Постанова

від 31.07.2024 по справі 201/2488/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 201/2488/22

провадження № 61-13534св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Олійник А. С., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство «АНСІ»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Біжко Юлією Олександрівною , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Барильської А. П., Максюти Ж. І. у справі за позовом Приватного підприємства «АНСІ» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року Приватне підприємство «АНСІ» (далі - ПП «АНСІ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» (далі - ПрАТ «Київський страховий дім»), про відшкодування збитків.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ПП «АНСІ» на підставі акта про прилюдні торги від 24 березня 2000 року та свідоцтва від 28 березня 2000 року серії ВТС № 388393 належав на праві власності молокозавод, загальною площею 3 066 кв. м, який на момент його придбання був розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі адреса розташування молокозаводу була змінена на - АДРЕСА_2 , про що свідчить рішення Виконавчого комітету Петриківської селищної ради від 29 січня 2009 року.

Як стало відомо позивачу, 07 квітня 2017 року о 15 год 32 хв ОСОБА_4 , яка на той час була приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 05 червня 2009 року № 7505), перебуваючи у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , та реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, будучи особою, яка має право доступу до такої інформації зі свого захищеного носія ключової інформації (ЗНКІ), здійснила вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де несанкціоновано змінила інформацію, а саме зареєструвала право власності на об`єкт - молокозавод, загальна площа якого становить 3 066 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі підробленого свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 16 жовтня 2012 року за ОСОБА_5 .

Того ж дня, 07 квітня 2017 року, приватний нотаріус ОСОБА_1., яка є відповідачем у справі, зареєструвала право власності на молокозавод за Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» (далі - ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017») (код ЄДРПОУ 41268226, зареєстроване 07 квітня 2017 року, власником (засновником) якого є ОСОБА_5 ) на підставі рішення засновника, складеного та зареєстрованого 07 квітня 2017 року, та акта приймання-передачі нерухомого майна, складеного між ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» та ОСОБА_5 07 квітня 2017 року.

12 квітня 2017 року на забезпечення невідомого позивачеві зобов`язання між ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. та зареєстрований за номером 1180.

13 квітня 2017 року право власності на молокозавод зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 13 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. та зареєстрованого за номером 1192.

Також 13 квітня 2017 року в Державному реєстрі іпотек з`явився запис про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, де іпотекодавцем зазначений ОСОБА_6 , а іпотекодержателем - ОСОБА_7

11 серпня 2017 року право власності на молокозавод зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року.

28 серпня 2017 року ОСОБА_7 передала молокозавод в іпотеку компанії К.У.К. Проперті Менеджмент ЛТД (місцезнаходження: АДРЕСА_6 ).

За заявою керівника ПП «АНСІ» відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 грудня 2016 року за № 42016042630000150, щодо відповідача ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 362 КК України.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 26 листопада 2019 року № 7 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 05 червня 2009 року за № 7505 на ім`я ОСОБА_8 , анульоване.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене 22 грудня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016042630000150 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, закрито.

Цивільний позов потерпілого ПП «АНСІ» про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 1 254 973,00 грн залишено без розгляду.

За висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 686-19 у кримінальному провадженні № 42016042630000150 ринкова вартість об`єкта нерухомого майна, а саме молокозаводу, загальною площею 3 066 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням його стану, станом на 07 квітня 2017 року становила 1 254 973,00 грн, що позивач вважає збитками, завданими неправомірними діями відповідача.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1 254 973,00 грн як відшкодування збитків, завданих внаслідок неправомірних дій відповідача.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням від 10 серпня 2022 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у задоволенні позову ПП «АНСІ» відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасників нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса у предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення нотаріальних дій, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач вимагає відшкодування заподіяних збитків.

Постановою від 08 листопада 2022 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу ПП «АНСІ» задовольнив частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року скасував.

Провадження у справі за позовом ПП «АНСІ» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків закрив.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно визначив неналежність нотаріуса як відповідача за цим позовом у порядку цивільного судочинства, однак неправильно застосував норми процесуального права та не з`ясував належну юрисдикційність розгляду цього спору, зокрема вирішив справу по суті, замість закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Апеляційний суд зазначив, що у цій справі правовідносини виникли між ПП «АНСІ» та приватним нотаріусом ОСОБА_1., яка на момент вчинення неправомірних дій 07 квітня 2017 року діяла як державний реєстратор, зважаючи на те, що позивач, у зв`язку із втратою свого права власності на майно, зазнав збитків, оскільки остання здійснила вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де несанкціоновано змінила інформацію щодо реєстрації права власності на майно позивача за іншою особою, тобто без будь-якої матеріально-правової підстави.

На думку апеляційного суду, у цій справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки приватний нотаріус як державний реєстратор діяла як суб`єкт владних повноважень, дії якого позивач вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет та суть оскарження. Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач оскаржує саме дії державного реєстратора, про що також зазначає в обґрунтуванні своєї апеляційної скарги, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб. Тому такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Постановою від 31 травня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу ПП «АНСІ» задовольнив. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року скасував, справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанову касаційного суду мотивовано тим, що, звертаючись до суду з цим позовом, ПП «АНСІ» посилалося на те, що внаслідок протиправних дій приватного нотаріуса (відповідача у справі) позивач позбавився своєї власності, в результаті чого йому завдано шкоду. Тобто предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а не визнання протиправними дій нотаріуса, як помилково вважав апеляційний суд, закриваючи провадження у справі.

Протиправність дій приватного нотаріуса ОСОБА_1 вже встановлена ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року, якою кримінальне провадження за № 42016042630000150 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 КК України.

Закриваючи кримінальне провадження, суд встановив наявність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 362 КК України - несанкціоновані зміна, знищення або блокування інформації, яка обробляється в електронно-обчислюваних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах чи комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї. Цивільний позов ПП «АНСІ» у цьому кримінальному провадженні залишено без розгляду.

Тому, врахувавши, що позов спрямований на захист майнового права позивача (стягнення збитків), а не на оскарження дій приватного нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Під час нового розгляду Дніпровський апеляційний суд постановою від 31 серпня 2023 рокуапеляційну скаргу ПП «АНСІ» задовольнив.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ПП «АНСІ» про відшкодування майнової шкоди задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 1 254 973,00 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 47 061,48 грн.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що звільнення від кримінальної відповідальності не означає виправдання особи чи визнання її невинуватою. А визначені у КК України підстави для звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючими, а тому в такому разі потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної злочином шкоди у порядку цивільного судочинства. Суд, врахувавши, що позивач довів, за яких саме обставин йому було завдано шкоди, правильно зазначив особу, яка повинна за законом відповідати за завдання такої шкоди, та документально підтвердив розмір цієї шкоди, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

15 вересня 2023 року Біжко Ю. О. , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статті 1166 ЦК України та частини другої статті 27 Закону України «Про нотаріат») та порушення норм процесуального права, а також застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 161/18823/14 (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року в справі № 201/7413/19, постановленою у кримінальному провадженні № 42016042630000150 за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною першою статті 362 КК України, останню звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, та провадження у кримінальній справі закрито. Також у цій ухвалі суд зазначив, що відповідно до положень статті 49 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язком суду у разі наявності всіх передбачених законом про кримінальну відповідальність умов, а отже, суд не вирішує питання щодо винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки зазначене питання може бути вирішено виключно під час ухвалення вироку суду в порядку, передбаченому статтями 368-374 КПК України.

У зв`язку з чим заявник вважає, що обставини, які були встановлені під час досудового розслідування та які, нібито, встановлюють вину відповідача за спричинення шкоди позивачу, не можуть братися судом до уваги як доведеність вини відповідача, оскільки оголошення підозри відповідачу та набуття нею статусу обвинуваченої не свідчать про наявність в її діях складу інкримінованого їй злочину.

Крім того, суд не врахував те, що відповідно до змісту обвинувального акта від 26 червня 2019 року у кримінальному провадженні № 42016042630000150 підроблені документи для проведення реєстраційних дій приватному нотаріусу подав ОСОБА_11 , у зв`язку з чим заявник вважає, що у цьому випадку підлягає застосуванню частина друга статті 27 Закону України «Про нотаріат».

Також заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо встановленої суми майнової шкоди, вважає, що такий розмір встановлений на підставі недопустимих доказів. Крім того, вказує на те, що позивач не надав доказів неправомірності дій відповідача, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода є об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Також заявник вказує на те, що позивач неправильно визначив коло відповідачів у цій справі. Зазначає, що належним відповідачем у цій справі є ПАТ «Київський страховий дім», з яким відповідач уклала договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 08 квітня 2016 року, пунктом 5 якого передбачено, що страховими ризиками є вчинення незаконних дій або недбалість страхувальника під час вчинення ним нотаріальних дій у період дії договору обов`язкового страхування, внаслідок яких третім особам може бути заподіяна майнова шкода.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою від 21 вересня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла витребувана цивільна справа.

Ухвалою від 20 грудня 2023 року Верховний Суд заяву ОСОБА_2 , подану адвокатом Біжко Ю. О., задовольнив. Зупинив виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року у цій справі до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою від 16 липня 2024 року Верховний Суд призначив справу до розгляду.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2023 року ПП «АНСІ» через адвоката Шевчук О. М. подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Суди встановили, що на підставі акта про прилюдні торги від 24 березня 2000 року та свідоцтва від 28 березня 2000 року серії ВТС № 388393 ПП «АНСІ» було власником молокозаводу, загальною площею 3 066 кв. м (т. 1, а. с. 6-9).

На момент придбання позивачем молокозаводу він був розташований за адресою: АДРЕСА_1 , надалі його адреса була змінена на - АДРЕСА_2 , про що свідчить рішення Виконавчого комітету Петриківської селищної ради Дніпропетровської області від 29 січня 2009 року (т. 1, а. с. 10).

07 квітня 2017 року о 15 год 33 хв ОСОБА_12 , яка на той час була приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 05 червня 2009 року № 7505), перебуваючи у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , та реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, будучи особою, яка має право доступу до такої інформації зі свого ЗНКІ, здійснила вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де несанкціоновано змінила інформацію, а саме зареєструвала право власності на об`єкт - молокозавод, загальною площею 3 066 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_5 на підставі підробленого свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 16 жовтня 2012 року.

Того ж дня, 07 квітня 2017 року, о 15 год 53 хв нотаріус на підставі рішення засновника та акта приймання-передачі від 07 квітня 2017 року зареєструвала за ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» право власності на спірний об`єкт - молокозавод.

Вказані обставини підтверджуються ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року в справі № 201/7413/19 (ухвала про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 ) (т. 1, а. с. 57-66).

12 квітня 2017 року на забезпечення повернення ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» ОСОБА_13 грошових коштів у сумі 8 100 000,00 грн згідно з договором позики від 12 квітня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л., між вказаними сторонами укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за номером 1180, за яким в іпотеку передано спірне нерухоме майно.

13 квітня 2017 року право власності на молокозавод зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 13 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1192. Також 13 квітня 2017 року до Державного реєстру іпотек внесено запис про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, де іпотекодавцем зазначений ОСОБА_6 , а іпотекодержателем - ОСОБА_7

11 серпня 2017 року право власності на молокозавод зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року в справі № 175/1650/17.

28 серпня 2017 року ОСОБА_7 передала молокозавод в іпотеку компанії К.У.К. Проперті Менеджмент ЛТД (місцезнаходження: АДРЕСА_6 ).

На підставі заяви керівника ПП «АНСІ» 22 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження № 42016042630000150 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 362 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене 22 грудня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016042630000150 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, закрито.

Цивільний позов потерпілого ПП «АНСІ» про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 1 254 973,00 грн залишено без розгляду (т. 1, а. с. 57-66).

За висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 686-19 у кримінальному провадженні № 42016042630000150, ринкова вартість об`єкта нерухомого майна, а саме молокозаводу, загальною площею 3 066 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням його стану на 07 квітня 2017 року, становила 1 254 973,00 грн, що позивач вважає збитками, завданими неправомірними діями відповідача (т. 1, а. с. 66-83).

Встановлено, що ОСОБА_1 умисно, несанкціоновано змінила інформацію, яка оброблюється та зберігається в автоматизованих системах, а саме в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що у подальшому дало можливість невстановленим особам протиправно заволодіти майном ПП «АНСІ» шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів. ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах та зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, скоїла кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 362 КК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання (статті 15, 16 ЦК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, ПП «АНСІ» посилалося на те, що внаслідок протиправних дій приватного нотаріуса (відповідача у справі) позивач позбавився своєї власності, в результаті чого йому завдано шкоду. Тобто предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно зі статтями 3, 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус зобов`язаний здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про нотаріат» (у редакції Закону від 06 вересня 2012 року) шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов`язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність складу цивільного правопорушення, зокрема об`єктивної та суб`єктивної сторони (шкоди, протиправного діяння її заподіювача, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини останнього). За відсутності хоча б одного з елементів цього складу цивільно-правова відповідальність не настає. Зокрема, особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, протиправність дій приватного нотаріуса ОСОБА_1 встановлена ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року, якою кримінальне провадження за № 42016042630000150 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 КК України.

Закриваючи кримінальне провадження, суд встановив наявність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 362 КК України.

Відповідно до вказаної ухвали ОСОБА_1 умисно, несанкціоновано змінила інформацію, яка оброблюється та зберігається в автоматизованих системах, а саме в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що у подальшому дало можливість невстановленим особам протиправно заволодіти майном ПП «АНСІ» шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів.

Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Інститут звільнення від кримінальної відповідальності не означає декриміналізації діяння, а звільняє конкретних осіб від відповідальності за злочин, що ними було вчинено.

Отже, звільнення від кримінальної відповідальності не означає виправдання особи чи визнання її невинуватою. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими. У в такому разі потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної злочином шкоди в порядку цивільного судочинства.

Відповідний висновок Верховний Суд виклав у постановах від 17 листопада 2020 року в справі № 333/6733/16, від 14 лютого 2018 року в справі № 398/571/15, від 17 серпня 2022 року в справі № 346/4425/18.

Враховуючи зазначене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що обставини, які були встановлені під час досудового розслідування та які, нібито, встановлюють вину відповідача за спричинення шкоди позивачу, не можуть братись судом до уваги як доведеність вини відповідача, оскільки оголошення підозри відповідачу та набуття нею статусу обвинуваченої не свідчать про наявність в її діях складу інкримінованого їй злочину.

Колегія суддів звертає увагу на те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючими обставинами. Тому звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши вину відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, яка підтверджується ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року в справі № 201/7413/19, дійшов правильного висновку про наявність підстав для покладення на ОСОБА_1 відповідальності за спричинену шкоду позивачу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання заявника в касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норми права (статті 1166 ЦК України та частини другої статті 27 Закону України «Про нотаріат») у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 161/18823/14, з огляду на таке.

У справі № 161/18823/14 встановлено, що кримінальне правопорушення було вчинено третьою особою, яка надала приватному нотаріусу підроблені документи. У вказаній справі обвинуваченим була саме третя особа. У зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди.

У цій справі позивач довів та суд апеляційної інстанції встановив наявність складових цивільно-правової відповідальності відповідача, на відміну від справи № 161/18823/14, тобто фактичні обставини справи, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, є різними.

Отже, доводи заявника не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаній справі відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку. Крім цього, висновки у зазначеній справі, не суперечать висновкам, які зробив суд апеляційної інстанції у цій справі.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо розміру майнової шкоди.

Так, визначаючи розмір майнової шкоди у сумі 1 254 973,00 грн, суд апеляційної інстанції керувався тим, що внаслідок протиправних дій приватного нотаріуса ОСОБА_1 позивач позбавився своєї власності - молокозаводу, вартість якого станом на 07 квітня 2017 року становила 1 254 973,00 грн, що підтверджується висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 686-19 у кримінальному провадженні № 42016042630000150.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки позивач довів розмір матеріальної шкоди, а відповідач не надала належних та допустимих доказів на їх спростування.

Доводи касаційної скарги про те, що суд розглянув справу без залучення у цій справі належного відповідача, яким є ПАТ «Київський страховий дім», з яким відповідач уклала договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 08 квітня 2016 року, пунктом 5 якого передбачено, що страховими ризиками є вчинення незаконних дій або недбалість страхувальника під час вчинення ним нотаріальних дій у період дії договору обов`язкового страхування, внаслідок яких третім особам може бути заподіяна майнова шкода, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У пункті 14 Порядку і правил проведення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 624, передбачено підстави для відмови страховика у страховому відшкодуванні, однією з якої є вчинення страхувальником умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Оскільки умисел та вину ОСОБА_2 встановлено ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року в справі № 201/7413/19, то безпідставними є її доводи про те, що шкоду, яка заподіяна позивачу внаслідок вчинення нею нотаріальних дій, повинна відшкодовувати третя особа ПрАТ «Київський страховий дім».

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та встановили всі обставини у справі на підставі недостатніх доказів, зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому Верховний Суд відхиляє їх, оскільки за змістом статті 400 ЦПК України такі дії виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції під час перегляду рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яким суд надав належну оцінку, та спростував їх з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятій ним постанові, з якими повною мірою погоджується Верховний Суд.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Відповідно до статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року у цій справі до закінчення касаційного провадження, тому виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Біжко Юлією Олександрівною , залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

А. С. Олійник

О. М. Ситнік