Постанова

від 08.11.2022 по справі 911/272/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2022 р. Справа№ 911/272/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача - Андрієвської О.В.;

відповідача - не з`явились;

третя особа -1- не з`явились;

третя особа -2 - не з`явились.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2022 (повний текст складено 15.09.2022)

у справі №911/272/21 (суддя - Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"

до Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Приватного акціонерного товариства "ДТЕК "Київські регіональні електромережі";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпінь Міськбуд"

про стягнення заборгованості,

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання договору неукладеним.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія звернулося з позовом до Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" про стягнення 1138608,00 грн штрафу за дострокове розірвання договору №420035304 від 17.12.2018 про постачання електричної енергії споживачу.

13.04.2021 до суду від Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" надійшла зустрічна позовна заява, згідно якої останнє просило визнати неукладеним договір про постачання електричної енергії споживачу №420035304 від 17.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилався на ту обставину, що директором Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" не підписувався договір про постачання електричної енергії споживачу №420035304 від 17.12.2018, комерційна пропозиція №35482152, додаток №3 до договору, заява №27/07 від 27.07.2020, звернення №31/07 від 31.07.2020, звернення №05/08 від 05.08.2020, договір поруки від 22.05.2018.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2022 у справі №911/272/21 відмовлено у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" та зустрічного позову Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент".

22.02.2022 до Господарського суду Київської області від Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №911/272/21 щодо вирішення питання про судові витрати та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" витрат на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 352000,00 грн та витрат на проведення почеркознавчої експертизи і складання висновку експерта у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області 23.02.2022 заяву Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" про ухвалення додаткового рішення повернуто без розгляду, у зв`язку з ненаданням заявником доказів направлення копії заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

11.08.2022 Приватним підприємством "Білдгрупменеджмент" повторно подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №911/272/21, згідно якої заявник просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" витрати на професійну правничу допомогу та на проведення почеркознавчої експертизи.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 25.08.2022 (повний текст складено 15.09.2022) заяву Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" 17000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 17000,00 грн на проведення почеркознавчої експертизи.

В обґрунтування прийнятого рішення, місцевий господарський суд, з огляду на складність справи, необхідний обсяг адвокатських послуг та витрат часу адвоката, зазначив, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 352000,00 грн не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, а їх стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, у зв`язку з чим дійшов висновку про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" відшкодування Приватному підприємству "Білдгрупменеджмент" 17000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 17000,00 грн на проведення почеркознавчої експертизи.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням, позивач (тут і надалі - позивач за первісним позовом) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент".

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене без урахування всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач відмічає, що місцевий господарський суд безпідставно прийняв до розгляду заяву відповідача (тут і надалі - відповідач за первісним позовом) про ухвалення додаткового рішення, яка подана поза межами процесуальних строків та без клопотання про поновлення строку.

Також скаржник зауважив, що у рішенні від 25.08.2022 Господарський суд Київської області вирішив питання про розподіл судових витрат, зокрема, зазначив про те, що згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом, за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

Вказуючи на ідентичність правової позиції та документів за первісним позовом та зустрічним позовом, з огляду на те, що витрати позивача за зустрічним позовом покладено на Приватне підприємство "Білдгрупменеджмент", скаржник стверджує про відсутність підстав для покладення витрат на правову допомогу за первісним позовом на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія".

Крім того, за твердженнями позивача, суд першої інстанції безпідставно поклав на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" витрати за проведену судову експертизу, оскільки експертиза проведена в обґрунтування доводів зустрічного позову.

Насамкінець скаржник вказує на те, що судом не надано правової оцінки відхилення заяви товариства щодо зменшення розміру понесених судових витрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддів Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2022 апеляційну скаргу у справі №911/272/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Оскільки апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду, а у суді апеляційної інстанції матеріали справи №911/272/21 були відсутні, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 матеріали справи №911/272/21 витребувано з Господарського суду Київської області.

06.10.2022 матеріали справи №911/272/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2022 у справі №911/272/21, зупинено дію оскаржуваного рішення, розгляд справи призначено на 08.11.2022, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач не скористався правом наданим ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та відзиву на апеляційну скаргу не надав, що в силу положень зазначеної статті не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

В судове засідання 08.11.2022 Приватне підприємство "Білдгрупменеджмент" не з`явилося, про причини неявки суд не повідомило.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.

В засіданні суду представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Такий висновок Верховного Суду щодо принципу відшкодування судових витрат міститься у п. 28 постанови від 20.07.2021 у справі №922/2604/20.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву, який містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла або які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в розмірі 352000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, на виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, 08.02.2022 (перед судовим засіданням, до закінчення судових дебатів) Приватне підприємство "Білдгрупменеджмент" подало до місцевого господарського суду клопотання про стягнення судових витрат, згідно якого просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 381000,00 грн та 17000,00 грн витрат на проведення почеркознавчої експертизи.

До поданого клопотання відповідачем додано докази понесених судових витрат, а саме: договір про надання правничої (правової) допомоги від 14.07.2020; додаткові угоди №№1, 2, 3, 4 від 08.02.2021, від 02.03.2021, від 13.07.2021 та від 07.02.2022 відповідно; акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 08.02.2022.

Отже, відповідачем, в передбачені процесуальні строки, подано до суду першої інстанції докази, якими підтверджувались обставини понесення стороною судових витрат, передбачених ст. 126 ГПК України.

Разом з тим приймаючи рішення від 08.02.2022 у даній справі Господарський суд Київської області не розглянув подане відповідачем клопотання та не вирішив питання про розподіл судових витрат, що стало підставою для звернення Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що місцевий господарський суд безпідставно прийняв до розгляду заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, яка подана поза межами процесуальних строків та без клопотання про поновлення строку.

Колегія суддів вважає безпідставними зазначені твердження скаржника та зазначає, що такий строк не пропущений, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років).

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що у рішенні від 25.08.2022 Господарський суд Київської області вирішив питання про розподіл судових витрат, позаяк у вказаному рішенні суд лише розподілив витрати сторін на сплату судового збору при зверненні з відповідними позовами, тоді як витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу, не було розподілено судом.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Статтею 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Як вбачається з поданих відповідачем документів, 14.07.2020 між Приватним підприємством "Білдгрупменеджмент" та Адвокатським об`єднанням "Право Захисту" укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №6 від 14.07.2020 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого Об`єднання зобов`язується: надавати клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені клієнтом; надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах всіх рівнів, у всіх органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах, в усіх органах прокуратури, в тому числі Генеральній прокуратурі України, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 4.2. договору гонорар встановлюється за погодженням між Об`єднанням та клієнтом, який визначається в додатку до цього договору.

Додатковою угодою №2 від 02.03.2021 до договору сторони погодили, що розмір гонорару адвоката становить 352000,00 грн.

Встановлений розмір гонорару включає, в тому числі, надання наступних послуг:

- підготовка відзиву на позовну заяву (3 год. - 2000,00 грн);

- консультація (1 год. - 5000,00 грн);

- участь адвоката в засіданнях суду першої інстанції (10 год. - 30000,00 грн);

- підготовка апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу (2 год. - 6000,00 грн);

- участь адвоката в засіданнях суду апеляційної інстанції (3 год. - 9000,00 грн);

- "гонорар успіху" (за досягнення позитивного результату у справі) (300000,00 грн.).

Таким чином, сторони погодили фіксований розмір оплати за надані послуги.

Із акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 08.02.2022 вбачається, що Об`єднання надало, а клієнт отримав всі необхідні послуги з професійної правничої (правової) допомоги щодо розгляду справи №911/272/21.

Колегія суддів відмічає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Заперечуючи проти заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу позивач стверджував, що заявлені до стягнення витрати не є співмірними з часом витраченим на виконання зазначених робіт.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, 16.05.2019 у справі №823/2638/18, 09.07.2019 у справі №923/726/18 та 26.02.2020 у справі №910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

До того ж, слід відмітити, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №910/15191/19).

У поданій апеляційній скарзі позивач вказує на ідентичність правової позиції та документів за первісним позовом та зустрічним позовом, що на переконання останнього свідчить про відсутність підстав для покладення витрат на правову допомогу за первісним позовом на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія".

Проте колегія суддів вважає помилковими дані твердження скаржника та зауважує, що предметом первісного позову у даній справі було стягнення штрафу за дострокове розірвання договору №420035304 від 17.12.2018 про постачання електричної енергії споживачу у розмірі 1138608,00 грн, предметом зустрічного позову - визнання неукладеним договору про постачання електричної енергії споживачу №420035304 від 17.12.2018, з підстав його не підписання директором Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент".

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2022 у справі №911/272/21 відмовлено у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" та зустрічного позову Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент".

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів, що саме Приватним підприємством "Білдгрупменеджмент" споживалась та оплачувалась розподілена Приватним акціонерним товариством "ДТЕК "Київські регіональні електромережі" електрична енергія, обсяги якої зазначено в довідці №20-1-829 від 10.10.2021, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення первісного позову. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд відмітив, що Приватне підприємство "Білдгрупменеджмент" вибрало неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" звертаючись з позовом до Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" не довело обставини на які посилалось як на підставу своїх вимог. Поряд з цим, заперечуючи проти позову учасник процесу наділений правом захищати свої права і законні інтереси будь-яким наданим законом способом, який він вважає найбільш ефективним у конкретному процесі. А тому, звернення Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" до суду із зустрічним позовом і подання відзиву проти первісного позову та відповідно, заявлення до стягнення витрат на правову допомогу за первісним позовом є правом останнього, а суд в свою чергу має оцінювати реальність та необхідність таких витрат.

Разом з тим судом апеляційної інстанції враховується, що відповідачем у цілому виконано вимоги ч. 3 ст. 126 ГПК України та надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, а також здійснено фактичне розмежування витрат пов`язаних з розглядом первісного та зустрічних позовів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява19336/04).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу, а під час розгляду питання про розподіл інших судових витрат - п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Дослідивши поданий відповідачем зміст виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду первісного позову, перевіривши, зокрема, викладені у додатковій угоді №2 від 02.03.2021 характер правничої допомоги, кількість наданих послуг, витрачений час та їх вартість, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом стосовно відсутності підстав для стягнення з позивача витрат понесених у зв`язку з участю представника відповідача в судових засіданнях у розмірі 30000,00 грн та витрат на опрацювання матеріалів справи (підготовка відзиву та надання консультацій) у розмірі 7000,00 грн, оскільки вказані витрати не відповідають принципу співмірності та розумності судових витрат.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, заперечуючи проти вимоги відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не визначив, який розмір витрат відповідатиме критеріям обґрунтованості та пропорційності, а просив повністю відмовити у задоволенні заявлених відповідачем вимог. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, саме на сторону покладається обов`язок доведення обставин на які вона посилається та, зокрема, спростування розміру витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки позивачем не було визначено таку суму самостійно, суд першої інстанції, враховуючи клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та частково задовольнив заявлену до стягнення вартість послуг адвоката за участь в судових засіданнях у розмірі 12000,00 грн та витрат на опрацювання матеріалів справи у розмірі 5000,00 грн.

Також місцевий господарський суд правомірно відмовив у відшкодуванні витрат понесених відповідачем на підготовку апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу (2 год. - 6000,00 грн) та участь адвоката в засіданнях суду апеляційної інстанції (3 год. - 9000,00 грн), оскільки відповідне питання має вирішуватись судом апеляційної інстанції.

До того ж, Господарський суд Київської області правомірно відмовив відповідачу у стягненні з позивача "гонорару успіху" передбаченого п. 1 додаткової угоди №2 від 02.03.2021 у розмірі 300000,00 грн, оскільки Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

В даній справі витрати відповідача понесені на оплату "гонорару успіху" за договором не мають характеру необхідних, є неспівврозмірними з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний тягар для позивача. До того ж, слід врахувати, що надані адвокатом юридичні послуги оплачуються відповідачем окремо.

Щодо доводів скаржника про безпідставне покладення на позивача витрат за проведену судову експертизу №127/21 від 25.10.2021, оскільки експертиза проведена в обґрунтування доводів зустрічного позову, суд відмічає наступне.

Так, відповідно до ч. ч. 2, 4, 6 ст. 127 ГПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Оцінюючи обґрунтованість витрат на підготовку експертного висновку, його необхідність для повного та об`єктивного вирішення справи, що створило б так звану «неминучість» відповідних витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Як вже було зазначено, Товариство з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія звертаючись з позовом до Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" просило стягнути штраф за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу №420035304 від 17.12.2018 у розмірі 1138608,00 грн.

Заперечуючи проти позову Приватне підприємство "Білдгрупменеджмент" стверджувало, що директор не підписував договору про постачання електричної енергії споживачу №420035304 від 17.12.2018, комерційну пропозицію №35482152, додаток №3 до договору, заяву №27/07 від 27.07.2020, звернення №31/07 від 31.07.2020, звернення №05/08 від 05.08.2020, договір поруки від 22.05.2018.

Враховуючи суперечливість наявних у справі доказів, для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, з метою з`ясування вказаних обставин справжності підпису ОСОБА_1 - директора Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" на зазначених документах, ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2021 у даній справі, за клопотанням Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент", призначено судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання:

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 - директором Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" у договорі про постачання електричної енергії споживачу №420035304 від 17.12.2018 та додатках №1, 2, 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу №420035304 від 17.12.2018 ОСОБА_1 ;

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 - директором Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" у договорі поруки б/н від 22.05.2018 ОСОБА_1 ?

Згідно висновку експерта №127/21 від 25.10.2021:

- підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться графі «Споживач» у договорі про постачання електричної енергії споживачу №420035304 від 17.12.2018, укладеному від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" та Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент", у додатку № 1 «Інформація про об`єкт споживача», у додатку № 2 «Комерційна пропозиція №35482152» та у додатку №3 «Умови встановлення та коригування договірних обсягів постачання електричної енергії» до договору про постачання електричної енергії споживачу №420035304 від 17.12.2018, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 ;

- підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься у графі «Боржник:» у договорі поруки б/н від 22.05.2018, укладеному від імені Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь Міськбуд» та Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент", виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням висновку експерта, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову, оскільки матеріали справи не містять доказів, що саме Приватним підприємством «Білдгрупменеджмент» споживалась та оплачувалась розподілена Приватним акціонерним товариством "ДТЕК "Київські Регіональні Електромережі" електрична енергія, обсяги якої зазначено в довідці №20-1-829 від 10.12.2021.

Таким чином результатами судової експертизи спростовано доводи первісного позову, тоді як без проведення судової експертизи не було можливим встановити фактичні дані, що входили до предмету доказування, у зв`язку з чим наведені доводи скаржника є помилковими.

Отже, беручи до уваги, що судова експертиза призначалась судом, була необхідною та неминучою у даній справі, а висновок за її результатами вплинув на результат вирішення первісного позову у справі №911/274/21, вбачається, що витрати відповідача на проведення експертизи були необхідними для правильного вирішення даного спору по суті.

А відтак, враховуючи, що понесені Приватним підприємством "Білдгрупменеджмент" витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у сумі 17000,00 грн підтверджено належними доказами, місцевий господарський суд обґрунтовано поклав їх на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія".

Зважаючи на часткову доведеність відповідачем розміру понесених витрат, доводи скаржника про наявність підстав для відмови у їх стягненні колегія суддів сприймає критично та звертає увагу скаржника, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 19 ГПК України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Відтак, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи.

За наведених обставин, доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для відмови у покладенні на позивача 17000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 17000,00 грн на проведення почеркознавчої експертизи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2022 у справі №911/272/21 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки позивачем оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2022 у справі №911/272/21 залишити без змін.

3. Поновити дію додаткового рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2022 у справі №911/272/21.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 09.11.2022.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко