Ухвала

від 16.01.2024 по справі 2-68/11

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-68/11

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л.Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , державний виконавець Зборівського відділу ДВС у Тернопільському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Нога С.П., Бережанський відділ ДВС Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження

в с т а н о в и в:

Скаржник звернулася до суду та просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Зборівського відділу ДВС у Тернопільському районі Західного міжрегіонального управління МЮ Нога С.П. від 23.06.2023р. про закінчення виконавчого провадження №48034598.

Скарга мотивована тим, що згідно рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02.06.2015р. видано виконавчий лист №2-68/2011 про стягнення з ОСОБА_2 у її користь заборгованість за договором позики в сумі 61640грн., що на той час еквівалентні 4000 доларів США. На виконання вказаного рішення 07.07.2015р. державним виконавцем Зборівського районного відділу ДВС Південно-Західного Міжрегіонального управління МЮ відкрито виконавче провадження №480034598, яке згодом було закрито на підставі п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження». Однак згідно ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 15.09.2021р. постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження було визнано неправомірною та згідно постанови ВС від 08.03.2023р. підтверджено стягнення боргу не в гривнях а в розмірі в доларовому еквівалентні.

23.06.2023р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки після отримання постанови про відновлення виконавчого провадження у місячний термін не було подано виконавчий документ для виконання. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки порушено її право на повернення коштів згідно судового рішення. Більше того після закінчення виконавчого провадження державний виконавець мав би повернути виконавчий лист на адресу суду, чого не було зроблено та після відновлення провадження витребувати такий, більше того в постанові про відновлення виконавчого провадження взагалі не вказано хто б мав пред`явити виконавчий лист до виконання. Такі дії державного виконавця призвели до невиконання судового рішення тривалий проміжок часу а відтак оскаржувана постанова підлягає до скасування, оскільки рішення суду залишається не виконаним.

Ухвалою суду від 14.08.2023р. скаргу призначено до розгляду у визначений судом час.

11.09.2023 року згідно ухвали суду замінено заінтересовану особу Зборівський відділ ДВС у Тернопільському районі ЗМУМЮ, оскільки такий було реорганізовано, на Бережанський відділ ДВС Тернопільського району Тернопільської області ЗМУМЮ.

У відзиві на скаргу начальник Бережанського відділу ДВС Тернопільського району Тернопільської області ЗМУМЮ просить суд відмовити у задоволенні скарги, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №480345980 скасована, на адресу відділу надійшов оригінал виконавчого листа а тому відсутній предмет спору. Більше того боржником додатково оплачено борг, що свідчить що рішення суду про стягнення заборгованості приступило до примусового виконання.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи скаржник та заінтересовані особи до суду не з`явились, про що подали відповідні заяви, що не є перешкодою для розгляду скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За приписами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як встановлено судом у Зборівському відділу ДВС у Тернопільському районі ЗМУМЮ перебувало виконавче провадження №ВП 48034598 з примусового виконання виконавчого листа №2-68/2011 виданого 02.06.2015р. Сокальським районним судом Львівської області, в кому стягувачем є ОСОБА_1 а боржником ОСОБА_2

29.06.2021 року державним виконавцем Зборівського районного відділу ДВС Південно-Західного МУМЮ винесено постанову про закінчення вищезгаданого виконавчого провадження у зв`язку із погашенням заборгованості боржником у повному обсязі.

28.04.2023 року вказане виконавче провадження було відновлено та покладено обов`язок на осіб, яким повернуто виконавчий документ, пред`явити виконавчий документ до виконання у місячний строк з дня отримання вказаної постанови.

Проте 23.06.2023 року в.о. начальником відділу Зборівського відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного МУМЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки виконавчий лист не було пред`явлено до виконання після винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В ході розгляду справи судом встановлено, що оскаржувана постанова від 23.06.2023р. про закінчення виконавчого провадження №48034598 скасована постановою начальника Бережанського відділу ДВС Тернопільського району Тернопільської області від 03.08.2023р., копія якої міститься у матеріалах справи.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 просила визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Зборівського відділу ДВС у Тернопільському районі Західного міжрегіонального управління МЮ Нога С.П. від 23.06.2023р. про закінчення виконавчого провадження №48034598.

В заяві від 11.09.2023р. ОСОБА_1 зазначає, що хоча постанова про закінчення виконавчого провадження №48034598 скасована, однак не вирішено питання про визнання її незаконною.

В порядку розгляду даної скарги ОСОБА_1 не просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження а лише визнати її незаконною, фактично не оскаржує дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, хоча єдиним ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання судового рішення у закінченому виконавчому провадженні, є саме скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки лише після її скасування виконавче провадження в силу ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає відновленню.

Врахувавши вищенаведене, оскільки оскаржувана постанова від 23.06.2023р. про закінчення виконавчого провадження №48034598 скасована, суд вважає що у даному випадку відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.

У статті 2ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Врахувавши викладене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Врахувавши вищенаведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , оскільки задоволення скарги не призведе до відновлення прав скаржника, як стягувача у виконавчому провадженні.

Керуючись ст. 447-453 ЦПК України,-

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , державний виконавець Зборівського відділу ДВС у Тернопільському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Нога С.П., Бережанський відділ ДВС Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий: Л. Ю. Фарина