Ухвала

від 31.10.2022 по справі 824/83/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 824/83/22

провадження № 22-ск/824/45/2022 суддя-доповідач Березовенко Р.В.

УХВАЛА

Іменем України

31 жовтня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі суду:

головуючого судді -Березовенко Р.В., з участю секретаряЖванко О.Є., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Дідиком Ігорем Миколайовичем, про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом в.о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Дідика Ігоря Миколайовича, звернулася до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом в.о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки (т.1, а.с. 1-83).

Заява обґрунтована тим, що спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу. Також зазначає, що одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною. Заявник переконана, що об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України. При цьому звертає увагу суду на те, що аналіз положень Нью-Йоркської конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, дає зробити висновок, що суб`єктний склад сторін арбітражної угоди не обмежується лише юридичними особами, а сторонами арбітражної угоди можуть бути й фізичні особи. Однак фізична особа не може передбачати в арбітражній угоді розгляд будь-яких спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу. Такі спори повинні бути комерційними, тобто господарськими, основною ознакою яких є те, що вони виникають між суб`єктами господарської (підприємницької) діяльності і в межах такої діяльності. Таким чином, на думку заявника під поняттям «фізична особа» в сфері міжнародного комерційного арбітражу розуміється фізично особа-підприємець та учасник господарського товариства, як власник корпоративних прав. Зазначає, що спори за участю фізичних осіб, які виникають між сторонами правочинів не в сфері господарської діяльності, не можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу. З огляду на зазначене, заявник вважає, що спори, щодо вирішення яких укладена арбітражна угода та які випливають із діяльності фізичної особи-резидента України, можуть розглядатися та вирішуватися в порядку арбітражу, якщо на момент укладення арбітражної угоди така особа мала статус фізичної особи підприємця і саме в такому статусі укладала відповідний договір (контракт) і він стосувався здійснюваної нею комерційної (господарської) діяльності. Таким чином заявник наголошує, що оскільки договір купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року укладено зі сторони покупця фізичної особи не в статусі підприємця, спір, який виник між сторонами, не може розглядатися та вирішуватися в порядку арбітражу. Окрім вищевикладеного, зазначає, що з договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року вбачається, що в ньому відсутні будь-які вказівки на регламент, за яким має відбуватися арбітражний розгляд. Наголошує на необхідності застосування правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07 жовтня 2020 року в справі № 911/1803/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року в справі №906/493/16. Заявник вважає, що самовільне обрання арбітром для таких цілей арбітражного регламенту Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) є неправомірним, оскільки згоди на його застосування відповідач не надавав і це суперечить його волі. Також заявник вказує про те, що оскільки EVOR Consulting OU є юридичною особою за законодавством Естонської Республіки, тобто нерезидентом України, спір між сторонами Договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року не може розглядатися також і третейським судом для вирішення конкретного спору (суду ad hoc), передбаченим ст.ст.7,8 Закону України «Про третейські суди».

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила скасувати рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом в.о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки. Також ОСОБА_1 просила понесені заявником витрати на сплату судового збору та правову допомогу покласти на EVOR Consulting OU.

10 серпня 2022 року ухвалою Київського апеляційного суду відкрито провадження у справі та надано учасникам строк для подачі заперечень (т. а.с.85).

22 серпня 2022 року до суду надійшли заперечення компанії EVOR Consulting OU, подані представником - адвокатом Селіфоновим Василем Вікторовичем (т.1, а.с.90-199).

Згідно наданих заперечень, компанія EVOR Consulting OU заперечує проти доводів заяви про скасування Арбітражного рішення ad hoc. Вважає їх надуманими, необґрунтованими та такими, що суперечать попередній поведінці Відповідача при розгляді справи одноосібним арбітром. На думку позивача, відповідач не конкретизує, якій саме нормі права Естонії не відповідає Договір та/або арбітражна угода. Крім того, звертає увагу на те, що відповідач користувався правами учасника арбітражного розгляду, подавав документи, посилався в них на арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, брав участь на всіх етапах арбітражного розгляду, зокрема, брав участь в засіданні, яке відбулося 29 червня 2022 року.

Позивач наголошує, що сторони договору чітко і недвозначно визначили арбітражний орган, який розглядатиме спір, склад арбітражного суду та процедуру його формування. При цьому також зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» для цілей цього Закону термін «комерційний» тлумачиться широко і охоплює питання, що випливають з усіх відносин торгового характеру - як договірних, так і не договірних. Наголошує, що спір між позивачем та відповідачем виник із договірних, цивільно-правових, комерційних відносин торгового характеру, а покупець - громадянин України. Об`єкт спору (грошові кошти) може бути предметом арбітражного розгляду як за законодавством Естонії, так і за законодавством України. При цьому зазначає, право фізичних осіб у їх дієздатності вступати у комерційні зносини та укладати зовнішньоекономічні договори законодавством не обмежується.

Доводи відповідача щодо неможливості передати спір між позивачем та відповідачем на розгляд міжнародного комерційного арбітражу позивач вважає дивними та непослідовними, оскільки відповідач сам погодив укладення арбітражного застереження, підтвердив обов`язковість такого застереження для сторін Договору та не звертався до позивача, суду або іншої установи з питанням щодо дійсності/недійсності/невідповідності арбітражної угоди вимогам законодавства Естонії або України. Крім того, зазначає, що під час розгляду спору одноосібним арбітром в арбітражі ad hoc відповідач приймала участь у арбітражному провадженні і визнавала компетенцію арбітражного суду. Щодо процедури арбітражного розгляду позивач наголошує, що свої коментарі чи заперечення щодо застосування запропонованої позивачем арбітражної процедури відповідач не надала, а відтак свідомо не скористалася своїм правом надати такі пояснення чи заперечення щодо узгодження і застосування арбітражної процедури, відповідно до якої мав відбуватися розгляд спору в арбітражі ad hoc. Позивач зазначає, що посилання представника відповідача на те, що сторони договору начебто домовилися про передачу спору на вирішення третейського суду для вирішення конкретного спору є хибним та спростовується п. 8.3. Договору, а також поведінкою відповідача та її представника в процесі розгляду спору. Позивач переконаний, що поведінка відповідача суперечить її попередній поведінці та є недобросовісною. Вважає, що арбітражна угода, викладена в п. 8.3. Договору чітко визначає арбітраж, який є повноважним для розгляду спору між позивачем та відповідачем та порядок його формування.

Ураховуючи вищевикладене, компанія EVOR Consulting OU, через представника - адвоката Селіфонова Василя Вікторовича, просила відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом в.о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Дідиком Ігорем Миколайовичем, про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом в.о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки призначено до розгляду. Витребувано матеріали арбітражної справи (т.1, а.с.200-201).

02 вересня 2022 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення заявника ОСОБА_1 , подані представником - адвокатом Дідиком Ігорем Миколайовичем (т.1, а.с.202-214).

У вказаних додаткових поясненнях зазначає, що як право участі в будь-якому розгляді спору, так і право оскарження прийнятого рішення, в тому числі з підстав порушення юрисдикції, є безумовним правом учасника такого спору. Наголошує, що заявник не є фахівцем у галузі права і лише після юридичних консультацій дізнався про порушення, допущені під час арбітражного розгляду. Крім того, на думку заявника, в спірному договорі відсутні будь-які вказівки на те, що арбітраж ad hoc, на вирішення якого передаватиметься спір, є міжнародним комерційним арбітражем. Заявник переконаний в тому, що коли фізична особа укладає договір не в статусі фізичної особи - підприємця і не в межах здійснюваної нею підприємницької (господарської) діяльності, такий договір не набуває статусу зовнішньо-економічного договору (контракту), а відносини між сторонами не є комерційними (господарськими). Також вказує на те, що в статті 1 Нью-Йоркської конвенції фізичні особи згадуються, як сторони спорів й питання щодо того, чи можуть і за яких умов фізичні особи укладати арбітражні угоди Конвенцією не розглядається. Зазначає, що позивач у своїх запереченнях посилається лише на одне рішення Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2018 року у справі № 522/426/17, яке Верховним Судом не переглядалося, а тому не може братися до уваги як зразок сталої судової практики та вірного розуміння норм права. Також заявник звертає увагу суду на те, що у відповідь на звернення представника заявника до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України листом за № 1175/14-7 від 09 серпня 2022 року надано роз`яснення, що договір, у якому міститься арбітражне застереження, укладено не в рамках здійснення ними господарської діяльності, спір не має ознак комерційного спору, а, відповідно, не підпадає під предметну юрисдикцію (ratione materiae) МКАС при ТПП України і, відповідно, у МКАС при ТПП України будуть відсутні правові підстави для прийняття такої справи до провадження. Разом з тим заявник наголошує, що вона не надавала згоди на застосування регламенту ЮНСІТРАЛ і таке застосування суперечить її волі. Відносини між сторонами є договірними та цивільно-правовими, однак не комерційними, оскільки заявник (покупець за договором) не виступав в ролі підприємця і укладення такого договору не пов`язано із здійсненням ним підприємницької діяльності.

Також заявник наголошує, що спірний договір укладався від імені заявника колишнім чоловіком, який не лише не погодив укладення такого договору, але й не повідомив про це заявника. Зазначає, що з приводу неправомірних дій заявник зверталася до правоохоронних органів України. Заявник вказує, що у відзиві на позов заявник наголошувала на тому, що вищевказана довіреність не надавала права ОСОБА_2 укладати такі договори від її імені та що про існування цього договору вона дізналася лише з тексту позову. Окрім того звертає увагу суду на те, що в заяві наведені правові позиції Верховного Суду, які були сформовані на підставі аналізу міжнародних конвенцій та при дослідженні умов арбітражних угод (застережень).

13 вересня 2022 року на адресу суду надійшов лист, підписаний Членом правління EVOR Consulting OU Геннадіосом Фіріарідісом, зі змісту якого вбачається, що Член правління EVOR Consulting OU Геннадіос Фіріарідіс є єдиним керівником та кінцевим бенефіціаром EVOR Consulting OU, ніколи не мав із ОСОБА_1 чи її представниками будь-яких стосунків та договірних відносин. Зазначає, що «Договор купли-продажи воздушного судна от 03.12.2018 г.», як і інші документи з приводу ініціювання арбітражного (третейського) розгляду не підписував. Будь-яких осіб на таке підписання також не уповноважував. Просив завершити будь-які судові розгляди щодо ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 з прийняттям законного рішення про відсутність в компанії EVOR Consulting OU будь-яких правових підстав для майнових вимог до ОСОБА_1 . Також підписант листа просив подані до суду документи спрямувати в уповноважені правоохоронні органи України для ініціювання кримінального розслідування факту підробки документів та використання як реквізитів компанії EVOR Consulting OU так і графічного відображення його підпису (т.1, а.с.219-246).

21 вересня 2022 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 02 вересня 2022 року на адресу суду надійшли матеріали арбітражної справи за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки на 184 аркушах (т.1, а.с.247).

28 вересня 2022 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення компанії EVOR Consulting OU («ЕВОР Консалтинг ОУ»), подані представником - адвокатом Селіфоновим Василем Вікторовичем (т.2, а.с.1-30).

У вказаних додаткових поясненнях представник позивача звертає увагу суду на те, що нові докази, додані представником відповідача до додаткових пояснень 02 вересня 2022 року, було подано з пропуском строку, встановленого ухвалою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року, а тому просив суд їх не приймати до розгляду. Також зазначає, що одним із основних видів діяльності позивача є торгівля запасними частинами для літаків, пасажирський повітряний транспорт. Тобто безперебійна діяльність позивача є вкрай важливою, особливо в умовах збройної агресії російської федерації проти України. Наголошує, що для безперебійної діяльності позивача необхідною умовою є термінове виконання відповідачем обов`язкового для сторін рішення арбітражного суду ad hoc, яке було ухвалене 12 липня 2022 року та сплата коштів на користь позивача. Звертає увагу суду, що потім ці кошти якомога швидше мають піти на закупівлю компанією необхідних для потреб Міністерства оборони України та Повітряних Сил Збройних Сил України запчастин для літаків. Зауважує, що договір купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року та арбітражна угода є дійсними та не оскаржувалася ані позивачем, ані відповідачем, тобто визнаються сторонами та є для них обов`язковими. Вказує, що згідно із законодавством Естонської Республіки, яким регулюється Договір та арбітражна угода, відносини між позивачем та відповідачем за даним договором є комерційними відносинами торгового характеру, спори з яких можуть бути передані на розгляд арбітражного суду ad hoc. Разом з тим, наголошує, що ні законодавство Естонії, ні законодавство України жодним чином не обмежують фізичних осіб у їх дієздатності вступати в комерційні зносини та укладати договори. Окрім того, наголошує, що право фізичної особи бути стороною арбітражної угоди також підтверджується сталою практикою українських судів (постанова Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2018 року в справі № 522/426/17; п. 4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2015 року Узагальнення про практику розгляду судами справ про оспорювання рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду України при Торгово-промисловій палаті України та про визнання та виконання рішень міжнародних та іноземних арбітражів»). Водночас позивач також наголошує, що Договір та арбітражну угоду було укладено в м. Таллінн, Естонія та вони регулюються матеріальним правом Естонської Республік, тому посилання представника відповідача на Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є хибним та не заслуговує на увагу. Вказує, що відповідач зареєстрована фізичною особою-підприємцем ще з 2002 року та є учасником ряду підприємств, які здійснюють свою діяльність у сфері транспорту та оренди. Позивач наголошує, що лист Голови МКАС при ТПП України від 09 серпня 2022 року також не може братися до уваги. Вважає за необхідне зазначити, що відповідач користувалася правами учасника арбітражного розгляду в арбітражі ad hoc, жодним чином не була обмежена у виборі свого представника/адвоката, подавала документи, посилалася в них на арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, брала участь на усних слуханнях справи. Вважає, що сама по собі незгода відповідача з рішенням арбітражу ad hoc не робить його необов`язковим для виконання відповідачем та не є підставою для його скасування.

30 вересня 2022 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача, направлені засобами електронного зв`язку представником - адвокатом Селіфоновим Василем Вікторовичем (т.2, а.с.31-34).

У вказаних додаткових поясненнях представник позивача акцентує увагу на принципі тлумачення сумнівів щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (в тому числі арбітражного застереження) на користь його дійсності, чинності та виконуваності. При цьому посилається на позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 та рішення арбітражу ad hoc щодо юрисдикції та застосування матеріального права від 25 травня 2020 року в справі Спадкоємці султанату Сулу проти Малайзії.

У зв`язку з надходженням на адресу суду листа, підписаного Членом правління EVOR Consulting OU Геннадіосом Фіріарідісом, в судовому засіданні 03 жовтня 2022 року судом було відкладено розгляд справи до 31 жовтня 2022 року для надання представником позивача оригіналів документів та підтвердження його повноважень (т.2, а.с.38-39).

26 жовтня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача, у якому останній зазначав, що відомості, викладені в заяві/листі № 2 від 19 серпня 2022 року є хибними та не відповідають дійсності а тому просив суд повернути заявнику без розгляду заяву №2 від 19 серпня 2022 року. (т.2, а.с.42-60).

26 жовтня 2022 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, у якому останній зазначав, що ухвалою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2022 року у справі № 824/80/22 було задоволено заяву представника компанії EVOR Consulting OU та надано дозвіл на виконання рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом в.о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення коштів. Також вважає за необхідне додатково пояснити, що арбітражне застереження, викладене в Договорі купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року ані по формі, ані по змісту не суперечить позиціям Верховного Суду. Також звертає увагу на те, що у своїй уточненій позовній заяві у господарській справі № 924/497/22 ОСОБА_1 в особі свого представника, адвоката Гордейчука В.В., підтвердила надання довіреності, засвідченої 21 вересня 2018 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М., зареєстрованої у реєстрі за № 2640, саме для ведення підприємницької діяльності. Наголошує, що Договір купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року було укладено саме на підставі довіреності, засвідченої 21 вересня 2018 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М., зареєстрованої у реєстрі за № 2640 (т.2, а.с.61-70).

У судовому засіданні 31 жовтня 2022 року представники заявниці (відповідача по справі) - адвокат Дідик Ігор Миколайович та адвокат Пономарьов Микола Миколайович, просили заяву ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Дідиком Ігорем Миколайовичем, про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом в.о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки задовольнити.

Представник позивача - адвокат Селіфонов Василь Вікторович, просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Дідиком Ігорем Миколайовичем, про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом в.о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки.

При цьому щодо листа, підписаного Членом правління EVOR Consulting OU Геннадіосом Фіріарідісом, який надійшов на адресу суду 13 вересня 2022 року на адресу суду, апеляційний суд зазначає про таке.

Згідно положень частин першої та другої статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником (частина друга статті 183 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої та другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до листа - звернення до Київського апеляційного суду члена правління Evor Consulting OU Геннадіоса Фіріарідіса, підпис останнього на якому нотаріально посвідчений з перекладом на українську мову, посвідченим нотаріально (т.2, а.с.45-48), вбачається, що компанія Evor Consulting OU не готувала, не адресувала та не направляла до Київського апеляційного суду будь-яких заяв/листів за підписом Члена правління Evor Consulting OU Геннадіоса Фіріарідіса: №1 від 19 серпня 2022 року; №2 від 19 серпня 2022 року. Також зазначено, що компанія Evor Consulting OU засвідчує/підтверджує, що належним представником компанії Evor Consulting OU при розгляді спору, зокрема, в справі, № 824/83/22, яка знаходиться в провадженні Киїівського апеляційного суду, є адвокатське бюро «Селіфонов і партнери», ідентифікаційний код 42518758, яке знаходиться за адресою: Україна, 04201, м. Київ, пр-т М. Рокосовського, 8-Б, з яким компанією Evor Consulting OU укладено договір № 10/22 від 22 червня 2022 року про надання правничої допомоги.

Враховуючи наведене та зазначені вище норми процесуального права, апеляційний суд вважає, що лист-заяву Evor Consulting OU, підписаний Членом правління EVOR Consulting OU Геннадіосом Фіріарідісом (вх. №72344 від 13 вересня 2022 року (т.1, а.с.219-246)) слід залишити без розгляду.

Отже, суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьої цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому розділом VIII ЦПК України.

Судом встановлено, що 03 грудня 2018 року Evor Consulting OU, в особі Члена правління Gennadios Firiaridis, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ОСОБА_1 , від імені та на користь якої діє ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21 вересня 2018 року, засвідченої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучківською Т.М., зареєстрованої в реєстрі за № 2640, уклали Договір купівлі-продажу повітряного судна (далі - Договір) (т.1, а.с.58-66).

Відповідно до пункту 1.1 Договору позивач, як продавець, зобов`язався передати у власність відповідача, як покупця, повітряне судно Embraer 2019 Phenom 300, 2019-го року випуску, введений в експлуатацію 2020 року (далі - Майно).

Відповідно до пункту 2.1. Договору загальна вартість Майна становить 8 995 000 (вісім мільйонів дев`ятсот дев`яносто п`ять тисяч) Євро 00 центів.

Згідно п. 2.2. Договору відповідач мала зробити передоплату за Майно у сумі 100 % (сто відсотків) від загальної вартості Майна не пізніше дати 01 січня 2022 року у безготівковому порядку шляхом перерахування грошей на банківський рахунок Позивача.

Передача Майна від позивача до відповідача згідно з п.4.1. Договору повинна була відбутися не пізніше дати 01березня 2022 року, але у будь-якому випадку тільки після здійснення повної оплати відповідачем загальної вартості Майна, згідно з Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими на те представниками сторін.

Відповідач не здійснив перерахування коштів у сумі та порядку, передбаченому пунктом 2.2. Договору.

У травні 2022 року компанія Evor Consulting OU розпочато арбітражний розгляд ad hoc шляхом направлення відповідачу позовної заяви.

23 травня 2022 року позивач звернувся до Постійно чинного третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» з проханням про призначення Одноосібного арбітра для розгляду цієї суперечки.

24 травня 2022 року Наказом виконувача обов`язків Голови Постійно чинного третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» було призначено Одноосібного арбітра для вирішення спору.

Рішенням арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом в.о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року стягнуто у примусовому порядку з відповідача, громадянки України ОСОБА_1 на користь позивача, юридичної особи, яка створена та діє за законодавством Естонської Республіки ЕВОР Консалтинг ОУ (Evor Consulting OU) кошти в сумі 5 000 000 (п`ять мільйонів) Євро 00 центів неустойки, у вигляді штрафу, за прострочення сплати передоплати за майно від 03 грудня 2018 року (т.1, а.с.18-57).

Вказане рішення оскаржено ОСОБА_1 у порядку, передбаченому розділом VIII ЦПК України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу передбачені частиною 2 статті 459 ЦПК України. Так, рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо:

1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що:

а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або

б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або

г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або

2) суд визначить, що:

а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або

б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Аналогічні підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу передбачені також статтею 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка заперечує проти законності такого рішення.

Перевіряючи доводи заявника щодо підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд виходить з такого.

Як на підставу скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу заявник посилається, зокрема, на те, що оскільки договір купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року укладено зі сторони покупця фізичною особою не в статусі підприємця і такий договір не містить ознак комерційного (господарського), то спір, який виник між сторонами, не може розглядатися та вирішуватися в порядку арбітражу.

Суд вважає вказаний довід необґрунтованим та безпідставним, зважаючи на таке.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Законодавство про цивільне судочинство визначено статтею 3 ЦПК України відповідно до положень якої цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне права», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст.3 ЦПК); якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України (ч.2 ст.3 ЦПК).

Міжнародно-правовою основою визнання та виконання іноземних арбітражних рішень в Україні є Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (далі - Нью-Йоркська конвенція 1958 року), Конвенція про правову допомогу 1993 року та Київська угода 1992 року. При цьому норми Нью-Йоркської конвенції 1958 року є спеціальними, оскільки на відміну від Конвенції про правову допомогу 1993 року, яка регулює порядок визнання і виконання рішень установ юстиції по цивільних і сімейних справах (стаття 51), та Київської угоди 1992 року, яка визначає порядок визнання і виконання рішень компетентних судів, що набули законної сили (стаття 7), предметна сфера застосування Нью-Йоркської конвенції 1958 року поширюється на визнання і виконання саме арбітражних рішень, винесених на території держави іншої, ніж та держава, в якій подається клопотання про визнання і виконання таких рішень у спорах, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (стаття I).

У Нью-Йоркській конвенції 1958 року встановлені однакові для всіх держав-учасниць вичерпні, такі, що не підлягають розширеному тлумаченню, переліки: по-перше, документів, які сторона має надати органу «компетентної влади» у разі звернення з клопотанням про визнання і примусове виконання арбітражного рішення, і, по-друге, підстав, з яких компетентний суд може відмовити у визнанні і виконанні арбітражного рішення.

Аналіз положень Нью-Йоркської конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року дає змогу зробити висновок, що суб`єктний склад сторін арбітражної угоди не обмежується лише юридичними особами, а сторонами арбітражної угоди можуть бути й фізичні особи (ст. І (1) Конвенції 1958 року).

Аналогічне положення міститься в ст. І (1) (а) Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, за якою Конвенція застосовується до арбітражних угод, укладених з метою врегулювання спорів, які виникають із міжнародної торгівлі між фізичними та юридичними особами.

Наведене положення конвенції не містить певних застережень щодо питання, чи повинні такі фізичні та юридичні особи як учасники арбітражних угод мати спеціальну правоздатність.

В Україні, яка є учасником Нью-Йоркської конвенції 1958 року питання щодо участі фізичних осіб як суб`єктів арбітражної угоди вирішується на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», де вказується, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть передаватися не лише спори, де стороною є «комерційні підприємства» (абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону), або «підприємства з іноземними інвестиціями», або «міжнародні об`єднання та організації» (абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону), а й спори названих суб`єктів «з іншими суб`єктами права України».

Окрім того, згідно пункту 2 частини 3 статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» для цілей пункту 2 цієї статті, якщо сторона не має комерційного підприємства, береться до уваги її постійне місце проживання.

Отже, можливість фізичної особи бути стороною арбітражної угоди не є забороненою. Окрім того, вказаними положеннями не встановлено застереження щодо обов`язкового статусу фізичної особи як підприємця.

Щодо долученого заявником до матеріалів справи Листа Голови МКАС при ТПП України від 09 серпня 2022 року слід зазначити про таке.

Як вбачається з копії даного листа, Регламент МКАС при ТПП України не містить вимоги щодо обов`язкової реєстрації фізичної особи як підприємця, оскільки до МКАС при ТПП України можуть звернутися фізичні особи, які мають місцезнаходження/постійне місце проживання поза межами території України і на яких положення Закону України «Про зовнішньо-економічну діяльність» не поширюється. Разом з тим, зазначено, що і Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і Регламент МКАС при ТПП України в якості обов`язкової передумови звернення до арбітражу вказують на те, що спір має носити комерційний характер.

Отже, зі змісту листа вбачається, що, по-перше, відсутні обмеження права фізичної особи укладати арбітражну угоду, а по-друге, спір має носити комерційний характер.

Однак, суд наголошує на тому, що Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж»надано широке тлумачення поняття «комерційний».

Так, згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» для цілей цього Закону термін "комерційний" тлумачиться широко і охоплює питання, що випливають з усіх відносин торгового характеру, - як договірних, так і недоговірних. Відносини торгового характеру включають такі угоди, не обмежуючись ними: будь-які торгові угоди про поставку товарів або надання послуг чи обмін товарами або послугами; угоди про розподіл, торгове представництво; факторні операції; лізинг; інжиніринг; будівництво промислових об`єктів; надання консультативних послуг; купівля-продаж ліцензій; інвестування; фінансування; емісія облігацій, надання забезпечення за облігаціями; банківські послуги; страхування; угоди про експлуатацію або концесії; спільні підприємства та інші форми промислового або підприємницького співробітництва; перевезення товарів та пасажирів повітрям, морем, залізничними та автомобільними шляхами.

Таким чином, довід заявника щодо відсутності в Договорі купівлі-продажу від 03 грудня 2018 року комерційного характеру є необґрунтованим та не узгоджується з положеннями статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Водночас, суд наголошує, що згідно змісту запиту, на який, відповідно, було надано відповідь Головою МКАС при ТПП України, вбачається, що даний запит зроблено адвокатом Кравчук Дариною Василівною, яка, в свою чергу не є представником заявника, окрім того, в запиті викладені узагальнені поняття та абстрактні обставини, не вказано зміст та умови конкретного Договору купівлі-продажу від 03 грудня 2018 року, укладеного між юридичною особою за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU та громадянкою України ОСОБА_1 , та вже констатовано адвокатом, що договір не містив ознак комерційного (господарського) (т.1, а.с. 209-211).

А вітдак, очевидно, що лист-відповідь Голови МКАС при ТПП України було надано з урахуванням викладених обставин в запиті адвоката Кравчук Дарини Василівни. Також слід наголосити, що даним листом Голови МКАС при ТПП України не встановлено, що саме Договір купівлі-продажу від 03 грудня 2018 року між юридичною особою за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU та громадянкою України ОСОБА_1 , у якому міститься арбітражне застереження, укладено не в рамках здійснення ними господарської діяльності, тому такий спір не має ознак комерційного спору.

Отже, з у рахуванням вищевикладеного, суд не бере до уваги наданий заявником лист, як такий, що є неналежним доказом в даній справі.

Таким чином, суд критично оцінює доводи заявника щодо того, що спори, передбачені в арбітражній угоді, повинні бути комерційними, тобто господарськими, основною ознакою яких є те, що вони виникають між суб`єктами господарської (підприємницької) діяльності і в межах такої діяльності. Вказаний довід апелянта суд розцінює як тлумачення правових норм на свій розсуд, оскільки положення, які закріплюють право фізичної особи з метою врегулювання спорів укладати арбітражні угоди, не містить застережень щодо наявності в неї спеціального статусу (суб`єкта господарської (підприємницької) діяльності), а поняття "комерційний" тлумачиться широко і охоплює питання, що випливають з усіх відносин торгового характеру.

Також суд не приймає посилання заявника, як на підставу скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу, про відсутність в договорі купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 вказівок на регламент, за яким має відбуватися арбітражний розгляд.

Частиною 2 статті 459 ЦПК України визначено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо арбітражна процедура не відповідала угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідала закону.

Згідно з п. 8.3. Договору усі суперечки, розбіжності чи вимоги, що виникають з цього договору або у зв`язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності підлягають передачі до арбітражного суду ad hoc. Арбітражний суд складається з одноосібного арбітра, якого призначає Голова або виконуючий обов`язки Голови Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» за заявою сторони, що ініціює суперечку. Будь-яке рішення, прийняте арбітражним судом, включаючи, але не обмежуючись цим, остаточне рішення, часткові рішення, проміжні рішення щодо застосування забезпечувальних заходів матимуть для сторін обов`язкову силу. Місцем арбітражу є місто Київ (т.1, а.с.65).

Як вбачається з матеріалів справи, арбітражною угодою сторін, закріпленою пунктом 8.3. Договору, не визначено арбітражну процедуру, відповідно до якої підлягає розгляду спір.

Таким чином, за даних обставин та з урахуванням положень частини 2 статті 459 ЦПК України, підставою для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу в даній справі може бути невідповідність арбітражної процедури закону.

З оригіналу матеріалів арбітражної справи вбачається, що позивач у позовній заяві від 23 травня 2022 року звернувся до Арбітражного суду з пропозицією розглядати цю суперечку відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ (з новим пунктом 4 статті 1, прийнятим у 2013 році).

Листом одноосібного арбітра відповідачеві було запропоновано у строк до 26 травня 2022 року надати свої коментарі щодо запропонованої позивачем арбітражної процедури. Свої коментарі чи заперечення щодо застосування запропонованої позивачем арбітражної процедури відповідач не надала.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» за умови дотримання положень цього Закону сторони можуть на свій розсуд домовитись про процедуру розгляду справи третейським судом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» в разі відсутності такої угоди третейський суд може з дотриманням положень цього Закону вести арбітражний розгляд таким чином, який він вважає належним. Повноваження, надані третейському суду, включають повноваження на визначення допустимості, належності, істотності та значущості будь-якого доказу.

А відтак, арбітражний суд, не отримавши жодних заперечень від сторін даного спору, у відповідності до частини 2 статті 19 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» ухвалив рішення про застосування при розгляді цієї суперечки норми Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ (з новим пунктом 4 статті 1, прийнятим у 2013 році).

Згідно частини 2 статті 1 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ цей Регламент регулює арбітражний розгляд, за тим винятком, що у випадку, коли якесь з його правил суперечить нормі закону, від якого сторони не вправі відступати, застосовується ця норма закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 8.2. Договору цей Договір регулюється матеріальним правом Естонської Республіки (т.1. а.с.65).

Таким чином, при вирішенні будь-яких спорів між сторонами даного Договору застосуванню підлягало матеріальне право Естонської Республіки.

Разом з тим, заявник, посилаючись на довід про неправомірність самовільного обрання арбітром для таких цілей арбітражного регламенту Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), оскільки згоди на його застосування відповідач не надавав і це суперечить його волі, не надає доказів того, що нею було висловлено заперечення щодо даної арбітражної процедури, тобто відповідач свідомо не скористалася своїм правом надати заперечення щодо запропонованої арбітражної процедури. Також відсутні докази того, що відповідачем було запропоновано іншу процедуру розгляду спору. Окрім того, суд бере до уваги, що заявником в доводах заяви не наведено конкретних порушень арбітражної процедури, які б суперечили закону, а саме: матеріальному праву Естонської Республіки.

Також, з урахуванням вимог частини 2 статті 1 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ, заявником не вказано, яке з застосованих арбітражним судом під час розгляду даного спору правил Регламенту ЮНСІТРАЛ суперечить нормам матеріального права Естонської Республіки.

Окрім того, суд погоджується з посиланнями позивача про те, що крім того, в процесі розгляду спору одноосібним арбітром, відповідач подавав одноосібному арбітру документи, в яких посилався саме на Арбітражний регламент ЮНІСТРАЛ, що також вбачається з оригіналу матеріалів арбітражної справи.

Посилання заявника на необхідність застосування практики Верховного Суду, викладених в постанові від 07 жовтня 2020 року в справі № 911/1803/19 та від 05 вересня 2019 року у справі № 916/2591/16 суд відхиляє, як не релевантні, оскільки предмети спору у зазначених справах не є подібними до предмету даного розгляду.

При цьому суд зазначає, що заявник на власний вибір цитує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 07 жовтня 2020 року в справі № 911/1803/19, натомість у вказаній постанові Верховним Судом наголошено, що обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

Також суд погоджується з доводами позивача про те, що висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 916/2591/16 є оцінкою конкретної арбітражної угоди, яка надавалася судом за інших обставин справи, досліджених в їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначала, що «під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата конкретизувала вказаний висновок та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед, за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Щодо посилань заявника на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 28 серпня 2018 року в справі № 906/493/16 суд зазначає, що згідно п. 37 вказаної постанови суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд.

А відтак, аналіз зазначеного правового висновку дає змогу дійти висновку, що підставою для визнання угоди такою, що не може бути виконана, є істотна помилка в назві арбітражу. І лише в разі наявності такої помилки має бути наявною одна з умов: відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд.

Поряд з цим, суд критично оцінює посилання заявника як на підставу скасування рішення, на те, що в спірному Договорі відсутні будь-які вказівки на те, що арбітраж ad hoc, на вирішення якого передаватиметься спір, є міжнародним комерційним арбітражем.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»"арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону).

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода, викладена в п. 8.3. Договору визначає, що усі суперечки, розбіжності чи вимоги, що виникають з цього договору або у зв`язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності підлягають передачі до арбітражного суду ad hoc. Арбітражний суд складається з одноосібного арбітра, якого призначає Голова або виконуючий обов`язки Голови Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» за заявою сторони, що ініціює суперечку. Будь-яке рішення, прийняте арбітражним судом, включаючи, але не обмежуючись цим, остаточне рішення, часткові рішення, проміжні рішення щодо застосування забезпечувальних заходів матимуть для сторін обов`язкову силу. Місцем арбітражу є місто Київ (т.1, а.с.65).

Отже, сторони на власний розсуд та з власної волі вирішили питання щодо укладення арбітражної угоди (у вигляді арбітражного застереження в договорі та визначили арбітраж (арбітражний суд ad hoc).

При цьому суд бере до уваги, що вказане арбітражне застереження є чинним, відповідачем не оскаржувалося.

Доводи заявника про те, що компанія EVOR Consulting OU є юридичною особою за законодавством Естонської Республіки, тобто нерезидентом України, а відтак спір між сторонами Договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року не може розглядатися також і третейським судом для вирішення конкретного спору (суду ad hoc), передбаченим ст.ст.7,8 Закону України «Про третейські суди» не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та є такими, що на увагу суду не заслуговують.

Крім того, судом не встановлено, а ОСОБА_1 не доведено, що спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Посилання ОСОБА_1 на те, що спірний договір укладався від імені заявника колишнім чоловіком, який не лише не погодив укладення такого договору, але й не повідомив про це заявника, суд до уваги не бере, зважаючи на таке.

Як було встановлено судом, 03 грудня 2018 року Evor Consulting OU, в особі Члена правління Gennadios Firiaridis, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ОСОБА_1 , від імені та на користь якої діє ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21 вересня 2018 року, засвідченої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучківською Т.М., зареєстрованої в реєстрі за № 2640, уклали Договір купівлі-продажу повітряного судна (далі - Договір) (т.1, а.с.58-66).

Водночас, суд бере до уваги, що Договір купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року є чинним, у встановленому законом порядку не оскаржувався та не скасовувався. Також суд зазначає, що довіреність, як правочин є дійсною і вона не оскаржена в судовому порядку або не визнана недійсною, а заявник при розгляді справи не надала доказів суду, що така довіреність є недійсною, тому в такому випадку діє презумпція правомірності правочину і довіреності.

Окрім того, з оригіналу матеріалів арбітражної справи вбачається, що ОСОБА_1 особисто брала участь на усних слуханнях справи в арбітражнму суді ad hoc, що заявником не спростовано.

Враховуючи викладене, обставини на які посилається заявник, як на підставу для скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом в.о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки, на думку суду, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не підтвердила існування визначених статтею 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтею 459 ЦПК України підстав для скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом в.о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року.

А відтак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Дідиком Ігорем Миколайовичем, про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом в.о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки .

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом заяви не відшкодовуються, а покладаються на заявника.

Керуючись Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст. ст. 457, 459, 460 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Дідиком Ігорем Миколайовичем, про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом в.о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Верховного Суду через Київський апеляційний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Березовенко