Рішення

від 27.10.2022 по справі 916/1853/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1853/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Пограничника, буд.39/1, код ЄДРПОУ - 42129888, електронна адреса: 42129888@mail.gov.ua)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Світополіс» (65045, м. Одеса, вул. Троїцька, буд.43-А, код ЄДРПОУ - 41258155, електронна адреса: odincov_igor@ukr.net)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Миколаївська електропостачальна компанія», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі-ТОВ) «Світополіс» про стягнення заборгованості по активній електроенергії у розмірі 773 005 грн 44 коп.

Ухвалою суду від 23.08.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.09.2022р. Ухвалою суду від 15.09.2022р. відкладено підготовче засідання на 06.10.2022р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2022р. закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 27.10.2022р.

Позивач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Згідно клопотання, що надійшло до суду 03.10.2022р., просить суд розглянути справу за відсутності свого представника.

Відповідач - ТОВ «Світополіс» про місце, дату та час судових засідань був повідомлений за юридичною адресою, але ухвали суду повернулися неврученими із зазначенням поштою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач повідомлений про розгляд даної справи.

У відповідності до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у справі зазначає, що він є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії згідно постанови НКРЕКП від 14.06.2018р. №429.

14 червня 2019 між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» (Постачальник) та ТОВ «Світополіс» (Споживач) укладено Договір №44/7372 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов п.2.1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору.

За умовами п.5.5 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 5.6 Договору визначено, що оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно п.5.7 Договору оплата рахунку Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Як зазначає позивач, згідно п.11 Комерційної пропозиції Споживач щорічно, до 01 вересня поточного року надає відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним розподілом, в письмовій формі. У разі ненадання Споживачем зазначених відомостей про обсяги очікуваного споживання електроенергії в наступному році, Постачальник визначає заявлений обсяг електроенергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули.

Відповідно до п.2 Комерційної пропозиції Споживач протягом розрахункового періоду здійснює планові платежі на рахунок Постачальника через банківську установу або іншим способом, незабороненим чинним законодавством:1.до 7 числа поточного місяця 60% вартості заявленого обсягу спожитої електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. 2. До 10 числа поточного місяця 40% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

Позивач зазначає, що порядок виставлення рахунку на оплату спожитої електричної енергії визначено у п.3 Комерційної пропозиції.

Згідно п.п.1 п.6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.

Позивач зазначає, що згідно Акта про прийняття -передавання товарної продукції від 31.01.2022р. Споживачем за січень 2022р. було спожито 117074 кВт/год електроенергії на суму 449 656 грн 88 коп., але оплачено було лише 58 515 грн 36 коп., що підтверджується платіжним дорученням №653 від 31.01.2022р. У якості оплати рахунку №44/7372/1/1 від 03.02.2022р. Споживачем було сплачено 320 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №665 від 17.02.2022р. та №666 від 23.02.2022р.

Згідно Акта про прийняття-передавання товарної продукції від 28.02.2022р. Споживачем за лютий 2022р. було спожито 113483 кВт/год електроенергії на суму 345 994 грн 22 коп., але рахунок №447372/2/1 від 08.03.2022р. не оплачено.

Згідно Акта про прийняття-передавання товарної продукції від 31.03.2022р. Споживачем за березень 2022р. було спожито 33495 кВт/год електроенергії на суму 112 174 грн 21 коп., але рахунок №44/7372/3/1 від 08.04.2022р. не оплачено.

Згідно Акта про прийняття-передавання товарної продукції від 30.04.2022р. Споживачем за квітень 2022р. було спожито 25645 кВт/год електроенергії на суму 84 503 грн 56 коп., але рахунок №44/7372/4/1 від 10.0.2022р. не оплачено.

Згідно Акта про прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2022р. Споживачем за травень 2022р. було спожито 27734 кВт/год електроенергії на суму 91 132 грн 81 коп., але рахунок №44/7372/5/1 від 08.06.2022р. не оплачено.

Згідно Акта про прийняття -передавання товарної продукції від 30.06.2022р. Споживачем за червень 2022р. було спожито 20626 кВт/год електроенергії на суму 68 059 грн 12 коп., але рахунок №44/7372/6/1 від 06.07.2022р. не оплачено.

Таким чином, позивач зазначає у період з січня по червень 2022р. ним було посталено Споживачу 338 057 кВт/год активної електричної енергії на загальну суму 1 151 520 грн 80 коп., з яким було оплачено 378 515 грн 36 коп., у зв`язку із чим, за розрахунком позивача за період з січня 2022р. по червень 2022р. за ТОВ «Світополіс» утворилася заборгованість у розмірі 773 005 грн 44 коп.

Посилаючись на положення ч.1 ст.526, 629 Цивільного кодексу України, п.5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р., позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 773 005 грн 44 коп.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 14 червня 2019р. між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», що діяло на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої згідно постанови НКРЕКП від 14.06.2018р. №429, (Постачальник) та ТОВ «Світополіс» (Споживач) укладено Договір №44/7372 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов п.2.1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п.1.1 Договору цей Договір є договором про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням ст.ст.633,634,641,642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору до умов цього Договору застосовуються положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312 (далі- ПРРЕЕ), інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють постачання електричної енергії.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «Про електроенергетику».

Згідно зі ст. ст. 1, 26 Закону України «Про електроенергетику» постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Таким чином, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо поставки електричної енергії.

За умовами п.13.1 Договору він укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви -приєднання, яка є додатком №1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Додатками до Договору є заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.06.2019р. (додаток №1) та комерційна пропозиція (додаток №2).

Згідно додаткової угоди від 06.12.2019р. сторони виклали Додаток №2 «Комерційна пропозиція» до Договору №44/7372 від 01.01.2020р. у новій редакції.

Додатковою угодою від 24.04.2020р. сторони виклали у новій редакції п.1 додатку №2 «Комерційна пропозиція» щодо визначення ціни (тарифу) для здійснення планових платежів за електричну енергію за 1 кВт/год (без ПДВ).

Відповідно до п.5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору.

За умовами п.5.5 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 5.6 Договору визначено, що оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно п.5.7 Договору оплата рахунку Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Як зазначає позивач, згідно п.11 Комерційної пропозиції Споживач щорічно, до 01 вересня поточного року надає відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним розподілом, в письмовій формі. У разі ненадання Споживачем зазначених відомостей про обсяги очікуваного споживання електроенергії в наступному році, Постачальник визначає заявлений обсяг електроенергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули.

Відповідно до п.2 Комерційної пропозиції Споживач протягом розрахункового періоду здійснює планові платежі на рахунок Постачальника через банківську установу або іншим способом, незабороненим чинним законодавством:1.до 7 числа поточного місяця 60% вартості заявленого обсягу спожитої електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. 2. До 10 числа поточного місяця 40% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, підставою для оплати вартості отриманого товару є факт такого отримання.

Пунктом 3.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.

Згідно п. 1.2.5 та п. 3.1.4 ПРРЕЕ для можливості постачати електричну енергію своїм споживачам, постачальник повинен укласти з оператором системи розподілу публічний Договір постачальника про розподіл електричної енергії.

Відповідно до заяви-приєднання Оператором, з яким Споживач уклав договір розподілу електричної енергії є АТ «Миколаївобленерго». Початком постачання є 01 червня 2019р. Адресою обєкта постачання є: м.Миколаїв, вул. В.Чорновола, 8.

Крім функцій оператора системи розподілу, АТ «Миколаївобленерго» також виконує функції постачальника послуг комерційного обліку (в силу Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р.) та адміністратора комерційного обліку в силу (п.10 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р.).

Відтак, АТ «Миколаївобленерго» отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію Постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. На підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.

Відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За п.п. 6.1 та п.п. 6.8 п. 6 розділу XII «Кодексу комерційного обліку», що затверджений постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018р., зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.

Але, позивачем до матеріалів справи не надано інформації оператора системи розподілу щодо обсягів фактично спожитої ТОВ «Світополіс» електричної енергії у період з січня 2022р. по червень 2022р.

Надані позивачем до матеріалів справи акти про прийняття-передавання товарної продукції Споживачем не підписані, отже, є одностороннім документом, складеним лише позивачем, і не можуть бути доказом на підтвердження обсягів спожитої відповідачем електричної енергії.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р.у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд вважає не доведеним факт поставки позивачем у справі на користь ТОВ «Світополіс» електричної енергії за період з 01.01.2022р. по червень 2022р. обсягом 338 057 кВт/год, у зв`язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На підставі вищенаведеного, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світополіс» про стягнення заборгованості по активній електроенергії у розмірі 773 005 грн 44 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2022 р.

Суддя Н.В. Рога