Постанова

від 07.11.2022 по справі 440/4605/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 р. Справа № 440/4605/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 19.07.21 по справі № 440/4605/21

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації послуги "муніципальна няня" в рахунок понесених витрат на оплату послуги "муніципальна няня" у жовтні 2020 року та скасувати відповідне рішення; зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради виплатити ОСОБА_1 компенсацію послуги "муніципальна няня" в сумі 1779,00 грн. на підставі поданої квитанції в підтвердження понесених витрат на оплату послуги "муніципальна няня" у жовтні 2020 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк», за реквізитами, які були надані разом із заявою; визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради щодо відмови в продовженні ОСОБА_1 здійснення виплати компенсації послуги «муніципальна няня» у зв`язку з підтвердженням права та скасувати відповідне рішення; зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради врахувати як факт зайнятості ОСОБА_1 договір цивільно-правового характеру від 27.11.2020 року, укладений із ФОП ОСОБА_2 та повторно розглянути питання щодо підтвердження права на продовження отримання компенсації за надану послугу «муніципальна няня» на підставі раніше поданих документів; стягнути на користь ОСОБА_1 всі документально підтверджені витрати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради у формі повідомлення від 10.11.2020 №3870 про відмову у відшкодуванні вартості послуги «муніципальна няня» за жовтень 2020 року ОСОБА_1 . Зобов`язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 компенсацію послуги «муніципальна няня» за жовтень 2020 року у розмірі 1779,00 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради у формі повідомлення від 02.12.2020 №4112 про відмову у відшкодуванні вартості послуги «муніципальна няня» ОСОБА_1 . Зобов`язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 компенсації послуги "муніципальна няня" у зв`язку з підтвердженням ОСОБА_1 свого права на отримання компенсації послуги "муніципальна няня". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень нуль копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на час укладання договору про здійснення догляду за дитиною до трьох років, обмежень у виплаті відшкодування вартості послуги по догляду за дитиною батькам, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не існувало. Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №897 такі обмеження були встановлені, а саме: припиняється виплата відшкодування вартості послуги по догляду за дитиною батькам, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Стверджує, що в матеріалах особової справи міститься витяг з наказу №29-з(а) ТОВ «Саната 777» від 11.11.2016 року про те, що позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.11.2016 по 01.09.2019 року. Зауважує, що Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради припинило відшкодування вартості послуги «муніципальна няня» з жовтня 2020 року, тобто з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, які призвели до втрати права на отримання такої компенсації, як прописано в постанові Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №897 «Про внесення змін до Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня». Наголошує, що послуга муніципальна няня надається за умови зайнятості кожного з батьків, опікунів дитини відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", тобто зайнятість кожного з батьків має бути фактичною і безпосередньо здійснюватись під час отримання послуги. Зазначає, що згідно наказу ТОВ «Саната 777» від 04.01.2021 року №1 позивачка була звільнена з займаної посади, тобто фактично перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку (даний факт вона підтверджувала в телефонній розмові). Вважає, що відсутні підстави для відшкодування компенсації послуги "муніципальна няня" та скасування рішень Управління №3870 від 10.11.2020 року та №4112 від 02.12.2020 року. Вказує, що виходячи з документів, які були подані позивачкою, за основним місцем роботи вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і тому відшкодування вартості послуги «муніципальна няня» було припинено. Стверджує, що після того як позивачка надала відповідачу наказ про звільнення з роботи, виплата була відновлена і на даний час здійснюється відповідно до норм чинного законодавства.

ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Зазначила, що повністю згодна з рішенням суду першої інстанції, вважає аргументи скаржника, вказані в апеляційній скарзі, безпідставними. Просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Також, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради подало до суду заяву, в якій відповідач не заперечує проти розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, враховуючи заявлені сторонами по справі клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення та довідками про доставку електронного листа.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням запровадженого на території України воєнного стану та активними бойовими діями на території Харківської області та безпосередньо у м. Харків, апеляційна скарга була розглянута 07.11.2022 року.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , як мати дитини ОСОБА_3 , відповідно до договору про здійснення догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» від 11.09.2019, укладеного з ФОП ОСОБА_4 , є замовником (отримувачем) послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», що надається відповідно до Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року №68.

Відповідно до меморіального ордеру від 29.10.2020 позивачкою здійснено оплату послуги «муніципальна няня» за жовтень 2020 року у сумі 1800,00 грн (а.с. 9).

За матеріалами справи, ОСОБА_1 працювала бухгалтером у ТОВ "Саната 777" та відповідно до наказу цього підприємства від 04.01.2021 №1 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 04.01.2021.

Крім того, судом встановлено, що 27.11.2020 між ФОП ОСОБА_2 , як замовником, та ОСОБА_1 , як виконавцем укладено договір про надання послуг №3, відповідно до якого позивачка, як виконавець, зобов`язалась в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати за винагороду замовнику такі послуги: підготовка документів до архіву, а саме: комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і супроводжуються архівною довідкою.

04.11.2020 ОСОБА_1 подано до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради пакет документів для відшкодування послуги «муніципальна няня» за жовтень 2020 року.

Повідомленням про відмову Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради від 10.11.2020 №3870 відмовлено у відшкодуванні вартості послуги «муніципальна няня» за жовтень 2020 року, з посиланням на те, що відповідно до п.5 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №68, відсутні умови зайнятості: отримувач послуги ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

01.12.2020 ОСОБА_1 подано до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради пакет документів для підтвердження свого права на продовження отримання компенсації після жовтня 2020 року, надавши відповідачу документи в підтвердження зайнятості батька дитини (довідка ОК-7) та в підтвердження зайнятості позивачки цивільно-правовий договір від 27.11.2020 №3.

Повідомленням про відмову Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради від 02.12.2020 №4112 відмовлено у відшкодуванні вартості послуги «муніципальна няня», з посиланням на те, що відповідно до п.5 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №68, відсутні умови зайнятості: отримувач послуги ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивачка, не погодившись з відмовою у призначенні компенсації послуги «муніципальна няня», звернулась з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішень Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради від 10.11.2020 №3870 про відмову у відшкодуванні вартості послуги «муніципальна няня» за жовтень 2020 року ОСОБА_1 та від 02.12.2020 №4112 про відмову у відшкодуванні вартості послуги «муніципальна няня» ОСОБА_1 , що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Механізм відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» регламентовано нормами Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №68 від 30.01.2019 року (далі по тексту - Порядок №68; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.2 Порядку №68, у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: послуга з догляду за дитиною до трьох років "муніципальна няня" (далі - послуга "муніципальна няня") - послуга, що надається для підтримки батьків (усиновлювачів), опікунів дитини для забезпечення догляду за дитиною до трьох років; отримувач послуги "муніципальна няня" - батьки (усиновлювачі), опікуни дитини; муніципальна няня - будь-яка фізична особа - підприємець (КВЕД 97.00, КВЕД 88.91) / юридична особа, яка надає послугу з догляду за дітьми (КВЕД 78.20, КВЕД 85.10), крім державних і комунальних закладів дошкільної освіти, та з якою укладено договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років.

Згідно з п.3 Порядку №68 відшкодування вартості послуги "муніципальна няня" є щомісячною адресною компенсаційною виплатою одному з батьків (усиновлювачів), опікуну дитини до трьох років (далі - компенсація послуги "муніципальна няня").

Призначення та виплата компенсації послуги "муніципальна няня" здійснюються згідно з рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м.Києві держадміністрації, виконавчого органу міської ради, ради об`єднаної територіальної громади (далі - місцевий структурний підрозділ з питань соціального захисту населення).

Відповідно до п.4 Порядку №68 компенсація послуги "муніципальна няня" виплачується отримувачу послуги "муніципальна няня" у розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до шести років, встановленого на 1 січня відповідного року, за кожну дитину, яку доглядає муніципальна няня.

Згідно з п.5 Порядку №68 право на отримання компенсації послуги "муніципальна няня" мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками (усиновлювачами), опікунами дитини до трьох років і на законних підставах проживають на території України та уклали договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років (далі - договір) з муніципальною нянею.

Відповідно до п.6 вказаного Порядку договір укладається у письмовій формі між отримувачем послуги "муніципальна няня" та муніципальною нянею.

У договорі має бути визначено, зокрема, назву послуги, її обсяг із зазначенням конкретних заходів, умови та строк її надання, вартість, періодичність оплати, відповідальність сторін.

Для отримання компенсації послуги "муніципальна няня" отримувач послуги "муніципальна няня" протягом місяця після укладення договору подає місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем свого проживання заяву та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені у пунктах 8 і 9 цього Порядку (п.7 Порядку №68).

Відповідно до п.8 Порядку №68 у паперовій формі отримувач послуги "муніципальна няня" подає такі документи: заяву про надання компенсації послуги "муніципальна няня"; заяву про перерахування коштів для компенсації послуги "муніципальна няня" із зазначенням рахунка в установі банку; копію договору між отримувачем послуги "муніципальна няня" та муніципальною нянею; документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги "муніципальна няня" (чек, розрахункова квитанція, виписка з банківського рахунка).

До заяви додаються також копії вказаних у п.8 документів.

Відповідно до п.11 Порядку №68 місцеві структурні підрозділи з питань соціального захисту населення: розглядають подані документи та у разі потреби уточнюють в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформацію про муніципальну няню, з якою укладено договір; протягом десяти робочих днів із дати надходження документів приймають рішення про призначення компенсації послуги "муніципальна няня"; протягом трьох робочих днів після прийняття рішення про призначення письмово інформують отримувача послуги "муніципальна няня" про прийняте рішення.

Отримувачу послуги "муніципальна няня" може бути відмовлено у призначенні компенсації послуги "муніципальна няня" у разі подання пакета документів, передбаченого пунктом 7 цього Порядку, не в повному обсязі, відсутності інформації про муніципальну няню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з п.12 Порядку №68 компенсація послуги "муніципальна няня" призначається на строк здійснення догляду за дитиною до трьох років, визначений у договорі, укладеному між отримувачем послуги "муніципальна няня" та муніципальною нянею.

Виплата компенсації послуги "муніципальна няня" здійснюється щомісяця на підставі поданих отримувачем послуги "муніципальна няня" документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги "муніципальна няня".

Як передбачено пунктом 13 Порядку №68, отримувач послуги "муніципальна няня": щомісяця до 5 числа подає в письмовій (електронній) формі або в будь-який інший зручний спосіб місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги "муніципальна няня"; протягом одного робочого дня інформує про розірвання договору або про інші обставини, що можуть вплинути на надання муніципальною нянею послуги "муніципальна няня".

У разі неподання в установлений строк документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги "муніципальна няня", виплата компенсації послуги "муніципальна няня" припиняється.

Після подання документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги "муніципальна няня", виплата компенсації послуги "муніципальна няня" поновлюється з місяця, за який було здійснено оплату послуги "муніципальна няня".

Судом встановлено, що відповідно до меморіального ордеру від 29.10.2020 позивачкою здійснено оплату послуги «муніципальна няня» за жовтень 2020 року у сумі 1800,00 грн (а.с. 9).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №897 "Про внесення змін до Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років "муніципальна няня" внесено зміни до Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років "муніципальна няня", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року №68 "Деякі питання надання послуги з догляду за дитиною до трьох років "муніципальна няня", в тому числі до пункту 5, яким визначено, що: "Компенсація послуги "муніципальна няня" надається отримувачам послуги "муніципальна няня" за умови зайнятості кожного з батьків, опікунів дитини відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", за винятком отримувачів послуги "муніципальна няня", які здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також отримувачів послуги "муніципальна няня", у яких одночасно народилося троє і більше дітей. Компенсація послуги "муніципальна няня" надається у разі, коли один або обидва з батьків, опікунів не зайняті та є особами з інвалідністю I або II групи. Компенсація послуги "муніципальна няня" не призначається батькам, які є батьками - вихователями дитячих будинків сімейного типу, прийомними батьками, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства, отримувачам послуги "муніципальна няня", які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.".

Зі змісту вказаної постанови слідує, що протягом одного місяця з дня набрання чинності цією постановою батьки, опікуни дитини віком до трьох років, які отримують відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років "муніципальна няня" (далі - компенсація послуги "муніципальна няня"), повинні підтвердити своє право на отримання компенсації послуги "муніципальна няня" шляхом подання структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, документів, передбачених пунктами 5-7 змін, що додаються.

У разі непідтвердження права на отримання компенсації послуги "муніципальна няня" її виплата припиняється з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, які призвели до втрати права на отримання такої компенсації.

Вказана постанова набрала чинності 02.10.2020 року, тобто, з 02.10.2020 року протягом одного місяця батьки, опікуни дитини віком до трьох років, які отримують компенсацію послуги "муніципальна няня", повинні були підтвердити своє право на отримання такої послуги шляхом подання структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у мм.Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад документів, передбачених пунктами 5-7 змін, що додаються до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №897.

Сторонами підтверджується той факт, що протягом місяця із 02.10.2020 року позивачка не підтвердила своє право на отримання компенсації послуги "муніципальна няня" шляхом подання відповідному місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення документів, передбачених пунктами 5-7 змін, що додаються до Порядку.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №897 "Про внесення змін до Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років "муніципальна няня" встановлено, що у разі непідтвердження права на отримання компенсації послуги "муніципальна няня" її виплата припиняється з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, які призвели до втрати права на отримання такої компенсації.

Таким чином, для позивачки місяцем припинення права на отримання компенсації в разі ненадання підтверджуючих документів є листопад 2020 року.

Враховуючи те, що виплата позивачці компенсації за послуги "муніципальна няня" повинна була припинитись саме з листопада 2020 року, ОСОБА_1 має право на отримання компенсації послуги "муніципальна няня" за жовтень 2020 року.

За цим, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що Управління правомірно припинило відшкодування вартості послуги «муніципальна няня» з жовтня 2020 року, тобто з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, які призвели до втрати права на отримання такої компенсації, як прописано в постанові Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №897, є необґрунтованими.

Отже, відповідачем протиправно не виплачено позивачці компенсацію послуги "муніципальна няня" у жовтні 2020 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради у формі повідомлення від 10.11.2020 №3870 про відмову у відшкодуванні вартості послуги «муніципальна няня» за жовтень 2020 року ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності рішення Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради у формі повідомлення від 02.12.2020 №4112 про відмову у відшкодуванні вартості послуги «муніципальна няня», то колегія суддів зазначає наступне.

За матеріалами справи, 01.12.2020 ОСОБА_1 подано до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради пакет документів для підтвердження свого права на продовження отримання компенсації після жовтня 2020 року, надавши відповідачу документи в підтвердження зайнятості батька дитини (довідка ОК-7) та в підтвердження зайнятості позивачки цивільно-правовий договір від 27.11.2020 №3.

Повідомленням про відмову Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради від 02.12.2020 №4112 відмовлено у відшкодуванні вартості послуги «муніципальна няня», з посиланням на те, що відповідно до п.5 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №68, відсутні умови зайнятості: отримувач послуги ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу вищенаведених приписів Порядку №68 (в редакції, чинній на момент виникнення спірний правовідносин) слідує, що отримувач послуги муніципальна няня має право на компенсацію послуги муніципальна няня, зокрема, за умови зайнятості кожного з батьків, опікунів дитини відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», при цьому, компенсація послуги муніципальна няня не призначається, зокрема, тим батькам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто зайнятість кожного з батьків має бути фактичною і безпосередньо здійснюватися під час отримання послуги муніципальна няня кожним з них, відсутність такої зайнятості є підставою для відмови у призначенні компенсації означеної послуги.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначено Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VІ (далі по тексту - Закон №5067-VІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону №5067-VІ зайнятість це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Згідно з п.п. 11. 14 ч.1 ст.1 Закону №5067-VІ неповна зайнятість це зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми часу, передбаченої законодавством, і може встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку; повна зайнятість - зайнятість працівника за нормою робочого часу, передбаченою згідно із законодавством, колективним або трудовим договором.

Статтею 2 Закону №5067-VІ встановлено, що відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.

Згідно з ч.3 ст.3 Закону №5067-VІ зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №5067-VІ до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою. До зайнятого населення також належать: непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за нею відповідно до законодавства.

Таким чином, за приписами Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення, зокрема, належать як особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) відповідно до Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), так і особи, які працюють на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, в тому числі відповідно до норм Господарського та Цивільного кодексів України (далі ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до чинного законодавства виконання робіт, надання послуг фізичною особою може здійснюватися як на підставі трудового, так і цивільно-правового договору і основною їх відмінністю є те, що перші регламентуються КЗпП України, а інші - ЦК України.

Трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - угода між підприємством або фізичною особою-підприємцем й особою на виконання певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Тобто, фактично, за цивільно-правовим договором фізична особа може виконувати разові завдання різного характеру (наприклад, підготовка окремих консультацій, або супровід судових справ), при цьому, оплата таких робіт має відбуватися після їх прийняття за результатом (після підписання відповідного акту прийому-передачі).

Разом з тим, за вищенаведеними приписами Закону України "Про зайнятість населення" про зайнятість особи може свідчити як робота такої особи за трудовим договором, так і робота особи за цивільно-правовим договором.

Наведене твердження також підтверджується приписами Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року №792 (далі по тексту - Порядок №792), згідно з яким для надання статусу безробітного особи, які шукають роботу, при реєстрації безробітними у службі зайнятості, серед інших документів, зобов`язані подавати цивільно-правові договори, якщо такі ними укладались (п.17 Порядку №792), при цьому, періоди зайнятості за цивільно-правовими договорами зараховуються до страхового стажу, а укладення цивільно-правового договору під час перебування на обліку в центрі зайнятості є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю та припинення реєстрації безробітних з дня його укладення (п.30 Порядку №792).

Пунктом 30 Порядку №792 передбачено, що Центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного, зокрема, з дня: укладення цивільно-правового договору про виконання робіт (надання послуг).

У зв`язку з цим, невідкладно повідомляти центр зайнятості про укладення цивільно-правового договору є обов`язком безробітного, оскільки це є обставиною, що впливає на умови виплати допомоги по безробіттю та перебування в статусі безробітного, а, відтак укладення цивільно-правового договору і виконання робіт за ним (надання послуг) є безпосередньою зайнятістю особи, яка, як зазначалося вище, за умовами Закону України «Про зайнятість населення», може бути як повною, так і неповною в залежності від часу виконуваної роботи відносно до норми часу, передбаченої законодавством.

За матеріалами справи, відмовляючи позивачці у продовженні відшкодування послуги «муніципальна няня», відповідач посилався саме на перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Разом з тим, доказів перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідачем не надано.

Посилання апелянта на копію наказу ТОВ "Саната 777" від 11.11.2016 року №29-з(а) про надання відпустки ОСОБА_1 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.11.2016 року по 01.09.2019 року, не свідчить про перебування позивачки у відпустці у 2020 році.

Водночас, позивачка в позовній заяві не заперечує факт перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

При цьому, судом встановлено, що позивачка, будучи отримувачем послуги муніципальна няня та перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 27.11.2020 року уклала з ФОП ОСОБА_2 як замовником, договір про надання послуг №3, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як виконавець, зобов`язалась в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до завдання замовника надати за винагороду замовнику певні послуги.

Колегія суддів зазначає, що укладення ОСОБА_1 цивільно-правового договору про надання послуг безпосередньо свідчить про те, що позивачка є зайнятим населенням у розумінні приписів Закону України "Про зайнятість населення", як особа, яка працює на умовах, передбачених законодавством, в тому числі відповідно до норм ЦК України за цивільно-правовим договором.

Крім того, відповідачем факт зайнятості батька дитини не заперечується та підтверджується довідкою форми ОК-7.

Вищезазначені обставини свідчать про дотримання позивачкою при зверненні до відповідача з заявою про призначення компенсації послуги «муніципальна няня» умов п.5 Порядку №68 щодо зайнятості кожного з батьків дитини відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачка не має права на виплату компенсації у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за основним місцем роботи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки законодавець не визначив того, що особа має бути зайнята саме за основним місцем роботи, а лише вказав, що компенсація виплачується за умови зайнятості кожного з батьків, опікунів дитини відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради у формі повідомлення від 02.12.2020 №4112 про відмову у відшкодуванні вартості послуги «муніципальна няня» ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що інші аргументи, наведені сторонами по справі, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, з метою повного та належного захисту прав позивачки, суд першої інстанції, відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України, правомірно вийшов за межі позовних вимог, та обрав спосіб захисту порушеного права позивачки, що в повній мірі сприяє досягненню ефективного захисту інтересів позивачки та встановлює спосіб відновлення його права від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивачки буде визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 10.11.2020 року №3870 та від 02.12.2020 року №4112, а також зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачці компенсацію послуги «муніципальна няня» за жовтень 2020 року у розмірі 1779,00 грн. та прийняти рішення про призначення компенсації послуги "муніципальна няня" у зв`язку з підтвердженням позивачкою свого права на отримання компенсації послуги "муніципальна няня".

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 по справі № 440/4605/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров