Постанова

від 31.10.2022 по справі 904/196/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022 року м.Дніпро Справа № 904/196/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач),

суддів Березкіної О.В., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2022р.

( суддя Фещенко Ю.В., повне рішення складено 28.06.2022) у справі № 904/196/22

за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (м. Дніпро) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп" (м. Дніпро)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (м.Дніпро)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірини Анатоліївни (м. Дніпро)

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу з одночасним припиненням права приватної власності,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп" (далі - відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (далі - відповідач-2) з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 960 від 18.05.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластімекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп", за яким останнє набуло право власності на нежитлову будівлю літ.А-1 - незавершене будівництво (готовністю 91%) загальною площею 1 630,8 кв. м, по вулиці Березинській, 70А у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1247492012101), з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 963 від 18.05.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластімекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп", за яким останнє набуло право власності на нежитлову будівлю літ.Б-1 - незавершене будівництво (готовністю 91%) загальною площею 1 282,8 кв.м, по по вулиці Березинській, 70А у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1247484512101), з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2022р. у справі №904/196/22 позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача.

Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд вказав, що державну реєстрацію права власності за ТОВ "Снайперсгруп" на незавершене будівництво нежитлову будівлю літ.А-1, АІ-1, АІІ-1, № 1 огорожа (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12474920121001, номер запису про право власності 20467545) та на незавершене будівництво нежитлову будівлю склад відкритого типу літ. Б-1, БІ-1, БІІ-1, під.Б-1, БІІ-1, літ.б приямок, літ.бІ-козирок, №3 огорожа (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1247484512101, номер запису про право власності 20468370) державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. проведено за відсутності належних правових підстав, що порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.

Приймаючи рішення про визнання спірних договорів недійсними, господарський суд зазначив, що ТОВ "Абсолют фінанс", ТОВ "Пластімекс" та ТОВ "Снайперсгруп" вживали право на зло, оскільки договори купівлі-продажу № 960 та № 963 від 18.05.2017 спрямовані на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2012 у справі № 25/5005/5078/2012, що, у свою чергу, зумовило настання негативних наслідків для територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Не погодившись з рішенням суду, Акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк" подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2011 у справі №40/5005/9883/2011 позов ТОВ «Пластімекс» до ТОВ «Пластар» задоволено, визнано за ТОВ «Пластімекс» право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого по вул. Березинській 70А, який складається з нежитлової будівлі літ. А-1, АІ-1, АІІ-1 (незавершене будівництво) 91%, загальною площею 1 630,8 кв.м; нежитлової будівлі літ. Б-1, БІ-1, БІІ-1, під.Б-1, БІ-1 (незавершене будівництво) 91% готовності загальною площею 1 282,8 кв. м, літ. б приямок, літ. бІ козирок та №1-3 огорожа.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2012 у справі №25/5005/5078/2012 визнано право комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради та витребувано від ТОВ "Пластар" (правонаступником якого було ТОВ "Пластімекс") об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: вул.Березинська, 70А у м. Дніпро, а саме: нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. А-1, АІ-1, АІІ-1, загальною площею 1 630,8 кв.м; нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. Б-1, БІ-1, БІІ-1, під.Б-1, БІ-1, загальною площею 1 282,8 кв. м, літ. б приямок, літ. бІ козирок та №1-3 огорожа.

Водночас, ці два судові рішення суперечать одне одному;

- в матеріалах справи міститься рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.06.2013 №220 «Про визначення балансоутримувачем деяких об`єктів нерухомого майна», згідно з яким балансоутримувачем незавершеного будівництва нежитлових будівель А-1, Б-1 по вул. Березинській, 70-А визначено КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради», яке міською радою виконано не було;

- висновок суду першої інстанції про те, що про порушення своїх прав та про державну реєстрацію права приватної власності за іншою юридичною особою на спірне комунальне майно Дніпровська міська рада дізналася у лютому 2020 року з листа КП "ДМБТІ" Дніпровської міської ради №993 від 28.01.2020 суперечить наявним в матеріалах справи доказам;

- судом першої інстанції при винесенні рішення застосована норма матеріального права, яка не підлягала застосуванню, а саме: п. 64 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), через що суд дійшов неправильного висновку щодо неправомірності дій приватного нотаріуса як державного реєстратора;

- не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Абсолют Фінанс» не мав права на відчуження спірного об`єкта від імені ТОВ «Пластімекс» на користь ТОВ «Снайперсгруп»;

- як вбачається з тексту рішення суду від 28.08.2012 року ТОВ «ПЛАСТІМЕКС», яке було залучено до участі у справі в якості третьої особи, участі в розгляді справи не приймало, Фактично про вказане судове рішення ТОВ «ПЛАСТІМЕКС» відомо не було, як не відомо і про будь-які права Дніпропетровської міської ради на це майно, правовстановлюючі документи ТОВ «ПЛАСТІМЕКС» на незавершене будівництвом нерухоме майно ніким ніколи не оспорювались та не скасовувались;

- з 2012 року по 2017 рік Дніпровська міська рада не здійснила жодної дії щодо незавершеного будівництва за адресою вул.Березинська, 70А, через які ТОВ «ПЛАСТІМЕКС» могли би дізнатися, що Дніпровська міська рада є ще одним власником цього ж самого майна;

- позивачем був заявлений негаторний позов про визнання недійсними договорів щодо спірного нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності на це майно за відповідачем-1, в той же час Дніпровська міська рада не є учасником цих договірних правовідносин, відповідно позивач не просить про повернення йому майна як стороні договору (абзац її частини першої статті 216, пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України), отже позивач не має права на подачу негаторного позову про визнання недійсним договору відчуження нерухомого майна, учасником якого він не був;

- припинення права власності ТОВ «Снайпергруп» не приведе до відновлення володіння відповідним об`єктом нерухомого майна Дніпровською міською радою, а навпаки приведе до відновлення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластімекс» як попереднього зареєстрованого власника і відновлення запису про іпотеку нерухомого майна;

- відповідач-1 не був судом повідомлений належним чином про день, час та місце судового засіданні 02.06.2022 та 28.06.2022 року, чим порушено процесуальні права ТОВ «Снайперсгруп».

Прокурор та Дніпровська міська рада у відзивах на апеляційну скаргу просили рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2022 ухвалено відкрити апеляційне провадження у справі №904/196/22. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2012 у справі №25/5005/5078/2012, залишеним без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 та Вищого господарського суду України від 21.05.2013, визнано право комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради та витребувано від ТОВ "Пластар" (правонаступником якого було ТОВ "Пластімекс") об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: вул.Березинська, 70А у м. Дніпро, а саме: нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. А-1, АІ-1, АІІ-1, загальною площею 1 630,8 кв.м; нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. Б-1, БІ-1, БІІ-1, під.Б-1, БІ-1, загальною площею 1 282,8 кв. м, літ. б приямок, літ. бІ козирок та №1-3 огорожа.

Означеним судовим рішенням встановлено, що 13.02.1985 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 88 "Про надання дозволу Управлінню капітального будівництва міськвиконкому на проектування мікрорайону Лівобережний-3", згідно якого вирішено здійснити відведення земель, розробку проекта, відселення та знесення будинків, зняття плодоносного прошарку грунту тощо.

10.06.1987 виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 191/9 "О разрешении управлению капитального строительства горисполкома сноса домовладений под строительство 3-й очереди микрорайона Левобережный-3", яким надано дозвіл на будівництво третьої черги зведення мікрорайону.

Водночас, на підставі звернення Управління пожежної охорони від 29.07.1987 № 25/8-123, за клопотанням Управління капітального будівництва від 07.04.1987 № 6/131 та за письмовим погодженням з виконкомом Дніпропетровської обласної ради від 29.05.1987 № 3/23-699, вирішено збудувати за типовим проектом 164-14/84 пожежне депо на 6 автомобілей та гараж-стоянку на 12 автомобілів у межах будівництва третьої черги мікрорайону (житлові будинку та низка об`єктів інфраструктури).

Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 12.08.1987 №250/28 "О строительстве пожарных депо в текущей пятилетке" Управління капітального будівництва зобов`язано забезпечити будівництво об`єктів пожежної охорони, запроектованих у складі мікрорайонів. У додатку до даного рішення ("Задание по строительству пожарных депо в г. Днепропетровске на XII пятилетку") пунктом першим значиться будівництво пожежного депо на 6 автомобілів з житловими приміщенням за типовим проектом 164-14/84, де замовником виступало Управління капітального будівництва, а проектною організацією - ДПІ "Дніпроцивільпроект".

На виконання вищезазначеного рішення, у жовтні 1987 року між Управлінням капітального будівництва міськвиконкому (як замовником) та ДПІ "Дніпроцивільпроект" (як підрядником) укладений Договір № 13900 на виконання проектних робіт з забудови мікрорайону Лівобережний-3 (третя черга). Загальна вартість робіт, яку замовник зобов`язувався оплатити підрядникові, склала 712 234 крб. Також, згідно витягу з книги реєстрації замовлень інституту "Дніпроцивільпроект" вбачається, що до останнього як до проектної організації, надійшло замовлення Управління капітального будівництва міськвиконкому на забудову мікрорайону Лівобережний-3, третя черга будівництва. Проекту було присвоєно номер 13900.

02.06.2004, за клопотанням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 19/602 від 22.03.2004, Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 17/17 "Про надання згоди на передачу незавершеного будівництвом пожежного депо по вул. Березинській, 70-А у державну власність". Проте передача зазначено об`єкту у державну власність не здійснювалась.

Оскільки будівництво спірного об`єкту здійснювалось на початку дев`яностих років, тобто за відсутності у чинному на той час законодавстві не тільки реєстру прав власності на нерухоме майно та порядку прийняття об`єктів в експлуатацію, а й самого поняття комунальної власності, тому у міської ради об`єктивно не можуть існувати правовстановлюючі документи в їх сучасному розумінні, а отже документи, які підтверджують проектування та будівництво спірного об`єкту за бюдженті кошти, свідчать про виникнення права комунальної власності на зазначені об`єкти незавершеного будівництва.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., з відкриттям розділу, прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав (індексний номер рішення 15054251 від 17.06.2016) ТОВ "Пластімекс" на об`єкти нерухомого майна (незавершене будівництво 91%) нежитлові будівлі літ.А-1, Б-1 загальною площею 1630,8 кв. м та 1 282,8 кв. м, відповідно, розташованих за адресою: вул. Березинській, 70А у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 952673112101).

У подальшому, між ТОВ "Пластімекс" (Іпотекодавцем) та ТОВ "Абсолют Фінанс" (Іпотекодержателем) укладено договір іпотеки №1237 від 15.07.2016 спірного нерухомого майна.

Згідно із пунктом 4.1. договору сторони дійшли згоди, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, у тому числі шляхом продажу предмету іпотеки, як у цілому, так і частинами, відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку", з укладанням від імені Іпотекодержателя договору (або договорів) купівлі-продажу з іншою будь-якою особою-покупцем, тощо.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2017 у справі №904/6755/16 затверджено мирову угоду від 21.11.2016, укладену між ТОВ "Абсолют Фінанс" та ТОВ "Пластімекс" у редакції, узгодженій між сторонами, у пункті 1.1 якої сторони домовились про те, що ТОВ "Пластімекс" визнає позовні вимоги ТОВ "Абсолют Фінанс" у частині звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 15.07.2016 № 1237 шляхом продажу ТОВ "Абсолют Фінанс" зазначеного предмету іпотеки, як в цілому так і частинами, у відповідності до статті 38 Закону України "Про іпотеку" з укладанням від імені Іпотекодержателя договору (або договорів) купівлі-продажу з іншою будь-якою особою-покупцем.

На виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2017 у справі № 904/6755/16 між ТОВ "Абсолют Фінанс" від імені ТОВ "Пластімекс" та ТОВ "Спайперсгруп" 18.05.2017 укладено договори купівлі-продажу № 960 та № 963 нежитлової будівлі літ.А-1 незавершеного будівництва (готовністю 91%) загальною площею 1 630,8 кв. м, літ. Б-1 незавершеного будівництва (готовністю 91%) загальною площею 1 282,8 кв. м, розташованих по вул. Березинська, 70А у м. Дніпро.

18.05.2017 за ТОВ "Снайперсгруп" зареєстровано право приватної власності на незавершене будівництво нежитлову будівлю літ.А-1, АІ-1, АІІ-1, №1 огорожа (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12474920121001, номер запису про право власності 20467545).

У той же день за ТОВ "Спайперсгруп" зареєстровано право приватної власності на незавершене будівництво нежитлову будівлю склад відкритого типу літ. Б-1, БІ-1, БІІ-1, під.Б-1, БІІ-1, літ.б приямок, літ.бІ-козирок, №3 огорожа (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1247484512101, номер запису про право власності 20468370).

Вважаючи, що станом на момент реєстрації права приватної власності за ТОВ «Спайперсгруп» на спірне нерухоме майно, його власником була територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, у зв`язку з чим були відсутні підстави для державної реєстрації приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. права власності за ТОВ «Пластімекс», прокурор звернувся з даним позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 960 від 18.05.2017, укладеного між ТОВ "Абсолют Фінанс" від імені ТОВ "Пластімекс" та ТОВ "Снайперсгруп", за яким останнє набуло право власності на нежитлову будівлю літ.А-1 - незавершене будівництво (готовністю 91%) загальною площею 1 630,8 кв. м, по вулиці Березинській, 70А у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1247492012101), з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ "Снайперсгруп" та визнання недійсним договору купівлі-продажу № 963 від 18.05.2017, укладеного між ТОВ "Абсолют Фінанс" від імені ТОВ "Пластімекс" та ТОВ "Снайперсгруп", за яким останнє набуло право власності на нежитлову будівлю літ.Б-1 - незавершене будівництво (готовністю 91%) загальною площею 1 282,8 кв.м, по по вулиці Березинській, 70А у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1247484512101), з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ "Снайперсгруп".

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди, при здійсненні судочинства, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 13 Конвенції передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Слід враховувати, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 у справі "Артіко проти Італії", пункт 32 рішення від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"), тобто, у кінцевому результаті, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 (абзац 10 пункту 9) вказав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої та другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосудця, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За приписами статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17)

Отже, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 914/1516/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Прокурор, звертаючись з позовом про визнання недійсними договорів з одночасним припинення права приватної власності ТОВ «Снайперсгруп», має на меті відновлення права комунальної власності Дніпровської міської ради на об`єкт незавершеного будівництва нежитлової будівлі літ.А-1 та літ.Б-1 по вул. Березинська, 70А у м.Дніпро, оскільки дане нерухоме майно відчужено особою, яка не мала права його відчужувати та поза волею власника.

Колегія суддів вважає, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним і не призведе до відновлення порушених прав, у з`язку з наступним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

В абзаці 3 частини 3 статті 26 вищевказаного Закону зазначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Задоволення позовних вимог прокурора призведе до припинення права власності ТОВ «Снайперсгруп» і поновлення, відповідно до абз.3 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень», права власності на спірний об`єкт за ТОВ «Пластімекс», право за яким було зареєстровано 17.06.2016р. Отже спір не буде вирішено.

Колегія суддів звертає увагу, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином належним способом захисту порушеного права буде позов власника про витребування майна.

Велика Палата Верховного Суду в п.146, 147 постанови від 14.11.18 у справі № 183/1617/16 зробила висновок, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. (Аналогічний висновок міститься і Постанові ВП ВС, 11.02.20, справа № 922/614/19).

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню. В позові слід відмовити у зв`язку з неправильним способом захисту (неефективним).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2022р. у справі №904/196/22 скасувати і прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 10.11.2022р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін