Постанова

від 09.11.2022 по справі 2-68/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.11.22

22-ц/812/439/22

Справа № 2-68/11 Головуючий у першій інстанції Чернявська Я. А.

Провадження №22-ц/812/439/22 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

9 листопада 2022 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої: Ямкової О. О.,

суддів: Колосовського С. Ю., Самчишиної Н. В.,

із секретарем: Ковальським Є.В.,

за участі: боржника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення

примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного

міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

(далі Відділ примусового виконання рішень),

поданою від його імені головним державним виконавцем

Сазоновим Дмитром Костянтиновичем,

на ухвалу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 21 грудня 2021 року, постановлену під головуванням судді Чернявської Я. А. в приміщенні суду в місті Миколаєві об 11 годині 15 хвилині зі складанням її повного тексту,

за заявою

боржника ОСОБА_1

про визнання таким,що непідлягає виконанню виконавчого листа,

виданого на виконання рішення суду по справі за позовом

Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»

до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,

про стягнення кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2016 року частково задоволена апеляційна скарга ПАТ «Райффайзен банк Аваль», скасовано додаткове рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 6 серпня 2012 року в частині відмови у задоволені позову банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалено у цій частині нове рішення. Позовні вимоги ПАТ «Райффайзен банк Аваль» задоволені частково та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за генеральним кредитним договором №010/01-04/08-466 від 6 серпня 2008 року у розмірі 533969,14 доларів США, що еквівалентно 4252904 грн 02 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , на підставі договору іпотеки від 11 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 . Визначено порядок реалізації предмета іпотеки. Розподілено судові витрати.

19 листопада 2021 року боржником ОСОБА_1 до суду подана заява про визнання виконавчого листа, виданого на виконання рішення суду апеляційної інстанції, таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з припиненням його обов`язку та розірванням іпотечного договору.

Ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 21 грудня 2021 року заяву ОСОБА_4 задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий 5 грудня 2016 року Корабельним районним судом міста Миколаєва на виконання звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 , у зв`язку з припиненням його обов`язку.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника.

Не погодившись з такою ухвалою суду, головний державний виконавець Сазонов Дмитро, діючи від імені Відділу примусового виконання рішень, як від імені особи, що не брала участі у розгляді справи, але вважала свої інтереси порушеними, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив скасувати ухвалу суду у зв`язку з її необґрунтованістю та незаконністю.

Зазначав, що прийняте судове рішення впливає на його інтереси, як представника державного органу, так як боржник вимагає закриття виконавчого провадження зі стягнення з нього виконавчого збору на користь державної виконавчої служби, яке заведено та відкрито окремо від основного виконавчого провадження, за яким виконавчий лист повернуто на вимогу стягувача.

Висновок суду про припинення обов`язку боржника ґрунтується не на вимогах закону, а на факті розірвання іпотечного договору між боржником та іншою особою, як представником іпотекодержателя.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , вважав апеляційну скаргу необґрунтованою, а підстави для її задоволення відсутніми.

Відзиву на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України визначено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

За матеріалами справи встановлено, що виконавча служба не брала участі при розгляді питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з поверненням виконавчого листа 2 лютого 2021 року на вимогу стягувача АТ «КристалБанк», який на підставі ухвали Корабельного районного суду міста Миколаєва від 20 липня 2017 року був замінений як правонаступник первісного стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (т.3 31-32, т.5 а.с.65). Зазначено про можливість повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання у строк до 2 лютого 2024 року.

Одночасно з винесенням головним державним виконавцем Сазоновим Д. К. постанови про повернення виконавчого документу у виконавчому провадженні №59530359, в той же день, 2 лютого 2021 року виконавцем відкрито виконавче провадження зі стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору на суму 425290 грн 40 коп., яке до наступного часу не виконано та знаходиться на виконанні (т.5 а.с.64).

Посилаючись на ці обставини та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року (т.5 а.с.31-33), виконавець зазначав про те, що визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для звернення боржника ОСОБА_1 із заявою про закінчення виконавчого провадження зі стягнення з нього виконавчого збору без фактичного виконання (т.5 а.с.27-28), та свідчить про наміри боржника ухилитися від виконання свого обов`язку на користь держави та безпосередньо зачипляє інтереси Відділу примусового виконання рішень та створює для нього обов`язок для наступних дій по закриттю цього виконавчого провадження.

Наведене обґрунтування особою, що не приймала участь у розгляді справи, свого права на оскарження судового рішення є підставним та таким, що заслуговує на увагу.

Тому вирішуючи питання про законність ухвали суду першої інстанції за апеляційною скаргою представника виконавчої служби, колегія суддів виходить з наступного.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі.

Відповідно до статті 129?Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

В той же час частиною 2 статті 432 ЦПК України регламентується, що в порядку контролю за виконанням судового рішення, суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, процесуальним законом визначено перелік можливих підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, які пов`язуються в тому числі з добровільним виконанням, припинення обов`язку з виконання боржником виключно рішення суду.

Зазначаючи про припинення обов`язку боржника з підстав не виконання судового рішення, а розірвання іпотечного договору, сам боржник ОСОБА_1 вважав такі обставини підставою для задоволення своїх вимог, та ця процесуальна підстава визначена судом для вирішення справи на користь боржника.

Між тим, за змістом глави 50 розділу І книги 5 ЦК України визначено перелік обставин, які вважаються матеріальним законом достатніми для припинення зобов`язання боржника перед кредитором, зокрема, належне виконання, поєднання кредитора та боржника в одній особі, смерті боржника тощо.

Аналізуючи наведений перелік матеріально-правових підстав для припинення зобов`язання, колегія суддів вважає за можливе прийняти його за основу і до визнання підстав припинення обов`язку боржника за судовим рішенням, за яким боржник виконує, визначений рішенням суду матеріальний обов`язок перед стягувачем (кредитором, в розумінні цивільного права), а саме: належне його виконання, поєднання особи стягувача та боржника в одній особі, смерті боржника чи ліквідації юридичної особи, якщо не допускається правонаступництва тощо.

Розірвання договору, на підставі якого за рішенням суду звернуто стягнення на майно одного боржника в рахунок погашення боргу іншого, цей перелік, який хоча не є виключним, не містить, так як стосується не суті судового рішення, а прав та обов`язків договірних сторін.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що зобов`язання, його виконання та зміна, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, навпаки, не мають характеру цивільно-правових.

Тому або будь-яка уступка права стягувача чи розірвання договору, на підставі якого звернуто стягнення за рішенням суду, шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена, та не тягне за собою припинення обов`язку боржника.

За таких обставин вважати обов`язок боржника припиненим за виданим судом виконавчим листом є безпідставним, та таким, що суперечить як нормам матеріального права, так і нормам процесуального права.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що договір про розірвання іпотечного договору від 9 жовтня 2020 року укладено між боржником та ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор», яка не є стягувачем за судовим рішенням у виконавчому провадженні (т.5 а.с.3-5).

Стягувачем у виконавчому провадженні як був, так і залишився АТ «КристалБанк», яким подана заява про повернення виконавчого документу.

2 лютого 2021 року за заявою стягувача АТ «КристалБанк» головним державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу, яка дає право стягувачу у строк до 2 лютого 2024 року пред`явити виконавчий документ до боржника ОСОБА_1 повторно до примусового стягнення (т.5 а.с.65).

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови та порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відомостей про заміну стягувача АТ «КристалБанк» на будь-яку іншу особу, в тому числі на ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор», матеріали справи не містять.

За такого судом першої інстанції обставини справи встановлені неналежним чином, що призвело до постановлення ухвали з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 376 ЦПК України, судове рішення слід скасувати з постановленням нового про відмову у задоволенні заяви боржника.

У відповідності до статті 141 ЦПК України з боржника ОСОБА_1 на користь виконавчої служби слід стягнути судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2481 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка подана від його імені головним державним виконавцем Сазоновим Д. К., задовольнити.

Ухвалу Корабельногорайонного судуміста Миколаєвавід 21грудня 2021року скасувати та постановити нову, якою заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2481 грн.

Постанова набираєзаконної силиз дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30-ти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді С. Ю. Колосовський

Н. В. Самчишина