Постанова

від 10.11.2020 по справі 380/3552/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 380/3552/20 пров. № А/857/10773/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.,

представника апелянта Риб`як В.О.,

представника позивача Москович А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Сасевич О.М. об 14 год. 16 хв. у м. Львові, повний текст судового рішення складено 04 серпня 2020 року) у справі № 380/3552/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор Плюс 5 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийняті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що митним органом було відмовлено в митному оформлені товару за вартістю, визначеною відповідно до ціни договору, й прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Вказане було мотивоване тим, що взаємозалежність між постачальником і покупцем (які є пов`язаними особами) вплинула на ціну товару, а позивачем не надано інформації про продаж між непов`язаними особами ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Крім того, у документах, наданих до митного оформлення, були наявні відмітки сторонніх осіб ( Vega Sp.z.o.o. ). Таким чином, відповідачем було скориговано митну вартість товарів за резервним методом (через послідовну неможливість застосування інших методів) і збільшено її загальний розмір до 222132,18 доларів США. У зв`язку з чим, митним органом було прийнято оспорювані рішення. Однак, на переконання позивача, такі дії й рішення відповідача є безпідставними та протиправними. Він зазначає, що ним було подано всі необхідні й достатні документи, які засвідчували задекларовану позивачем митну вартість товарів, а наведені відповідачем підстави для коригування вартості є неналежними.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними і скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 14.11.2019 № UA209000/2019/900057/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA2019180/2019/01311. Визнано протиправними і скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 № UA209000/2019/900062/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA2019180/2019/01369. Визнано протиправними і скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 21.11.2019 № UA209000/2019/900060/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA2019180/2019/01347. Визнано протиправними і скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 № UA209000/2019/900061/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA2019180/2019/01368. Визнано протиправними і скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 04.12.2019 № UA209000/2019/900063/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA2019180/2019/01422. Визнано протиправними і скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 09.12.2019 № UA209000/2019/900001/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA2019170/2019/70014.Визнано протиправними і скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 № UA209000/2019/910003/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA2019170/2019/70091.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що не може вважатися обґрунтованим твердження митного органу про виникнення в декларанта обов`язку доведення того, що задекларована ним митна вартість товарів відповідає вимогам ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України. Такий обов`язок виникає лише в разі якщо продавець і покупець є пов`язаними особами, що вимагає відповідного належного підтвердження - чого в нашому випадку не здійснено. Відтак, доводи відповідача про невиконання позивачем обов`язку з обґрунтування задекларованої ціни товару є голослівними й, за таких умов, безпідставним є висновок контролюючого органу про вчинення відповідних господарських операцій між пов`язаними особами та невідповідність ціни контракту ч.18 ст.58 Митного кодексу України.

Так судом першої інстанції не знайдено достовірних свідчень і належних підтверджень тому, що позивачем було неправомірно визначено за першим методом (ціною контракту) вартість імпортованих товарів (відповідно до тих підстав, які були вичерпно визначені митним органом у оспорюваних рішеннях). Окремо суд надав критичної оцінки іншим доводам відповідача, які ним були заявлені при судовому розгляді даного спору (як-от, ознаки підробки документів, розбіжності щодо строку оплати за товар тощо). Суд у цьому контексті наголосив на тому, що митним органом було повно та вичерпно окреслено коло підстав, відповідно до яких ним було прийнято оспорювані рішення, й такі підстави наведені контролюючим органом у відповідних рішеннях. Подальше ж їх доповнення чи розширення не передбачене чинним законодавством України та не відповідає засадам правової визначеності.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому покликається на те, що обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється з цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. У зв`язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ТзОВ Вектор Плюс 5 є юридичною особою, зареєстрованою 28.07.2017, основний вид економічної діяльності - 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. Як вбачається з матеріалів справи, директором товариства є ОСОБА_1 , якому також належить 1% часток у статутному капіталі позивача.

Матеріалами справи засвідчується, що ТзОВ Вектор Плюс 5 і Norma K Sp.z.o.o. (Польща) було укладено контракт від 01.08.2018 № 1.

За умовами такого контракту № 1 Norma K Sp.z.o.o. (продавець) зобов`язалося передати у власність позивача (покупця), а останній - прийняти й оплатити товар згідно фактури, яка додається до кожної поставки товару (п. 1.1). Відповідно до п.1.2 контракту, строк дії контракту встановлено до 31.12.2018. Згідно з п .2.1 , поставка повинна відбуватися на умовах СРТ Наварія. Як передбачено п. 2.2 контракту, при відвантаженні покупцеві надаються рахунок-фактура інвойс, товарно-транспортна накладна, пакувальний лист. У п.п.3.1, 3.2 контракту сторони обумовили, що валютою платежу є долар США з оплатою через банківський переказ. Відповідно до п. 3.3 загальна сума контракту складає 1000000 доларів США. Пунктом 3.4 контракту визначено, що покупець перераховує на рахунок продавця 100% оплату в термін 100 днів після поставки товару.

Додатком від 15.10.2018 № 1 сторони внесли зміни до контракту від 01.08.2019 № 1 і змінили загальну суму на 3000000 доларів США. Додатком від 02.01.2019 № 2 сторони внесли зміни до контракту від 01.08.2019 № 1 і продовжили строк його дії до 31.12.2019. Додатком від 04.01.2019 № 3 сторони внесли зміни до контракту від 01.08.2019 № 1 і змінили строк 100% оплати за поставку товару до 365 днів.

Згідно угоди від 09.07.2018 № 61, позивачем залучено до декларування вантажів і майна при переміщенні через митний кордон України ФОП ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що позивачем для митного оформлення товарів, що поставлялися відповідно до контракту від 01.08.2019 № 1 (шини та покришки пневматичні гумові нові для легкових автомобілів), при їх переміщенні через митний кордон України подавалися митному органу відповідні митні декларації зі супровідними документами (контракт із доповненнями, фактури, пакувальні листи до фактур, вантажні накладні ЦМР). Вартість імпортованих товарів у таких митних деклараціях визначена позивачем за ціною контракту. Вказане не заперечується сторонами та засвідчується матеріалами справи.

Також становлено, що Львівською митницею ДФС за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену позивачем митну вартість товарів по ряду митних деклараціях, у зв`язку з чим митним органом прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

А саме, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2019 № UA209000/2019/900057/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 14.11.2019 № UA209180/2019/075739 (31515, 12 доларів США) та скориговано її до 42772, 35 доларів США.

Окрім цього митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 № UA209000/2019/900062/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 25.11.2019 № UA209180/2019/078825 (35234, 66 доларів США) та скориговано її до 43642, 23 доларів США.

Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.11.2019 № UA209000/2019/900060/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 19.11.2019 № UA209180/2019/076968 (22206, 16 доларів США) та скориговано її до 26445, 15 доларів США.

Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 № UA209000/2019/900061/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 25.11.2019 № UA209180/2019/078579 (18249, 63 доларів США) та скориговано її до 18712, 65 доларів США.

Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 04.12.2019 № UA209000/2019/900063/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 04.12.2019 № UA209180/2019/081413 (30717, 38 доларів США) та скориговано її до 40580, 16 доларів США.

Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2019 року № UA209000/2019/900001/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 09.12.2019 UA209170/2019/700048 (28263, 36 доларів США) та скориговано її до 36621, 12 доларів США.

Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 № UA209000/2019/910003/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 16.12.2019 № UA209170/2019/702185 (9997, 30 доларів США) та скориговано її до 13358, 52 доларів США.

В обґрунтування причин, через які не визнано заявлену декларантом (позивачем) митну вартість, у рішеннях про коригування вказано: невідповідність обраного методу визначення митної вартості за ціною контракту, митний орган має достатні підстави вважати, що взаємозалежність вплинула на ціну товарів, декларантом не виконано вимог ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України, у ЦМР проставлено штамп і підпис компанії Vega Sp.z.o.o. , яке не має відношення до зовнішньоекономічної операції.

Митним органом у рішеннях про коригування стверджено про неможливість застосування методів визначення митної вартості 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів, відтак, застосовано метод 2ґ (ст. 64 Митного кодексу України).

Матеріали справи містять також відповідні картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №№ UA2019180/2019/01311, UA2019180/2019/01369, UA2019180/2019/01347, UA2019180/2019/01368, UA2019180/2019/01422, UA2019170/2019/70014, UA2019170/2019/70091, що були складені митним органом у зв`язку з необхідністю внесення змін у митні декларації відповідно до рішень про визначення митної вартості товарів.

Позивач вважаючи прийняття рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Зокрема, система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (ГААТ).

10.04.2008 Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VІ ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994.

Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі - ГАТТ 1994) передбачено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При цьому, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ 1994).

Відповідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, у ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 зазначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у ст. 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу а інших законодавчих актів.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із ст. 51 цього Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

В силу приписів ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Частиною 1 ст. 53 МК України регламентовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України є : 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України №21-127а15 від 31.03.2015 митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджуєьться матервіалами справи, що позивачем для митного оформлення товарів, що поставлялися відповідно до контракту від 01.08.2019 № 1 (шини та покришки пневматичні гумові нові для легкових автомобілів), при їх переміщенні через митний кордон України подавалися митному органу відповідні митні декларації зі супровідними документами (контракт із доповненнями, фактури, пакувальні листи до фактур, вантажні накладні ЦМР). Вартість імпортованих товарів у таких митних деклараціях визначена позивачем за ціною контракту.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що підставою неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) слугував висновок митного органу на пов`язаність між собою продавця товарів і їх покупця, вплив такої пов`язаності на ціну товарів (її заниження) та не доведення покупцем/декларантом того, що декларована вартість відповідає вимогам ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України.

Так відповідно до ч. 18 ст. 58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 16 ст. 58 МК України, особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994.

Згідно зі ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a)вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b)вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c)вони є роботодавцем і працівником; d)будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e)один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f)обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g)разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h)вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Як зазначив суд першої інстанції, що відповідач у цій частині покликається на дані з відкритих джерел, які засвідчують, що продавець товарів і їх покупець мають одного й того ж учасника. Проте, на підтвердження цьому ним не долучено відповідних належних і допустимих доказів. Суд критично оцінив, що не заперечується колегією суддів, надану відповідачем роздруківку з мережі інтернет, що виконана іноземною мовою, позаяк, її переклад не здійснений і вона не може засвідчувати те, що Norma K Sp.z.o.o. і ТзОВ Вектор Плюс 5 підпадають під критерії ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994.

Крім цього, відповідно до ч.ч. 12 - 14 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Тобто, з наведених норм слідує, що обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється з цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у ч. 12 статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

В даному випадку органом доходів і зборів не надано письмових обґрунтувань, що такий вплив мав місце, а отже в силу ч. 14 ст. 58 МК України слід вважати, що такі взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19.02.2019 у справі № 826/5566/16

Відтак колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що, не може вважатися обґрунтованим твердження митного органу про виникнення в декларанта обов`язку доведення того, що задекларована ним митна вартість товарів відповідає вимогам ч. 18 ст. 58 МК України.

Щодо наявності у вантажних накладних ЦМР позначок від третьої особи осіб ( Vega Sp.z.o.o. ) і їх вплив на можливість визначення митної вартості товарів за ціною контракту суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Так, в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення.

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Разом з цим слід зазначити, що судом при розгляді справи досліджено виключно причини, які викладені у оспорюваних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

З огляду на встановлене та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги, оскільки декларантом у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, а митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації чи містять розбіжності, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за методом обраним позивачем.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі № 380/3552/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 18 листопада 2020 року