Рішення

від 07.11.2022 по справі 905/214/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.2022 Справа №905/214/22

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум", м. Дніпро, код 38300615,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашній хліб", м. Дружківка Донецької області, код 44265689,

про стягнення 2 556 506,15 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Стежка Ю.Д., керівник,

відповідача - Самодерженкової Т.О., серія АР №1093087 від 18.06.2022

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашній хліб" про стягнення заборгованості за Договором на поставку товару № 6/05/21-1 від 06.05.2021 в загальній сумі 2 556 506,15 грн, з якої 1 584 136,66 грн - сума основного боргу, 871 403,60 грн - штраф, 74 548,72 грн - пеня, 13 049,33 грн - 3% річних, 13 367,84 грн - інфляційні витрати. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.03.2022 року об 11:00 год., встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.

Відповідач 08.02.2022 отримав ухвалу суду від 31.01.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Призначене на 01.03.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2022 відкладено розгляд справи № 905/214/22. Визначено, що про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково відповідною ухвалою. Встановлено сторонам строк до 03.07.2022 для надання обґрунтування своєї позиції по справі на теперішній час. Запропоновано відповідачу в строк до 03.07.2022 направити суду відзив на позовну заяву. Запропоновано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив. Визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.09.2022 призначено підготовче засідання на 11.10.2022 року о 11:45 год. Надано відповідачу строк 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив - 5 днів з дня отримання даної ухвали. Встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив - 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

11.10.2022 через систему "Електронний суд" відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що з викладеними вимогами у позовній заяві не згодний в розмірі стягнення суми штрафу, який становить 35% від вартості неоплаченого своєчасно товару у розмірі 871 403,60 грн, нарахованого відповідно до вимог п. 7.2. Договору поставки товару № 6/05/21-1 від 06.05.21. Вважає, що розмір майнової відповідальності ТОВ "Домашній хліб" є неспіврозмірним з розміром простроченого платежу. Просить суд прийняти за поважні підстави пропуску строку на надання відзиву на позовну заяву, продовжити строк на подання відзиву та зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки, а саме скасувати 35% штраф у розмірі 871 403,60 гривень, нарахований на підставі п.7.2. Договору.

Позивач 11.10.2022 надіслав на електронну пошту суду клопотання, в якому, зокрема, зазначив, що борг у відповідача виник до початку військового стану, а тому наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а саме штрафу, пені, інфляційних та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2022 продовжено ТОВ "Домашній хліб" строк для подання відзиву на позов до моменту його фактичного подання. Прийнято до розгляду поданий відповідачем відзив на позовну заяву. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2022 року о 14:00 год. Призначено проведення судового засідання 07 листопада 2022 року о 14:00 год. по справі № 905/214/22 в приміщенні Господарського суду Донецької області (зал судового засідання № 104) за участю представника ТОВ "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" директора Стежка Юрія Дмитровича (magnum_tvk@ukr.net) та за участю представника ТОВ "Домашній хліб" адвоката Самодерженкової Тетяни Олександрівни (samoderzhenkovatetyana@gmail.com) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" з використанням власних технічних засобів вказаних представників.

З метою повідомлення учасників справи про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті, судом, у зв`язку із зупиненням поштових відправлень з 22.02.2022 у господарському суді Донецької області (розпорядження від 21.02.2022), копії ухвали суду від 11.10.2022 було направлено на електронну адресу позивача - magnum_tvk@ukr.net та на електронні адреси відповідача - domashniy.hlib@ukr.net та його представника - samoderzhenkovatetyana@gmail.com. Також, судом додатково передано позивачу та відповідачу відповідні телефонограми. За таких обставин, суд дійшов висновку, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач у судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги, зазначив, що заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, вказує, що заборгованість виникла ще до введення військового стану, відповідач припинив оплачувати товар з листопада минулого року, заборгованість не була сплачена досить тривалий час. Вважає, що відповідачем не доведено наявність виключних обставин, які перешкоджали своєчасному погашенню заборгованості, та наявність обставин для зменшення розміру штрафу. Позивач просить суд покласти на відповідача заявлену в позові суму судових витрат.

Представник відповідача підтвердила факт отримання товару від позивача, не заперечувала проти того, що підприємство не оплачувало товар з кінця минулого року. Однак, просить врахувати, що підприємство перебуває у вкрай важкому фінансовому становищі, деякі потужності залишились на тимчасово окупованій території. Незважаючи на все підприємство продовжує випікати хліб, тобто виробництво важливого продукту, при цьому, відповідач вживає всіх заходів задля зменшення витрат при такому виробництві. Вважає, що нарахована сума штрафу є надмірною, позивачем не доведено наявність у нього збитків внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Вислухавши учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

06 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домашній хліб" (Покупець) укладено Договір на поставку товару № 6/05/21-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується на підставі Заявок поставляти і передавати у власність Покупця партії поліпропіленової продукції (далі Товар) в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за цінами, вказаними у видаткових накладних, рахунках-фактурах або Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору Покупець зобов`язується приймати Товар і оплачувати його на умовах цього Договору.

Ціна Товару являється договірною, визначається у національній валюті України та вказується у видаткових накладних, рахунку-фактурі, які є невід`ємними частинами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Загальна сума цього договору, у момент його підписання, визначенню не підлягає, а буде дорівнювати сумам всіх партій Товару, зазначених у видаткових накладних Постачальника разом із можливим корегуванням (п. 2.4 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору розрахунки за кожну партію Товару Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту передачі Товару у власність Покупця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що моментом фактичної передачі партії Товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній Постачальника.

За умовами п. 5.1 Договору постачання Товару здійснюється на умовах - (DAP) "Інкотермс 2010", адреса місця призначення: м. Дружківка, вул. Лізи Чайкіної, буд. 56. Датою поставки слід вважати дату отримання Покупцем товарно-транспортної накладної перевізника.

Термін поставки Товару - не більше 40 календарних днів з моменту підписання специфікації Покупцем (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором винна сторона зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані збитки в частині, не покритій штрафними санкціями, зазначеними нижче.

У разі порушення термінів оплати Товару Покупець виплачує Постачальнику штраф 35% від вартості неоплаченого товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання (п. 7.2 Договору).

Умовами п. 11.1 Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2025.

Суд зазначає, що вказаний Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що, за умовами цього договору, свідчить про набрання ним чинності.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2 573 724,66 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 111 від 07.06.2021 на суму 49 350,00 грн, термін оплати - до 21.06.2021;

- № 117 від 11.06.2021 на суму 33 150,00 грн, термін оплати - до 25.06.2021;

- № 120 від 16.06.2021 на суму 46 731,00 грн, термін оплати - до 30.06.2021;

- № 125 від 23.06.2021 на суму 157 500,00 грн, термін оплати - до 07.07.2021;

- № 134 від 29.06.2021 на суму 110 400,00 грн, термін оплати - до 13.07.2021;

- № 152 від 14.07.2021 на суму 48 464,00 грн, термін оплати - до 28.07.2021;

- № 160 від 21.07.2021 на суму 19 800,00 грн, термін оплати - до 04.08.2021;

- № 162 від 27.07.2021 на суму 63 000,00 грн, термін оплати - до 10.08.2021;

- № 164 від 28.07.2021 на суму 63 000,00 грн, термін оплати - до 11.08.2021;

- № 165 від 28.07.2021 на суму 53 560,00 грн, термін оплати - до 11.08.2021;

- № 171 від 03.08.2021 на суму 106 055,00 грн, термін оплати - до 17.08.2021;

- № 183 від 10.08.2021 на суму 161 766,50 грн, термін оплати - до 24.08.2021;

- № 182 від 11.08.2021 на суму 6 435,00 грн, термін оплати - до 25.08.2021;

- № 185 від 17.08.2021 на суму 63 000,00 грн, термін оплати - до 31.08.2021;

- № 188 від 25.08.2021 на суму 89 355,00 грн, термін оплати - до 08.09.2021;

- № 191 від 26.08.2021 на суму 195 026,76 грн, термін оплати - до 09.09.2021;

- № 192 від 30.08.2021 на суму 54 600,00 грн, термін оплати - до 13.09.2021;

- № 205 від 09.09.2021 на суму 32 775,68 грн, термін оплати - до 23.09.2021;

- № 206 від 11.09.2021 на суму 114 939,00 грн, термін оплати - до 25.09.2021;

- № 208 від 14.09.2021 на суму 50 413,44 грн, термін оплати - до 28.09.2021;

- № 217 від 27.09.2021 на суму 16 250,00 грн, термін оплати - до 11.10.2021;

- № 220 від 27.09.2021 на суму 52 000,00 грн, термін оплати - до 11.10.2021;

- № 229 від 04.10.2021 на суму 127 845,00 грн, термін оплати - до 18.10.2021;

- № 241 від 14.10.2021 на суму 59 500,00 грн, термін оплати - до 28.10.2021;

- № 246 від 26.10.2021 на суму 34 380,00 грн, термін оплати - до 09.11.2021;

- № 247 від 26.10.2021 на суму 52 000,00 грн, термін оплати - до 09.11.2021;

- № 256 від 03.11.2021 на суму 9 000,00 грн, термін оплати - до 17.11.2021;

- № 260 від 04.11.2021 на суму 23 316,00 грн, термін оплати - до 18.11.2021;

- № 264 від 09.11.2021 на суму 18 084,38 грн, термін оплати - до 23.11.2021;

- № 265 від 10.11.2021 на суму 9 082,50 грн, термін оплати - до 24.11.2021;

- № 267 від 12.11.2021 на суму 40 600,00 грн, термін оплати - до 26.11.2021;

- № 268 від 12.11.2021 на суму 11 600,00 грн, термін оплати - до 26.11.2021;

- № 274 від 17.11.2021 на суму 52 000,00 грн, термін оплати - до 01.12.2021;

- № 279 від 22.11.2021 на суму 9 660,00 грн, термін оплати - до 06.12.2021;

- № 283 від 26.11.2021 на суму 16 124,00 грн, термін оплати - до 10.12.2021;

- № 287 від 01.12.2021 на суму 20 300,00 грн, термін оплати - до 15.12.2021;

- № 307 від 23.12.2021 на суму 213 115,00 грн, термін оплати - до 06.01.2022;

- № 308 від 23.12.2021 на суму 269 670,00 грн, термін оплати - до 06.01.2022;

- № 316 від 30.12.2021 на суму 19 876,40 грн, термін оплати - до 13.01.2022.

Поставлена позивачем продукція прийнята відповідачем без будь-яких зауважень. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Однак, в порушення умов Договору відповідач не здійснив повністю оплату отриманого від позивача товару, а саме лише частково оплатив поставлену продукцію в сумі 989 588,00 грн, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за Договором на поставку товару № 6/05/21-1 від 06.05.2021 становить 1 584 136,66 грн.

Сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків за період з 01.12.2020 по 11.01.2022, за результатами якої складено Акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що станом на 11.01.2022 заборгованість ТОВ "Домашній хліб" перед ТОВ "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" становить 1 584 136,66 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 06.12.2021 направив на адресу відповідача вимогу вих. №2 від 03.12.2021 про сплату боргу, яка виникла станом на 06.12.2021 у сумі 1 081 475,26 грн.

Однак, заборгованість не була погашена, а в подальшому така заборгованість збільшилась.

Несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені, штрафу, 3% річних та інфляційних.

Суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи також вбачається, що часткові оплати відповідачем здійснювались з порушенням строку оплати, який погоджено сторонами умовами Договору.

Суд зазначає, що фактично відповідач визнав наявність основної заборгованості перед позивачем у сумі 1 584 136,66 грн.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлену продукцію, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1 584 136,66 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач просить також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 13 049,33 грн та інфляційні втрати в розмірі 13 367,84 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надані до матеріалів справи розрахунки 3% річних та інфляційних втрат щодо кожної поставки, вказані розрахунки не спростовані відповідачем, останнім не заявлені будь-які заперечення стосовно розрахунків, здійснених позивачем.

Перевіривши надані розрахунки 3% річних у розмірі 13 049,33 грн та інфляційних втрат у розмірі 13 367,84 грн, суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно заявлених вимог позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 74 548,72 грн та штраф у розмірі 871 403,60 грн.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати Товару Покупець виплачує Постачальнику штраф 35% від вартості неоплаченого товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

Суд зазначає, що відповідач не заперечував проти розрахунків пені та штрафу, які надані позивачем.

Перевіривши наданий розрахунок пені суд встановив, що таке нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 74 548,72 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу, то як вже зазначено судом, умовами п. 7.2 Договору передбачено право позивача нараховувати штраф, що і було здійснено позивачем.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що товар, отриманий від позивача згідно вказаних вище видаткових накладних, відповідачем частково був оплачений, що підтверджується сторонами, однак, така часткова оплата також здійснювалась з порушенням строків оплати, встановлених умовами договору № 06/05/21-1 від 06.05.2021.

Як і пеня, штраф був нарахований позивачем в тому числі і на суму заборгованості, яка є частково сплаченою, однак така сплата здійснена несвоєчасно.

З огляду на те, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання з оплати товару за спірним договором, суд встановив, що нарахування штрафу в розмірі 871 403,60 грн відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним відносинам, що склалися між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Відповідач просить суд зменшити розмір неустойки шляхом скасування 35% штрафу в розмірі 871 403,60 грн, нарахованого на підставі п. 7.2 Договору.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафу на 100%, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан обох сторін та соціальна значущість підприємств також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд приймає до уваги той факт, що основна заборгованість була частково оплачена відповідачем. Суд також враховує, що основним видом економічної діяльності відповідача є виробництво хліба та хлібобулочних виробів, що свідчить про соціальну значущість підприємства. Через військову агресію РФ та окупацію частини території України, відповідачем було втрачено частину своїх потужностей у м. Маріуполь та м. Сєвєродонецьк, які за загальновідомим фактом на даний час є тимчасово окупованими.

Як зазначає відповідач, незважаючи на небезпеку в регіоні, він продовжує виробництво важливого харчового продукту в м. Дружківка Донецької області і його виробництво є стратегічним об`єктом в умовах воєнних дій в даному регіоні. Суд враховує, що підприємство відповідача знаходиться в місцевості, де на даний час проходять активні бойові дії, місто перебуває під ракетними ударами.

Одночасно, суд враховує, що вказані обставини існують на даний час, в той час, коли прострочення оплат сталося за декілька місяців до початку війни та відповідачем не наведено даних, які б свідчили про наявність об`єктивних причин невиконання зобов`язань своєчасно.

При цьому, суд приймає до уваги, що заперечуючи проти зменшення суми штрафних санкцій, позивач також не навів доводів та доказів стосовно того які ним отримані збитки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань. З матеріалів справи суд не вбачає наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Суд також враховує, що в даному випадку сума штрафу нарахована в тому числі і на заборгованість, яка вже є сплаченою і щодо якої не було надмірного строку прострочення, а отже стягнення всієї суми штрафу, на думку суду, є надмірним, при цьому, негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафу, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України та за рахунок нарахування пені.

Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованого розміру штрафу на 50%, таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 435 701,80 грн, а в іншій частині суд відмовляє в стягненні.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд зазначає, що оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а сума неустойки стягується частково внаслідок зменшення її судом, суд повністю покладає витрати позивача по оплаті судового збору в загальній сумі 38 347,59 грн на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу. Згідно орієнтовного розрахунку судових витрат, наведеного позивачем у позові, загальна сума таких витрат, що включає судовий збір та витрати на правничу допомогу, складає 78 347,59 грн. Отже, за вирахуванням суми судового збору 38 347,59 грн, витрати позивача на правничу допомогу складають 40 000,00 грн.

Надаючи оцінку заявленим до відшкодування витратам на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надані наступні докази :

- копія Договору про надання правової допомоги № 6/ЮО від 09.12.2021, укладеного між адвокатом Рукавішніковою О.В. та ТОВ "ТВК "Магнум" (клієнт), за умовами якого адвокат Рукавішнікова О.В. взяла на себе зобов`язання надати правову допомогу ТОВ "ТВК "Магнум" щодо стягнення заборгованості за договором на поставу товару № 6/05/21-1 від 06.05.2021, а ТОВ "ТВК "Магнум" зобов`язався оплатити отриману правову допомогу та фактичні витрати адвоката. За умовами договору гонорар адвоката за надання правової допомоги та порядок його сплати визначається в додаткових угодах до цього договору;

- ордер адвоката Рукавішнікової О.В. про надання правничої (правової) допомоги ТОВ "ТВК "Магнум", код 38300615, в Господарському суді Донецької області;

- копія Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 6/ЮО від 09.12.2021, в якій сторони погодили можливий перелік послуг та їх вартість, а також узгодили, що сума загальної вартості наданих правових послуг складається з сум, які зазначені в актах приймання-передачі наданих правових послуг;

- копія акту приймання-передачі правових послуг від 20.01.2022, згідно з яким адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні види правових послуг : ознайомлення з матеріалами справи - 3 000 грн (1500 грн х 2 години), складання позовної заяви - 14 000,00 грн., всього на 17 000,00 грн.

- платіжне доручення про перерахування ТОВ "ТВК "Магнум" на користь адвоката Рукавішнікової О.В. 17 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу дійсно надавалась професійна правнича допомога, що підтверджується, зокрема, актом, який підписаний позивачем та адвокатом, а також наявною в справі позовною заявою, яка підписана адвокатом Оленою Рукавішніковою. Вартість наданої правової допомоги склала 17 000,00 грн.

Позивачем не доведено понесення витрат на правову допомогу в іншій сумі, а тому суд покладає на відповідача витрати позивача щодо оплати правової допомоги в сумі 17 000,00 грн.

Суд повідомляє, що у зв`язку із закінченням знаків поштової оплати (поштових марок) та проведенням відповідних процедур закупівлі, з 22 лютого 2022 року неможливе здійснення відправки вихідної кореспонденції. З метою вручення сторонам рішення по справі, суд вважає можливим використати альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме шляхом направлення даного рішення на електронні адреси позивача та відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашній хліб" (84206, Донецька область, м. Дружківка, вул. Лізи Чайкіної, буд. 56, код 44265689) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" (49102, м. Дніпро, вул. Волинська, буд. 46, код 38300615) заборгованість за Договором на поставку товару № 6/05/21-1 від 06.05.2021 у розмірі 1 584 136,66 грн, штраф у розмірі 435 701,80 грн, пеню в розмірі 74 548,72 грн, 3% річних в розмірі 13 049,33 грн, інфляційні витрати в розмірі 13 367,84 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 38 347,59 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 17 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.11.2022.

Суддя Т. О. Лобода