Рішення

від 17.10.2022 по справі 205/6867/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

17.10.2022 Єдиний унікальний номер 205/6867/20

Номер провадження: 2/205/732/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року м.Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

за участю: представника позивача Костюченко О.Т., представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія на березі», ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Державний нотаріальний архів у Дніпропетровській області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, про визнання недійсним правочинів, припинення права власності, повернення земельної ділянки та скасування записів про державну реєстрацію права власності,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Дніпровська міська рада (далі Позивач) в особі свого представника звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія на березі», ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Державний нотаріальний архів у Дніпропетровській області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, про визнання недійсним правочинів, припинення права власності, повернення земельної ділянки та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 4044 га, кадастровий номер 1210100000:08:835:0039 належала на праві власності територіальній громаді м. Дніпро та була віднесена до земель комунальної власності.

Представник позивачанаголошує,що вказаназемельна ділянкавибула ізвласності територіальноїгромади м.Дніпра вособі Дніпровськоїміської радипоза волеюта безвідома власника,шляхом ухваленнядодаткового рішенняІндустріального районногосуду м.Дніпропетровська від26.12.2016року усправі №202/3776/16-ц,яким буловизнано речовеправо натаке майноза ОСОБА_2 . Також вказаним судовим рішенням Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від 26.12.2016року усправі №202/3776/16-ц було визнано право власності на нежитлову будівлю майновий комплекс, загальною площею 1952 кв.м., який складається з : літ. А нежитлова будівля - кафе, літ. Б,В,Г,Д,Е,Ж,И,К,Л,У,Ф навіси, літ. М,Т сараї, літ. Н,О,П,Р, - убиральні, літ. С душ, №1-6, І- споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилається на те, що будь-якого рішення щодо відчуження такої земельної ділянки орган місцевого самоврядування не ухвалював, документація із землеустрою спірної земельної ділянки не розроблялась та була погоджена у встановленому законодавством порядку, Дніпровська міська рада дозвіл на розроблення такої документації не надавала, а побудовані на ній об`єкти мають всі ознаки самочинного будівництва.

Не дивлячисьна вказаніобставини,03.07.2018року ОСОБА_2 було передано у власність Товариству зобмеженою відповідальністю«Мрія наберезі» вказану нежитлову будівлю та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Далі, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.07.2019 року було вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія на березі» на користь ОСОБА_4 загальну суму боргу у розмірі 800000 грн. 00 коп. за відповідними договорами позик. Внаслідок примусового виконання означеного судового рішення майно боржника ТОВ «Мрія на березі» було продано з прилюдних торгів, у зв`язку із чим власником такої спірної земельної ділянки та нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , став переможець таких торгів ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що означене додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2016 року у справі № 202/3776/16-ц було згодом скасовано відповідною постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.04.2020 року, у зв`язку із чим відсутні будь-які правові підстави для утримання такої земельної ділянки її теперішнім власником ОСОБА_3 .

У зв`язку з вищевикладеним, представник позивача змушений звернутися до суду та просити суд, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вих. № 7/11-957 від 30.04.2021 року): 1) припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля майновий комплекс, загальною площею 1952 кв.м., який складається з: А-1 нежитлова будівля кафе, літ. Б,В,Г,Д,Е,Ж,И,К,Л,У,Ф навіси, літ. М,Т сараї, літ. Н,О,П,Р, - убиральні, літ. С душ, №1-6, І- споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1589285112101) та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна записи про право власності за наступними особами: за ОСОБА_2 , запис про право власності № 26868421, внесений приватним нотаріусом ДМНО Андрєєвою Н.О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1589285112101; за ТОВ «МРІЯ НА БЕРЕЗІ» запис про право власності № 26877171, внесений приватним нотаріусом ДМНО Андрєєвою Н.О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1589285112101; за ОСОБА_3 , запис про право власності № 33876747, внесений приватним нотаріусом ДМНО Ричкою Ю.О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1589285112101; 2) припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна, а саме: земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4044 га, кадастровий номер 1210100000:08:835:0039 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1589285112101) та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна записи про право власності за наступними особами: за ОСОБА_2 , запис про право власності № 26868421, внесений приватним нотаріусом ДМНО Андрєєвою Н.О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1589285112101; за ТОВ «МРІЯ НА БЕРЕЗІ» запис про право власності № 26877171, внесений приватним нотаріусом ДМНО Андрєєвою Н.О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1589285112101; за ОСОБА_3 , запис про право власності № 33876747, внесений приватним нотаріусом ДМНО Ричкою Ю.О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1589285112101; 3) зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4044 га, кадастровий номер 1210100000:08:835:0039 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1589285112101), привівши її у придатний для подальшого використання стан, шляхом знесення самочинно побудованих споруд, а саме: нежитлова будівля майновий комплекс, загальною площею 1951 кв.м., який складається з : А-1 нежитлова будівля кафе, літ. Б,В,Г,Д,Е,Ж,И,К,Л,У,Ф навіси, літ. М,Т сараї, літ. Н,О,П,Р, - убиральні, літ. С душ, №1-6, І- споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1589285112101); 4) визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 4044 га, кадастровий номер : 1210100000:08:835:0039 у Державному земельному кадастрі, виключивши відомості щодо кадастрового номеру 1210100000:08:835:0039 з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Представник Головногоуправління Держгеокадаструу Дніпропетровськійобласті подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені вказаних позовних вимог. В обґрунтування таких заперечень представник відповідача посилався на ту обставину, що державна реєстрація земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4044 га, кадастровий номер 1210100000:08:835:0039, була здійснена на підставі розробленої відповідної документації землеустрою розробленої ТОВ «Земельне право», інженером землевпорядником ОСОБА_5 . Відповідальною особою за достовірність і якість документації із землеустрою на підставі якої було здійснено державну реєстрацію спірної земельної ділянки є ТОВ «Земельне право». Отже, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки державна реєстрація земельної ділянки здійснювалася на підставі документів, визначених ч.2 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (а.с. 72-76 том 1).

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому також просила відмовити в задоволені вказаних позовних вимог. В обґрунтування таких заперечень представник відповідача посилалася на ту обставину, що ОСОБА_3 придбав спірний об`єкт нерухомого майна на електронних торгах, що проводилися за допомогою ДП «Сетам» на виконання судового рішення та сплатив за майно грошові кошти, а відтак таке майно не може бути витребувано в нього, оскільки він є добросовісним набувачем. Проте, позивачем жодного належного, достатнього, достовірного та допустимого доказу з приводу належності йому земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не надано, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість поданої позовної заяви (а.с. 83-90 том 1).

Відповідач ОСОБА_2 також подав свої письмові пояснення на позовну заяву, в яких просив відмовити в задоволені вказаних позовних вимог, оскільки позивачем ні при подачі позовної заяви, ні в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідачем ОСОБА_2 було вчинено самочинне будівництво, не надано суду жодних актів обстеження земельної ділянки, актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства, який складено працівником відділу контролю за використанням земель управління земельних відносин, коли саме було виявлено порушення земельного законодавства, графічних матеріалів, висновків землевпорядної чи будівельно технічної експертизи, які б вказували на конкретну земельну ділянку на якій розташоване майно відповідача та характеристики будівлі, яку позивач вимагає знести, оскільки відсутність таких доказів може призвести до порушення прав третіх осіб, майно яких також може бути знесеним.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача Дніпровської міської ради у судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позову посилався на обставини, що викладені в такій заяві по суті справи.

Представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_1 у судовомузасіданніпозовні вимоги не визнала, просила суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі через їх безпідставність та необґрунтованість з посиланням на доводи, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надіслав свої письмові пояснення, в яких позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі через їх безпідставність та необґрунтованість.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області також у судове засідання не з`явився, надіслав свої письмові пояснення, в яких позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є неналежним відповідачем у справі, тому що державна реєстрація земельної ділянки здійснювалася на підставі документів, визначених ч.2 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Представник відповідачаТовариства зобмеженою відповідальністю«Мрія наберезі», у судове засіданняне з`явився,про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили, ніяких письмових заяв чи клопотань до судуне надходило.

Треті особи,що незаявляють самостійнихвимог напредмет спору:Департамент адміністративнихпослуг тадозвільних процедуруправління Дніпровськоїміської ради,Державний нотаріальнийархів уДніпропетровській області,Приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуРичка ЮліяОлександрівна, у судове засіданняне з`явилися,про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили, ніяких письмових заяв чи клопотань до судуне надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 11.05.2021 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та вирішено заборонити ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а також, будь яким іншим особам вчиняти будь які дії, що спрямовані на відчуження та розпорядження нерухомим майном, а саме: нежитловою будівлею майновим комплексом, загальною площею 1952 кв.м., який складається з: літ. А-1, нежитлова будівля кафе, літ. Б,В,Г,Д,Е,Ж,И,К,Л,У,Ф навіси, літ. М, Т-сараї, літ. Н, О,П,Р убиральні, літ.С душ, № 1-6 споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 158928511210 та на земельну ділянку за кадастровим № 1210100000:08:835:0039, реєстраційний номер об`єкта нерухомості (1800069212101), а також, заборонити державному реєстратору вчиняти будь які дії щодо реєстрації та перереєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю майновий комплекс, загальною площею 1952 кв.м., який складається з: літ. А-1, нежитлова будівля кафе, літ. Б,В,Г,Д,Е,Ж,И,К,Л,У,Ф навіси, літ. М, Т-сараї, літ. Н, О,П,Р убиральні, літ.С душ, № 1-6 споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 158928511210 та на земельну ділянку за кадастровим № 1210100000:08:835:0039, реєстраційний номер об`єкта нерухомості (1800069212101).

Ухвалою судувід 15.09.2021року узадоволенні заяви керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра О. Риженко від 15.09.2021 року про вступ у справу, що була порушена за позовною заявоюДніпровської міської ради до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія на березі», ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Державний нотаріальний архів у Дніпропетровській області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, про визнання недійсними правочинів, припинення права власності, повернення земельної ділянки та скасування записів про державну реєстрацію права власності, вирішено відмовити.

Ухвалою судувід 18.11.2021року заявупредставника позивачаДніпровськоїміської радипро змінупредмету позову, задоволенота вирішеноприйняти допровадження заявупро змінупредмета позову,що надійшладо суду06.05.2021року усправі № 205/6867/2020 запозовомДніпровської міської ради до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія на березі», ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Державний нотаріальний архів у Дніпропетровській області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, про визнання недійсним правочинів, припинення права власності, повернення земельної ділянки та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою судувід 10.02.2022року узадоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху по цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія на березі», ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Державний нотаріальний архів у Дніпропетровській області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, про визнання недійсним правочинів, припинення права власності, повернення земельної ділянки та скасування записів про державну реєстрацію права власності, вирішено відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.04.2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_1 пропроведення підготовчогосудового засіданняв режимівідеоконференції поцивільній справіза позовомДніпровської міської ради до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія на березі», ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Державний нотаріальний архів у Дніпропетровській області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, про визнання недійсним правочинів, припинення права власності, повернення земельної ділянки та скасування записів про державну реєстрацію права власності, вирішено відмовити.

Будь-яких інших процесуальних дій у справі судом не вживалось.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про відмову у задоволені позовних вимог, виходячи із наступного.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2016 року у справі № 202/3776/16-ц за ОСОБА_2 було визнано право власності на нежитлову будівлю майновий комплекс, загальною площею 1952 кв.м., який складається з : літ. А нежитлова будівля - кафе, літ. Б,В,Г,Д,Е,Ж,И,К,Л,У,Ф навіси, літ. М,Т сараї, літ. Н,О,П,Р, - убиральні, літ. С душ, №1-6, І- споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 17-18).

Матеріалами справи підтверджено, що вказане речове право на такі будівлі було зареєстровано 26.03.2019 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. за ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідною інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.10.2020 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1589285112101.

Судом також встановлено, що додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2016 року у справі № 202/3776/16-ц за ОСОБА_2 також було визнано право власності на земельну ділянку площею 0,4044 га під забудову нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі майнового комплексу, загальною площею 1952 кв.м., який складається з: літ. А нежитлова будівля - кафе, літ. Б,В,Г,Д,Е,Ж,И,К,Л,У,Ф навіси, літ. М,Т сараї, літ. Н,О,П,Р, - убиральні, літ. С душ, №1-6, І- споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 19-20).

Матеріалами справи підтверджено, що вказане речове право на таку земельну ділянку із присвоєним кадастровим номером 1210100000:08:835:0039 було зареєстровано 26.03.2019 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. за ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідною інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.10.2020 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 180069212101 (т.1, а.с. 93-99).

Матеріалами справи також підтверджено, що на підставі акту приймання передачі нерухомого майна, серія та номер б/н від 03.07.2018 року, ОСОБА_2 було передано Товариству зобмеженою відповідальністю«Мрія наберезі» нежитлову будівлю майновий комплекс, загальною площею 1952 кв.м., який складається з : літ. А нежитлова будівля - кафе, літ. Б,В,Г,Д,Е,Ж,И,К,Л,У,Ф навіси, літ. М,Т сараї, літ. Н,О,П,Р, - убиральні, літ. С душ, №1-6, І- споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за вказаною адресою із присвоєним кадастровим номером 1210100000:08:835:0039 (т.1, а.с. 28).

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі означеного акту приймання передачі нерухомого майна речові права на вказані будівлі та земельну ділянку були зареєстровані приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. 02.04.2019 року за Товариством зобмеженою відповідальністю«Мрія наберезі» у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідною інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.10.2020 року (т.1, а.с. 93-99).

Судом також встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.07.2019 року було вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія на березі» на користь ОСОБА_4 загальну суму боргу у розмірі 800000 грн. 00 коп., що виникла за період з 01.09.2018 року по 18.09.2018 року за Договорами позики, укладеними між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія на березі» (т.1, а.с. 100-104).

Судом також встановлено, що таке судове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.07.2019 року було звернуто стягувачем ОСОБА_4 до примусового виконанняв порядку,що встановленийЗаконом України«Про виконавчепровадження».Примусове виконанняозначеного судовогорішення Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від16.07.2019року здійснювалосьприватним виконавцемвиконавчого округуДніпропетровської областіБурхан Крутоус Л.А.,номер виконавчогопровадження заАСВП №59936063.

Судом також встановлено, що в межах такого виконавчого провадження, приватним виконавцем в межах здійснення виконавчих дій вищевказані спірні нежитлову будівлю - майновий комплекс, загальною площею 1952 кв.м., та земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:08:835:0039, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , було передано на реалізацію до ДП «СЕТАМ» для проведення процедури електронних торгів. За результатами вказаних електронних торгів переможцю останніх ОСОБА_3 28.10.2019 року було видано Свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів № 2656, видавник приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. (т.2, а.с. 29).

Доказів скасування вказаного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.07.2019 року, або визнання недійсними електронних торгів з реалізації спірної нежитлової будівлі та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали даної цивільної справи не містять.

Судом також встановлено, що на підставі вказаного Свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 28.10.2019 року № 2656 речове право на нежитлову будівлю - майновий комплекс, загальною площею 1952 кв.м., та земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:08:835:0039, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано 28.10.2019 року за ОСОБА_3 у встановленому законом порядку державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. (т.1, а.с. 93-99).

Матеріалами справи також підтверджено, що 29.04.2020 року постановою Дніпровського апеляційного суду (справа № 202,3776/16-ц) додаткові рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2016 року у справі № 202/3776/16-ц були скасовані (т.1 а.с. 214-218).

Судом також встановлено, що 19.04.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості щодо вчинення кримінального правопорушення (номер кримінального провадження 4202104200000011) за попередньою правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки) за фактом набуття права власності ОСОБА_2 шляхом обману, на земельну ділянку комунальної власності площею 0,404 га, кадастровий номер 1210100000:08:835:0039 (а.с. 213).

При цьому доказів пред`явлення підозри чи обвинувального акту, а також передачі такого кримінального провадження на розгляду суду матеріали даної цивільної справи не містять.

Оскільки позивач наполягає на тому що вказане нерухоме майно у вигляді земельної ділянки із присвоєним кадастровим номером 1210100000:08:835:0039 вибуло з його власності поза його волею, а безпосередньо побудовані на ній об`єкти нерухомого майна є самочинним будівництвом, а відтак державна реєстрація права на такі об`єкти підлягає скасуванню, право власності припиненню, а у свою чергу відповідачі вказаних обставин не визнають, то суд доходить висновку про наявність спору між сторонами із приводу речового права на таке майно, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо позовних вимог про припинення права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:08:835:0039, скасування державної реєстрації права власності на такий об`єкт нерухомого майна, та скасування державної реєстрації такої ділянки у Державному земельному кадастрі, суд зазначає про наступне.

У частині першій статті 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

З огляду на частину п`яту статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі вирішувати питання їхнього відчуження.

Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина восьма статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада, яка, маючи делеговані повноваження щодо здійснення права власності від імені територіальної громади м. Дніпро, повинна діяти виключено у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

В даному випадку, судом встановлено, що Дніпровська міська рада жодних дій, передбачених чинним законодавством, для відчуження спірної земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:08:835:0039 на корись третіх осіб не вчиняла.

Також додаткове рішення Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від26.12.2016року усправі №202/3776/16-цбули скасовані на підставі якого таке майно у вигляді земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:08:835:0039 вибуло із власності територіальної громади міста, було згодом скасоване. Відтак суд доходить висновку, що таке майно вибуло із власності територіальної громади без волі власника та належних на те правових підстав.

Разом із цим, звертаючись до суду із позовом для захисту своїх прав, позивач (з урахуванням вимог заяви про зміну предмету позову) заявив вимогу про припинення права власності за вказаними відповідачами на спірну земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності за такими особами на означене майно.

Оцінюючи обраний позивачем спосіб судового захисту свого права, суд враховує нормативні положення частин першої та другої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосібзахисту,виходячи іззастосування спеціальноїнорми права,повинен забезпечитиефективне використанняцієї нормиу їїпрактичному застосуванні-гарантувати особіспосіб відновленняпорушеного праваабо можливістьотримання неювідповідного відшкодування.Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

У зв`язку із чим суд вказує, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, який вже фактично володіє та користується таким спірним майном, то належним способом захисту може бути виключно позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно тощо за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Саме задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, упостанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).

Однак в межах розгляду даної цивільної справи позовна вимога позивачем не була заявлена, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених процесуальним законом випадках.

Окрім цього суд вказує, що відповідач ОСОБА_3 28.10.2019 року набув право власності на вказані спірні нежитлову будівлю - майновий комплекс, загальною площею 1952 кв.м., та земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:08:835:0039, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок реалізації такого майна на електронних торгах. При цьому встановлені судом обставини свідчать про те, що реалізація спірного майна відбулась в примусовому порядку, встановленому чинним законодавством для виконання судового рішення, ухваленого щодо майна боржника за виконавчим провадженням.

Як булоз`ясовано судом,як станомна деньпроведення такихторгів,так іна деньрозгляду даноїцивільної справипо сутіозначене судоверішення Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від16.07.2019року не оскаржувалось, та не є скасованим у передбаченому процесуальним законом порядку. Так само, матеріали справи не містять докази щодо того, що на день проведення вказаних торгів (28.10.2019 року) чи реєстрації речового права на вказану земельну ділянку щодо розпорядження такого майна існували будь-які публічні обтяження, у тому числі арешти, накладені органом державної влади на таке нерухоме майно в межах розслідування кримінального провадження чи розгляду судової справи щодо протиправного відчуження такого майна на користь третіх осіб. Через що будь-яка зацікавлена особа, навіть проявивши розумну обачливість, не могла бути проінформована про обставину наявного спору щодо такого нерухомого майна.

Внаслідок чого суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_3 набуваючи 28.10.2019 року у володіння спірну земельну ділянку за результатами електронних торгів та оформлення відповідного свідоцтва про право власності, із дотримання нотаріусом вимог щодо видачі такого правовстановлюючого документу та перевірки відсутності обтяжень на таке майно, вочевидь не міг знати про те, що це майно вибуло з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра поза її волею і щодо такого майна існує відповідний спір цивільно-правового характеру.

Суд із цього приводу вказує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного у частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

На час виникнення спірних правовідносин порядок та умови проведення прилюдних торгів було врегульованоТимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (далі - Тимчасове положення), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року № 745/4038.

Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Частина друга статті 388 ЦК України містить заборону витребування майна у добросовісного набувача, якщо це майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто з дотриманням вимог закону при виконанні судових рішень.

Ця норма спрямована на захист інтересів добросовісного набувача, який придбав у такому порядку майно, а отже, не допускає можливості витребування його власником за будь-яких умов.

Застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, слід мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Однак як встановлено судом, означені електроні торги у судовому порядку недійсними не визнавались, судові рішення з приводу оскарження дій приватного виконавця щодо реалізації такої спірної земельної ділянки також не ухвалювались.

Таким чином, оскільки вказані електронні торги як правочин, за яким відповідач ОСОБА_3 набув у володіння спірне майно, відповідають усім ознакам дійсного правочину, адже в момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності було зареєстроване саме за відчужувачем, та у цьому реєстрі був відсутній запис про судовий спір відносно цього майна (або інше публічне обтяження), і судове рішення, з метою виконання якого вчинювався правочин є та було чинним, то такий відповідач має всі ознаки добросовісного набувача.

У відповідності до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, Конвенція гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Рішеннями ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» закріплені принципи застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування з приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Тому задоволення вказаного позову і припинення права власності відповідача як добросовісного набувача спірного майна, за умови наявного чинного судового рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.07.2019 року, та не скасованих результатів проведених, на виконання вказаного судового рішення, електронних торгів, також призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд вважає, що конструкція, за якою добросовісний набувач при вищевказаних обставинах втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку з бездіяльністю влади в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку в органу місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням. На думку суду, у даному випадку у попереднього власника такої земельної ділянки територіальної громади міста Дніпровської міської ради виникає право на відповідну компенсацію шляхом подання позову до осіб, якими було вчинено відповідне кримінальне правопорушення, наслідком якого є вибуття із володіння такого власника вказаної земельної ділянки. У той час як перекладення на теперішнього власника спірної земельної ділянки, який жодного порушення не вчинив, наслідків бездіяльності влади та задоволення позову у цій справі матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на відповідача ОСОБА_3 , а отже, буде непропорційним втручанням у права такої особи з боку держави.

Окрім цього суд вказує, що інші позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку за особами, які вже не є власниками та володільцями такого майна, без задоволення вимог про витребування майна у її теперішнього власника ( ОСОБА_3 ) та припинення його права власності на таке майно, не підлягають задоволенню, оскільки їх окреме задоволення жодним чином не призводить до поновлення порушених прав позивача, у зв`язку із чим не може вважатись ефективним засобом захисту.

Відтак, суд з огляду на вищенаведене у його сукупності, вимушений відмовити у задоволенні позовних вимог щодо припинення права власності за відповідачами ОСОБА_2 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія на березі», ОСОБА_3 , та скасуванні державної реєстрацію права власності за такими особами на спірну земельну ділянку у повному обсязі таких вимог.

Так само не підлягає й задоволенню позовна вимога щодо скасування державної реєстрації такої ділянки у Державному земельному кадастрі, оскільки така вимога має суто похідний характер від вимог про припинення права власності за вказаними відповідачами та скасуванні державної реєстрації права власності за такими особами. І оскільки суд не знайшов підстав для задоволення первісних позовних вимог з приводу спору щодо речового права на таку земельну ділянку, то як наслідок й похідні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про припинення за відповідачами права власності на нежитлову будівлю майновий комплекс, загальною площею 1952 кв.м., який складається з : літ. А нежитлова будівля - кафе, літ. Б,В,Г,Д,Е,Ж,И,К,Л,У,Ф навіси, літ. М,Т сараї, літ. Н,О,П,Р, - убиральні, літ. С душ, №1-6, І- споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та знесення такої забудови, як самочинно збудованої, суд вказує на наступне.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина перша статті 182 Цивільного кодексу України).

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Таким чином, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

За частинами першою четвертою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

В даному випадку суду не представлені докази наявності того, що означений майновий комплекс було побудовано при наявності документа який дає право виконувати будівельні роботи чи наявності належно затвердженого проекту, з порушеннями будівельних норм і правил.

А відтак такому нерухомому майну притаманні усі ознаки самочинно збудованого.

Суд вказує, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанову від 07.04.2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33).

Тож суд вказує, що в даному випадку факт реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем не змінює правової природи цього об`єкту та не усуває порушень законодавства, допущених при його будівництві на спірній земельній ділянці.

Разом із цим, суд вказує, що сама лише кваліфікація нерухомого майна, як об`єкта самочинного будівництва, не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення такого об`єкта.

Зокрема, у пункті 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»вказано, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

За приписами ч. 4ст. 376 ЦК Україниоб`єкт самочинного будівництва підлягає знесенню у разі, якщо продовження фізичного існування нерухомого майна (тобто збереження об`єкта) порушує права інших осіб.

Окрім того, за приписами ч. 7ст. 376 ЦК Україниу разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавцем чітко визначено випадки, у яких відповідний орган державної влади має право на звернення до суду з певними позовними вимогами (позовом): 1) про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову у разі наявності фактів: а) відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; б) істотного порушення будівельних норм і правил); 2) про знесення за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, позивач у разі наявності факту: а) якщо проведення такої перебудови є неможливим; б) особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення.

Таким чином, приведений перелік позовних вимог, з якими позивач вправі звертатись до суду, застосовується за наявності чітко визначених випадків та є взаємовиключним.

Як вбачається з позову, вимогою у даній справі є зобов`язання відповідача знести об`єкт самочинного будівництва.

Таким чином, відповідно до ч.7ст. 376 ЦК Українидля задоволення позову про зобов`язання знести самочинне будівництво необхідно встановити наявність таких фактів як: 1) неможливість перебудови об`єкту; 2) або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Проте, у даній справі позивачем не надано доказів того, що вказане самочинне будівництво, не може бути приведено до легітимного стану у спосіб перебудови, як і не надано доказів наявної відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Суд зазначає, що відповідно до вимогстатей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

В даному випадку, як вказувалось вище, стороною позивача не надано жодного, належного та допустимого доказу того, що вказане самочинне будівництво, не може бути приведено до легітимного стану у спосіб перебудови, як і не надано доказів наявної відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім того, як зазначалось судом, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Проте, як встановлено судом, будь-яке рішення суду щодо проведення перебудови спірного об`єкту самочинного будівництва відсутнє.

Суд також зауважує, що у спірних правовідносинах інтерес відповідача ОСОБА_3 , як фізичної особи - громадянина, на використання об`єкту нерухомого майна, на яке було зареєстроване за таким учасником справи речове право також не виключається з-під охорони ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Такий інтерес особи у даному випадку (збереження об`єкту будівництва, який має легітимний статус) є конкретним, чітко сформульованим і має з достатньою визначеністю окреслені у часі параметри.

Як вказувалось вище вказаний об`єкт нерухомості було придбано таким відповідачем внаслідок реалізації такого майна на електронних торгах у примусовому порядку, встановленому чинним законодавством для виконання судового рішення, і на день реалізації такого майна у публічному доступі були відсутні будь-які відомості щодо публічних обтяжень на таке майно, пов`язаних з його статусом як самочинно збудованого, і навпаки публічні дані у Реєстрі речових прав свідчили про наявність офіційно зареєстрованого права власності за відчужувачем на таке майно.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вказує на те, що за вказаних обставин застосування до відповідача ОСОБА_3 зобов`язання щодо знесення такого збудованого об`єкта нерухомості є передчасним та не співмірним заходом, оскільки позивачем не використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, та не надано суду доказів на підтвердження того, що усунення порушень містобудівного законодавства можливо виключно шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, без використання можливостей його приведення у легітимний стан, у тому числі відповідачем ОСОБА_3 .

Відтак, суд вимушений у задоволені позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія на березі», ОСОБА_3 про припинення зазазначеними відповідачамиправа власностіна нежитловубудівлю таїї знесеннятакож відмовити у повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Таким чином, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на позивача.

На підставі викладеного і керуючись 143Конституції України,ст.60Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні»,ст. ст.331, 376, 388 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265,267 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позовних вимог Дніпровської міської ради (місцезнаходження:49000,м.Дніпро,пр.Дмитра Яворницького,75,код ЄДРПОУ26510514) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія на березі» (місцезнаходження:49019,м.Дніпро,вул.Набережна Заводська,буд.78а,код ЄДРПОУ42272469), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_3 ), Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (місцезнаходження:49006,М.Дніпро,вул.Філософська,буд.39-А), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур управління Дніпровської міської ради (місце знаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75), Державний нотаріальний архів у Дніпропетровській області (місцезнаходження:49000,м.Дніпро,пр.Дмитра Яворницького,буд.21-А,код ЄДРПОУ36849613), Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) про визнання недійсним правочинів, припинення права власності, повернення земельної ділянки та скасування записів про державну реєстрацію права власності відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача Дніпровської міської ради.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан