Рішення

від 31.10.2022 по справі 672/1429/19

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №672/1429/19

Провадження №2/672/1/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року м.Городок

Городоцький районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої судді Федорук І.М.,

за участю секретаря судового засідання Стебло Л.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Городку Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

«І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача»

ОСОБА_1 у позові зазначила, що їй на праві власності належать дві земельні ділянки площею 0,25 га та 0,1699 га по АДРЕСА_1 , посвідчені відповідно державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №3739231 та №373924, котрі межують із земельними ділянками, належними відповідачці. Вказала, що ОСОБА_2 за спільні кошти сторін побудувала на спірних земельних ділянках кам`яний паркан і таким чином самовільно захопила частину її землі. На підставі наведеного просила зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0070 га по АДРЕСА_1 шляхом перенесення кам`яного паркану на межу «А» і «Г», зазначену в державних актах, знести надземну частину побудованого туалету і засипати під ним вигрібну яму, знести підземну частину другої вигрібної ями, засипати її землею та прибрати бетонну стяжку; судові витрати покласти на відповідачку.

09.09.2021 позивачка подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначила, що відповідачка збудувала паркан довжиною 32 метри, висотою 1,6 м та шириною 0,4 м, фундамент глибиною 0,5 м, по межі, яку остання вважала своєю. Вказала, що окрім паркану відповідачка збудувала на належній їй, позивачці, земельній ділянці туалет, вигрібну яму та бетонну стяжку. Просила зобов?язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0096 га по АДРЕСА_1 шляхом знесення надземної і підземної частини кам`яного паркану довжиною 32 м і засипати яму від звільненого фундамента; встановити кам?яний паркан згідно будівельних норм шириною 0,40 м, висотою 1,6 м, довжиною 16 м, фундаментом 0,50 м по межі, зазначеній в державних актах, починаючи будівництво з точки «А», тобто від дороги; знести надземну частину побудованого туалету і засипати під ним вигрібну яму, знести стіну, прибрати бетонну стяжку.

25.10.2022 ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила зобов?язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,096 га по АДРЕСА_1 шляхом знесення надземної і підземної частини кам`яного мура довжиною 31,9 м; встановити (перенести) кам?яний паркан довжиною 16 м від точки «А» (тобто від дороги), висотою 1,46 м, шириною 0,49 м, фундаментом 0,50 м; знести надземну частину побутового туалету і засипати під ним вигрібну яму.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, викладені в заяві від 25.10.2022.

Відповідачка позовні вимоги не визнала, вказуючи, що встановила кам`яний мур на межі земельних ділянок, котра існувала ще до отримання сторонами Державних актів на право власності на землю. Крім того, подала заяву про застосування загального строку позовної давності до спірних правовідносин.

«ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин»

Судом встановлено, що сторони є власниками суміжних земельних ділянок.

Згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №373923 та серії ЯБ № 373924 від 27 лютого 2006 року ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 6821282502:02:001:0005) та площею 0,1699 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 6821282502:02:001:0006), розташованих по АДРЕСА_1 (на даний час Хмельницького району) Хмельницької області.

Згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №193229 та серії ЯЖ № 193230 від 24 листопада 2008 року ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 6821282502:02:001:0021) та площею 0,0760 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 6821282502:02:001:0022), розташованих по АДРЕСА_2 (на даний час Хмельницького району) Хмельницької області.

У 2008 році ОСОБА_2 збудувала кам`яний мур в якості огорожі із земельними ділянками ОСОБА_1 . При цьому, як видно з пояснень відповідачки в судовому засіданні, такий кам`яний мур вона побудувала на межі земельних ділянок, котра склалася під час користування цими земельними ділянками попередніми користувачами (її батьками та сусідами), перед початком спорудження кам`яного мура встановлення межі земельних ділянок в натурі відповідно до вимог закону не здійснювалось.

Згідно висновку експерта № 06/20 від 28 серпня 2021 року на час проведення дослідження наявне часткове накладання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , якою фактично користується ОСОБА_2 , на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Площа накладання складає: 0,096 га з урахуванням площі кам`яного мурі (огорожі), 0,089 га із урахуванням частини площі посередині кам`яного мура (половина площі), 0,082 га без урахування площі кам`яного мура (огорожі). Фактичне користування земельної ділянки ОСОБА_3 , що розташована АДРЕСА_1 , правовстановлюючим документам на дану земельну ділянку не відповідає. При цьому експерт зазначив, що загальна фактична площа земельних ділянок в існуючих межах, зокрема, площа земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площа земельної ділянки в існуючих межах з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства становить 0,4085 га, що менше на 0,0114 га.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дав покази про те, що під час розгляду справи за його, ОСОБА_4 , позовом до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, ОСОБА_1 дізналась про порушення відповідачкою її права власності на земельні ділянки.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , котрі є власниками сусідніх із сторонами у справі земельних ділянок, дали покази про те, що ОСОБА_2 збудувала спірний кам`яний паркан у 2008 році.

Експерт ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що під час проведення експертизи ним встановлено накладення земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , на земельну ділянку, котра належить ОСОБА_1 . Зазначив, що фактична межа між земельними ділянками сторін є ламаною лінією, що не відповідає правовстановлюючим документам.

«ІІІ. Норми права, які застосував суд.»

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

В силу ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції Українивизначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей316,317,319,321 ЦК України, згідно яких правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2ст. 386 ЦК Українидержава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

За змістом ч. 1ст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ч. 1 ст.78 ЗК України право власності на землюце право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до п. «г» ч.1ст.91 ЗК Українивласники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно зч.ч.2,3ст.152ЗК Українивласник земельноїділянки абоземлекористувач можевимагати усуненнябудь-якихпорушень йогоправ наземлю,навіть якщоці порушенняне пов`язаніз позбавленнямправа володінняземельною ділянкою,і відшкодуваннязавданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з положеннямистатті 212 ЗКсамовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 106 ЗК спосіб закріпленняспільних межміж земельнимиділянками визначаєтьсяза згодоювласників такихземельних ділянок.Витрати навстановлення спільнихмеж несутьвласники земельнихділянок урівних частинах,якщо іншене встановленоугодою міжними. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

«ІV. Оцінка суду.»

Право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпоряджання майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Зазначені вище норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним. Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.

Негаторний позовце позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні, в тому числі правомочностей користування майном.

Зібрані у справі докази достовірно вказують на те, що ОСОБА_2 самовільно зайняла частину належних ОСОБА_1 земельних ділянок та встановила на ній кам`яний мур (огорожу), що чинить останній перешкоди у користуванні земельними ділянками.

З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне усунути порушення прав позивачки, зобов`язавши відповідачку звільнити самовільно зайняту частину земельних ділянок ОСОБА_1 шляхом знесення надземної та підземної частини кам`яного мура.

При цьому суд вважає, що заява відповідачки про застосування строку позовної давності до вказаних правовідносин задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з заявою про застосування строку позовної давності, відповідачка зазначала, що кам`яний мур встановлений у 2008 році, а тому позивачкою пропущений строк звернення до суду.

У п. 36 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що за змістом статті 391 ЦК позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв`язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачки знести надземну частину туалету та засипати вигрібну яму суд дійшов висновку, що такі вимоги задоволенню не підлягають за недоведеністю. В порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, ОСОБА_1 належних доказів в підтвердження того, що зазначені об`єкти розташовані на належній їй земельній ділянці, та порушують її права не надала.

На думку суду, також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання ОСОБА_2 встановити кам`яний паркан, оскільки, встановлення паркану між суміжними ділянками є правом власника земельної ділянки, а не обов`язком.

«VI. Розподіл судових витрат між сторонами»

Відповідно до ч.1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1 та 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, враховуючи, що позов ОСОБА_1 містить дві позовні вимоги немайнового характеру, під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн. (за одну вимогу немайнового характеру), позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з позивачки на користь держави 768,40 грн. несплаченої суми судового збору та з відповідачки на користь позивачки 768,40 грн. сплаченого останньою судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню витрати, пов`язані із розглядом справи, - на залучення експерта, спеціаліста пропорційно розміру задоволених позовних вимог (50%) в сумі 3290 грн.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Усунути перешкодиу користуванні ОСОБА_1 належнимиїй направі власностіземельними ділянками,розташованими заадресою: АДРЕСА_2 (наданий час - Хмельницький район), Хмельницька область, кадастрові номери 6821282502:02:001:0005, 6821282502:02:001:0006, а саме: зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту частину земельних ділянок площею 0,096 га шляхом знесення надземної та підземної частини кам`яного мура довжиною 31,9 м .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь держависудовий збірв розмірі768,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 судовий збірв розмірі768,40 грн. та 3290 грн. процесуальних витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду безпосередньо або через Городоцький районний суд Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 31.07.2002 Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області.

Повне судове рішення складене 07.11.2022.

Суддя І.М.Федорук