Постанова

від 08.11.2022 по справі 520/8958/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року

м. Київ

справа №520/8958/18

адміністративне провадження № К/9901/12503/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №520/8958/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг +" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг +" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 (головуючий суддя Бенедик А.П., судді: Донець Л.О., Гуцал М.І.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оберіг +" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 позов задоволено частково.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 скасовано у частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оберіг +" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача в справі №520/8958/18.

Податковий орган звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником.

Ухвалою суду від 07.11.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 08.11.2022.

Розгляд справи у касаційному порядку здійснюється у порядку письмового провадження на підставі положень статті 345 КАС України.

Враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ "Оберіг +" з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік.

За наслідками перевірки складено акт №3866/20-40-12-69-20/37447172 від 19.03.2018. Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п.266.3.1, п.п.266.7.5, п.п.266.5.1 ст.266 Податкового кодексу України, а саме: безпідставно занижено розмір податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 30088,38грн. у т.ч. до бюджету Валківської міської ради - 10617,09грн., Старомерчицької селищної ради - 5711,08грн., до бюджету Гонтово-Ярської сільської ради - 10740,86грн., до бюджету Перекіпської сільської ради - 3019,35грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 12.04.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0057961209 про збільшення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальному розмірі 13271,36грн. (основний платіж -10617,09грн., штраф - 2654,27грн.);

№0057971209 про збільшення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальному розмірі 7138,85грн. (основний платіж -5711,08грн., штраф - 1427,77грн.);

№0058011209 про збільшення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальному розмірі 13426,08грн. (основний платіж -10740,86грн., штраф - 2685,22грн.);

№0058021209 про збільшення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальному розмірі 3774,19грн. (основний платіж -3019,35грн., штраф - 754,84грн.).

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи протиправними наведені податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправними дій з приводу проведення камеральної перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.04.2018 №0057961209, №0057971209, №0058011209, №0058021209. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час здійснення камеральної перевірки не забезпечив реалізацію управлінської функції та вийшов за межі предмету камеральної перевірки, внаслідок чого неправильно обрав спосіб реалізації функції контролю, унаслідок чого не встановив дійсних обставин суспільних відносин і невірно застосував ставку податку.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував в частині задоволених позовних вимог. Прийняв в цій частині нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є помилковими.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач оскаржив його до Верховного Суду. В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство вказує, що під час проведення камеральної перевірки відповідач вийшов за межі останньої. Позивач наголошує, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання достовірності та повноти нарахування податків. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Податковий орган скористався своїм правом і заперечив проти доводів касаційної скарги, вказав, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є обґрунтованими. Як зазначає у відзиві на касаційну скаргу відповідач, в ході камеральної перевірки контролюючим органом використовувалась інформація з декларацій. Відповідачем встановлено невірне застосування позивачем ставки податку і, таким чином, неправильний обрахунок суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З урахуванням викладеного, відповідач просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги Товариства, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений у статті 76 Податкового кодексу України, відповідно до положень якої, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З викладених законодавчих норм вбачається, що особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Правовий аналіз викладеного дає підстави для висновку, що камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення усіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

Судами з'ясовано, що в ході камеральної перевірки податковим органом використовувались податкові декларації ТОВ "Оберіг +" з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік та рішення органів місцевого самоврядування про встановлення ставок місцевих податків і зборів: Валківської міської ради №597 від 22.12.2017, Старомерчицької селищної ради №523-VII від 22.09.2017, Гонтово-Ярської сільської ради №171-VII від 02.02.2017 та №280-VII від 21.12.2017, Перекіпської сільської ради №08-ХІІІ-VII від 24.01.2017 та №01/ХХV- VII від 22.12.2017.

Як зазначає відповідач, під час камеральної перевірки податковим органом не досліджувались будь-які інші документи та не витребовувалась у платника додаткова інформація. Підставою для висновків про невірне застосування платником ставки податку, що мало наслідком неправильний обрахунок суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, слугував саме аналіз даних податкових декларацій.

Таким чином, відповідач при проведенні камеральної перевірки, використовуючи подані позивачем декларації та нормативно-правову базу, досліджуючи правильність відображених у звітності показників, правильності обчислення та нарахування податку, діяв відповідно до норм ПК України.

На підставі вищевикладеного, висновки суду першої інстанції щодо виходу відповідачем за межі предмету камеральної перевірки є помилковими.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.06.2018 у справі №813/448/17, постанові від 03.06.2021 у справі №160/8446/18.

Правовідносини щодо справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки унормовані, насамперед, приписами статті 266 ПК України,

Згідно з пунктом 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України)

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Як встановлено судами під час розгляду справи, у власності позивача перебуває: 1) нежитлова будівля з господарськими будівлями, що розташована за адресою: Харківська обл., Валківський район, с.Перекіп, вул.Леніна, 24 (договір купівлі-продажу ВРІ №676400, реєстровий №568 від 15.07.2011р.), 2) нежитлова будівля з господарськими будівлями, що розташована за адресою: Харківська обл., м.Валки, вул.Ков'язька (Дідоренка), 11 (договір купівлі-продажу ВРІ№676386, реєстровий №520 від 11.07.2011р.), 3) нежитлова будівля з господарськими будівлями, що розташована за адресою: Харківська обл., Валківський район, смт.Старий Мерчик, вул.Театральна, 62 (договір купівлі-продажу ВРО№133383, реєстровий №2001 від 23.12.2011р.), 4) нежитлова будівля з господарськими будівлями, що розташована за адресою: Харківська обл., Валківський район, с.Гонтів Яр, вул.Першотравнева, 54 (договір купівлі-продажу ВРІ№676387, реєстровий №522 від 11.07.2011р.).

Всю площу (713,1 м.кв.) цих будівель позивач відніс їх до нерухомості типу "9" (інша будівля) і задекларував нульові ставки податку.

Обставини декларування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (торгівельні будинки, які віднесено за типом об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості до - "6") в частині 190 кв.м., сторонами оспорюється.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з урахуванням пояснень позивача встановив, що фактично перелічені об'єкти нерухомості є допоміжними (нежитловими) приміщеннями, до яких згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування застосовується ставка податку - 0% від розміру мінімальної заробітної плати. Однак, у зв'язку з відсутністю такого типу нежитлових приміщень у формі декларації, позивач їх задекларував як об'єкти нерухомості типу "9"( інша будівлі), але з нульовою ставкою. Позивач пояснив, що перелічені об'єкти нерухомості взагалі не використовуються в господарські діяльності, оскільки мають незадовільний технічний стан, потребують капітального ремонту, не облаштовані опалювальною, водопостачальною, каналізаційною, електропостачальною системами, що підтверджується, зокрема, актом обстеження нежитлових будівель ТОВ "Оберіг +" від 27.11.2018.

Разом з тим, апеляційний суд врахував, що у податкових деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за рік 2018 рік позивачем зазначено тип об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості за кодом 9 - "інша будівля".

Згідно рішень органів місцевого самоврядування, ставки податку складають:

0,3% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року для інших об'єктів нежитлової нерухомості на території Гонтово-Ярської сільської ради;

1% від розміру мінімальної заробітної плати для інших будівель на території Старомерчицької селищної ради;

1% (32,00 грн/кв.м.) від розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року для інших будівель на території Перекіпської сільської ради;

1,5% від розміру мінімальної заробітної плати для будівлі торгівельні інші на території Валківської міської ради.

Оскільки позивачем самостійно встановлений тип об'єкту нежитлової нерухомості та зазначений код 9, корегування до зазначених податкових декларацій не вносилось, відповідно до пункту 54.1. статті 54 ПК України, яким унормовано, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою,- зобов'язання щодо сплати податку вважається узгодженим.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно погодився зі встановленими під час перевірки висновками податкового органу про заниження позивачем у перевіряємий період податкових зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Суд зауважує, що обґрунтування, наведені позивачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд наголошує, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг +" залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі №520/8958/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду