні.

Також колегія суддів погоджується з висновками районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Покровської селищної ради прийняти рішення про передачу земельної ділянки 0,63 га в приватну власність ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , оскільки чинним законодавством України встановлено чіткий порядок отримання земельної ділянки у власність (ст.118 ЗК України) із зазначенням необхідного переліку документів, які необхідно для цього подати.

Між тим, судом було установлено, що ОСОБА_1 з відповідним клопотанням до Покровської селищної ради не звертався, жодну відмову стосовно оформлення права власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , він не отримував, тому вирішувати дане питання в судовому порядку є недоцільно, оскільки така вимога є передчасною.

Крім того, позивачем не було доведено законних та обґрунтованих підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Покровської селищної ради внести зміни в рішення 7 сесії 22 скликання від 28 березня 1996 року, а саме замість прізвища, ім`я та по батькові « ОСОБА_3 » записати « ОСОБА_3 ».

Отже, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених належними та допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, надавши вибірково оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки районний суд належно обґрунтував прийняття чи відхилення того чи іншого доказу та надав вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, в цілому зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.

Згідно із ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова