Постанова

від 11.10.2007 по справі 14/33-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/33-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "11" жовтня 2007 р.                                                          Справа №  14/33-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарях                                                              , Кулик О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ілініч М.О. (довіреність №1998/02 від 13.08.2007р.),

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Феміда", м. Вінниця  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "04" грудня 2006 р. у справі № 14/33-06 (суддя Залімський І.Г.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону",   м. Гнівань Вінницької області   

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Феміда", м.Вінниця  

про стягнення збитків в сумі 60000,00 грн.,

з перервою в судовому засіданні згідно ст.77 ГПК України з 04.10.2007 року по 11.10.2007 року,

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.12.2006 року у справі    № 14/33-06 частково задоволено позов ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" до ТОВ "Юридична компанія "Феміда": стягнуто з відповідача на користь позивача 45080,20 грн. передплати за договором; 450,80 грн. - державного мита та 88,66 грн. -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позову в частині стягнення 14919,80 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Феміда"" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення у частині, в якій задоволено позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

- як вважає скаржник, товариство в повному об'ємі виконало свої зобов'язання по угоді, зокрема, під час розгляду справи про банкрутство і, взявши до уваги той факт, що передоплата була здійснена лише за вчинення дій, передбачених п/п "з" п.2.1 договору, а також те, що позивач ставить питання про розірвання договірних стосунків з 24.02.2003р., тобто після вчинення ТОВ "Юридична компанія "Феміда" передбачених угодою дій, то твердження позивача про невиконання (неналежне виконання) відповідачем обов'язків не відповідає дійсності;

- відповідач добросовісно виконував свої обов'язки, тоді як позивач чинив при цому перешкоди, зокрема, не повідомляв ТОВ "Юридична компанія "Феміда" про час судових засідань у справі про банкрутство, про час і місце зборів кредиторів і зборів комітету кредиторів, вказівок щодо виконання угоди не надавав, тим самим довів факт неналежного виконання своїх обов'язків за угодою;

- судом безпідставно зазначено, що сторони докладно не визначили обсяг, конкретне наповнення і вартість кожного виду юридичної послуги, що надавались відповідачем, та не передбачено акту виконаних робіт за результатами надання послуг, оскільки на той момент, коли виникли спірні правовідносини, ціни на юридичні послуги не були регульованими і встановлювались тільки за взаємною згодою сторін в залежності від об'єму, кваліфікації, відомостей у відповідних колах та затребуваності надавача таких послуг, як і було передбачено в договорі від 20.12.2002р.;

- визначальною ознакою послуг за загальним правилом є те, що вони споживаються замовником у процесі надання, тобто на момент завершення виконання відсутній результат як певний відокремлений матеріалізований об'єкт. Отже, надання послуг на відміну від підряду не є договором з переданням певного результату і саме тому і ст.901 ЦК України не покладає на замовника обов'язок прийняти послугу, тому твердження суду про те, що сторони повинні були передбачити складання акту виконаних робіт за результатами надання послуг є необгрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, просить оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений.

Нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.06.2004р. ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ "Юридична компанія "Феміда" про стягнення 60000грн. збитків, що виникли внаслідок невиконання пункту 2.1 договору від 20.12.2002р. щодо надання юридичних послуг (а.с.2-6, т.1).

07.07.2004р. позивач подав до суду клопотання про призначення судової експертизи для визначення вартості робіт та послуг, які надані відповідачем за умовами договору від 20.12.2002р. (а.с.86-87, т.2).

Позивачем також подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій він просив стягнути з відповідача збитки в зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору від 20.12.2002р. (а.с.100, т.2).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.07.2004р. було відмовлено позивачу в задоволенні позову, а також в задоволенні клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи (а.с.114-118, т.2).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.01.2005р. зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.170-171, т.2).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2005р. було скасовано постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.01.2005р. та рішення господарського суду Вінницької області від 12.07.2004р., а справу передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області (а.с.196-198, т.2).

Ухвалою Верховного суду України від 09.02.2006р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 16.11.2005р. (а.с.220, т.2).

При новому розгляді справи господарський суд Вінницької області рішенням від 04.12.2006р. позов ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" задоволив частково, стягнувши з ТОВ "Юридична компанія "Феміда" 45080,20грн. передплати за договором та судові витрати (а.с.71-74, т.3), однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

20.12.2002р. між Відкритим акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Феміда" укладено договір про надання юридичних послуг,  відповідно до умов якого перший (замовник) доручає, а другий (виконавець) бере на себе зобов'язання щодо надання юридичної допомоги в обсягах та на умовах, визначених договором (а.с.15, т.1).

Згідно п.2.1 зазначеного договору відповідач зобов'язався виконувати правову роботу, обумовлену пунктами "а" - "ж" до якої віднесено, зокрема, перевірку на відповідність до вимог чинного законодавства документів ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", участь у підготовці та укладенні договорів, стороною яких є позивач у справі,  допомогу щодо організації контролю за їх виконанням, ведення  претензійної роботи за матеріалами, підготовленими позивачем, захист інтересів ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" у суді, а також в інших органах при розгляді правових питань з правом укладення мирової угоди, надання консультацій, висновків, довідок з правових питань, вжиття заходів щодо відшкодування збитків, завданих позивачу, інформації з приводу прийняття нових законодавчих актів, що стосуються діяльності                       ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону".

Відповідно до п.4.1 за виконану відповідачем роботу сторонами передбачена оплата в розмірі 1000,00 грн., за роботу в частині повернення коштів від дебіторів - винагорода у розмірі 15% від  суми повернутих коштів.

Договір від 20.12.2002р. про надання юридичних послуг згідно розділу 5 договору набирає чинності з  моменту його підписання та діє до 31.12.2003р.

Угодою від 23.12.2002р. (а.с.16, т.1) сторони доповнили пункт 2.1 підпунктом "з", згідно якого ТОВ "Юридична компанія "Феміда" взяла на себе зобов'язання представляти у встановленому порядку інтереси ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" в суді, на зборах і комітеті кредиторів, в інших органах при розгляді правових питань, пов'язаних з процедурами банкрутства позивача, приймати участь у розробці необхідних для укладення мирової угоди документів. Пунктом 2 зазначеної угоди доповнено також п.4.4 договору та визначено, що за виконану відповідачем роботу, обумовлену підпунктом "з" п.2.1, позивач  перераховує на поточний рахунок ТОВ "Юридична компанія "Феміда" 60000,00 грн. передоплати.

Згідно платіжного доручення №4 від 03.01.2003р. ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" перерахував на рахунок ТзОВ "Юридична компанія "Феміда" 60000,00грн. (а.с.17-18, т.1) як передоплату за юридичні послуги.

В подальшому, вважаючи виконання відповідачем своїх зобов'язань неналежними, зокрема, п.2.1 договору, позивач в адресованих відповідачу заяві №373/02 від 24.02.2003р. та повідомленні №373/02 від 24.02.2003р. повідомив про розірвання укладеного між сторонами договору (а.с.19-21, т.1).

У відповіді №57 від 11.03.2003р. на наведені заяви позивача відповідач повідомив про дотримання умов договору про надання юридичних послуг та про обсяг виконаної ним роботи за договором (а.с.22-24, т.1).

Слід зазначити, що чинний на час обміну листами сторін ЦК УРСР не передбачав можливості розірвання договору за ініціативою однієї із сторін, тобто в односторонньому порядку.

Так, згідно ст.162 ЦК УРСР одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються за винятком випадків, передбачених законом.

З аналізу зазначених вище листів не вбачається, що сторони розірвали договір за згодою сторін.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо розірвання договору від 20.12.2002р. - 25.03.2003р., оскільки вважає, що п.5 договору в частині можливості розірвання  договору в односторонньому порядку не відповідав вимогам  чинного на той момент законодавства, а посилання суду першої інстанції на новий Цивільний кодекс (ч.7 ст.651 ЦК України) є необгрунтованим.

Таким чином, даний договір  закінчив свою дію 30.12.2003р.

З врахуванням наведеного помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права вимагати повернення частини передплати пропорційно тривалості надання юридичних послуг відповідачем.

Водночас, колегія суддів погоджується з думкою місцевого господарського суду, що сторони докладно не визначили обсяг, конкретне наповнення і вартість кожного виду юридичних послуг, а також, що позивачем не доведено факту неналежного виконання відповідачем своїх  зобов'язань за договором.

Згідно уточнених позовних вимог (заява про зміну предмету позову - а.с.100, т.2) позивач просив стягнути з відповідача суму збитків  в зв'язку з неналежним виконанням ним умов договору від 20.12.2002р., а також понесені судові витрати. Причому, розмір заподіяних, на його думку, збитків не  визначив,  посилаючись, що суму збитків неможливо визначити без встановленого спеціалістами кошторису вартості робіт та послуг, приймаючи до уваги звичайні умови ведення господарської діяльності на території України по такого виду справам.

Згідно ст.41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу лише за  наявності питань, що  виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань.

Ціни на юридичні послуги не є регульованими і встановлюються тільки за взаємною згодою сторін в залежності від об'єму, кваліфікації, затребуваності таких послуг та інших складових.

Надання висновків з питань ціноутворення не  відноситься до компетенції  судово - бухгалтерської експертизи, клопотання про  призначення якої було заявлено позивачем в суді першої інстанції (а.с.87).

Тому,  відсутні  підстави для призначення судової експертизи у даній справі.

З врахуванням наведеного вище, господарському суду неможливо виконати вказівки, викладені у Постанові ВГСУ від 16.11.2005р. у даній справі щодо визначення, якому обсягу робіт відповідає сума коштів, перерахованих позивачем в якості передоплати.

Що стосується самого договору від 20.12.2002р. (зі  змінами від 23.12.2002р.), то слід  зазначити, що договір містить ознаки договорів підряду та доручення, правовідносини по виконанню його  регламентується главами 28 та 34 ЦК УРСР, чинного на момент укладання та дії договору.

Згідно ст.4 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або  іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди.

У відповідності до ст.ст.161,162 ЦК УРСР, зобов'язання повинні виконуватися  належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до  вимог, що звичайно ставляться.Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.203 ЦК УРСР в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було  виконано боржником.

Особа, яка не виконала зобов'язання, або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини ( умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або договором (ст.209 ЦК УРСР).

Збитки підлягають відшкодуванню лише за умови їх наявності, вини сторони та  безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла збитки, і самими збитками.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 388 ЦК УРСР, повірений зобов'язаний  виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя. Повірений вправі  відступити від цих вказівок, якщо за обставинами справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав  своєчасно відповіді на свій запит. В цьому разі повірений зобов'язаний повідомити довірителя про допущені відступи, як тільки повідомлення стало можливим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не повідомляв відповідача про час судових засідань у справі про банкрутство, про час і місце зборів кредиторів і зборів комітету кредиторів, вказівок щодо виконання угоди не надавав.

Слід також зазначити, що для виконання дій, передбачених п/п "3" п.2.1 договору від 20.12.2002р. в редакції додаткової угоди від 23.12.2002р. , необхідна була видача позивачем договірності на ім'я  працівника ТОВ "Юридична компанія" "Феміда". Однак, після видачі доручення 20.12.2000р. представнику ЮК  Корженко Т.В. з терміном дії до 31.12.2003р. (а.с.42,т.2) позивач уклав з нею трудову угоду як працівником ВАТ, не відізвавши попередньої довіреності та не надав довіреності іншому співробітнику ТОВ "ЮК "Феміда".

Згідно ст.210 ЦК УРСР, коли невиконання або неналежне виконання    зобов'язання обумовлено умислом або необережністю кредитора, боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, в засіданні апеляційного господарського суду було оглянуто справу №222/10-851 про визнання банкрутом ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", м.Гнівань Вінницької області, з якої вбачається, що відповідач відповідно до угоди представляв інтереси позивача при розгляді справи про банкрутство, зокрема в судових засіданнях 26-28.12.2002р., у засіданнях зборів кредиторів 20.01.2003р. Після вступу працівників ЮК "Феміда" у справу про банкрутство в якості представників боржника вимоги основного кредитора, які на 18.12.2002р. згідно заяви про збільшення майнових вимог №387 становили 13008709,92грн., зменшились на 3433226грн. Відповідно до п/п "з" п.2.1 договору, відповідачем було підготовлено проект мирової угоди, яка підписана рядом кредиторів.

Як вбачається зі змісту пояснення позивача, наданих як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, а також відзиву на апеляційну скаргу,  позивач стверджуючи  про неналежне виконання зобов'язань за договором, послався на неналежне виконання відповідачем п.п. "а" - "є" п.2.1 договору, а також зазначив, що відповідач не  вживав заходів по припиненню  справи про  банкрутство позивача та не досяг укладення мирової угоди по справі про  банкрутство та не  здійснював юридичне забезпечення діяльності товариства.

Однак, досягнення такого результату як припинення справи про банкрутство та укладення мирової угоди по ній  не передбачено умовами договору.  

Як свідчать матеріали справи, зокрема, угода, рахунок-фактура №СФ-0000084 від 27.12.2002р., платіжне доручення №4 від 03.01.2003р., повідомлення позивача №373/02 від 24.02.2003р. (а.с.95, т.1), кошти перераховані відповідачу лише за виконання обов'язків, передбачених п/п "з" п.2.1 договору, отже, доводи позивача з приводу отримання збитків внаслідок невиконання відповідачем інших підпунктів п.2.1 договору є безпідставними.

Згідно  приписів ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  

Цивільно - правова відповідальність боржника за невиконання  зобов'язання виникає за  наявності збитків для кредитора, протиправності дій боржника,  безпосереднього причинного  зв'язку між збитками і протиправними діями, а також вини.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення унеможливлює застосування такої відповідальності.

Позивач не тільки не довів, а і взагалі не зміг визначити розміру збитків, не  доведено ним і протиправність дій відповідача (неналежне виконання останнім зобов'язань).

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову.

Слід зазначити, що після заяви про зміну предмету позову -  визначення його  як збитків,  пов'язаних з неналежним виконанням умов договору, інші заяви про зміну позовних вимог від ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" не надходили до суду, тому суд першої інстанції необгрунтовано стягнув 45 080,20 грн. суми передплати.

З врахуванням викладеного, рішення господарського суду Вінницької області від 04.12.2006р. необхідно скасувати в частині задоволення позову в сумі 45080,20грн., прийнявши в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Судові витрати покладаються на позивача.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Феміда", м. Вінниця - задовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 04 грудня 2006 року у справі №14/33-06 скасувати в частині задоволення позову в сумі 45080,2 грн.  

Прийняти нове рішення в цій частині про відмову у позові.

В решті рішення залишити без змін.

3. Справу №14/33-06 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий суддя:                                                               

 судді:

 Віддрук. 4 прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд