Ухвала

від 13.10.2022 по справі 753/22448/15-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/22448/15-ц

провадження № 2/753/1438/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.

за участю

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ;

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 не з`явився;

відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не з`явилась;

треті особи не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності, стягнення компенсації та визнання права та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенець О.А. про визнання недійсними договору про поділ майна подружжя, договору дарування земельної ділянки та поділ майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності, стягнення компенсації та визнання права та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенець О.А. про визнання недійсними договору про поділ майна подружжя, договору дарування земельної ділянки та поділ майна подружжя.

12.01.2021 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.01.2021 дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

Ухвалою судді від 23.11.2021 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті на 23.02.2022.

В судове засідання, яке відбулось 23.02.2022, сторони не з`явились, до початку розгляду справи їх представники подали заяви/клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено та відкладено розгляд справи на 27.04.2022.

Розгляд даної цивільної справи, призначеної на 27.04.2022, не відбувся у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022.

У подальшому розгляд даної справи призначено на 02.08.2022, про що сторони були повідомлені належним чином.

В судове засідання, яке відбулось 02.08.2022 року, сторони не з`явились, при цьому їх представниками були подані клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю з`явлення до суду на визначену дату, які судом були задоволені та розгляд справи було відкладено до 13.10.2022.

В судове засідання, яке відбулося 13.10.2022, позивач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник, будучі повідомленими про розгляд справи належним чином, повторно не з`явились, заяв/клопотань про розгляд справи у його відсутність або про її розгляд у режимі відеоконференції заявлено не було.

При цьому, позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 через електронну пошту суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки останній виїхав в західний регіон України, у зв`язку з обстрілами Російською Федерацією міста Києва.

Про судове засідання, призначене на 13.10.2022, позивач повідомлявся судом шляхом надсилання судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення на відомі суду і вказані самим позивачем за первісним позовом у його заявах адреси місця проживання, однак вона повернулась до суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - «відсутність адресата за вказаною адресою».

Заяви з повідомленням про іншу (нову) адресу місця свого проживання (перебування) позивач до суду не подавав та про наявність у нього засобів зв`язку не повідомляв.

Крім того, обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду даної справи, зокрема, про останнє судове засідання, призначене на 13.10.20222020 року, підтверджується його клопотанням надісланим на адресу суду про відкладення розгляду справи.

Таким чином, позивачу за первісним позовом було відомо про два останні судові засідання, однак до суду він не з`явився, свого представника не направив і заяви про розгляд справи у його відсутність або проведення розгляду справи у режимі відеоконференції не подавав.

Водночас, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Нормами процесуального закону визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у порядку, встановленому ЦПК України.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Згідно зі статтею 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 130 ЦПК України передбачено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 131 ЦПК Україна учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).

Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня

2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при розгляді справи, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня

2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18) та 28 жовтня 2021 року у справі №465/6555/16 (провадження №61-9020св21).

Таким чином, взявши до уваги наведені правові норми та правові позиції Верховного Суду, а також врахувавши те, що позивач за первісним позовом двічі, будучи обізнаним про дату та час розгляду справи, в судові засідання не з`явився, заяви про розгляд справи за його відсутності або про її розгляд у режимі відеоконференції не подавав, суд дійшов висновку про залишення первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності, стягнення компенсації та визнання прав - без розгляду.

Разом з тим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись стст. 223, 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності, стягнення компенсації та визнання права - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.