Ухвала

від 08.11.2022 по справі 911/2260/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/2260/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., оглянувши матеріали у справі

За позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:

1.Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства

2.Державного підприємства «Київське лісове господарство»

до 1. Козинської селищної ради

2.Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма «Дніпро»

про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурор: Стовбчатий А.Ю.;

представники позивачів: не з`явився;

представник відповідача 1: не з`явився;

представник відповідча 2: Чимерис Т.П.

встановив:

До Господарського суду Київської області звернувся Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Київське лісове господарство» з позовом до Козинської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма «Дніпро», в якому просить суд:

-визнати недійсним рішення Козинської селищної ради № 9 від 03.02.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Комерційна фірма «Дніпро»;

-визнати недійсним договір оренди земельних ділянок площею 0,5219 га з кадастровим номером 3223155400:05:016:0067 та площею 0,19 га з кадастровим номером 3223155400:05:016:0068 від 26.05.2010, укладений між Козинською селищною радою та ТОВ Комерційна фірма «Дніпро», посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. за №1333 з усіма змінами та доповненнями.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

20.07.2022 на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Київської області № 84-АР здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2022 прийнято справу №911/2260/19 до провадження.

16.09.2022 від відповідача 2 надійшло клопотання, відповідно до якого, з огляду на висновки про застосування норм права стосовно повноважень органів прокуратури, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду, просить залишити позов без розгляду, на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2022 поновлено провадження по справі. Призначено справу до підготовчого засідання на 18.10.2022 о 15:00. Витребувано в учасників справи письмові пояснення щодо клопотання відповідача 2 - ТОВ Комерційна фірма «Дніпро».

29.09.2022 на адресу суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення на клопотання відповідача 2 - ТОВ Комерційна фірма «Дніпро».

04.10.2022 на адресу суду від прокуратури надійшли письмові пояснення на клопотання відповідача 2 - ТОВ Комерційна фірма «Дніпро».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2022 задоволено заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області від 04.10.2022 (вх. №13750/22 ) про зміну найменування органу прокуратури, змінено найменування органу прокуратури, який звернувся з позовною заявою до суду у справі 911/2260/19, із «першого заступника керівника Києво Святошинської місцевої прокуратури Київської області (08131, с.Софіївська Борщагіввка, вул.Соборна, код ЄДРПОУ 02909996) на «керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. В.Чаплінського,7, код ЄДРПОУ 02909996); відкладено підготовче засідання на 08.11.2022 об 15:00; повторно витребувано у позивачів письмові пояснення щодо клопотання відповідача 2 - ТОВ Комерційна фірма «Дніпро» від 29.08.2022 (вх. №12580).

03.11.2022 на адресу суду від позивача 2 надійшли письмові пояснення на клопотання відповідача 2 - ТОВ Комерційна фірма «Дніпро».

В підготовчому засіданні 08.11.2022 представник ТОВ Комерційна фірма «Дніпро» підтримав подане клопотання та просив суд залишити позов прокурора без розгляду.

Прокурор в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача 2.

Вивчивши на стадії підготовчого провадження матеріали справи та проаналізувавши правову позицію прокурора в обґрунтуванні наявності підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, та врахувавши пояснення учасників справи, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено перш за все Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» (зараз і надалі - у редакції, яка діяла на момент звернення з позовом до суду) на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший, другий частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Виходячи зі змісту наведених вище норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави.

Таким чином, у кожному випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити у чому полягає бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту або ж здійснення захисту неналежним чином) та необхідність здійснення такого захисту прокурором.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області зазначав, що ДП «Київське лісове господарство», Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, як уповноважені суб`єкти, що реалізують права та інтереси держави у спірних правовідносинах, протягом тривалого часу не вживали заходів щодо захисту інтересів держави.

На виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив Київське обласне та по місту Києву управління лісового господарства про те, що прокуратура звертатиметься до суду з позовом, в інтересах держави в особі указаного органу (повідомлення від 06 вересня 2019 року № 15011вих.19).

Зазначена стаття Закону передбачає право суб`єкта владних повноважень на оскарження повідомлення прокурора про представництво інтересів у суді, тобто надає такій особі право на спростування обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу на обґрунтування підстав представництва.

Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, в інтересах якого подано позов, не спростовувало обставин, на які посилався прокурор у позовній заяві на обґрунтування підстав представництва інтересів держави та, окрім того, повідомило прокуратуру про відсутність коштів для сплати судового збору для звернення до суду з вимогами про повернення спірних земельних ділянок у державну власність (лист № 04-48/1531 від 29.07.2019).

Таким чином, прокурор на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував у позовній заяві здійснення захисту інтересів держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового господарства, яке ніяких дій щодо звернення з відповідним позовом до суду на захист інтересів держави з моменту, коли дізналось про порушення майнових прав держави, не вчинило.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

Згідно з п. 1 Положення «Про державне агентство лісових ресурсів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 р. № 521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

За змістом пункту 3 Положення основними завданнями Держлісагентства є, зокрема, реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Згідно з підпунктами 4, 5, 6, 7, 8, 9, 21, 30, 33 Положення Держлісагентство здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства; здійснює державне управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; організовує ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь; веде державний лісовий кадастр та облік лісів; здійснює моніторинг лісів; приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії; вносить пропозиції щодо надання в користування мисливських угідь та припинення права користування ними органам, що приймають зазначені рішення; здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держлісагентства; вирішує в межах повноважень, передбачених законом, спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів, що перебувають у державній власності.

Аналіз цих пунктів Положення дозволяє дійти висновку, що Держлісагентство є центральним органом, до основних завдань якого належить, зокрема, реалізація державної політики у сфері лісового господарства.

Відповідно до п. 3 Положення «Про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України», затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 21.03.2012 № 134, завданням Управління є реалізація повноважень Держлісагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства.

Згідно зі статтею 28-1 Лісового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, крім іншого, здійснює державний контроль за додержанням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства, організовує ведення лісовпорядкування, державного лісового кадастру, обліку, моніторингу та проведення національної інвентаризації лісів, організовує ведення лісового господарства і раціональне використання лісових ресурсів.

Таким чином, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Зважаючи на наведене, клопотання ТОВ Комерційна фірма «Дніпро» в частині залишення без розгляду позову в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового господарства не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» слід зазначити таке.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої, абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), в якій Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20).

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Київське лісове господарство» є державним підприємством, тобто самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє цьому суб`єкту самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 906/853/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 911/551/19, від 04 січня 2021 року у справі № 911/1150/20.

Зважаючи на те, що ДП «Київське лісове господарство» являється самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді і прокурором не надано доказів, що ДП у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі даного державного підприємства, відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Київське лісове господарство», тому позовні вимоги в цій частині слід залишити без розгляду.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача 2 про залишення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом остаточно з`ясовано предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст 185, 226, 234,235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма «Дніпро» про залишення позову без розгляду задовольнити частково.

2.В частині позовних вимог заявлених в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» позов залишити без розгляду.

3.В частині позовних вимог заявлених в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства - відмовити у задоволенні клопотання.

4.Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.11.2022 о 15:00. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108.

5.Встановити учасникам справи строк для подання заяв з процесуальних питань (заяв, клопотань, заперечень), відповідно до ч. 3 ст. 169 ГПК України - за 5 днів до судового засідання у письмовій формі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали підписано 10.11.2022.

Суддя В.М. Антонова