Постанова

від 07.11.2022 по справі 921/354/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2022 р. Справа №921/354/21

Західний апеляційний господарський суд, в складі:

головуючого (судді доповідача): Кордюк Г.Т.

суддів: Кравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

без виклику учасників справи

Розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №1-1-21-854 від 11.04.2022 (вх.№01-05/1077/22 від 18.05.2022)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.02.2022, суддя: Гевко В.Л., м. Тернопіль,

у справі №921/354/21

за позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області

до відповідача Фермерського господарства «Сосулівське»

про стягнення 3370,71 грн. збитків, завданих навколишньому середовищу

ВСТАНОВИВ:

02.06.2021 у Господарський суд Тернопільської області звернулась Державна екологічна інспекція у Тернопільській області з позовом до Фермерського господарства «Сосулівське» у якому просить суд стягнути з відповідача збитків, завданих навколишньому природному середовищу у розмірі 3 370 грн 71 коп., з яких: (30%) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України, (50%) в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Нагірянської ОТГ, (20%) в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р UA438999980333199331000019773 в Казначейство України (ЕАП).

Позов обґрунтований тим, що під час позапланової перевірки ФГ «Сосулівське», проведеної у період з 18-19.09.2019р. встановлено, що відповідач займається розведенням свиней у кількості орієнтовно 100 голів. Для розведення свиней господарством використовуються нежитлові приміщення. Позивач вказує на те, що в результаті розведення свиней утворюються гній та гноївка (побічні продукти тваринного походження), які від свиноферми по рельєфу місцевості стікають на земельну ділянку площею, спричиняючи забруднення землі, що є порушенням частини І абз. 1, 2, 10, 11 ст.35 Закону України «Про охорону земель». Також зазначив, що на віддалі 41 м від ділянки, на яку стікає гноївка протікає р. Серет, при цьому прибережна захисна смуга ріки становить 50 м, тобто частина забрудненої ділянки гноєм, а саме 117 м кв. знаходиться в прибережній захисній смузі вищезазначеної ріки, що є порушенням п.6 ст. 89 Водного кодексу України та п. ґ ст.68 Земельного кодексу України. За наведених обставин, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати шкоду, заподіяну ним внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах встановлених законодавством України.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.02.2022 у справі №921/354/21 відмовлено Державній екологічній інспекції у Тернопільській області в задоволенні позову про стягнення з Фермерського господарства "Сосулівське"3370,71 грн. збитків, завданих навколишньому середовищу.

Дане рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними, достатніми, вірогідними доказами, що саме відповідач вчинив спірне правопорушення, і саме з вини відповідача завдано збитків навколишньому середовищу.

Не погодившись з вказаним рішенням Державна екологічна інспекція у Тернопільській області звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №1-1-21-854 від 11.04.2022 (вх.№01-05/1077/22 від 18.05.2022) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.02.2022 у справі №921/354/21 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:

1)суд першої інстанції належним чином не дослідив свідчення голови сільської ради про те, що ферма з якої витікає «гноївка» та де здійснюється розведення свиней належить ФГ «Сосулівське»;

2)місцевий господарський суд не врахував, що уповноваженими особами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області під час проведення позапланового заходу у представників ФГ «Сосулівське» вимагалося представлення підтверджуючих документів, щодо зазначеної ферми, проте такі документи надано не було, що було повідомлено суд першої інстанції допитаними у справі свідками.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Тернопільській області на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.02.2022 у справі №921/354/21. Зупинено дію рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.02.2022 у справі №921/354/21. Запропоновано відповідачу подати апеляційному суду обґрунтовані відзив та пояснення на апеляційну скаргу до 13.06.2022. До відзиву та пояснень додати докази надсилання (надання) їх копії та доданих до них документів позивачу. Вирішено здійснювати розгляд справи №921/354/21 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відсутністю коштів на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції Західний апеляційний господарський суд, починаючи з 06.04.2022, припинив направлення учасникам судового процесу копій усіх процесуальних документів по справі та іншої вихідної кореспонденції суду засобами поштового зв`язку. Ці обставини підтверджуються відомостями, які містяться на веб-сайті Західного апеляційного господарського суду за посиланням https://wag.court.gov.ua/sud4870/pres-centr/news/1266932/ .

Зі списку розсилки поштової кореспонденції вбачається, що ухвала суду від 23.05.2022 про призначення справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи надіслана на електронні адреси сторін, які зазначені в апеляційній скарзі.

03.10.2022 відновлено відправку поштової кореспонденції учасникам судових процесів про що повідомлено на веб-сайті Західного апеляційного господарського суду за посиланням https://wag.court.gov.ua/sud4870/pres-centr/news/1328071/ .

Оскільки розгляд даної справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, то з метою надання відповідачу можливості подати відзив на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції повторно скерував на його поштову адресу ухвалу від 23.05.2022 про призначення справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в якій встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач не скористався правом наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Частиною десятою статті 270 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня становить 2481,00 гривень.

Оскільки ціна позову в даній справі становить 3370,71 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 248 100,00 грн. (2481,00 грн. * 100), то апеляційний господарський суд в силу ч. 10 ст. 270 ГПК України розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний видом діяльності Фермерського господарства "Сосулівське" є код КВЕД 01.46 "Розведення свиней».

У період з 18.09.2019 по 19.09.2019, на підставі звернення громадян Михайлюка П.І. та Карачинського В.В. від 17.07.2019, направлення Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №389 від 17.09.2019 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, за погодженням Міністерства екології та природних ресурсів України №5/4-11/8694-19 від 05.08.2019, проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Фермерським господарством «Сосулівське".

Як встановлено судом, згідно направлення Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №389 від 17.09.2019 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, за погодженням Міністерства екології та природних ресурсів України №5/4-11/8694-19 від 05.08.2019 та Наказу від 17.09.2019 №290 уповноваженими особами, в термін з 18.09.2019 по 19.09.2019, проведено перевірку Фермерського господарства "Сосулівське", Тернопільська область, Чортківський район, с.Сосулівка, вул. Лесі Українки,69 Г.

Під час проведення перевірки представниками екологічної інспекції в присутності директора та засновника ФГ "Сосулівське", а також, голови Сосулівської сільської ради було виявлено факт забруднення довкілля внаслідок порушення соціальних правил, що створювало небезпеку для довкілля порушення, а саме : витік гною та його накопичення у прибережній захисній смузі р.Серет, забруднення продуктами тваринного походження (гноєм та гноївкою) земельних ділянок у селі Сосулівка Чортківського району неподалік фермерського господарства, площею 247 м кв. (19х13) та 196 м кв. (14х14) загальною площею 443 м кв., а також невиконання робіт по ущільненню та утилізації відходів.

За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів складено Акт №1, яким виявлено порушення п. "й" ст.17 Закону України "Про відходи", ст.ст. 125, 126 ЗК України, п."в" ст. 17 Закону України "Про відходи", п. "к" ч.1 ст.17 Закону України "Про відходи", п."є" ст.17 Закону України "Про відходи", п."г" ст.17 Закону України "Про відходи", ч.1 абз.1, 2, 10, 1 ст.35 Закону України "Про охорону земель".

Даний Акт підписаний уповноваженими особами позивача та із застереженням від засновника відповідача ОСОБА_1 . Від підписання Акту Богун Н.П. відмовилась. В Акті перевірки зазначено, що він надісланий листом від 20.09.2019 № 1/1-3-11-3468.

18.09.2019 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища складено протокол стосовно директора ФГ "Сосулівське" № 003402 щодо порушення абзацу 1,2,10,11 ч.1 ст.35 Закону України "Про охорону земель".

30.09.2019 уповноваженим особами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області складено Протокол №20-09-19 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів.

15.11.2019 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №4, якою постановлено визнати директора ФГ "Сосулівське" Богуна О.В. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 53, 82-1, ст. 78 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

15.11.2019 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області складено постанову №6 про закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно директора ФГ "Сосулівське" у зв`язку із передачею матеріалів справи до Чортківського ВП ГУНП у Тернопільській області.

Копію постанови про адміністративне правопорушення, того ж дня (15.11.2019р.) надіслано керівнику Фермерського господарства кореспонденцією рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4600806500560 отримано особисто від розписку - 20.11.2019р.

Керівником ФГ «Сосулівське» вживалися дії, щодо оскарження зазначеної постанови проте, Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 08.12.2020 у справі №608/1059/20 та Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 року позовну заяву та відповідно апеляційну скаргу ФГ «Сосулівське» - залишено без розгляду та повернуто скаржнику відповідно.

Згодом постанову про адміністративне правопорушення надіслано на адресу Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області з метою примусового стягнення штрафу.

Що стосується протоколу про адміністративне правопорушення №003402 від 18.09.2019 року (псування та забруднення землі продуктами тваринного походження (гноєм та гноївкою) на загальній площі 443 м2), державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Канцар В.В., виходячи з того, що у даному правопорушенні вбачаються ознаки злочину згідно ч. 1 ст. 239 КК, за наслідками розгляду справи у відповідності до вимог п. 8 ст. 247 КУпАП, винесено постанову про закриття справи №6 від 15.11.2019 року.

Того ж дня, копію постанови про закриття справи надіслано для відома керівнику ФГ «Сосулівське» - Богун О.В.

19.11.2019р. за вих. №1/1-3-05-4215, пакет документів для вжиття заходів реагування направлено до Чортківського ВП ГУНП України в Тернопільській області.

01.06.2021 ДЕІ у Тернопільській області на адресу Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області надіслано запит №1-1-21-2184 про надання інформації за наслідками розгляду надісланого інспекцією повідомлення від 19.11.2019.

Згідно отриманої позивачем 14.09.2021 відповіді за вх№2284/2-1-1-05 ГУНП в Тернопільській області проінформувало позивача, що звернення про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1ст.239 КК України по факту того, що в с.Сосулівка, Чортківського району наявний факт забруднення довкілля внаслідок порушення соціальних правил, що створювало небезпеку для довкілля розглянуто.

Відомості про кримінальне правопорушення відповідно до вимог ч.1, ч.4 ст.214 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021211110000349 від 03.09.2021 року за ч.1ст.239 КК України.

Як підтверджується доказами, наявними у справі, по даному кримінальному провадженні в слідчому відділенні Чортківського РВП ГКНП в Тернопільській області, проводиться досудове розслідування.

Отже, предметом даного спору є заявлені вимоги позивача - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про стягнення з відповідача - Фермерського господарства "Сосулівське" збитків, завданих навколишньому природному середовищу у розмірі 3 370 грн 71 коп., з яких: (30%) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України, (50%) в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Нагірянської ОТГ, (20%) в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р UA438999980333199331000019773 в Казначейство України (ЕАП).

Позов обґрунтований тим, що під час позапланової перевірки ФГ «Сосулівське», проведеної у період з 18-19.09.2019р. встановлено, що відповідач займається розведенням свиней у кількості орієнтовно 100 голів. Для розведення свиней господарством використовуються нежитлові приміщення. Позивач вказує на те, що в результаті розведення свиней утворюються гній та гноївка (побічні продукти тваринного походження), які від свиноферми по рельєфу місцевості стікають на земельну ділянку площею, спричиняючи забруднення землі, що є порушенням частини І абз. 1, 2, 10, 11 ст.35 Закону України «Про охорону земель». Також зазначив, що на віддалі 41 м від ділянки, на яку стікає гноївка протікає р. Серет, при цьому прибережна захисна смуга ріки становить 50 м, тобто частина забрудненої ділянки гноєм, а саме 117 м кв. знаходиться в прибережній захисній смузі вищезазначеної ріки, що є порушенням п.6 ст. 89 Водного кодексу України та п. ґ ст.68 Земельного кодексу України. За наведених обставин, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати шкоду, заподіяну ним внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах встановлених законодавством України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначивши, що проби ґрунтів, по яких стікала гноївка, відбиралися не біля стайні відповідача, а біля іншої стайні, яка йому не належить, і чиї це стайні відповідачу невідомо. Своєї вини у забрудненні землі не визнає, вказуючи, що для стікання гноївки з його стайні облаштовано спеціальну яму, куди стікають відходи тваринної життєдіяльності, а оскільки яму очищають один раз на місяць, то, на думку відповідача, ніякої шкоди навколишньому природному середовищу відходи, що туди стікають це не створюють.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Із змісту статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального та спеціального використання природних ресурсів. Спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому законом порядку.

Із змісту ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів.

У відповідності до ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 46 Закону України "Про відходи", підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Згідно з приписами ст.35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до частин 9, 10 розділу II «Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області», Інспекція вправі:

- пред`являти претензії про відшкодування шкоди, збитків, і витрат заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, розраховує їх розмірі, звертається до суду з відповідними позовними заявами; вживає вимог має право розраховувати розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції;

- вживає у встановленому порядку заходів досудового врегулювання спору, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, та навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) є планові та позапланові, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому (статті 5 закону).

Відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до абзацу 4 ч. 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставами для здійснення позапланових заходів є: перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Відповідно до п. а) ч. 1 статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами в тому числі вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; охорону атмосферного повітря.

У відповідності до Постанови КМ України від 14.09.2011р № 995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції», Інспекції утворено як юридичні особи публічного права як територіальні органи Державної екологічної інспекції України, в тому числі Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 37977693), запис про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено 19.12.2011.

Згідно ч. 1 Розділу І Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 №125, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Згідно «Положення про державну екологічну інспекцію у Тернопільській області» №125 від 28.04.2020 року, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області (далі - Інспекція) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарськими судами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами, вимог природоохоронного законодавства. Розраховує розмір шкоди, збитків та витрат, пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спору, виступає позивачем та відповідачем у судах.

В силу положень ст. 1 Закону України "Про відходи" відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

В той же час, відповідно до класифікації відходів ДК 005-96, затвердженої наказом Держстандарту України від 29.02.1996 №89 екскременти, сечовина, та гній (включно струхлявіле сіно та солома) від худоби (код - 0121.2.6.03) є відходами вирощування тварин та виробництва продукції тваринництва та відносяться до відходів виробництва продукції сільського господарства та мисливства.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною", побічні продукти тваринного походження належать до категорій І - III залежно від ступеня ризику для здоров`я людини та тварини.

Окрім цього, за статтею 12 Закону України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною" побічними продуктами тваринного походження, що належать до категорії II є, у тому числі, гній, немінералізоване гуано і вміст травного тракту.

Охорона земель згідно вимог Закону України «Про охорону земель» - це система правових, організаційних, технологічних та інших видів заходів, спрямованих на збереження і відтворення родючості, захисту від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпечення екологічної безпеки довкілля.

Відповідно до вимог ст. 46 Закону, підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Норма ст. 56 Закону зазначає, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про відходи», особи винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень природоохоронного законодавства, умовою кваліфікації такого правопорушення як забруднення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття, інших побутових відходів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

У п. 4.7 постанови Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі № 905/31/17 зазначено, що забруднення навколишнього природного середовища має прямий чи опосередкований шкідливий вплив на здоров`я людини є кваліфікуючими ознаками правопорушення, за яке передбачено відповідальність.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавання шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей з 76 по 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач не надав суду доказів того, що вказані відходи витікали саме від приміщень (стайні) Фермерське господарство «Сосулівське», як не надано належних доказів того, що саме ФГ "Сосулівське" являється власником чи орендарем приміщень (стаєнь), з яких витікали продукти тваринного походження (гній та гноївка), та які на думку позивача, здійснюють забруднення земельних ділянок загальною площею 443 м2, що знаходиться неподалік ферми у с. Сосулівка на території Сосулівської сільської ради Чортківського району.

Як встановлено судами, інспекторами зафіксовано, що гній (гноївка) стікають від місця розташування свиноферми по рельєфу місцевості площею 196 м кв., (14*14) на земельну ділянку площею 247 м кв. спричиняючи забруднення землі, в тому числі і забруднення частини прибережної захисної смуги річки Серет (117 м.кв.).

При цьому, жодних письмових доказів того, кому належать нежитлові приміщення (стайні), розташовані на території господарства, та які і скільки з декількох стаєн належать саме ФГ "Сосулівське", суду позивачем, також, не надано.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при перевірці та встановленні ключової обставини у даних правовідносинах звідки відбувається витік гноївки, що забруднює землю, і кому належать ці приміщення, та хто здійснює в них господарську діяльність працівники позивача орієнтувались виключно на показах фізичних осіб.

Судами встановлено, що ні при підготовці до перевірки, ні при її проведенні, ні після її проведення при її документальному оформленні інспектори не досліджували належних письмових документів, які б підтверджували право власності на спірні приміщення (стайні), а також, те хто є їх фактичними користувачами, і відповідно від кого (з якого приміщення) здійснюється витік гноївки, та хто є винним у забрудненні спільної землі, яка знаходиться зовсім в іншому місці ніж земля під стайнями.

За приписами частин 1,2 статті 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

У відповідності до ст.89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Відповідно до ч.1 ст.211 ГПК України, допит свідка здійснюється тільки за ухвалою суду у випадках, встановлених цим Кодексом. Кожний свідок допитується окремо.

У зв`язку із обставинами, які суперечать іншим доказам, викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, з метою з`ясування та надання оцінки усім обставинам справи викликав для допиту у судове засідання 28.09.2021 в якості свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Канцара Володимира Васильовича, старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Вовчук Тетяну Миколаївну, старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Мочулу Назарія Любомировича, старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Павлишин Руслану Петрівну, ОСОБА_4 та Карачинського В.В., про що зазначено в ухвалі від 17.09.2021.

Як засвідчив директор Богун О.В. у судовому засіданні 28.09.2021, під час проведення перевірки, він пояснював інспекторам, що вони беруть проби не від його стайні, проте представники екології на це не реагували, а продовжували брати проби землі. Відповідач також стверджує, що йому належить тільки одна стайня (середня) з п`яти, проте інспекторами при здійсненні позапланової перевірки не було з`ясовано, яка саме стайня належить фермерському господарству "Сосулівське", а відповідно не було встановлено того, чи витікала гноївка зі стайні, що належить відповідачу чи з якоїсь іншої стайні, яка не перебуває у власності ФГ "Сосулівське". Аналогічні покази надала і свідок ОСОБА_1 .

При цьому, у судовому засіданні 28.09.2021 свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вказували, що при перевірці жодних доказів того, що земельна ділянка, на якій проводилась перевірка знаходиться у приватній власності ФГ "Сосулівське", не надано.

Також, у судовому засіданні 28.09.2021 старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Павлишин Руслани Петрівни, якою відбирались проби ґрунтів, свідчила, що : "ніхто не уточняв з чиєї саме стайні беруться проби, а такі відбиралися на ділянці між будівлею ферми і річкою."

Судом першої інстанції, у процесі розгляду спору, витребувано у порядку статті 74 ГПК України від відповідача як доказ копію свідоцтва на нерухоме майно від 11.11.2008 виданого Сосулівською сільською радою, згідно якого нерухоме майно, а саме : будинок телятника і кормокухні загальною площею 821,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , перебувають у приватній власності ОСОБА_7 (із часткою 1/2) і ОСОБА_1 (із часткою 1/2). Також, суду першої інстанції надано рішення про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно від 12.11.2008 та Зведений акт вартості будівель і споруд (станом на 17.11.2008), а саме телятника і кормокухні.

Таким чином, надані докази підтверджують те, що ОСОБА_1 є власником лише 1/2 частки згаданого майна. А інша частина належить іншій особі, а не учаснику ФГ «Сосулівське» - відповідача. Відтак спростовуються доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неналежним чином з`ясував обставини щодо того ферми з якої витікає «гноївка».

Отже із поданих письмових доказів, а також свідчень, наданих суду свідками вбачається, що інспекторами позивача під час перевірки не було чітко встановлено, що гноївка витікала саме з ферми, яка належить ФГ "Сосулівське" і що саме відповідач вчиняє порушення та є винним у забрудненні земельної ділянки відходами (гноївкою).

Вказаних обставин суду з боку позивача не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення щодо відповідача, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача - ФГ "Сосулівське" 3 370,71 грн. збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

З огляду на вищезазначене, відповідачем не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих судових рішень та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №1-1-21-854 від 11.04.2022 (вх.№01-05/1077/22 від 18.05.2022) підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення судового збору за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.02.2022 у справі №921/354/21 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №1-1-21-854 від 11.04.2022 (вх.№01-05/1077/22 від 18.05.2022) - залишити без задоволення. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

Порядок та строк оскарження встановлено ст.ст. 288-289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.