Постанова

від 08.11.2022 по справі 201/2488/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7072/22 Справа № 201/2488/22 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року Колегія суддів судової палати у цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Демченко Е.Л., Макарова М.О.

при секретарі Заворотного К.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

Приватного підприємства АНСІ,

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року по справі за позовною заявою Приватного підприємства «АНСІ» до ОСОБА_1 , третя особа приватне акціонерне товариство Київський страховий дім про відшкодування збитків, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП АНСІ звернулося в суд з позовною заявою, пред`явленою до ОСОБА_1 , де третьою особою залучене приватне акціонерне товариство Київський страховий дім, на предмет відшкодування збитків, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що Приватне підприємство «АНСІ» було власником молокозаводу загальною площею 3066 кв.м, що підтверджується Актом про прилюдні торги від 24 березня 2000 року та свідоцтвом НОМЕР_1 від 28 березня 2000 року. Зазначений молокозавод на момент його придбання позивачем був розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У наступному, адреса розташування молокозаводу була змінена на АДРЕСА_2 , про що свідчить Рішення Виконавчого комітету Петриківської селищної ради від 29 січня 2009 року. Як стало відомо, 07 квітня 2017 року о 15 год. 32 хв. ОСОБА_2 , яка на той час була приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 7505 від 05 червня 2009 року), знаходячись у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на несанкціоновану зміну інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, будучи особою, яка має право доступу до такої інформації зі свого ЗНКІ (захищеного носія ключової інформації), здійснила вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де несанкціоновано змінила інформацію, а саме: зареєструвала право власності на об`єкт - молокозавод, загальна площа якого становить 3066 кв.м, та який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі підробленого свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 16 жовтня 2012 року за ОСОБА_3 . Того ж дня, 07 квітня 2017 року, відповідачем було зареєстровано право власності на молокозавод за Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» (ЄДРПОУ 41268226, зареєстроване 07.04.2017, власником (засновником) якого є ОСОБА_3 ) на підставі рішення засновника, складеного та зареєстрованого 07 квітня 2017 року, та акту приймання-передачі нерухомого майна, складеного між ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» та ОСОБА_3 07 квітня 2017 року.

12 квітня 2017 року в забезпечення невідомого позивачеві зобов`язання між ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було укладено договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за номером 1180, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною. 13 квітня 2017 року право власності на молокозавод було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зареєстрований у реєстрі за номером 1192, посвідчений 13 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною. Також 13 квітня 2017 року в Державному реєстрі іпотек з`явився запис про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, де іпотекодавцем був зазначений ОСОБА_4 , а іпотекодержателем ОСОБА_5 . 11 серпня 2017 року право власності на молокозавод було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року.

28 серпня 2017 року ОСОБА_5 передала молокозавод в іпотеку компанії К.У.К. Проперті Менеджмент ЛТД (місцезнаходження: Кіпр, Пафос, Наколау Ніколаілі, 10, будівля «Пітакіо», 2й поверх, оф. 202).

На підставі відповідної заяви керівника ПП «АНСІ» було відкрито кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016042630000150 від 22 грудня 2016 року відносно відповідача, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України. Вищевказані обставини були встановлені у ході досудового розслідування за кримінальним провадженням № 42016042630000150, про що також свідчить відповідний обвинувальний акт від 26 червня 2019 року, також згідно якого відповідач обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 362 КК України, а саме: несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах та зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.

Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було винесено ухвалу від 12 жовтня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42016042630000150 за обвинуваченням відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України, та про залишення без розгляду цивільного позову позивача.

Згідно Висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 686-19 по кримінальному провадженню № 42016042630000150, ринкова вартість об`єкта нерухомого майна, а саме: молокозаводу загальною площею 3066 кв.м., адресою якого є: АДРЕСА_2 , з урахуванням його стану станом на 07 квітня 2017 року складала 1 254 973,00 грн., що позивач вважає збитками, завданими неправомірними діями відповідача та розмір яких просить стягнути з останньої на свою користь по суду (а.с. 1-5).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року в задоволенні позову ПП «АНСІ» відмовлено (а.с.209-214).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач через свого представника адвоката Березнякову К.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені вимоги, обгрунтовуючи тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до винесення неправомірного рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, не взявши до уваги вимоги ст.1166 ЦК України та ст. 27 Закону України Про нотаріат (а.с. 203-234).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення скасуванню із закриттям провадження у справі.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «АНСІ» було власником молокозаводу загальною площею 3066 кв.м, що підтверджується Актом про прилюдні торги від 24 березня 2000 року та свідоцтвом НОМЕР_1 від 28 березня 2000 року. Зазначений молокозавод на момент його придбання позивачем був розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У наступному адреса розташування молокозаводу була змінена на АДРЕСА_2 , про що свідчить Рішення Виконавчого комітету Петриківської селищної ради від 29 січня 2009 року. Як стало відомо у наступному, 07 квітня 2017 року об 15 год. 32 хв. ОСОБА_2 , яка на той час була приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 7505 від 05 червня 2009 року), знаходячись у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на несанкціоновану зміну інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, будучи особою, яка має право доступу до такої інформації зі свого ЗНКІ (захищеного носія ключової інформації), здійснила вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де несанкціоновано змінила інформацію, а саме: зареєструвала право власності на об`єкт - молокозавод, загальна площа якого становить 3066 кв.м, та який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі підробленого свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 16 жовтня 2012 року за ОСОБА_3 . Того ж дня, 07 квітня 2017 року, відповідачем було зареєстровано право власності на молокозавод за Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» (ЄДРПОУ 41268226, зареєстроване 07.04.2017, власником (засновником) якого є ОСОБА_3 ) на підставі рішення засновника, складеного та зареєстрованого 07 квітня 2017 року, та акту приймання-передачі нерухомого майна, складеного між ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» та ОСОБА_3 07 квітня 2017 року.

12 квітня 2017 року в забезпечення невідомого позивачеві зобов`язання між ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було укладено договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за номером 1180, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною. 13 квітня 2017 року право власності на молокозавод було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зареєстрований у реєстрі за номером 1192, посвідчений 13 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною. Також 13 квітня 2017 року в Державному реєстрі іпотек з`явився запис про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, де іпотекодавцем був зазначений ОСОБА_4 , а іпотекодержателем ОСОБА_5 . 11 серпня 2017 року право власності на молокозавод було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року.

28 серпня 2017 року ОСОБА_5 передала молокозавод в іпотеку компанії К.У.К. Проперті Менеджмент ЛТД (місцезнаходження: Кіпр, Пафос, Наколау Ніколаілі, 10, будівля «Пітакіо», 2й поверх, оф. 202).

На підставі відповідної заяви керівника ПП «АНСІ» було відкрито кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016042630000150 від 22 грудня 2016 року відносно відповідача, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України. Вищевказані обставини були встановлені у ході досудового розслідування за кримінальним провадженням № 42016042630000150, про що також свідчить відповідний обвинувальний акт від 26 червня 2019 року, також згідно якого відповідач обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 362 КК України, а саме: несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах та зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.

Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було винесено ухвалу від 12 жовтня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42016042630000150 за обвинуваченням відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України, та про залишення без розгляду цивільного позову позивача.

Згідно Висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 686-19 по кримінальному провадженню № 42016042630000150, ринкова вартість об`єкта нерухомого майна, а саме: молокозаводу загальною площею 3066 кв.м., адресою якого є: АДРЕСА_2 , з урахуванням його стану станом на 07 квітня 2017 року складала 1 254 973,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно визначив неналежність нотаріуса відповідати за цим позовом в порядку цивільного судочинства, однак невірно застосував норми процесуального права та не з`ясував належну юрисдикційність розгляду цього спору, зокрема, вирішив справу по суті, замість закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки даний спір має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Так, колегія суддів відзначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт. Тобто держава в цій частині делегує нотаріусам владні повноваження. Тому судам при розгляді позовів щодо оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно слід пам`ятати, що це справи адміністративної юрисдикції згідно зп.8постанови пленумуВищого адміністративногосуду Українивід 20травня 2013року №8"Проокремі питанняюрисдикції адміністративнихсудів".

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

За змістом статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачеві завдано збитки у зв`язку із втратою ним права власності на майно, чому передували незаконні дії приватного нотаріуса ОСОБА_1 .

Тобто, фактично позивачем оскаржуються дії приватного нотаріуса, як державного реєстратора щодо несанкціонованої зміни інформації, яка обчислюється в автоматизованих системах та зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, що встановлено у кримінальному провадженні №42016042630000150 порушеного за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 362 КК України, з підстав відсутності будь-якої матеріально правової підстави для внесення таких змін до державного реєстру, тобто будь-якої матеріально-правової складової. Фактично оспорюється сама дія державного реєстратора без оспорення будь-якого права чи інтересу іншої особи, в тому числі і відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації.

Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункт другий частини третьої статті 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У пункті п`ятому частини третьої статті 10 та у статті 11 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказано, що державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. При цьому втручання будь-яких осіб, у тому числі державних органів, у діяльність державного реєстратора забороняється.

Згідно ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини виникли між ПП «АНСІ» та приватним нотаріусом Андрєєвою (Павловською) Г.О., яка на момент вчинення неправомірних дій 07 квітня 2017 року діяла як державний реєстратор, зважаючи на те, що позивач, у зв`язку із втратою свого права власності на майно, зазнав збитків, оскільки остання здійснила вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де несанкціоновано змінила інформацію щодо реєстрації права власності на майно позивача за іншою особою, тобто без будь-якої матеріально-правової підстави.

З огляду на викладене у даній справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки приватний нотарус, як державний реєстратор, діє як суб`єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет та суть оскарження.

Позивач оскаржує саме дії державного реєстратора, про що також зазначає в обгрунтуванні своєї апеляційної скарги, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб. Тому такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а не цивільного судочинства.

Якщо б позивачем оскаржувались дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосувалися б правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен був би розглядатися у порядку цивільного судочинства та є за своєю природою приватноправовим спором.

Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду України у справі №490/5986/17-ц, викладеній в постанові від 28 липня 2018 року.

Доводи апелянта щодо незастосування судом першої інстанції ст. 1166 ЦК та ст. 27 Закону України Про нотаріат також колегія суддів не може прийнти до уваги, оскільки вони є помилковими у цій справі, з огляду на те, що даний спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Згідно зположеннями ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає правоскасувати рішеннясуду повністюабо частковоі увідповідній частинізакрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а провадження у справі за позовом ПП «АНСІ» - закриттю.

Керуючись ст.ст. 255, 367, 374, 377, 380-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства АНСІ - задовольнити частково.

Рішення Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від10серпня 2022року скасувати.

Провадження по справі за позовноюзаявою Приватногопідприємства «АНСІ»до ОСОБА_1 про відшкодуваннязбитків закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров