Постанова

від 09.11.2022 по справі 573/2017/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м.Суми

Справа №573/2017/21

Номер провадження 22-ц/816/787/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Рунова В. Ю. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

у присутності :

представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вікторія» - адвоката Ломаки Юрія Миколайовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вікторія» на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 06 червня 2022 року ухвалене у складі судді Свиргуненка Ю.М. у м. Білопілля Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вікторія», Приватне підприємство «ДРУЖБА-6», про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько - ОСОБА_4 . Після їх смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна частка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,16 в умовних кадастрових гектарах у землях, які перебували в колективній власності САПТЗТ «Тучненське», посвідчена сертифікатом серії СМ №0102992, виданим 18 вересня 1996 року на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації №247 від 30 серпня 1996 року на ім`я ОСОБА_3 . Спадщину після смерті батьків фактично прийняв брат позивачки ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

03 грудня 2012 року за заявою позивачки нотаріусом заведено спадкову справу №299/212 після померлого ОСОБА_5 .

Рішенням 26 сесії 7 скликання Миколаївської селищної ради від 11 липня 2018 року ТОВ АФ «Вікторія» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколаївської селищної ради, Бобрицького та Тучненського старостатів для передачі в оренду невитребуваних земельних часток (паїв).

Рішенням 31 сесії 7 скликання Миколаївської селищної ради від 08 листопада 2018 року погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Тучненського старостату Миколаївської селищної ради, до якого увійшли земельні ділянки, сформовані за рахунок невитребуваної земельної частки (паю), посвідченої сертифікатом серії НОМЕР_1 , виданим на ім`я ОСОБА_3 , з кадастровими номерами 5920689200:03:002:0734, площею 4,2901 га та 5920689200:03:003:0735, площею 0,2293 га.

05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Бойко О.І. винесено постанову про відмову позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) у землях, які перебували в колективній власності САПТЗТ «Тучненське», розміром 4,16 в умовних кадастрових гектарах, з тих підстав, що сертифікати на земельну частку (пай) видані після смерті спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували родинні відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5920689200:03:002:0734, площею 4,2901 га та 5920689200:03:002:0735, площею 0,2293 га, які сформовано за рахунок невитребуваної земельної частки (паю), право на яку посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 , виданим 18 вересня 1996 року на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області №247 від 30 серпня 1996 року на ім`я ОСОБА_3

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 06 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті брата, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5920689200:03:002:0734, площею 4,2901 га та на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5920689200:03:002:0735, площею 0,2293 га, які сформовано за рахунок невитребуваної земельної частки (паю), право на яку посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 , виданим 18 вересня 1996 року на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації №247 від 30 серпня 1996 року на ім`я ОСОБА_3 .

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ АФ «Вікторія», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати у частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки Тучненським старостатом Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області видані суперечливі довідки. До справи, що переглядається, подана довідка згідно з якою ОСОБА_5 проживав разом з ОСОБА_4 . Проте у справі №592/11507/20 за заявою ОСОБА_2 , рідної сестри позивачки, про встановлення того факту, що ОСОБА_4 є батьком заявниці, міститься довідка цього ж старостату від 02 грудня 2019 року №786, згідно з якою ОСОБА_4 постійно до дня смерті проживав один. Суд першої інстанції зазначеним суперечностям оцінки не надав.

Крім того, позивачка не довела, що спірні земельні ділянки за життя належали на праві власності спадкодавцеві, тому відсутні підстави для висновку про те, що спірні земельні ділянки входять до спадкової маси після смерті ОСОБА_7 .

Заявник також послався на висновки Верховного Суду у постанові від 14 липня 2021 року по справі №237/2312/17, про те, що довідка сільської ради не підтверджує факту спільного проживання/реєстрації позивача разом зі спадкодавцем за однією адресою, а також висновки у постанові від 07 червня 2018 року по справі №336/149/17, щодо ефективного способу захисту порушеного права спадкоємців, у разі, якщо спадкодавець за життя не завершив процедуру приватизації земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, а подану апеляційну скаргу безпідставною, а тому просила відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ АФ «Вікторія - адвоката Ломаки Ю.М., який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті брата ОСОБА_5 , тобто набула право на Ѕ частину земельної ділянки, успадкованої братом після смерті їх матері ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, як таким, що відповідає фактичним обставинам справи, зроблений з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася позивачка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_5 . У їх свідоцтвах про народження матір`ю записана ОСОБА_9 , відомості про батька внесені зі слів матері. В графі «батько» російською мовою записано « ОСОБА_10 » (а. с. 20-21, 24 том 1).

11 травня 1974 року ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу своє прізвище змінила на прізвище чоловіка (а. с. 22 том 1).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тучне Білопільського району Сумської області (а. с. 23 том 1).

За інформацією Тучненського старостату, ОСОБА_3 до дня смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_6 та сином ОСОБА_11 (а. с. 26 том 1).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою з Спадкового реєстру №67828555, сформованою 16 грудня 2021 року (а. с. 75 том 1).

Розпорядженням голови Білопільської районної державної адміністрації №248 від 30 серпня 1996 року правлінню САПТЗТ «Тучненське» надано дозвіл на внесення змін до списку громадян - членів КСП «Тучненське», які мають право на земельну частку (пай) та врахування цих змін при паюванні земель.

На підставі зазначеного розпорядження до списку пропущених членів КСП була включена померла після 15 травня 1995 року ОСОБА_3 (а. с. 33-45 том 1).

18 вересня 1996 року Білопільською районною державною адміністрацією на підставі рішення №247 від 30 серпня 1996 року на ім`я померлої ОСОБА_3 видано сертифікат серії СМ №0102992 на право на земельну частку (пай) у землях, які перебували в колективній власності САПТЗТ «Тучненське», розміром 4,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), який зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №552 (а. с. 32 том 1).

Рішенням 26 сесії 7 скликання Миколаївської селищної ради від 11 липня 2018 року ТОВ АФ «Вікторія» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколаївської селищної ради, Бобрицького та Тучненського старостатів (за межами населених пунктів), для передачі в оренду земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв), (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки), в тому числі й на земельну частку (пай) №552, розміром 4,29 в умовних кадастрових гектарах, яка належала ОСОБА_3 .

Цим же рішенням ТОВ АФ «Вікторія» рекомендовано замовити у землевпорядній організації технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), надати виготовлену технічну документацію із землеустрою до селищної ради для затвердження та внести інформацію про сформовані земельні ділянки до Державного земельного кадастру (а. с. 53-56 том 1).

Згідно з довідкою Управління адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 07 грудня 2021 року №873/56-21, земельній ділянці, яка сформована за рахунок невитребуваної частки (паю), право на яку посвідчено сертифікатом серії СМ №0102992, виданим 18 вересня 1996 року на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації №247 від 30 серпня 1996 року на ім`я ОСОБА_3 , присвоєні кадастрові номери 5920689200:03:002:0734 та 5920689200:03:003:0735 (а. с. 52 том 1).

Рішенням Миколаївської селищної ради від 08 листопада 2018 року погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Тучненського старостату Миколаївської селищної ради, до якого увійшли земельні ділянки, сформовані за рахунок невитребуваної земельної частки (паю), право на яку посвідчене сертифікатом серії СМ №0102992, виданим на ім`я ОСОБА_3 , з кадастровими номерами 5920689200:03:002:0734, площею 4,2901 га та 5920689200:03:003:0735, площею 0,2293 га (а. с. 57-60 том 1).

04 грудня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи за №29345899 та №29345627 про реєстрацію за ТОВ АФ «Вікторія» іншого речового права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 5920689200:03:002:0734, площею 4,2901 га та 5920689200:03:003:0735, площею 0,2293 га на підставі договору оренди від 03 грудня 2018 року, укладеного з Миколаївською селищною радою на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на об`єкт оренди або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою (а. с. 46-51 том 1).

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 мав право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землях, які перебували в колективній власності САПТЗТ «Тучненське», посвідчене сертифікатом серії СМ №0102777, виданим на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації №247 від 30 серпня 1996 року, зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 18 вересня 1998 року за №337 (а. с. 130 том 1).

Згідно з довідкою Управління адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 17 грудня 2021 року №942/56-21, земельній ділянці, яка сформована за рахунок невитребуваної земельної частки (паю), право на яку посвідчено сертифікатом серії СМ №0102777, виданим на ім`я ОСОБА_4 , присвоєно кадастровий номер 5920689200:03:002:0785 (а. с. 131 том 1).

Рішенням Миколаївської селищної ради від 23 червня 2020 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тучненського старостату Миколаївської селищної ради, до якої ввійшла земельна ділянка з кадастровим номером 5920689200:03:002:0785, сформована за рахунок належної ОСОБА_4 невитребуваної земельної частки (паю), право на яку посвідчене сертифікатом серії СМ №0102777 від 18 вересня 1996 року. Разом з цим прийнято рішення про передачу вказаної земельної ділянки в оренду ПП «Дружба-6» (а. с. 140-141 том 1).

22 грудня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за №40010785 про реєстрацію за ПП «Дружба-6» іншого речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920689200:03:002:0785, площею 3,9736 га на підставі договору оренди від 01 жовтня 2020 року, укладеного з Миколаївською селищною радою на строк 17 років 2 місяці 30 днів, тобто до 31 грудня 2037 року (а. с. 137-138 том 1).

Згідно з довідкою Тучненського старостату Миколаївської селищної ради від 13 січня 2021 року ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня своєї смерті проживав разом з сином ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_6 посвідчувався Тучненською сільською радою 04 вересня 1995 року та був скасований згідно заяви від 09 жовтня 1995 року (а. с. 27 том 1).

Відповідно до інформаційних довідок зі Спадкового реєстру №67828579 та 67828681 від 16 грудня 2021 року спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 не заводилася (а. с. 74, 76 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Тучне Білопільського району Сумської області помер ОСОБА_5 (а. с. 25 том 1).

До дня смерті ОСОБА_5 проживав один за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Тучненського старостату Миколаївської селищної ради від 01 лютого 2021 року (а. с. 22).

Рішенням Білопільського районного суду від 21 листопада 2012 року позивачу ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , тривалістю два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили (а. с. 81 том1).

03 грудня 2012 року державним нотаріусом Улянівської держаної нотаріальної контори за заявою ОСОБА_1 заведена спадкова справа №299/2012 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , зареєстрована у Спадковому реєстрі за №53843015, в якій позивачу видані свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна (а. с. 79-98 том 1).

Постановою приватного нотаріуса Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Бойко О.І. від 05 квітня 2021 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті брата ОСОБА_5 на право на земельні частки (паї) у землях, які перебували в колективній власності САПТЗТ «Тучненське», розміром 4,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цих часток у натурі (на місцевості), які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що сертифікати на право на земельні частки (паї) видані після смерті останніх та крім того, позивачем не було надано документів, що підтверджують факт родинних зв`язків між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а. с. 29-30 том 1).

Разом з цим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 листопада 2020 року встановлено юридичний факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно дочки ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Тучне Білопільського району Сумської області (а.с. 217-220 том 1).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з пунктами 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Тобто відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не

змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини - останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст.ст. 525, 526 ЦК УРСР).

Відповідно до положень статті 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Строк прийняття спадщини, визначений частиною 2 статті 549 ЦК УРСР, становить шість місяців.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З огляду на встановлені обставини та зазначені норми матеріального закону суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 прийняли в рівних частинах спадкоємці першої черги за законом - її чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Факт спільного проживання спадкоємців зі спадкодавцем підтверджений довідкою Тучненського старостату, згідно з якою, ОСОБА_3 до дня смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_6 та сином ОСОБА_11 (а. с. 26 том 1).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа після його смерті не заводилась (а. с. 74, 76 том 1).

Докази кровного зв`язку між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України, 2003 року, до правовідносин спадкування застосовуються положення чинного на дату його смерті матеріального закону.

За змістом ст. ст. 1216, 1218, 1220 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до вимог статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Тучне Білопільського району Сумської області (а. с. 25 том 1).

До дня смерті ОСОБА_5 проживав один за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Тучненського старостату Миколаївської селищної ради від 01 лютого 2021 року (а. с. 22 том 1).

Рішенням Білопільського районного суду від 21 листопада 2012 року позивачу ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її брата ОСОБА_5 , тривалістю два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили (а. с. 81 том 1).

03 грудня 2012 року за заявою ОСОБА_1 державним нотаріусом Улянівської держаної нотаріальної контори заведена спадкова справа №299/2012 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , зареєстрована у Спадковому реєстрі за №53843015, в якій позивачу видані свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна (а. с. 79-98 том 1).

Тобто ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом після її рідного брата ОСОБА_5 .

Щодо складу спадщини після померлого ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Враховуючи, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків або з дати отримання сертифікату на земельну частку (пай), а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є, колегія суддів відхиляє доводи представника ТОВ АФ «Вікторія» про те, що ОСОБА_3 не набула права на земельну частку (пай).

Матеріалами справи підтверджується, що Державний акт серії СМ 00001 на право колективної власності на землю видано колективному сільськогосподарському підприємству «Тучненське» 15 травня 1995 року, тобто саме з цієї дати земля стала

належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП.

Кожен з них став власником ще не визначеної за розміром частки землі, зокрема і ОСОБА_13 . Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живими на дату отримання державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках.

Доводи апеляційної скарги про те, що сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий на ім`я ОСОБА_13 після її смерті, а тому право на земельну частку (пай) останній на час її смерті не належало та не входило до складу спадщини, є безпідставними, оскільки факт видачі сертифіката на ім`я ОСОБА_3 свідчить, що її було включено до переліку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що є обов`язковим додатком до Державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) набуто ОСОБА_3 ще за життя й, відповідно, майнові права увійшли до складу спадщини.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 були чоловік ОСОБА_4 та її син ОСОБА_5 , які спадщину прийняли у рівних частках.

ОСОБА_5 не оформив спадкових прав, а після його смерті спадщину, до якої входила 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером 5920689200:03:002:0734, площею 4,2901 га та на 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером 5920689200:03:002:0735, площею 0,2293 га, у встановленому законом порядку прийняла сестра спадкодавця - ОСОБА_1 , як спадкоємиця другої черги.

При цьому не впливають на правильність висновків суду першої інстанції твердження заявника апеляційної скарги про недоведеність факту прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті матері з посиланням на суперечності у довідках старостату, а саме, наявна у справі довідка Тучненського старостату Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області, згідно з якою ОСОБА_5 проживав разом з ОСОБА_4 , суперечить змісту довідки цього ж старостату у справі №592/11507/20, згідно з якою ОСОБА_4 постійно до дня смерті проживав один.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обставина спільного чи окремого проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на момент смерті останнього не має значення для встановлення факту прийняття ОСОБА_5 спадщини після матері ОСОБА_3 .

При цьому доказом прийняття ОСОБА_5 спадщини після матері є встановлений судом факт його спільного проживання з матір`ю до її смерті, і цієї обставини заявник апеляційної скарги не спростував.

Звертаючись з апеляційною скаргою, заявник послався на правові висновки Верховного Суду у справах №237/2312/17, №336/149/17. Проте вони не підлягають застосуванню, оскільки фактичні обставини вказаних справ є відмінними від обставин, встановлених у цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.

Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вікторія» залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 06 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. Ю. Рунов

С. С. Ткачук