Постанова

від 03.11.2022 по справі 916/2270/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/2270/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Молодов В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваль Надія Сергіївна (поза межами приміщення суду)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.09.2022 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суддя в І інстанції В.В. Литвинова, повний текст якої складено 15.09.2022 в м. Одесі

у справі № 916/2270/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНПАРК СІТІ"

про стягнення 1002287,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Товариств з обмеженою відповідальністю "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС" (далі ТОВ "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНПАРК СІТІ" (далі ТОВ "ГРІНПАРК СІТІ") про стягнення 1 002 287,44 грн. заборгованості, з яких: 555 663 грн. основного боргу, 40352,57 грн. 3% річних, 216 181,39 грн. пені та 190 090,48 грн. втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки № 0312/19ММ від 03.12.2019р. щодо оплати у повному обсязі поставленого товару у встановлений строк.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору поставки № 0312/19ММ від 03.12.2019р. не оплатив у повному обсязі вартість товару отриманого у період з 13.01.2020 по 10.02.2020 року за видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, заборгованість становить 555 663 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також на підставі п. 7.3 договору 216 181,39 грн. пені та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 40 352,57 грн. 3% річних та 190 090,48 грн. втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання.

У наступному, в порядку статей 136, 137 ГПК України позивач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд:

- в межах суми стягнення 1 002 287,44 грн. накласти арешт на земельні ділянки кадастрові номери № 5110137500:51:003:0089, 5110137500:51:003:0095, 5110137500:51:003:0055, 5110137500:51:003:0054 за адресою м. Одеса вул. Генуезька 1,

- заборонити органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна: земельні ділянки кадастрові номери № 5110137500:51:003:0089, 5110137500:51:003:0095, 5110137500:51:003:0055, 5110137500:51:003:0054 за адресою м. Одеса вул. Генуезька 1,

- в межах суми стягнення 1 002 287,44 грн. накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНПАРК СІТІ", які обліковуються на рахунках ТОВ "ГРІНПАРК СІТІ", в тому числі і на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ АТ „Південний (МФО 328209, код 20953647).

Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач свідомо ігнорує імперативні приписи законодавства України та звичаї ділового обороту у відносинах, що склалися на підставі договору поставки № 0312/19ММ, чим ставить позивача у скрутне матеріальне становище, порушує його майнові права та законні інтереси. Недобросовісна поведінка відповідача змусила позивача звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 307406621 від 15.08.2022, відповідачу на праві приватної власності належать чотири земельні ділянки.

Крім того, як вбачається з банківської виписки АТ «УКРСИББАНК» за рахунком ТОВ «ПРОМБЕТОН» станом на 11.08.2022 у банківській установі ПАТ «ПІВДЕННИЙ» ТОВ "ГРІНПАРК СІТІ" відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

В той же час, як вбачається з Інформаційної довідки № 307406621 від 15.08.2022, 17.02.2022 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Задорожнюк В.К. зареєстровано іпотечний договір, серія та номер: 166, 167, виданий 17.02.2022; предмет іпотеки згідно вказаного договору є земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: № 5110137500:51:003:0089, № 5110137500:51:003:0095, № 5110137500:51:003:0055; відомості про основне зобов`язання: строк виконання основного зобов`язання: 30.11.2024; розмір основного зобов`язання: 52 000 000 долари США; відомості про суб`єктів: Іпотекодсржатель: СІНЕВА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (SINEVA HOLDINGS LIMІТЕD), реєстраційний номер HE4l9809, юридична адреса: вулиця Оміроу, 7, Агіос Ніколаос 3095 Лімасол, Кіпр; Іпотекодавець та Боржник: ТОВ «ГРІНПАРК СІТІ», код ЄДРПОУ: 41835757.

Таким чином, на думку заявника, очевидним є умовивід про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини свідчить вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення йому претензії про сплату грошових коштів № 08-04/21 від 28.04.2021, такими діями є укладення відповідачем вищезазначеного іпотечного договору від 17.02.2022 за наявності невиконаного спірного зобов`язання за Договором поставки № 0312/19ММ.

Крім того, заявник посилається на те, що з моменту укладення додаткової угоди від 26.11.2020 про заміну сторони (переведення боргу) у договорі поставки № 0312/19ММ від 03.12.2019, навіть більше - з моменту отримання претензії позивача про сплату грошових коштів № 08-04/21 від 28.04.2021, у відповідача було достатньо часу для виконання прийнятих фінансових зобов`язань у повному обсязі.

Натомість, ухиляючись від погашення боргу, відповідач передає в іпотеку майно, що йому належить на праві приватної власності, тим самим фактично обмежуючи права позивача звернути стягнення на таке майно в разі задоволення судом позовних вимог позивача.

Таким чином, заявник вважав, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується існування обставин вчинення відповідачем дій, які у випадку задоволення позову ТОВ «БЕТОН АЗ!МУТ ПЛЮС» нівелюють мету звернення з таким позовом, адже зумовлять необхідність, з метою відновлення порушених прав позивача, звертатися з інших підстав з новими позовами до інших осіб. Все вищевикладене свідчить про існування достатньо обґрунтованого припущення, що спірне майно може перейти у власність інших осіб, а, відтак, виконання рішення може бути значно ускладнене або взагалі унеможливлене у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, у випадку невжиття заходів забезпечення позову з боку відповідача можливе вчинення й інших дій, які у подальшому можуть становити загрозу невиконання чи ускладнення виконання судового рішення в разі задоволення позову ТОВ «БЕТОН АЗІМУТ ПЛІОС». Існує загроза відчуження відповідачем вищезазначеного майна, звернення стягнення на предмет іпотеки інотекодержателем та/або зняття відповідачем коштів із вищезазначеного рахунку, внаслідок чого стане неможливим/значно ускладненим поновлення його порушених прав.

Враховуючи викладене, а також той факт, що процес реалізації відповідачем власного майна є неконтрольованим без відповідних заходів забезпечення позову, заявник зазначав, що доцільним і співмірним є забезпечення позову в межах суми стягнення шляхом накладення арешту на земельні ділянки та на грошові кошти, які обліковуються на рахунках ТОВ «ГРІНПАРК СІТІ».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2022 в задоволенні заяви ТОВ "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС" про забезпечення позову - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції пославшись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) виходив із того, що:

- вимога позивача про накладення арешту на земельні ділянки відповідача не підлягає задоволенню, оскільки вищезазначені земельні ділянки не належать до предмету спору у даній справі № 916/2270/22;

- вимога позивача про заборону органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок кадастрові номери № 5110137500:51:003:0089, 5110137500:51:003:0095, 5110137500:51:003:0055, 5110137500:51:003:0054, також задоволенню не підлягає, оскільки така заборона має стосуватися виключно спірного майна. А в даній справі № 916/2270/22 немає спору щодо вищезазначених земельних ділянок між позивачем та відповідачем.

- позивач не надав суду доказів того, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. До того ж, позивачем не надано суду доказів того, що у відповідача на момент пред`явлення позову наявні грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 .

Таким чином, суд вважав, що у поданих суду матеріалах відсутні докази, які б підтверджували наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на грошові кошти.

Крім того, суд встановив, що позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на реалізацію належного йому майна, безпідставного витрачання ними коштів, приховування активів, тощо.

До того ж, посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, не є, на думку суду, достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТОВ БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

На думку скаржника, відмовляючи у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки та заборони органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, та вказуючи на те, що земельні ділянки не належать до предмету спору у даній справі, місцевим судом не було враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у подібних відносинах. У спорах про стягнення заборгованості накладення арешту на майно відповідача є додатковою гарантією позивача щодо виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник вказує також на те, що місцевим судом протиправно врахована постанова Верховного Суду по справі № 10/8482/18 (910/4866/21), оскільки дана справа не містить жодних ознак подібності відносин з даною справою. підставами для врахування судами висновків щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду, є подібність правовідносин сторін спору, а також врахування судами саме останньої правової позиції суду касаційної інстанції.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції протиправно не врахував висновки Верховного Суду, які викладено у постанові від 05.08.2022 по справі № 905/447/22, яка безпосередньо свідчить про подібність відносин сторін спору, більш того, містить нові (у порівнянні з постановою Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 10/8482/18 (910/4866/21) висновки суду.

Отже, очевидним є висновок про те, що у спорах про стягнення заборгованості не залежно від предмету спору вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Проте судом першої інстанції не враховано наведений умовивід, постанови Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 26.07.2022 року по справі № 918/812/21, від 26.07.2022 по справі № 918/812/21 не застосовано.

Крім того, розглядаючи заяву ТОВ «БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС» про забезпечення позову, суд безпідставно відмовив у накладенні арешту на рахунки відповідача всупереч сталої та поточної практики Верховного Суду.

Так, скаржник зазначає, що з метою забезпечення реального виконання рішення суду (якщо таке буде ухвалено на користь позивача) ТОВ «БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС» просило суд в межах суми стягнення накласти арешт на грошові кошти ТОВ «ГРІНПАРК СІТІ», які обліковуються на рахунках ТОВ «ГРІНПАРК СІТІ», в тому числі і на рахунку: НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві акціонерному банку «ПІВДЕННИЙ».

З вказаного формулювання слідує, що позивачем не наведено вичерпний перелік рахунків, на яких обліковуються грошові кошти відповідача, позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на всіх рахунках відповідача, а відомості про рахунок в банківській установі ПАТ АТ «Південний» наведено позивачем як єдиний, що був йому відомий на момент звернення до суду.

На думку скаржника, всі твердження суду щодо рахунку відповідача у банківській установі ПАТ АТ «Південний» та його стан (зокрема залишок коштів) на момент подання позовної заяви є передчасним. Чинним процесуальним законодавством України не передбачено обов`язок заявника надавати до суду відомості щодо того чи відкритий такий рахунок та чи зберігаються на ньому грошові кошти. Вагомим є те, що згідно практики Верховного Суду станом на 2022 рік касаційним судом не вимагається від заявника надання до суду чіткого та виключного переліку реквізитів банківських рахунків, на яких обліковуються кошти боржника, відомостей щодо стану таких рахунків та наявності грошових коштів на них. Тобто, позивач наділений правом звернутися із заявою про накладення арешту на грошові кошти відповідача, не зазначаючи вичерпного переліку рахунків, на яких обліковуються кошти відповідача, більш того, позивач не зобов`язаний надавати до суду відомості щодо стану рахунків, їх дійсності на момент звернення до суду.

З приводу твердження суду про те, що позивач не надав доказів того, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, скаржник зазначав, що 17.02.2022 укладено іпотечний договір, яким забезпечено виконання основного зобов`язання у розмірі 52 000 000 долари США, строк виконання якого складає 30.11.2024. Вказана обставина, на думку скаржника, свідчить про існування у відповідача фінансових зобов`язань перед іншою юридичною особою, а тому цілком закономірним є витрачання коштів ТОВ «ГРІНПАРК СІТІ» на погашення існуючого боргу перед СІНЕВА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (SINEV А HOLDINGS LIMIТED), що безумовно є перешкодою у погашенні боргу перед позивачем, особливо з огляду на тривале ухилення відповідача від виконання договору поставки № 0312/19ММ.

Також скаржник зазначав, що ухиляючись від погашення боргу, після пред`явлення йому відповідної претензії Відповідач передає в іпотеку майно, що йому належить на праві приватної власності, тим самим фактично обмежуючи права позивача звернути стягнення на таке майно в разі задоволення судом позовних вимог позивача, натомість вказані обставини суд першої не дослідив та не з`ясував.

Все вищевикладене свідчить про існування достатньо обґрунтованого припущення Позивача, що спірне майно може перейти у власність інших осіб, а, відтак, виконання рішення може бути значно ускладнене або взагалі унеможливлене у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, позивач вважав, що в ході постановлення оскаржуваної ухвали суд не встановив факт того, що існує загроза відчуження відповідачем вищезазначеного майна, звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержателем та/або зняття Відповідачем коштів із вищезазначеного рахунку, внаслідок чого стане неможливим/значно ускладненим поновлення порушених прав ТОВ «БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС».

Скаржник наголошував на тому, що заходи забезпечення позову, які він просить вжити, не призводять до зупинення господарської діяльності відповідача та не є порушенням прав Відповідача щодо володіння та користування своїм майном, оскільки такі заходи не породжують юридичних наслідків для списання коштів з рахунків відповідача до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі та виникнення у відповідача обов`язку його виконання. Наведені заходи забезпечення позову є тимчасовими та забезпечать розумний баланс інтересів сторін.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.09.2022 та призначено справу № 916/2270/22 до розгляду на 03.11.2022р. о 15:00.

Як вбачається із матеріалів справи, поштове відправлення, яким на адресу, вказану скаржником в апеляційній скарзі та зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "ГРІНПАРК СІТІ" надсилалася копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022, повернулось до апеляційного суду з відміткою відділення АТ "Укрпошта" "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п. п. 3- 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони у розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами .

Колегія суддів зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду першої інстанції, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За відсутності в матеріалах справи підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як зазначалось вище, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, однак, колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується, з огляду на наступне:

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Верховний Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

При цьому за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як заборони вчиняти певні дії (продавати або іншим чином відчужувати нерухоме майно), суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 р. у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019р. у справі № 911/527/19, від 21.08.2020р. у справі № 904/2357/20).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом судового розгляду у даній справі є вимога ТОВ "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС" до ТОВ "ГРІНПАРК СІТІ" про стягнення 1 002 287,44 грн. заборгованості, яка виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки № 0312/19ММ від 03.12.2019р. щодо оплати у повному обсязі поставленого товару у встановлений строк.

Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах ціни позову, дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову колегія суддів бере до уваги подані докази, а саме: копію банківської виписки АТ «УКРСИББАНК» за рахунком ТОВ «ПРОМБЕТОН» станом на 11.08.2022; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 307406621 від 15.08.2022, відповідно до якої у відповідача у власності перебуває 4 земельні ділянки. Проте, три з них відповідач 17.02.2022 передав в іпотеку СІНЕВА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (Лімасол, Кіпр).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що єдиним джерелом погашення заборгованості за рішенням суду у цій справі, фактично, можуть бути лише грошові кошти, що акумулюються (перебуватимуть) на банківських рахунках відповідача.

Також, колегія суддів враховує, що з моменту укладання додаткової угоди від 26.11.2020 про заміну сторони (переведення боргу) у договорі поставки № 0312/19ММ від 03.12.2019, навіть більше-з моменту отримання претензії позивача про сплату грошових коштів № 08-04/21 від 28.04.2021, відповідачем не вживались дії щодо погашення заборгованості за договором, а поведінка відповідача свідчить про ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань.

Накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Разом із тим, застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на кошти, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів вважає, що саме накладення арешту на кошти у межах спірної суми гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача грошових коштів у значному розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову, просив суд, зокрема, в межах суми стягнення накласти арешт на грошові кошти ТОВ «ГРІНПАРК СІТІ», які обліковуються на рахунках ТОВ «ГРІНПАРК СІТІ», в тому числі і на рахунку: НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві акціонерному банку «ПІВДЕННИЙ» (код банку (МФО): 328209, код ЄДРПОУ: 20953647).

Тобто, позивач просив накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на всіх рахунках відповідача, а відомості про рахунок в банківській установі ПАТ АТ «Південний» наведено ним лише, як єдиний, що був йому відомий на момент звернення до суду.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 стаття 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; фінансово-економічний стан клієнтів.

Порядок розкриття банківської таємниці унормовано ст. 62 наведеного нормативно-правового акту, при цьому, законодавство не передбачає надання банківськими установами інформації щодо клієнтів контрагентам таких юридичних осіб.

Отже, позивач наділений правом звернутися із заявою про накладення арешту на грошові кошти відповідача, не зазначаючи вичерпного переліку рахунків, на яких обліковуються кошти відповідача, більш того, позивач не зобов`язаний надавати до суду відомості щодо стану рахунків, їх дійсності на момент звернення до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Невжиття заходів забезпечення позову способом арешту коштів на банківському розрахунковому рахунку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки в силу положень статті 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, отже відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами банківського розрахункового рахунку і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2021 року по справі № 910/13681/21.

Тому помилковим є висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на рахунках ТОВ «ГРІНПАРК СІТІ», в тому числі і на рахунку: НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві акціонерному банку «ПІВДЕННИЙ» (код банку (МФО): 328209, код ЄДРПОУ: 20953647).

Крім того, судом першої інстанції помилково було зазначено, що заявник просив накласти арешт лише на рахунок: НОМЕР_1 в ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», оскільки з тексту заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник просив в межах ціни позову накласти арешт на грошові кошти, які обліковуються на рахунках ТОВ «ГРІНПАРК СІТІ», в тому числі і на рахунку в ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», тобто заявник мав на увазі усі наявні у відповідача банківські рахунки.

Також судом апеляційної інстанції враховану ту обставину, що між іпотекодержателем СІНЕВА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (SINEVA HOLDINGS LІМІТЕD) (реєстраційний номер НЕ419809, юридична адреса: вулиця Оміроу, 7, Агіос Ніколаос 3095 Лімасол, Кіпр) та іпотекодавцем (боржником) ТОВ «ГРІНПАРК СІТІ» 17.02.2022 було укладено іпотечний договір, яким забезпечено виконання основного зобов`язання у розмірі 52 000 000 долари США, строк виконання якого складає 30.11.2024.

Отже, колегія суддів вважає, що існування у відповідача фінансових зобов`язань перед іншою юридичною особою зумовлює витрачання ним коштів на погашення існуючого боргу перед СІНЕВА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (SINEV А HOLDINGS LIMIТED), що безумовно є перешкодою у погашенні боргу перед позивачем, особливо з огляду на тривале ухилення відповідача від виконання договору поставки.

Таким чином, розглядаючи заяву ТОВ «БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС» про забезпечення позову, суд безпідставно відмовив у накладенні арешту на банківськи рахунки відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що саме накладення арешту на кошти у межах спірної суми відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно відмовив у задоволенні заяви шляхом накладення арешту на земельні ділянки кадастрові номери № 5110137500:51:003:0089, 5110137500:51:003:0095, 5110137500:51:003:0055, 5110137500:51:003:0054 за адресою м. Одеса вул. Генуезька 1, та заборони органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цих земельних ділянок.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що заходи забезпечення позову у справі №905/447/22, вживались за аналогічних обставин як у даній справі, оскільки апелянтом у даній справі не доведено належними та допустимими доказами: вартість земельних ділянок, на які він просить накласти арешт, відсутність у відповідача грошових коштів на банківських рахунках, а також те, що відповідач намагається відчужити єдине наявне в нього майно.

Та обставина, що відповідач передав земельні ділянки в іпотеку, ще не є беззаперечною підставою для їх відчуження для виконання основного зобов`язання.

Згідно статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначені вище встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду Одеської області та часткового задоволення заяви ТОВ "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ГРІНПАРК СІТІ", які обліковуються на його банківських рахунках, в тому числі і на рахунку в ПАТ АТ „Південний в межах суми стягнення 1 002 287,44 грн.

Колегія суддів не вбачає необхідності накладення арешту на земельні ділянки кадастрові номери № 5110137500:51:003:0089, 5110137500:51:003:0095, 5110137500:51:003:0055, 5110137500:51:003:0054 за адресою м. Одеса вул. Генуезька 1, та заборони органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цих земельних ділянок, оскільки виконання рішення буде забезпечено накладенням арешту на кошти відповідача в межах суми стягнення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Керуючись статтями 129, 136-140, 255, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС" задовольнити частково.

2.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС" від 14.09.2022 про забезпечення позову задовольнити частково.

3.Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15 вересня 2022 року у справі № 916/2270/22 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНПАРК СІТІ".

4.Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНПАРК СІТІ", які обліковуються на рахунках ТОВ "ГРІНПАРК СІТІ", в тому числі і на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ АТ „Південний (МФО 328209, код 20953647 в межах суми стягнення 1 002 287,44 грн.

5.В іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 15 вересня 2022 року у справі № 916/2270/22 залишити без змін.

6.Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС» (65009, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 54/23, прим. 515А, код ЄДРПОУ 43348837)

7.Боржник: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНПАРК СІТІ" (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул.Генуезька,буд. 1, код ЄДРПОУ 41835757);

8.Постанова є виконавчим документом у відповідності до ч.1 ст.144 ГПК України.

9. Матеріали оскарження ухвали повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08.11.2022.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська