Постанова

від 12.01.2023 по справі 824/83/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 січня 2023 року

м. Київ

справа № 824/83/22

провадження № 61-11512ав22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі:

Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

секретаря судового засідання - Шабаліної К. Г.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

стягувач - EVOR Consulting OU (Естонська республіка),

за участю представників:

заявника (боржника) - ОСОБА_2 ,

стягувача - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дідика Ігоря Миколайовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Едуарда Олександровича, призначеного наказом виконуючого обов`язки Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Е. О., призначеного наказом в. о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки.

Заява обґрунтована тим, що спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України.

При цьому звертає увагу суду на те, що аналіз положень Нью-Йоркської конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, дає змогу зробити висновок, що суб`єктний склад сторін арбітражної угоди не обмежується лише юридичними особами, а сторонами арбітражної угоди можуть бути й фізичні особи.

Однак фізична особа не може передбачати в арбітражній угоді розгляд будь-яких спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу. Такі спори повинні бути комерційними, тобто господарськими, основною ознакою яких є те, що вони виникають між суб`єктами господарської (підприємницької) діяльності і в межах такої діяльності.

Таким чином, на думку заявника під поняттям «фізична особа» в сфері міжнародного комерційного арбітражу розуміється фізична особа-підприємець та учасник господарського товариства як власник корпоративних прав.

Зазначає, що спори за участю фізичних осіб, які виникають між сторонами правочинів не в сфері господарської діяльності, не можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

З огляду на зазначене, заявник вважає, що спори, щодо вирішення яких укладена арбітражна угода та які випливають із діяльності фізичної особи-резидента України, можуть розглядатися та вирішуватися в порядку арбітражу, якщо на момент укладення арбітражної угоди така особа мала статус фізичної особи-підприємця і саме в такому статусі укладала відповідний договір (контракт), і він стосувався здійснюваної нею комерційної (господарської) діяльності.

Таким чином, заявник наголошує, що оскільки договір купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року укладено зі сторони покупця фізичною особою не в статусі підприємця, спір, який виник між сторонами, не може розглядатися та вирішуватися в порядку арбітражу.

Окрім вищевикладеного, зазначає, що з договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року вбачається, що в ньому відсутні будь-які вказівки на регламент, за яким має відбуватися арбітражний розгляд.

Заявник вважає, що самовільне обрання арбітром для таких цілей арбітражного регламенту Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) є неправомірним, оскільки згоди на його застосування відповідач не надавав і це суперечить його волі.

Також заявник вказує на те, що оскільки EVOR Consulting OU є юридичною особою за законодавством Естонської Республіки, тобто нерезидентом України, спір між сторонами договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року не може розглядатися також і третейським судом для вирішення конкретного спору (суду ad hoc), передбаченим статтями 7, 8 Закону України «Про третейські суди».

Враховуючи наведене ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Е. О., призначеного наказом в. о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки. Також ОСОБА_1 просила понесені заявником витрати на сплату судового збору та правову допомогу покласти на EVOR Consulting OU.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду, як суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду у складі судді Березовенка Р. В. від 31 жовтня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Е. О., призначеного наказом в. о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду як суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини, на які посилається заявник як на підставу для скасування оскаржуваного рішення арбітражного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

При цьому судом зазначено, що можливість фізичної особи бути стороною арбітражної угоди не є забороненою, крім того, також не встановлено застережень щодо обов`язкового статусу фізичної особи як підприємця.

Судом вказано, що сторони у договорі на власний розсуд та з власної ініціативи вирішили питання щодо укладення арбітражної угоди у вигляді арбітражного застереження в договорі та визначили арбітраж (арбітражний суд ad hoc), який є чинним та не оскаржувався заявником.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з цією ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду як суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Е. О., призначеного наказом в. о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2022 року відкрите апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду є помилковими, оскільки суперечать нормам міжнародного та національного законодавства.

Заявник вказує, що під поняттям «фізична особа» в сфері міжнародного комерційного арбітражу розуміється фізична особа-підприємець та/або учасник господарського товариства як власник корпоративних прав, тому спори за участю фізичних осіб, які виникають між сторонами правочинів не в сфері господарської діяльності, не можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Зазначає, що спори, щодо вирішення яких укладено арбітражну угоду та які випливають із діяльності фізичної особи-резидента України, можуть розглядатися та вирішуватися в порядку арбітражу, якщо на момент укладення арбітражної угоди така особа мала статус фізичної особи-підприємця і саме в такому статусі уклала відповідний договір (контракт) і він стосувався здійснюваної нею комерційної (господарської) діяльності.

При цьому зі змісту договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року вбачається, що він не містить положень, які б вказували на те, що предмет купівлі-продажу (літак) купується для здійснення господарської діяльності.

Також вказує, що довіреність від 21 вересня 2018 року була складена від імені ОСОБА_1 як фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця.

Крім того, звертає увагу, що хоча ОСОБА_1 з 2002 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, однак жоден з видів її діяльності не пов`язаний з предметом купівлі-продажу за спірним Договором. Вона не мала та не має ліцензії на здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів або вантажів повітряним транспортом, не має статусу пілота та не має найманого авіаційного персоналу, вона в цілому не відповідає вимогам до суб`єктів господарювання, які провадять діяльність з перевезення пасажирів та вантажів повітряним транспортом, визначеним постановою Кабінету міністрів України від 10 березня 2017 року № 134.

Отже, вважає, що оскільки договір купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року укладено зі сторони покупця фізичною особою не в статусі підприємця та не в межах і не для здійснення господарської діяльності, спір, який виник між сторонами, не може розглядатися та вирішуватися в порядку арбітражу. Відповідно, відсутня компетенція у арбітражного суду ad hoc розглядати даний спір.

Крім того, як вбачається з тексту договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року, в ньому відсутні будь-які вказівки на регламент, за яким має відбуватись арбітражний розгляд, тому самовільне обрання арбітром для таких цілей арбітражного регламенту Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) є неправомірним, оскільки згоди на його застосування ОСОБА_1 не надавала і це суперечить її волі.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У грудні 2022 року до суду надійшов відзив представника стягувача - адвоката Колесник О. І., в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 824/83/22 без змін.

Вказано, що під час розгляду справи арбітражем ad hoc заявник користувався правами учасника арбітражного розгляду, подавав документи, посилався в них на арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, брав участь на всіх етапах арбітражного розгляду, зокрема брав участь в засіданні, яке відбулось 29 червня 2022 року.

Стягувач звертає увагу, що заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу, проте апеляційна скарга не містить доводів, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість ухвали. Натомість він посилається на лист Міжнародного комерційного арбітражного суду про Торгово-промисловій палаті України № 1175/14-6 від 09 серпня 2022 року та працю к.ю.н., доцента кафедри міжнародного та європейського права Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, які не є джерелом права в Україні, не носять загальнообов`язковий характер, стосуються зовсім інших правовідносин і, при цьому, жодним чином не суперечать висновкам, викладеним в оскаржуваній ухвалі.

Заявник не конкретизує, якій саме нормі права Естонії не відповідає Договір купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року та/або викладене в ньому арбітражне застереження. Апеляційна скарга обґрунтована припущеннями та власними, нічим не підтвердженими висновками заявника.

Позиція сторін під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції

У судовому засідання представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , підтримуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити і скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про скасування рішення арбітражного суду ad hoc, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки.

Пояснив, що договір купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року був укладений колишнім чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності від її імені. Про існування цього договору боржник дізналася лише після розірвання шлюбу, коли між колишнім подружжям виник спір щодо поділу спільно нажитого майна. Разом з тим, ані довіреність, на підставі якої діяв колишній чоловік, ані сам договір купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Зі змісту довіреності та договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 діяла як фізична особа, а не фізична особа - підприємець, нею не переслідувалася якась комерційна мета, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, є негосподарськими та не мають ознак «комерційних». Таким чином, спір, з приводу якого було винесено рішення арбітражного суду ad hoc, не міг бути переданий на розгляд міжнародного комерційного арбітражного суду. Так само, враховуючи те, що Evor Consulting OU є нерезидентом, цей спір не міг вирішуватися третейським судом, а підлягав передачі на розгляді національного суду за встановленими правилами підсудності. У зв`язку з наведеним, рішення арбітражного суду ad hoc, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 , підлягає скасуванню, оскільки відповідно до підпункту а пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не міг бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Крім того, як вбачається з тексту договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року, в ньому відсутні будь-які вказівки на регламент, за яким мав відбуватись арбітражний розгляд, тому самовільне обрання арбітром для таких цілей арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ є неправомірним. З наведеного вбачається, що наявні також підстави для скасування вказаного рішення, передбачені в підпункті г пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України, у зв`язку з тим, що арбітражна процедура не відповідала угоді сторін.

Представник Evor Consulting OU - Колесник О. І. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 грудня 2018 року Evor Consulting OU, в особі Члена правління Gennadios Firiaridis, що діє на підставі статуту, з одного боку, та ОСОБА_1 , від імені та на користь якої діє ОСОБА_5 на підставі довіреності від 21 вересня 2018 року, засвідченої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучківською Т. М., зареєстрованої в реєстрі за № 2640, уклали договір купівлі-продажу повітряного судна (далі - Договір) (т. 1, а. с. 58-66).

Відповідно до пункту 1.1 Договору позивач, як продавець, зобов`язався передати у власність відповідача, як покупця, повітряне судно Embraer 2019 Phenom 300, 2019-го року випуску, введений в експлуатацію 2020 року (далі - Майно).

Відповідно до пункту 2.1. Договору загальна вартість Майна становить 8 995 000 (вісім мільйонів дев`ятсот дев`яносто п`ять тисяч) Євро 00 центів.

Згідно пункту 2.2. Договору відповідач мала зробити передоплату за Майно у сумі 100 % (сто відсотків) від загальної вартості Майна не пізніше дати 01 січня 2022 року у безготівковому порядку шляхом перерахування грошей на банківський рахунок Позивача.

Передача Майна від позивача до відповідача згідно з пунктом 4.1. Договору повинна була відбутися не пізніше дати 01березня 2022 року, але у будь-якому випадку тільки після здійснення повної оплати відповідачем загальної вартості Майна, згідно з Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими на те представниками сторін.

Пункт 6.2 Договору передбачав, що у разі порушення строків оплати Майна, зазначених у п. 2.2 цього Договору. Покупець на вимогу Продавця зобов`язується сплатити неустойку, у вигляді штрафу, у розмірі 5 000 000,00 (п`ять мільйонів Євро 00 центів), у безготівковому порядку шляхом перерахування грошей на банківський рахунок Продавця, зазначений у розділі 10 цього Договору.

Відповідач не здійснив перерахування коштів у сумі та порядку, передбаченому пунктом 2.2. Договору.

Відповідно до Розділу 8 Договору «Порядок розв`язання суперечок» усі суперечки, що виникають між Сторонами, вирішуються шляхом переговорів для досягнення взаємоприйнятного вирішення (п. 8.1).

Цей Договір регулюється матеріальним правом Естонської Республіки (п. 8.2).

Усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього Договору або у зв`язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають передачі до ad hoc арбітражу. Арбітражний суд складається з одноосібного арбітра, який призначає Голова або виконуючий обов`язки Голови Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» за заявою сторони, що ініціює спір. Будь-яке рішення, прийняте арбітражним судом, включаючи, але не обмежуючись цим, остаточне рішення, часткове рішення, проміжні рішення щодо застосування забезпечувальних заходів матимуть для сторін обов`язкову силу. Місцем арбітражу є місто Київ, Україна (п. 8.3).

Мовою арбітражного розгляду є російська мова. Одноосібний арбітр матиме право визначати іншу мову або мови для використання в арбітражному провадженні. Правом, що регулює арбітражну угоду, укладену у вигляді арбітражного застереження, що міститься в цьому пункті Договору, є право Естонської Республіки (п. 8.4).

У травні 2022 року компанія Evor Consulting OU розпочато арбітражний розгляд ad hoc шляхом направлення відповідачу позовної заяви.

23 травня 2022 року позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» з проханням про призначення Одноосібного арбітра для розгляду цієї суперечки.

24 травня 2022 року наказом виконувача обов`язків Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» було призначено Одноосібного арбітра для вирішення спору - Шевченка Е. О .

Рішенням арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Е. О., призначеного наказом в. о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року, стягнуто у примусовому порядку з відповідача, громадянки України ОСОБА_1 на користь позивача, юридичної особи, яка створена та діє за законодавством Естонської Республіки ЕВОР Консалтинг ОУ (Evor Consulting OU), кошти в сумі 5 000 000 (п`ять мільйонів) Євро 00 центів неустойки, у вигляді штрафу, за прострочення сплати передоплати за майно від 03 грудня 2018 року (т. 1, а. с.18-57).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо підстав для скасування рішення арбітражного суду

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 454 ЦПК України сторони мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцезнаходженням арбітражу.

Частиною першою статті 459 ЦПК України передбачено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Відповідно до частини другої статті 459 ЦПК України, яка узгоджується із частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: 1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; 2) суд визначить, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Тлумачення статті 459 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.

Державні суди і міжнародний комерційний арбітраж як юрисдикційні форми захисту цивільних прав є незалежними один від одного. Передумовою цього є визнання обов`язковості арбітражної угоди (стаття 3 Нью-Йоркської Конвенції 1958 року, стаття 5 Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, статті 7 і 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», пункт 6 частини першої статті 257 ЦПК України).

Водночас арбітражний розгляд справи як інститут приватного вирішення спору не виключає взаємодії із державними судами. Згідно із законодавством України державні суди виконують щодо міжнародного комерційного арбітражу дві функції: функцію сприяння і функцію контролю. Остання передбачає, у тому числі перевірку законності арбітражного рішення, що здійснюється під час розгляду заяви про скасування арбітражного рішення або про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення.

Рішення національного суду про скасування арбітражного рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу шляхом подання заяви про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі.

Таким чином, під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звертаючись до суду з заявою про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Е. О., призначеного наказом в. о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 24 травня 2022 року, яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки, заявник вказав, що наявні наступні підстави для його скасування:

- спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу (підпункт а пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України);

- склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону (підпункт г пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України).

Щодо можливості передачі спору по даній справі на розгляд ad hocарбітражу

На момент подання заяви про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра Шевченка Е. О., яке було ухвалене 12 липня 2022 року у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки, та розгляду справ судами довіреність, на підставі якої діяв ОСОБА_5 , укладаючи від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу повітряного судня від 03 грудня 2018 року, і вказаний договір в судовому порядку недійсними не визнані.

Вказані обставини були підтверджені в судовому засіданні представником ОСОБА_1 - Пономарьовим М. М.

В пункті 8.3 Договору сторони визначили, що місцем арбітражу є місто Київ, Україна.

З наведеного випливає, що сторонами погоджено, що lex arbitri (процесуальне право, що застосовується) виступає процесуальне право України, згідно з яким, серед іншого й має визначатися можливість передачі спору по даній справі на розгляд ad hoc арбітражу (арбітрабельність спору).

Згідно з частинами першою, другою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 21 ЦПК України встановлює, що сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

При цьому стаття 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачає, що «арбітраж» - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Міжнародно-правовою основою визнання та виконання іноземних арбітражних рішень в Україні, серед інших, є Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (далі - Нью-Йоркська конвенція 1958 року).

Згідно статті 1 Нью-Йоркської конвенції 1958 року ця Конвенція застосовується до визнання та приведення до виконання арбітражних рішень, винесених на території держави іншої, ніж держава, де запитується визнання та приведення до виконання таких рішень, у спорах, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Вона застосовується також до арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями в тій державі, де запитується їх визнання та приведення до виконання.

Стаття 2 Нью-Йоркської конвенції 1958 року встановлює, що кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли між ними в зв`язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об`єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

Статтею 1 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж визначено, що сторонами арбітражної угоди про вирішення в порядку арбітражу спорів, які виникають під час здійснення операцій із зовнішньої торгівлі, можуть бути фізичні та юридичні особи, які на момент укладення такої угоди мають постійне місце проживання або місцезнаходження в різних державах.

З наведеного вбачається, що суб`єктний склад сторін арбітражної угоди й, відповідно, арбітражного розгляду не обмежується лише юридичними особами. Ними можуть виступати й фізичні особи, якщо інше не передбачено lex arbitri, тобто безпосередньо правом України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Згідно статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» для цілей цього Закону термін «комерційний» тлумачиться широко і охоплює питання, що випливають з усіх відносин торгового характеру, - як договірних, так і недоговірних. Відносини торгового характеру включають такі угоди, не обмежуючись ними: будь-які торгові угоди про поставку товарів або надання послуг чи обмін товарами або послугами: угоди про розподіл, торгове представництво: факторні операції: лізинг: інжиніринг: будівництво промислових об`єктів: надання консультативних послуг: купівля-продаж ліцензій: інвестування: фінансування: емісія облігацій, надання забезпечення за облігаціями: банківські послуги: страхування: угоди про експлуатацію або концесії: спільні підприємства та інші форми промислового або підприємницького співробітництва: перевезення товарів або пасажирів повітрям, морем, залізничними та автомобільними шляхами.

Стаття 1 Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж встановлює, що термін «торговий» слід тлумачити широко, аби він охоплював питання, які випливають з усіх відносин торгового характеру, як договірних, так і не договірних. Відносини торгового характеру включають наступні угоди, не обмежуючись ними: будь-які торгові угоди про поставку товарів чи послуг або обмін товарами чи послугами; лізинг; будівництво промислових об`єктів; надання консультативних послуг; інжи6ніринг; ліцензування; інвестування; фінансування; банківські послуги; страхування; угоди про експлуатацію чи концесію; спільні підприємства та інші форми промислового чи підприємницького співробітництва; перевезення товарів та пасажирів повітрям, морем, залізницями та автомобільним дорогами.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави зробити висновок, що законодавство України, яке поширюється на спірні правовідносини, не встановлює, що для укладення арбітражної угоди фізична особа повинна обов`язково мати статус фізичної особи-підприємця, тобто їй необхідно мати спеціальну правоздатність, тому фізична особа може бути стороною арбітражної угоди й, відповідно, арбітражного спору, який може виникнути в подальшому.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаний висновок ніяким чином не суперечить правовій позиції, висловленій в листі за № 1175/14-7 від 09 серпня 2022 року Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, оскільки в останньому окреслена позиція лише щодо справ, які передаються на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, який виступає постійно діючою арбітражною установою, юрисдикція якого визначається також Положенням про міжнародний комерційний арбітраж при Торгово-промисловій палаті України. В той же час, як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року, сторонами досягнута згода щодо передачі їх спору на розгляд арбітражу adhoc, юрисдикція якого також була підпорядкована волевиявленню сторін.

Враховуючи, що чинне законодавство України не містить імперативної заборони (тобто не обмежує суб`єктивні межі арбітрабельності) щодо можливості передачі за домовленістю сторін на розгляд міжнародного комерційного суду спорів, що випливають з договорів купівлі-продажу, сторонами яких є фізична особа та юридична особа - нерезидент, спір, який виник між юридичною особою за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU та громадянкою України ОСОБА_1 з договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року, враховуючи досягнуту домовленість між сторонами, міг бути переданий на розгляд арбітражного суду ad hoc.

Щодо відповідності складу adhoc арбітражу та арбітражної процедури угоді сторін

Частиною першою статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2021 року у справі № 824/199/20 (провадження № 61-6786ав21)).

Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року в справі № 920/241/19).

З пункту 8.3 договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року вбачається, що усі суперечки, розбіжності чи вимоги, що виникають з цього договору або у зв`язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності підлягають передачі до арбітражного суду ad hoc. Арбітражний суд складається з одноосібного арбітра, якого призначає Голова або виконуючий обов`язки Голови Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» за заявою сторони, що ініціює суперечку. Будь-яке рішення, прийняте арбітражним судом, включаючи, але не обмежуючись цим, остаточне рішення, часткові рішення, проміжні рішення щодо застосування забезпечувальних заходів матимуть для сторін обов`язкову силу. Місцем арбітражу є місто Київ.

Мовою арбітражного розгляду є російська мова. Одноосібний арбітр матиме право визначити іншу мову або мови для використання в арбітражному провадженні. Правом, що регулює арбітражну угоду, укладену у вигляді арбітражного застереження, що міститься у цьому пункті договору, є право Естонської Республіки (пункт 8.4 договору купівлі-продажу).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що сторони договору обрали арбітраж як спосіб вирішення спорів, а також визначили компетентний арбітражний суд, його склад, матеріальне право і мову судочинства. Договір підписаний обома сторонами та недійсним не визнавався.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що самовільне обрання арбітром арбітражного регламенту Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНІСТРАЛ) є неправомірним, оскільки згоди на його застосування ОСОБА_1 не надавала і це суперечить її волі, оскільки протягом розгляду справи в арбітражі остання не заперечувала наявність відповідної компетенції арбітражного суду, а навпаки, відстоюючи свою правову позицію по суті спору, подавала відповідні процесуальні документи, чим фактично визнала чинність арбітражного застереження та обраного арбітром регламенту ЮНІСТРАЛ.

Крім того, статтею 19 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що за умови дотримання положень цього Закону сторони можуть на свій розсуд домовитись про процедуру розгляду справи третейським судом.

В разі відсутності такої угоди третейський суд може з дотриманням положень цього Закону вести арбітражний розгляд таким чином, який він вважає належним. Повноваження, надані третейському суду, включають повноваження на визначення допустимості, належності, істотності та значущості будь-якого доказу.

З рішення від 12 липня 2022 року вбачається, що листом одноосібного арбітра відповідачеві було запропоновано у строк до 26 травня 2022 року надати свої коментарі щодо запропонованої позивачем арбітражної процедури. Свої коментарі чи заперечення щодо застосування запропонованої позивачем арбітражної процедури відповідач не надала.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обрання арбітром арбітражного регламенту Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНІСТРАЛ) не суперечить вимогам закону, при тому що заявнику надавалась можливість надати свої коментарі чи заперечення з приводу обраної арбітражної процедури, якою остання не скористалась і під час розгляду справи не надала доказів того, що її зауваження/заперечення не були враховані під час вирішення спору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє посилання заявника на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 906/493/16, у якому вказано, що суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд, оскільки, як вказувалось вище, з умов договору купівлі-продажу вбачається, що сторони договору обрали арбітраж як спосіб вирішення спорів, а також визначили компетентний арбітражний суд, його склад, матеріальне право і мову судочинства.

Також колегія суддів відхиляє посилання заявника на пункт 4.27 постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 916/2591/16, у якому вказано, що арбітражна угода повинна передбачати не тільки зазначення місця розгляду спору, а й процедурні питання за якими здійснюється його розгляд (арбітражний регламент). Також сторони додатково можуть визначити мову розгляду, компетентний орган, кількість арбітрів та принципи їх визначення. Подібні позиції закріплені, зокрема, в статті 1 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ.

Так, розглядаючи вказаний спір, суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що згода на передачу спору третейському суду, у погодженому вигляді сторонами, не дає можливості визначити третейський суд, який є повноважним для розгляду спору, визначити порядок його формування, в тому числі ad hoc, а також порядок розгляду цього спору, що є ознаками «патологічного характеру» такої угоди, а тому ця справа була розглянута у господарському суді України на законних на те підставах.

З наведеного вбачається, що пункт, на який посилається заявник, є частиною оцінки конкретної арбітражної угоди, з урахуванням інших доказів, що дає підстави для висновку, що наведена практика заявником (справа № 916/2591/16) не є релевантною для спірних правовідносин.

При цьому слід зазначити, що вказаний спір стосувався стягненню грошових коштів, а не скасування рішення арбітражного суду.

Інші доводи апеляційної скарги ідентичні доводам, які були викладені в заяві, поданій до Київського апеляційного суду, на які було надано обґрунтовані та змістовні відповіді, з якими погоджується Верховний Суд як суд апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 454, 459 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дідика Ігоря Миколайовича залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення та не може бути оскаржена.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян