Постанова

від 08.11.2022 по справі 380/3552/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 380/3552/20

адміністративне провадження № К/9901/35341/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у складі головуючого судді Сасевича О.М. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Кузьмича С.М. (головуючого), Улицького В.З., Шавеля Р.М. у справі №380/3552/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Плюс 5» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийняті митної декларації, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор Плюс 5» звернулось до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийняті митної декларації.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 14.11.2019 №UA209000/2019/900057/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019180/2019/01311.

Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 №UA209000/2019/900062/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019180/2019/01369.

Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 21.11.2019 №UA209000/2019/900060/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019180/2019/01347.

Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 №UA209000/2019/900061/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019180/2019/01368.

Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 04.12.2019 №UA209000/2019/900063/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019180/2019/01422.

Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 09.12.2019 №UA209000/2019/900001/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019170/2019/70014.

Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 №UA209000/2019/910003/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019170/2019/70091.

Присуджено на користь ТОВ «Вектор Плюс 5» (вул. Стуса, 12, смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область; код ЄДРПОУ 41485470) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 20012 грн 64 коп за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з необґрунтованості твердження митного органу про виникнення в декларанта обов`язку доведення того, що задекларована ним митна вартість товарів відповідає вимогам ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України. Судами зазначено, що такий обов`язок виникає лише в разі якщо продавець і покупець є пов`язаними особами, що вимагає відповідного належного підтвердження, однак таких обставин не установлено. Судами не установлено підстав, за яких позивачем було неправомірно визначено за першим методом (ціною контракту) вартість імпортованих товарів (відповідно до тих підстав, які були вичерпно визначені митним органом у оспорюваних рішеннях). Окремо судом надано критичної оцінки іншим доводам відповідача, які ним були заявлені при судовому розгляді даного спору (як-от, ознаки підробки документів, розбіжності щодо строку оплати за товар тощо). Суд у цьому контексті наголосив, що митним органом було повно та вичерпно окреслено коло підстав, відповідно до яких ним було прийнято оспорювані рішення, й такі підстави наведені контролюючим органом у відповідних рішеннях. Подальше ж їх доповнення чи розширення не передбачене чинним законодавством України та не відповідає засадам правової визначеності.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

ТОВ «Вектор Плюс 5» є юридичною особою, зареєстрованою 28.07.2017, основний вид економічної діяльності - 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. Директором товариства є ОСОБА_1 , якому також належить 1% часток у статутному капіталі позивача.

Матеріалами справи засвідчується, що ТОВ «Вектор Плюс 5» і «Norma K Sp.z.o.o.» (Польща) було укладено контракт від 01.08.2018 №1.

За умовами такого контракту №1 «Norma K Sp.z.o.o.» (продавець) зобов`язалося передати у власність позивача (покупця), а останній - прийняти й оплатити товар згідно фактури, яка додається до кожної поставки товару (п. 1.1). Відповідно до п.1.2 контракту, строк дії контракту встановлено до 31.12.2018. Згідно з п.2.1, поставка повинна відбуватися на умовах СРТ Наварія. Як передбачено п.2.2 контракту, при відвантаженні покупцеві надаються рахунок-фактура інвойс, товарно-транспортна накладна, пакувальний лист. У п.п.3.1, 3.2 контракту сторони обумовили, що валютою платежу є долар США з оплатою через банківський переказ. Відповідно до п.3.3 загальна сума контракту складає 1000000 доларів США. Пунктом 3.4 контракту визначено, що покупець перераховує на рахунок продавця 100% оплату в термін 100 днів після поставки товару.

Додатком від 15.10.2018 №1 сторони внесли зміни до контракту від 01.08.2019 №1 і змінили загальну суму на 3000000 доларів США. Додатком від 02.01.2019 №2 сторони внесли зміни до контракту від 01.08.2019 №1 і продовжили строк його дії до 31.12.2019. Додатком від 04.01.2019 №3 сторони внесли зміни до контракту від 01.08.2019 №1 і змінили строк 100% оплати за поставку товару до 365 днів.

Як убачається з угоди від 09.07.2018 №61, позивачем залучено до декларування вантажів і майна при переміщенні через митний кордон України ФОП ОСОБА_2 .

Судом установлено, що позивачем для митного оформлення товарів, що поставлялися відповідно до контракту від 01.08.2019 №1 (шини та покришки пневматичні гумові нові для легкових автомобілів), при їх переміщенні через митний кордон України подавалися митному органу відповідні митні декларації зі супровідними документами (контракт із доповненнями, фактури, пакувальні листи до фактур, вантажні накладні ЦМР). Вартість імпортованих товарів у таких митних деклараціях визначена позивачем за ціною контракту. Указане не заперечується сторонами та засвідчується матеріалами справи.

Також установлено, що Львівською митницею ДФС за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену позивачем митну вартість товарів по ряду митних деклараціях, у зв`язку з чим митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

А саме, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2019 UA209000/2019/900057/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 14.11.2019 UA209180/2019/075739 (31515,12 доларів США) та скориговано її до 42772,35 доларів США.

Окрім того митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 UA209000/2019/900062/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 25.11.2019 UA209180/2019/078825 (35234,66 доларів США) та скориговано її до 43642,23 доларів США.

Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.11.2019 UA209000/2019/900060/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 19.11.2019 UA209180/2019/076968 (22206,16 доларів США) та скориговано її до 26445,15 доларів США.

Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 UA209000/2019/900061/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 25.11.2019 UA209180/2019/078579 (18249,63 доларів США) та скориговано її до 18712,65 доларів США.

Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 04.12.2019 UA209000/2019/900063/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 04.12.2019 UA209180/2019/081413 (30717,38 доларів США) та скориговано її до 40580,16 доларів США.

Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2019 UA209000/2019/900001/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 09.12.2019 UA209170/2019/700048 (28263,36 доларів США) та скориговано її до 36621,12 доларів США.

Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 UA209000/2019/910003/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 16.12.2019 UA209170/2019/702185 (9997,30 доларів США) та скориговано її до 13358,52 доларів США.

В обґрунтування причин, через які не визнано заявлену декларантом (позивачем) митну вартість, у рішеннях про коригування вказано: невідповідність обраного методу визначення митної вартості за ціною контракту, митний орган має достатні підстави вважати, що взаємозалежність вплинула на ціну товарів, декларантом не виконано вимог ч.18 ст.58 Митного кодексу України, у ЦМР проставлено штамп і підпис компанії «Vega Sp.z.o.o.», яке не має відношення до зовнішньоекономічної операції.

Митним органом у рішеннях про коригування стверджено про неможливість застосування методів визначення митної вартості 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та 2г (ст.63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів, відтак, застосовано метод 2ґ (ст.64 Митного кодексу України).

Матеріали справи містять також відповідні картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів UA2019180/2019/01311, UA2019180/2019/01369, UA2019180/2019/01347, UA2019180/2019/01368, UA2019180/2019/01422, UA2019170/2019/70014, UA2019170/2019/70091, що були складені митним органом у зв`язку з необхідністю внесення змін у митні декларації відповідно до рішень про визначення митної вартості товарів.

Позивач, не погоджуючись з такими рішеннями митного органу, уважаючи, що митну вартість товарів було визначено правомірно за ціною контракту, а суб`єкт владних повноважень безпідставно відмовив у визнанні такої вартості, не наводячи належного обґрунтування своїм діям і рішенням, звернувся до суду з указаним позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Галицька митниця Держмитслужби, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справ не були враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №826/2313/16 у подібних правовідносинах.

Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористався.

Верховний Суд ухвалою від 11.01.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №826/2313/16 у подібних правовідносинах.

Проте Суд звертає увагу на те, що скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.

Так, за змістом частини 1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У ч.2 цієї ж статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у цій нормі.

У силу ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ)резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Частиною 1 ст.58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в)не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3)жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4)покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди установили, що, в ході контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було зазначено про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) з причин, які вичерпно викладені ним у оспорюваних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

Водночас, судами попередніх інстанцій не установлено належних доказів дійсної наявності підстав для відмови у визнанні задекларованої митної вартості, про які стверджував митний орган.

Як зазначено судами, відповідач, посилається на пов`язаність між собою продавця товарів і їх покупця, вплив такої пов`язаності на ціну товарів (її заниження) та не доведення покупцем/декларантом того, що декларована вартість відповідає вимогам ч.18 ст.58 Митного кодексу України. Однак, вимагаючи від позивача докази відповідності задекларованої вартості товарів наведеним вище приписам, митний орган не надає жодних належних і допустимих доказів того, що продавець і покупець дійсно є пов`язаними особами.

Так, відповідно до ч.16 ст.58 Митного кодексу України, особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно зі ст.15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a)вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b)вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c)вони є роботодавцем і працівником; d)будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e)один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f)обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g)разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h)вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

При цьому, митний орган посилається на дані з відкритих джерел, які засвідчують, що продавець товарів і їх покупець мають одного й того ж учасника. Проте, на підтвердження цієї обставини ним не долучено відповідних належних і допустимих доказів.

Як обгрунтовано установлено судами, надана відповідачем роздруківка з мережі інтернет виконана іноземною мовою, її переклад не здійснений, відтак не може бути доказом тієї обставини, що «Norma K Sp.z.o.o.» і ТзОВ «Вектор Плюс 5» підпадають під критерії ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Тому, не може вважатися обґрунтованим твердження митного органу про виникнення в декларанта обов`язку доведення того, що задекларована ним митна вартість товарів відповідає вимогам ч.18 ст.58 Митного кодексу України.

Такий обов`язок виникає лише в разі якщо продавець і покупець є пов`язаними особами, що вимагає відповідного належного підтвердження - чого у спірних правовідносинах не установлено.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що копії документів, які не перекладені на державну мову не дають можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту, відтак не є належними доказами в розумінні ст. 73 КАС України.

Зазначені висновки також узгоджуються із правовими позиціями викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 821/2067/17 та від 08.08.2019 у справі № 2а/0370/1152/12.

Отже, безпідставним є висновок контролюючого органу про вчинення відповідних господарських операцій між пов`язаними особами та невідповідність ціни контракту ч.18 ст.58 Митного кодексу України.

Щодо наявності у вантажних накладних ЦМР позначок від третьої особи осіб («Vega Sp.z.o.o.») і їх вплив на можливість визначення митної вартості товарів за ціною контракту судами установлено наступне.

Так, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення.

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Окрім того, аспекти оформлення вантажних накладних ЦМР, на які посилається відповідач як на дефект, були пояснені позивачем і випливають із правовідносин продавця товару щодо його зберігання та відвантаження. Отже, наведена митним органом підстава для відмови визнанні задекларованої митної вартості також не знаходить свого належного нормативного та фактичного обґрунтування.

Відтак, судами попередніх інстанцій не установлено достовірних свідчень і належних підтверджень тому, що позивачем було неправомірно визначено за першим методом (ціною контракту) вартість імпортованих товарів (відповідно до тих підстав, які були вичерпно визначені митним органом у оспорюваних рішеннях).

Також судами критично оцінено інші доводи митного органу, які ним були заявлені при судовому розгляді даного спору (як-от, ознаки підробки документів, розбіжності щодо строку оплати за товар тощо), оскільки доповнення чи розширення митним органом інших підстав, відповідно до яких ним було прийнято оспорювані рішення та які наведені контролюючим органом у відповідних рішеннях не передбачене чинним законодавством України та не відповідає засадам правової визначеності.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Вектор Плюс 5».

Наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачені пунктом 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді Н.Є. Блажівська

О.О. Шишов