Постанова

від 26.10.2022 по справі 757/56845/21-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 757/56845/21-ц

провадження № 61-5898св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович,

стягувач - ОСОБА_1 ;

боржник - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану від її імені адвокатом Басараб Наталією Володимирівною, на постанову Київського апеляційного суду

від 21 червня 2022 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У жовтні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва

Ляпін Д. В. (приватний виконавець Ляпін Д. В.) звернувся до суду з поданням про визначення частки майна у спільній сумісній власності.

Подання обґрунтовував тим, що в його провадженні на примусовому виконанні знаходяться два виконавчі провадження:

1) № 65315948 з примусового виконання заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 травня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 25 174 863,39 грн та судових витрат у розмірі 3 654,01 грн (виконавчий лист від 15 листопада 2015 року № № 757/17997/14-ц).

2) № 65301917 з примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 трьох процентів річних у розмірі 3 134 721,92 грн, інфляційних втрат у розмірі 22 307 164,92 грн та судових витрат у розмірі 9 135,00 грн (виконавчий лист № 757/31170/15-ц від 13 березня 2020 року).

Постановою приватного виконавця Ляпіна Д. В. від 21 квітня 2021 року об`єднано виконавчі провадження № 65315948 та № 65301917 у зведене виконавче провадження № 65315983, залишок заборгованості за яким складає 50 609 322,60 грн (№ 65301917 - 25 451 021,84 грн; № 65315948 -

25 158 300,76 грн).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 30 квітня 2021 року (№ 00030602393) ОСОБА_2 з 14 грудня 1990 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Приватним виконавцем встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер: 8000000000:82:102:0046, площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 , на підставі Державного акта на право власності на землю КВ № 120185, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. від 22 вересня 2003 року № 5871.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на будинок

АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 23142579 , видане 18 червня 2014 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у

м. Києві.

Посилаючись на недостатність майна та грошових коштів у боржника для виконання в повному обсязі вимог у зведеному виконавчому провадженні, приватний виконавець Ляпін Д. В. просив: визначити частку майна божника - ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, та житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , якими він володіє спільно з ОСОБА_3 , у розмірі 1/2 частин.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року подання приватного виконавця Ляпіна Д. В. задоволено.

Визначено частку майна божника - ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1000 га., кадастровий номер: 8000000000:82:102:0046, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , якою він володіє спільно з ОСОБА_3 , у розмірі 1/2 частини.

Визначено частку майна божника - ОСОБА_2 в житловому будинку

АДРЕСА_3 , яким він володіє спільно з ОСОБА_3 , у розмірі 1/2 частини.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виділ частки боржника із спільної сумісної власності у межах виконавчого провадження регулюється нормами цивільно-процесуального законодавства. При розгляді подання приватного виконавця в порядку статті 443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду. Системне тлумачення положень вказаних норм дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд постановляє ухвалу, в якій зазначається конкретне майно, що підлягає саме виділу. Власники, які вважають, що у зв`язку зі зверненням стягнення на майно боржника у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, порушені їх майнові права у виконавчому провадженні, у зв`язку з накладенням арешту на майно, мають право звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.

Приватний виконавець Ляпін Д. В. довів, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а тому подання про визначення частки майна у спільній сумісній власності підлягає задоволенню.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року скасовано. Увалено нове судове рішення про задоволення подання приватного виконавця

Ляпіна Д. В.

Визначено частку майна божника - ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1000 га., кадастровий номер: 8000000000:82:102:0046, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , якою він володіє спільно з ОСОБА_3 , у розмірі 1/2 частини.

Визначено частку майна божника - ОСОБА_2 в житловому будинку

АДРЕСА_3 , яким він володіє спільно з ОСОБА_3 , у розмірі 1/2 частини.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно вирішив питання про визначення частки боржника у спільному майні подружжя, однак в порушення норм процесуального права, розглянув подання приватного виконавця за відсутності заінтересованої особи - ОСОБА_3 , належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_3 , подана від її імені адвокатом Басараб Н. В., на постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, у якій вона просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає:

- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі

№ 757/43785/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 289/2207/17 та постанові Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 359/5063/21;

- пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України - суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності заявника, належним чином не повідомлену про час та місце розгляду справи;

- пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд апеляційної інстанцій не дослідив зібрані у справі докази.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 5 частини першої статті 411 та пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від приватного виконавця Ляпіна Л. В. та від ОСОБА_1 , у яких вони просили касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану від її імені адвокатом Басараб Н. В., залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 21 червня 2022 року залишити без змін.

Справа надійшла до суду касаційної інстанції у серпні 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна ОСОБА_3 , подана від її імені адвокатом Басараб Н. В., підлягає задоволенню частково з таких підстав.

У касаційній скарзі, заявник посилається на наявність обов`язкових підстав для скасування судового рішення у зв`язку із неналежним повідомленням ОСОБА_3 про дату час і місце судового засідання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада

2019 року у справі № 289/2207/17 викладено правовий висновок про те, що розгляд справи за відсутності учасника, щодо якого немає відомостей про його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, є порушенням статті 6 Конвенції про права особи на справедливий судовий розгляд та статей 8, 128-130, 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції направляв процесуальні документи на зазначену ОСОБА_3 у апеляційній скарзі адресу: АДРЕСА_1 , однак з грудня 2021 року до червня

2022 року, вона за вказаною адресою не отримувала поштової кореспонденції, про зміну адреси для листування суд не повідомляла, з клопотаннями про відкладення розгляду справи особисто не зверталася.

Відповідно до довіреності від 24 січня 2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Збирит О. В., зареєстрованої у реєстрі за № 44, інтереси ОСОБА_3 представляла адвокат Поліщук Ю. В., яка двічі зверталася до суду апеляційної інстанції з клопотаннями про відкладення розгляду справи: вперше - 24 травня

2022 року посилаючись на те, що 23 травня 2022 року їй випадково стало відомо про призначення судового засідання на 24 травня 2022 року, однак у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні військового стану, вона вимушено поїхала до м. Трускавець, а тому не має можливості прибути у судове засідання. ОСОБА_3 разом із дітьми перебуває за межами України, а тому також не може бути присутньою під час розгляду справи; вдруге - 07 червня 2022 року, мотивуючи відкладення розгляду справи тим, що у зв`язку з хворобою не має можливості прибути в судове засідання.

Зазначені клопотання суд апеляційної інстанції задовольнив, розгляд справи відкладено на 21 червня 2022 року.

21 червня 2022 року адвокат Басараб Н. В., в інтересах ОСОБА_3 , звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, мотивуючи його тим, що її довіритель перебуває за межами України та не має можливості особисто бути присутньою у судовому засіданні, призначеному на 21 червня 2021 року, а її адвокат Поліщук Ю. В. продовжує хворіти. 20 червня 2022 року між ОСОБА_3 та адвокатом Басараб Н. В. укладений договір про надання правничої допомоги, однак, прибути в судове засідання вона не має можливості, оскільки у цей час приймає участь в іншому судовому засіданні.

Урахувавши тривалість перебування справи в провадженні суду, про що достовірно було відомо боржнику ОСОБА_2 , заінтересованій особі ОСОБА_3 та її представнику - адвокату Поліщук Ю. В., суд апеляційної інстанції визнав неодноразові клопотаннями ОСОБА_3 та її представників про відкладення розгляду справи, такими, що спрямовані на затягування розгляду справи, та з урахуванням думки інших учасників справи, розглянув подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у спільній власності подружжя по суті.

Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у справах № 802/562/18-а,

№ 826/4504/17, неодноразово звертав увагу на те, що повноваження суду щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Перевіряючи доводи заявника про порушення апеляційним судом права ОСОБА_3 на участь в судовому засіданні особисто та за участі її представників, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки заявнику достовірно було відомо про розгляд поданої нею апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції неодноразово задовольняв клопотання її представника - адвоката Поліщук Ю. В. про відкладення розгляду справи, однак заявник та її представник не демонстрували готовність брати участь у розгляді справи, в тому числі з використанням засобів електронного зв`язку в режимі відеоконференції. З огляду на наведе, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав неодноразові клопотання ОСОБА_3 , подані в її інтересах представниками заявника, такими, що спрямовані на затягування розгляду справи.

Щодо доводів касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду в частині вирішення подання приватного виконавця про виділ частки майна боржника у спільній власності подружжя

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця (стаття 443 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) вказано, що «спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача (абзац перший частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - див. пункт 73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - див. пункти 74 - 75 цієї постанови)».

У справі, яка переглядається, приватний виконавець Ляпін Д. В. звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з дружиною ОСОБА_3 , яка заперечує належність боржнику частки його майна у спільній власності подружжя. Отже у справі наявний спір про право, який підлягає вирішенню в позовному провадженні, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня

2022 року у справі № 585/1695/20 (провадження №61-21244св21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Зважаючи на необхідність урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21), та в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 585/1695/20 (провадження №61-21244св21), колегія суддів вважає необхідним вийти за межі доводів касаційної скарги.

Оскільки під час перегляду справи в апеляційному суді, встановлено наявність спору про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 в спільному майні подружжя, яким він володіє спільно з дружиною ОСОБА_3 , зазначений спір підлягає вирішенню не в порядку, передбаченому розділом VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України, а в позовному провадженні, а тому суду апеляційної інстанції належало скасувати рішення суду першої інстанції та залишити подання приватного виконавця без розгляду.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 , подана від її імені адвокатом Басараб Н. В., підлягає задоволенню частково, судові рішення судів попередніх інстанцій скасуванню, а подання приватного виконавця Ляпіна Д. В. залишенню без розгляду.

З огляду на результат розгляду касаційної скарги, сплачений

ОСОБА_3 судовий збір за перегляд справи в суді касаційної інстанції, відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 400, 411, 402, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану від її імені адвокатом Басараб Наталією Володимирівною, задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду міста Києва від 21 червня

2022 року скасувати.

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності залишити без розгляду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко