Постанова

від 15.02.2023 по справі 905/214/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м. Харків Справа № 905/214/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В. , суддя Фоміна В.О.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашній хліб" (вх.№1313 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2022 у справі №905/214/22 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Лободою Т.О., повний текст рішення складено 10.11.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум", м. Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашній хліб", м. Дружківка Донецької області,

про стягнення 2 556 506,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашній хліб" заборгованості за договором на поставку товару №6/05/21-1 від 06.05.2021 в загальній сумі 2 556 506,15 грн, з якої: 1 584 136,66 грн сума основного боргу, 871 403,60 грн штраф, 74 548,72 грн пеня, 13 049,33 грн 3% річних, 13 367,84 грн інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.11.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашній хліб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" заборгованість за договором на поставку товару № 6/05/21-1 від 06.05.2021 у розмірі 1 584 136,66 грн, штраф у розмірі 435 701,80 грн, пеню в розмірі 74 548,72 грн, 3% річних в розмірі 13 049,33 грн, інфляційні втрати в розмірі 13 367,84 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 38 347,59 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 17 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки відповідачем прострочено виконання зобов`язання з оплати товару за спірним договором, нарахування штрафу в розмірі 871 403,60 грн відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним відносинам, що склалися між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. В той же час, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованого розміру штрафу на 50%, таке зменшення суд вважав оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Домашній хліб" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2022 у справі № 905/214/22, скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2022 у справі № 905/214/22 та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки, а саме скасувати 35% штрафу у розмірі 871 403,60 грн, нарахованого на підставі п.7.2. договору.

Скарга обґрунтована тим, що позивачем в позові не обґрунтовано завдання йому збитків через порушення відповідачем зобов`язань за договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям з урахуванням обставин майнової шкоди ТОВ "Домашній хліб" за хлібозаводами, які були розташовані у м.Маріуполі Донецької області та у м.Сєвєродонецьк Луганської області. Розмір нарахованого штрафу в сумі 871 403,60 грн становить 50% від основної заборгованості, та є в сьогоднішніх обставинах неспівмірний з розміром простроченого платежу. Вважає, що позивач в певній мірі компенсує знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а сплата штрафу у даному випадку призведе до більш складного становища підприємства, яке на сьогоднішній час всіма силами намагається зберегти виробництво та залишити робочі місця.

09.01.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№210), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що заборгованість сформувалась до початку введення військового стану та тимчасової окупації територій, на яких розташовувались виробничі потужності відповідача. Звертає увагу, що часткові оплати відповідачем здійснювались з порушенням строку оплати, який погоджено сторонами в договорі. Позивач інфляційні втрати не нараховував за весь 2022 рік, не уточнював позовну заяву та не звертався з апеляційною скаргою до суду щодо стягнення штрафних санкцій в повному обсязі, тому що звернув увагу на скрутне становище відповідача.

Учасники провадження у справі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 23.01.2023, що підтверджується довідками Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа представнику відповідача Самодерженковій Т.О. та ТОВ "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" в їх електронні кабінети 23.01.2023.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домашній хліб" (покупець) укладено договір на поставку товару № 6/05/21-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується на підставі заявок поставляти і передавати у власність покупця партії поліпропіленової продукції (далі товар) в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за цінами, вказаними у видаткових накладних, рахунках-фактурах або специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору покупець зобов`язується приймати товар і оплачувати його на умовах цього договору.

Згідно з п.2.1 договору ціна товару являється договірною, визначається у національній валюті України та вказується у видаткових накладних, рахунку-фактурі, які є невід`ємними частинами цього договору.

Загальна сума цього договору, у момент його підписання, визначенню не підлягає, а буде дорівнювати сумам всіх партій товару, зазначених у видаткових накладних постачальника разом із можливими корегуваннями (п. 2.4 договору).

За змістом п.3.1 договору розрахунки за кожну партію товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару у власність покупця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 3.2 договору погоджено, що моментом фактичної передачі партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній постачальника.

За умовами п. 5.1 договору постачання товару здійснюється на умовах (DAP) "Інкотермс 2010", адреса місця призначення: м. Дружківка, вул. Лізи Чайкіної, буд. 56. Датою поставки слід вважати дату отримання покупцем товарно-транспортної накладної перевізника.

Термін поставки товару не більше 40 календарних днів з моменту підписання специфікації покупцем (п. 5.2 договору).

Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором винна сторона зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані збитки в частині, не покритій штрафними санкціями, зазначеними нижче.

У разі порушення термінів оплати товару покупець виплачує постачальнику штраф 35% від вартості неоплаченого товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання (п. 7.2 договору).

Умовами п.11.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2025.

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками товариств.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2 573 724,66 грн, на підтвердження чого надано наступні видаткові накладні:

- № 111 від 07.06.2021 на суму 49 350,00 грн, термін оплати до 21.06.2021;

- № 117 від 11.06.2021 на суму 33 150,00 грн, термін оплати до 25.06.2021;

- № 120 від 16.06.2021 на суму 46 731,00 грн, термін оплати до 30.06.2021;

- № 125 від 23.06.2021 на суму 157 500,00 грн, термін оплати до 07.07.2021;

- № 134 від 29.06.2021 на суму 110 400,00 грн, термін оплати до 13.07.2021;

- № 152 від 14.07.2021 на суму 48 464,00 грн, термін оплати до 28.07.2021;

- № 160 від 21.07.2021 на суму 19 800,00 грн, термін оплати до 04.08.2021;

- № 162 від 27.07.2021 на суму 63 000,00 грн, термін оплати до 10.08.2021;

- № 164 від 28.07.2021 на суму 63 000,00 грн, термін оплати до 11.08.2021;

- № 165 від 28.07.2021 на суму 53 560,00 грн, термін оплати до 11.08.2021;

- № 171 від 03.08.2021 на суму 106 055,00 грн, термін оплати до 17.08.2021;

- № 183 від 10.08.2021 на суму 161 766,50 грн, термін оплати до 24.08.2021;

- № 182 від 11.08.2021 на суму 6 435,00 грн, термін оплати до 25.08.2021;

- № 185 від 17.08.2021 на суму 63 000,00 грн, термін оплати до 31.08.2021;

- № 188 від 25.08.2021 на суму 89 355,00 грн, термін оплати до 08.09.2021;

- № 191 від 26.08.2021 на суму 195 026,76 грн, термін оплати до 09.09.2021;

- № 192 від 30.08.2021 на суму 54 600,00 грн, термін оплати до 13.09.2021;

- № 205 від 09.09.2021 на суму 32 775,68 грн, термін оплати до 23.09.2021;

- № 206 від 11.09.2021 на суму 114 939,00 грн, термін оплати до 25.09.2021;

- № 208 від 14.09.2021 на суму 50 413,44 грн, термін оплати до 28.09.2021;

- № 217 від 27.09.2021 на суму 16 250,00 грн, термін оплати до 11.10.2021;

- № 220 від 27.09.2021 на суму 52 000,00 грн, термін оплати до 11.10.2021;

- № 229 від 04.10.2021 на суму 127 845,00 грн, термін оплати до 18.10.2021;

- № 241 від 14.10.2021 на суму 59 500,00 грн, термін оплати до 28.10.2021;

- № 246 від 26.10.2021 на суму 34 380,00 грн, термін оплати до 09.11.2021;

- № 247 від 26.10.2021 на суму 52 000,00 грн, термін оплати до 09.11.2021;

- № 256 від 03.11.2021 на суму 9 000,00 грн, термін оплати до 17.11.2021;

- № 260 від 04.11.2021 на суму 23 316,00 грн, термін оплати до 18.11.2021;

- № 264 від 09.11.2021 на суму 18 084,38 грн, термін оплати до 23.11.2021;

- № 265 від 10.11.2021 на суму 9 082,50 грн, термін оплати до 24.11.2021;

- № 267 від 12.11.2021 на суму 40 600,00 грн, термін оплати до 26.11.2021;

- № 268 від 12.11.2021 на суму 11 600,00 грн, термін оплати до 26.11.2021;

- № 274 від 17.11.2021 на суму 52 000,00 грн, термін оплати до 01.12.2021;

- № 279 від 22.11.2021 на суму 9 660,00 грн, термін оплати до 06.12.2021;

- № 283 від 26.11.2021 на суму 16 124,00 грн, термін оплати до 10.12.2021;

- № 287 від 01.12.2021 на суму 20 300,00 грн, термін оплати до 15.12.2021;

- № 307 від 23.12.2021 на суму 213 115,00 грн, термін оплати до 06.01.2022;

- № 308 від 23.12.2021 на суму 269 670,00 грн, термін оплати до 06.01.2022;

- № 316 від 30.12.2021 на суму 19 876,40 грн, термін оплати до 13.01.2022.

Поставлена позивачем продукція прийнята відповідачем без будь-яких зауважень.

Однак, як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач не здійснив повністю оплату отриманого товару, оплатив поставлену продукцію частково в сумі 989 588,00 грн, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 584 136,66 грн.

Сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків за період з 01.12.2020 по 11.01.2022, за результатами якої складено акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що станом на 11.01.2022 заборгованість ТОВ "Домашній хліб" перед ТОВ "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" становить 1 584 136,66 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 06.12.2021 направив на адресу відповідача вимогу вих. №2 від 03.12.2021 про сплату боргу, яка виникла станом на 06.12.2021 у сумі 1 081 475,26 грн.

Однак, заборгованість не була погашена.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями частин першої, другої статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Рішення суду щодо задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 1 584 136,66 грн, пені в сумі 74 548,72 грн, інфляційних втрат в сумі 13 367,84 грн та 3% річних в сумі 13 049,33 не оскаржуються, тому з урахуванням ч.1 ст.269 ГПК України не переглядаються судом апеляційної інстанції в цій частині.

Предметом апеляційного перегляду є матеріально-правова вимога відповідача щодо нарахування 35% штрафу на підставі п.7.2 договору у розмірі 871 403,60 грн.

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільно-правова відповідальність це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою зобов`язань, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони. Мета цивільно-правової відповідальності відновлення порушених майнових прав.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі порушення термінів оплати товару покупець виплачує постачальнику штраф 35% від вартості неоплаченого товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просив стягнути штраф у розмірі 871 403,60 грн.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу вважає його обґрунтованим та правомірним.

Разом з цим, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір неустойки шляхом скасування 35% штрафу в розмірі 871 403,60 грн, нарахованого на підставі п.7.2 договору.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Закон не містить вичерпного переліку випадків (обставин, які мають істотне значення), які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися на обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення таких санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК України).

Так, стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

У справах №910/10334/21, №910/8396/20, №924/633/20, №902/538/18, №910/7256/20, №910/11889/20, №902/417/18, №922/266/20 Верховний Суд зазначив, що зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, є правом, а не обов`язком суду. Дане право реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів, а довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання.

Як вже зазначалось, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення таких санкцій.

При розгляді клопотання відповідача про зменшення штрафу на 100% судом першої інстанції було враховано соціальну значущість підприємства та те, що основна заборгованість була частково оплачена відповідачем. Також прийнято до уваги, що на сьогоднішній час відповідач здійснює діяльність на потужностях, розташованих в м. Дружківка Донецької області, поблизу якого йдуть воєнні дії та втрату відповідачем виробничих площадок в м.Маріуполі Донецької області та м.Сєвєродонецьк Луганської області. Разом з цим, як зазначено в оскаржуваному рішенні, прострочення оплати сталося за декілька місяців до початку війни та відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність об`єктивних причин невиконання зобов`язань своєчасно. Крім того, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження скрутного становища (виписки з банківських рахунків тощо), з яких можливо б було встановити дані обставини. Судом встановлена відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Надавши оцінку вказаним обставинам їх сукупності, суд дійшов висновку, що стягнення всієї суми штрафу є надмірним, а негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафу, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України та за рахунок нарахування пені та застосувавши дискреційні повноваження зменшив розмір нарахованого штрафу на 50%.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави для скасування судового рішення повністю або частково визначені в ст.277 ГПК України. Зменшення неустойки згідно положень ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України відносяться до дискреційних повноважень суду, які він застосовує на власний розсуд при вирішенні питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення таких санкцій.

За таких обставин, колегія суддів, вважає висновок місцевого господарського суду про зменшення нарахованого розміру штрафу на 50% та задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу в сумі 435 701,80 грн таким, що відповідає обставинам справи, оскільки таке зменшення є оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Донецької області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2022 у справі №905/214/22 в частині стягнення штрафу без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашній хліб" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2022 у справі №905/214/22 в частині стягнення штрафу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.02.2023

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова

Суддя В.О. Фоміна