Постанова

від 02.11.2022 по справі 904/1225/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2022 року м.Дніпро Справа № 904/1225/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач),

суддів: Кощеєва І.М., Іванова О.Г.

за участю секретаря судового засідання Логвіненко І.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи- підприємця Сєдіна Станіслава Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 (суддя Г.В. Манько, м. Дніпро, повний текст якої підписаний 08.08.2022) у справі №904/1225/22

за позовом Фізичної особи- підприємця Сєдіна Станіслава Володимировича

до Дніпровської міської ради

про визнання поновленим договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Сєдін Станіслав Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради про визнання поновленим на тих самих умовах на той самий строк, тобто на 15 років договір оренди земельної ділянки від 29.03.2006р. реєстраційний №040610400691 від 15.06.200р. з кадастровим номером 1210100000:09:524:0102, розташовану за адресою м. Дніпро, вул. Курсантська, 3А, площею 0,7425 га в редакції Додаткової угоди від 22.02.2021р.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд виходив з обставин неприйняття Дніпровською міською радою рішення щодо поновлення (продовження) дії спірного Договору, між тим поновлення (укладення) договору оренди землі здійснюється на підставі рішення міської ради, що узгоджується з приписами ст. 26 п. 34 Закону України про місцеве самоврядування в Україні та ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, господарський суд вказав, що до закінчення терміну дії спірного договору сторони не дійшли згоди щодо його умов на майбутнє. У відповідності до вимог п. 12.3 спірного Договору, умови якого є обов`язковими для сторін договору, спірний договір

припинив свою дію.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фізичної особи- підприємця Сєдіна Станіслава Володимировича. Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- судом неправильно застосовано ст.33 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Так, позивач направив і повідомлення і додаткову угоду про поновлення договору оренди в обумовлений догвором строк. Орендодавец, отримавши 23.02.2021 повідомлення з додатковою угодою, в місячний термін його не розглянув, заперечення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки не висловив;

- надані відповідачем докази не є запереченнями проти поновлення договорів оренди земельної ділянки (лист від 19.03.2021 №8/9-624) так як не містить в собі обґрунтовану відмову у поновленні договору оренди землі та не є рішенням міської ради про відмову у поновленні відповідного договору;

- лист від 19.03.2021р. №8/9-624 взагалі написано Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, тобто створений та підписаний іншою юридичною особою, яка не є орендодавцем згідно договору оренди землі від 29.03.2006р. реєстраційний №040610400691 від 15.06.2006;

- лист від 19.03.2021р.№8/9-624 не направлявся на адресу позивача та, відповідно, позивачем не отримувався, цей лист штучно створений;

- позивачем було виконано всі вимоги чинного законодавства щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, на підтвердження було надано належні та допустимі докази згідно чинного господарського процесуального кодексу України.

Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Крім того, позивачем в апеляційній скарзі заявлено про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу за розгляд справи в першій та апеляційній інстанціях.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи- підприємця Сєдіна Станіслава Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі №904/1225/22, розгляд справи призначено у судовому засіданні.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, між Дніпропетровською міською радою та Сєдіним Станіславом Володимировичем підписано договір оренди землі від 29.03.2006р. (далі Договір).

За умовами Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Курсантська, 3-А (Самарський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером1210100000:09:524:0102 (п. 1.1 Договору).

Цільове використання земельної ділянки за цим Договором (УКЦВЗ) 1.10.5 (підприємства іншої промисловості) (п. 1.2 Договору).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 30.11.05 №36/31 та від 01.03.06 №380/34 (п. 1.3 Договору).

В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,7425 га (п. 2.1 Договору).

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання земельної ділянки (п. 2.2 Договору).

Договір укладено на 15 років (п. 3.1 Договору).

Після закінчення строку на який укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору (п. 3.2 Договору).

Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору (п.3.3.)

Укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом його переукладення та державної реєстрації у встановленому порядку (п. 3.4 Договору).

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3 (п. 4.1 Договору).

Земельна ділянка передається в оренду: по фактичному розміщенню виробничих будівель і споруд (п. 5.1 Договору).

Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості (п. 5.2 Договору).

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі та взаємною згодою сторін (п. 12.1 Договору).

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п. 12.2 Договору).

Дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено (п. 12.3 Договору).

На орендованій земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості - будівля контори дільниці №2 літ.А-2,а,а' площею 486,6 кв.м., будівля завантажуваного-розвантажувального бюро літ.Б-1, будівля диспечерської літ.Б'-1 площею 341,7 кв.м., гараж літ. Г-2,г, г' площею 158,2 кв.м., гараж літ. Ж-1 площею 454,2, гараж літ.І-1 площею 1433,8 кв.м., топочна (тимч) літ.З, вагончик (тимч.) літ. Е, споруди №1-6, ІІІ-V, , власником якого є позивач, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Позивач звернувся до Дніпропетровського міського голови з листом-повідомленням від 22.02.2021р. про поновлення договору оренди землі (зареєстровано за № 040610400691 від 15.06.2006р.), яким пропонував укласти відповідну додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 29.03.2006р. земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:524:0102 за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 3а, площею 0,7425 га на той самий строк і на тих же умовах.

До листа-повідомлення було додано копію договору оренди від 29.03.2006р. та проект Додаткової угоди про поновлення Договору оренди.

Даний лист позивача отримано відповідачем 23.02.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Позивач, мотивуючи тим, що на лист-повідомлення не отримав відповіді та продовжує користуватися земельною ділянкою і сплачувати оренду плату після закінчення строку дії договору, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що на лист-повідомлення відповідача Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся до відповідача з листом №8/9-624 від 19.03.2021р. в якому зазначав, що на виконання доручення міського голови департаментом по роботі з активами міської ради, в межах наданих повноважень, розглянуто лист від 22.02.2021 (від 24.02.2021 вх. № 36/1167) щодо поновлення договору оренди землі по вул. Курсантській, 3 А. Поновлення договору оренди землі здійснюється на підставі рішення міської ради. Для підготовки проекту рішення міської ради про поновлення договору оренди землі по вул. Курсантській, 3 А необхідно додати до листа від 24.02.2021 вх. №36/11.67 належним чином завірені копії наступних документів: документа, що посвідчує особу, та копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; правовстановлюючих документів, що свідчать про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, у тому числі документи, що стали підставою набуття права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу, дарування, акт приймання-передачі тощо); технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна (уразі наявності на ділянці об`єктів нерухомого майна);рішення міської ради про передачу (надання) земельної ділянки в оренду; а також: документ про підтвердження відсутності заборгованості, з орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:09:524:0102); витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку; акт обстеження земельної ділянки. Копії документів посвідчуються написом "Згідно з оригіналом" та особистим \ підписом та печаткою (у разі наявності) заявника. Зазначено, що відсутність повного пакету документів унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд послався на неприйняття Дніпровською міською радою рішення щодо поновлення (продовження) дії спірного Договору, між тим поновлення (укладення) договору оренди землі здійснюється на підставі рішення міської ради, що узгоджується з приписами ст. 26 п. 34 Закону України про місцеве самоврядування в Україні та ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

Колегія суддів з таким висновком не погоджється, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Між тим, відповідно до ст. 32-2 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 16.07.2020) поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до абз. 4 розділу ІХ Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Умови та порядок поновлення договору оренди землі врегульовані приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі (частина 2 статті 33 вказаного Закону).

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору (частина 3 статті 33 вказаного Закону)

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. (частина 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №313/350/16-ц дійшла висновків про логічну послідовність застосування частин 1-5 та частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», виклавши їх в постанові від 22.09.2020 із зазначенням такого.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач вчасно 22.02.2021 звернувся до Дніпровської міської ради з листом про поновлення договору оренди землі на той же самий строк і на тих самих умовах, до якого було додано проект додаткової угоди, виконавши таким чином вимоги частини 1-5 Закону України «Про оренду землі», який отриманий відповідачем 23.02.2021.

Відтак, відповідач повинен був у строк до 23.03.2021 розглядути цей лист та надати мотивовану відповідь.

Так, відповідач під час розгляду справи послався лист №8/9-624 від 19.03.2021 Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, який нібито свідчить про прийняте рішення щодо відмови позивачу в поновленні договору оренди земельної ділянки.

Як на доказ направлення листа позивачу відповідач посилається на Реєстр на відправку кореспонденції, копію якого надано в матеріали справи.

Разом з тим, відповідно до п.68 Правил надання послуг поштового зв`язку, про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

Отже належним доказом прийняття поштового відправлення для пересилки є розрахунковий документ, який відповідачеам не надано.

Таким чином, оскільки позивач замеречує отримання вищевказаного листа відповідача, а відповідач не надав належних доказів на підтвердження направлення даного листа позивачу, то апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем направлення листа від 19.03.2021р. на адресу позивача.

Крім того, лист №8/9-624 від 19.03.2021 не містить обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі, не містить такий лист і застережень про незгоду із будь-якими істотними умовами договору.

Колегія суддів зазначає, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни; норми Закону України "Про оренду землі" не передбачають обов`язкового надання орендарем інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, окрім проекту додаткової угоди.

Колегією суддів при розгляді даної справи враховуються висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20, зокрема щодо застосування принципу добросовісної поведінки, який є загальноправовим принципом, що лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.

У вказаній постанові Судом було звернуто увагу на те, що пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Аналіз частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Термін "зловживання правом" свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.

Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

За змістом статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. Законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Тому саме встановлення факту недобросовісності дій орендодавця є пріоритетним під час розгляду спорів цієї категорії (стосовно поновлення договорів оренди землі).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів зазначає, що обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У цьому зв`язку колегія суддів доходить висновку про те, що не є запереченням проти поновлення договору оренди спірної земельної ділянки лист Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №8/9-624 від 19.03.2021.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії спірного договору позивач продовжує користуватися земельною ділянкою відповідно до умов договору, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендні платежі.

Враховуючи відсутність факту повідомлення відповідачем позивача про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки, позовні вимоги про поновлення на тих самих умовах на той самий строк, договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006р. реєстраційний №040610400691 від 15.06.200р. з кадастровим номером 1210100000:09:524:0102, розташованої за адресою м. Дніпро, вул. Курсантська, 3А, площею 0,7425 га в редакції Додаткової угоди від 22.02.2021р. підлягають задоволенню.

Рішення господарського суду належить скасувати.

Крім того, позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції було заявлено про стягнення з відповідача на свою користь витрати на послуги адвоката у сумі 8000грн.

Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI ), котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в частині складання апеляційної скарги, відповіді на відзив, заяви про ухвалення додаткової постанови є дійсними, обгрунтованими, розумними і співмірними.

Так, в позовній заяві позивачем було вказано, що попередній розрахунок розміру витрат на правничу допомогу адвоката становить 8000,00грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було надано ордер на надання правничої допомоги адвокатом Корніловою Е.Ю., договір про надання правничої допомоги від 01.06.2018 та додаткова угода до цього договору від 02.06.2021.

26.07.2022 адвокатом Карніловою Е.Ю. до суду подано заяву щодо витрат на правничу допомогу, відповідно до якої остання просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 8000,00грн.

До цієї заяви були додані, крім вказаних вище договору від 01.06.2018 та додаткової угоди від 02.06.2021, протокол узгодження розміру гонорару від 05.05.2022 та звіт адвоката від 25.07.2022.

Так, відповідно до п. 1 протоколу узгодження розміру гонорара до договору про надання правової допомоги сторони узгодили, що гонорар за надання правової (правничої допомоги адвоката при судовому розгляді справи по суті щодо вирішення спору щодо визнання поновленим на тих самих умовах на той самий строк договору оренди землі від 29.03.2006 земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:524:0102, розташованої за адресою м. Дніпро, вул. Курсантська, 3А, площею 0,7425 га) становить 8000грн.

Згідно п. 1 звіту адвокату від 25.07.2022 на виконання пункту 2.1.1. договору про надання правової допомоги від 01.06.2018 та додаткової угоди від 06.06.2021 адвокат надав (надасть) клієнту наступну правничу допомогу при судовому розгляді справи №904/1225/22 у господарському суді Дніпропетровської області: вивчення судової практики; узгодження правової позиції з клієнтом; збір доказів (підготовка, подання та отримання відповіді на запит адвоката від 23.06.2022); підготовка та направлення сторонам та суду інших заяв по суті справ; участь у судових засіданнях; отримання процесуальних рішень по справі від імені клієнта.

Пунктом 2 звіту адвоката визначено, зокрема, що розмір гонорару адвоката є фіксованою сумою та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги. Гонорар сплачено готівкою 05.05.2022 у сумі 8000грн. згідно прибуткового касового ордеру 05/05 від 05.05.2022.

Означений вище прибутковий касовий ордер представлено до матеріалів справи.

Розглянувши дані докази, колегія суддів зазначає, що заявлена сума є співмірною з наданими відповідачу послугами. А тому заява підлягає задоволенню.

З огляду на викладене обставини щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у вказаному вище розмірі доведені позивачем згідно з положеннями ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не надходило, обґрунтованих заперечень проти вартості послуг не надано, апеляційний суд визнає достатніми підстави для задоволення заяви Фізичної особи- підприємця Сєдіна Станіслава Володимировича про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 8000грн.

Також в апеляційній скарзі позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 6000грн.

До апеляційної скарги позивачем додано протокол узгодження розміру гонорару від 10.08.2022, відповідно до п. 1 якого гонорар за надання правової правничої допомоги адвоката, визначеній в додатковій угоді від 10.08.2022 до договору про надання правової допомоги від 01.06.2018 при апеляційному оскарженні рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 по справі №904/1225/22 становить 6000грн.

Також, згідно звіту адвоката від 01.08.2022 на виконання пункту 2.1.1. договору про надання правової допомоги від 01.06.2018 та додаткової угоди від 10.08.2022 адвокат надав (надасть) клієнту наступну правничу допомогу при апеляційному оскарженні господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 справи №904/1225/22: вивчення судової практики; узгодження правової позиції з клієнтом; підготовка (написання тексту, узгодження з клієнтом, друкування, подання до суду, направлення сторонам апеляційної скарги); підготовка та направлення сторонам та суду інших заяв по суті справ; участь у судових засіданнях (в разі необхідності); отримання процесуальних рішень по справі від імені клієнта.

Пунктом 2 звіту адвоката визначено, зокрема, що розмір гонорару адвоката є фіксованою сумою та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги. Гонорар сплачено готівкою 10.08.2022 у сумі 6000грн. згідно прибуткового касового ордеру 10/08 від 10.08.2022.

Вказаний вище прибутковий касовий ордер представлено до матеріалів справи.

Колегія суддів, вивчивши надані позивачем докази, вважає, що витрати позивача в сумі 6000 є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг та відповідають критерію розумності їх розміру.

З огляду на викладене, апеляційний суд визнає достатніми підстави для задоволення заяви Фізичної особи- підприємця Сєдіна Станіслава Володимировича про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 8000грн.

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи- підприємця Сєдіна Станіслава Володимировича задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі №904/1225/22 скасувати

Прийняти нове рішення.

Позов Фізичної особи- підприємця Сєдіна Станіслава Володимировича задовольнити.

Визнати поновленим на тих самих умовах на той самий строк, тобто на 15 років договір оренди земельної ділянки від 29.03.2006р. реєстраційний №040610400691 від 15.06.200р. з кадастровим номером 1210100000:09:524:0102, розташовану за адресою м. Дніпро, вул. Курсантська, 3А, площею 0,7425 га в редакції Додаткової угоди від 22.02.2021р., а саме

Додаткова угода

про поновлення договору оренди землі від 29 березня 2006 р.

(зареєстрованого в реєстрі № 104061040069)

м. Дніпро 22 лютого 2021р.

Дніпровська міська рада (49000, м.Дніпро, пр. Д.Яворницького, 75) в особі

---

, який діє на відставі

---

, іменованому в поджальшому «Орендодавець», з одного боку,

Та

Сєдін Станіслав Володимирович (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) іменований в подальшому «Орендар», з другого боку, згідно Закону України «Про оренду землі» уклали цю додаткову угоду:

1.Поновити термін дії договору оренди землі від 23.03.2006р. земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:524:0102 на той же строк. Тобто на 15 років.

2.Всі інші умови вищевказаного договору оренди землі від 23.03.2006р. земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:524:0102 не визначені даною угодою, залишаються незмінними.

3.Цяч додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 29.03.2006р.

Реквізити та підписи сторін

«Орендодавець» «Орендар»

Дніпровська міська рада Сєдін Станіслав Володимирович

49000, м.Дніпро ІПН 2543500355

Пр.Д.Яворницького, 75 Зареєстрований за адресою:

ЄДРПОУ 26510514 49000 м.Дніпро

Пр.Героїв б.45 кв.155

---

---

С.В.Сєдін

Стягнути з Дніпровської міської ради на користь Фізичної особи- підприємця Сєдіна Станіслава Володимировича витрати по сплаті судового збору в сумі 6202,50грн. та витрати на правничу допомогу адвоката 14000,00грн.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.11.2022

Головуючий суддя С.Г. Антонік

СуддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.Г. Іванов