Ухвала

від 04.11.2022 по справі 392/555/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

04 листопада 2022 року м. Кропивницький

справа № 392/555/20

провадження № 22-ц/4809/914/22

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Дуковський О.Л., Письменний О.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства «Прилуцький» на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе до Фермерського господарства «Прилуцький», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державного реєстратора Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області Реп`яха Василя Валентиновича про скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсними договорів оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе задоволено; скасовано державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 3523185700:02:000:1090, земельної ділянки із кадастровим номером 3523185700:02:000:2090 та земельної ділянки із кадастровим номером 3523185700:02:000:3090, що утворилися в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 3523185700:02:000:0090, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Розсохуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, яка перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе згідно договору оренди землі від 21 січня 2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе та ОСОБА_4 , який зареєстровано у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 27 серпня 2010 року за № 04.10.374.00058; відновлено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3523185700:02:000:0090, яка існувала до моменту поділу на три окремі земельні ділянки; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 1,34 га, кадастровий номер 3523185700:02:000:1090, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Розсохуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності/довірчої власності: 36197689), що виникла в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 3523185700:02:000:0090; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 1,34 га, кадастровий номер 3523185700:02:000:2090, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Розсохуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності/довірчої власності: 36198043), що виникла в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 3523185700:02:000:0090; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 1,34 га, кадастровий номер 3523185700:02:000:3090, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Розсохуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності/довірчої власності: 36197871), що виникла в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 3523185700:02:000:0090; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 02 квітня 2020 року, укладений між Фермерським господарством «Прилуцький» та ОСОБА_2 , площею 1,34 га, кадастровий номер 3523185700:02:000:1090, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Розсохуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, строком дії до 01 квітня 2030 року, державна реєстрація якого здійснена Державним реєстратором Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області Реп`яхом В.В. (номер запису про інше речове право: 36198718); визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 02 квітня 2020 року, укладений між Фермерським господарством «Прилуцький» та ОСОБА_1 , площею 1,34 га, кадастровий номер 3523185700:02:000:2090, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробннцтва та розташована на території Розсохуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області строком дії до 01 квітня 2030 року, державна реєстрація якого здійснена Державним реєстратором Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області Реп`яхом В.В. (номер запису про інше речове право: 36198863); визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 02 квітня 2020 року, укладений між Фермерським господарством «Прилуцький» та ОСОБА_3 , площею 1,34 га, кадастровий номер 3523185700:02:000:3090, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Розсохуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, строком дії до 01 квітня 2030 року, державна реєстрація якого здійснена Державним реєстратором Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області Реп`яхом В.В. (номер запису про інше речове право: 36199137); стягнуто з Фермерського господарства «Прилуцький», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача судовий збір у розмірі 16816,00 грн, в рівних частинах, по 4204,00 грн, а також витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 18600,00 грн, в рівних частинах, по 4650,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство «Прилуцький» оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Фермерського господарства «Прилуцький» залишено без руху; запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали надати до апеляційного суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також докази на підтвердження відповідних доводів. Апеляційним судом роз`яснено скаржнику, що у разі неподання заяви у встановлений строк або у випадку, коли вказані у заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними, йому буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2021 року мала бути подана у строк до 24 січня 2022 року включно. Скаржником апеляційну скаргу направлено на адресу суду апеляційної інстанції 19 липня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом процесуального строку на апеляційне оскарження.

Постановляючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог ст. 356 ЦПК України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху. При цьому, усунення певних недоліків скарги, не пов`язаних з дотриманням процесуальних строків, як от сплата судового збору, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, у апеляційній скарзі скаржник зазначив, що Фермерське господарство «Прилуцький» до судового розгляду залучене не було, відповідач під час проголошення судового рішення присутнім не був, повний текст рішення суду першої інстанції господарство не отримало до цього часу, а про результати судового розгляду справи скаржнику стало відомо 15 липня 2022 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Однак, в ухвалі від 05 жовтня 2022 року апеляційний суд дійшов висновку, що наведені скаржником обставини, якими останній обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не дають підстав вважати їх об`єктивними та непереборними. Так, судом встановлено, що скаржнику було достеменно відомо про здійснення розгляду даної справи судом першої інстанції. З огляду на законодавче зобов`язання учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, скаржник повинен був вчиняти активні дії, спрямовані на отримання відомостей про дату та час судового засідання, результат вирішення спору, а також отримання копії судового рішення, зокрема, шляхом ознайомлення з ним після оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень чи отримання судового рішення безпосередньо у приміщенні суду.

У випадку вчасного, сумлінного та у належний спосіб використання скаржником всіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством, з метою запобігання невиправданому зволіканню під час реалізації своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, Фермерське господарство «Прилуцький» мало об`єктивну можливість ознайомитись з оскаржуваним судовим рішенням з моменту його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 грудня 2021 року - до моменту обмеження доступу до нього у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, а також у подальшому - з дати відновлення загального доступу до зазначеного Реєстру 20 червня 2022 року.

Однак, апелянт не обґрунтував наявності поважних обставин, які б унеможливили його ознайомлення з текстом оскаржуваного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень у розумний строк після його оприлюднення та зумовили наявність можливості такого ознайомлення лише 15 липня 2022 року. Скаржник також не навів поважних підстав, які б унеможливлювали отримання ним копії оскаржуваного судового рішення у суді першої інстанції. Крім того, видаються сумнівними доводи скаржника про необізнаність щодо ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі та його зміст до 15 липня 2022 року, зокрема, з огляду на обставину сплати вже станом на 15 липня 2022 року відповідачем на користь позивача присуджених до стягнення за оскаржуваним рішенням суду сум судового збору та витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 112-117 том 2), чому передувало відкриття державним виконавцем Маловисківського ВДВС у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів №392/555/20, виданих у даній справі місцевим судом 07 квітня 2022 року, з направленням скаржнику як боржнику копій відповідних постанов.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року про залишення апеляційної скарги Фермерського господарства «Прилуцький» без руху скаржником отримано 18 жовтня 2022 року (а.с. 161 том 2).

24 жовтня 2022 року, тобто в межах встановленого апеляційним судом строку, скаржником до суду апеляційної інстанції подано заяву, у якій зазначається, що відповідач не отримав оскаржуване судове рішення, не знав про засідання суду та не був у ньому присутній, у зв`язку з чим було порушено право на захист. На підставі викладеного, скаржник просить розглянути дану справу повторно у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства визначено Законом України «Про доступ до судових рішень».

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

З огляду на ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З метою забезпечення права на доступ до судового рішення учасників справи, рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2021 року оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 грудня 2021 року.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що судові повістки у даній справі отримувались представником відповідача у приміщенні суду першої інстанції (а.с. 120, 157, 240 том 1, 20 том 2), а також направлялись судом на адресу електронної пошти Фермерського господарства «Прилуцький»: fgprilutskyi@gmail.com (а.с. 100, 127, 154 том 1). З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваного судового рішення скаржнику направлено на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлено до електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 105 том 2).

Апеляційним судом враховано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначена як адреса електронної пошти Фермерського господарства «Прилуцький» у позовній заяві (а.с. 1 том 1), бланках листів юридичної особи (а.с. 22, 85 том 1, 144 том 2), а також вказана самим скаржником у його апеляційній скарзі (а.с.120 том 2). При цьому, будь-яких заяв чи клопотань відповідача щодо зміни адреси його електронної пошти, неможливості чи небажання отримувати судову кореспонденцію за вказаною адресою тощо матеріали справи не містять.

Колегія суддів звертає увагу, що заперечуючи факт отримання копії оскаржуваного судового рішення, направленої судом першої інстанції на електронну пошту Фермерського господарства «Прилуцький», у поданих до апеляційного суду документах, у тому числі - апеляційній скарзі, скаржник не заперечив використання та актуальність електронної пошти fgprilutskyi@gmail.com, не проінформував апеляційний суд про зміну електронної адреси, зокрема, у порядку п. 2 ч. 2 ст. 356 ЦПК України.

Апеляційним судом зважено, що за схожих фактичних обставин Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи щодо відсутності у матеріалах справи доказів про отримання стороною копії судового рішення (постанова ВС від 03 березня 2021 року у справі № 530/83/19).

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (ст. 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України»).

ЄСПЛ неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Гуржій проти України», «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року).

У рішенні ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Тобто на учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Однак, скаржник у порушення наведених вимог процесуального закону наданими йому процесуальними правами добросовісно не скористався та формально поставився до виконання своїх процесуальних обов`язків.

Апеляційним судом зважено на те, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Пропущений строк апеляційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених скаржником підстав пропуску такого строку суд дійде висновку про їх поважність.

При цьому, вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозв`язку з тривалістю пропущеного строку. Підставою для поновлення строку є виключно наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Такі причини визначаються окремо в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (ухвали від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20, від 22 лютого 2021 року у справі № 9901/42/20).

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України»).

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Наведені скаржником обставини, якими він обґрунтовує поважність причин майже піврічного пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не дають підстав вважати їх об`єктивними та непереборними. Процесуальна поведінка скаржника не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав в судовому порядку. Скаржник не довів, що у цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на апеляційне оскарження судових рішень через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.

Велика Палата Верховного Суду у схожих правовідносинах вказала, що зазначені скаржником причини пропуску строку в зіставленні з відомостями про дату постановлення оскаржуваного судового рішення, датою його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також значний проміжок часу, що сплинув з дня його ухвалення до дня подання апеляційної скарги, дають підстави вважати їх необґрунтованими, а відтак неповажними для поновлення строку (ухвала ВП ВС від 07 вересня 2022 року у справі № 9901/462/21).

За викладеного, підстави для поновлення скаржнику пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі відсутні.

Такий висновок колегії суддів ґрунтується на необхідності дотриманням балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони у реалізації її права на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в судочинстві виникнуть порушення прав учасників процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Частинами 3, 4 ст. 357 ЦПК України визначено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 цього Кодексу.

За п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Прилуцький» на рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 354, 357, 358 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Прилуцький» на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний