Рішення

від 09.11.2022 по справі 640/8018/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2022 року м. Київ № 640/8018/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2019 №0335902109,О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне акціонерне товариство Завод сантехнічних заготовок» (далі- позивач, звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.04.2019 №0335901209.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. На думку позивача, оскільки в договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 12.10.1999, який укладено між ВАТ «Завод сантехнічних заготовок» та Київською міською радою, не вносилися зміни, то у Головного управління ДФС у м. Києві не було підстав для визначення суми податкового зобов`язання по орендній платі за січень 2019 року зі ставкою 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/8018/19, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що з метою приведення у відповідність до положень Кодексу істотних умов догорів оренди земельних ділянок Київською міською радою прийнято рішення від 28.02.2013 №89/9146, яким внесено зміни до договорів оренди згідно з додатком (в тому числі до договору по вул. Екскаваторна, 24 (кадастровий номер 8000000000:75:166:0001), укладеного між Київською міською радою та ПрАТ «КБ «Завод сантехнічних заготовок» від 12.10.1999 №75-6-00046 встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Вказане рішення офіційно оприлюднено 02.04.2013 у газеті Київської міської ради «Хрещатик» та на офіційному веб-сайті КМР.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому додатково наголошено на обгрунтованості позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 19.1.2 пункту 19 статті 19, 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача з плати за землю на 2019 рік.

Перевіркою встановлено, що сума податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб за січень 2019 року, визначена платником податків Приватним акціонерним товариством «Завод сантехнічних заготовок» в податковій декларації з плати за землю, №90236991139 від 15.02.2019 на 2019 рік, є нижча ніж визначена за результатами камеральної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 21.03.2019 №100/26-15-12-09-19/05503272 (далі-акт перевірки).

Позивачем подано заперечення на висновки акту перевірки.

За результатами розгляду заперечення від 09.04.2019 №11, Головним управлінням ДФС у м. Києві листом від 18.04.2019 №73976/1026-15-12-09-18 висновки контролюючого органу, викладені в акті камеральної перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 21.03.2019 №100/26-15-12-09-19/05503272 Головним управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 №0335401209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 71 044, 54 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 17 761, 14 грн.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 14.1.240 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ставка земельного податку для цілей розділу XII цього Кодексу - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядкуй внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з абзацом 1, 2 пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Аналогічна норма закріплена і в статті 24 Закону України «Про оренду землі».

Стаття 24 Закону України «Про оренду землі» передбачає права орендодавця, серед яких відсутнє право в односторонньому порядку вносити зміни в договори оренди землі.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Водночас, відповідно до пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

За загальним правилом, закріпленим в частині третій статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом положень частини п`ятої статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним із дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За загальним правилом, визначеним частиною третьою статті 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства вбачається, що орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір, визначений відповідно до наведених вище приписів законодавства, встановлюється в договорі.

Законодавство, яке регулює відносини оренди землі, не містить положень про зміну розміру орендної плати за користування землею саме з моменту законодавчого прийняття цих змін, а надає право стороні таких правовідносин у подальшому ініціювати внесення відповідних змін до договору.

Отже, питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вирішується за згодою сторін договору із визначенням розміру орендної плати в такому договорі оренди. При цьому, сторонам договору слід враховувати положення пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати за землю.

Так, з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, Київська міська рада рішенням від 28 лютого 2013 року №89/9146 внесла зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Орендарів земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, зобов`язано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. У Переліку договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого статтею 288 Податкового кодексу України (додаток до рішення Київської міської ради 28 лютого 2013 року №89/9146) зазначено і договір з ВАТ «Завод сантехнічних заготовок» (пункту 492 додатку).

Разом з тим, як вбачається з наведеного вище правового регулювання, єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є Договір оренди такої земельної ділянки. Тобто, такою підставою не може бути, зокрема, рішення Київської міської ради щодо зміни ставки орендної плати, до моменту внесення в основний договір змін за погодженням обох сторін.

Саме рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» не створює безпосередньо обов`язку в оплаті орендної плати у розмірі більшому ніж визначено договором оренди, зокрема, оскільки останній не наділяє Київську міську раду повноваженням щодо односторонньої зміни умов Договору.

Встановлення у зазначеному рішенні нового розміру цієї плати може бути лише підставою для ініціювання заінтересованою стороною перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами Договору. Внесення відповідних змін до договору оренди за згодою сторін оформлюється шляхом укладення додаткової угоди, на підставі якої землекористувач буде зобов`язаний сплачувати узгоджений розмір орендної плати.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку у новому розмірі виникає з моменту набрання чинності додатковою угодою до договору оренди.

Разом з тим, як зазначає позивач, що не було спростовано відповідачем за час розгляду справи, зміни до Договору на підставі вказаного рішення Київської міської ради в частині зміни річної орендної плати внесено не було.

Отже, при визначенні податкового зобов`язання по орендній платі на 2019 рік в податковій декларації з плати за землю №9023691139 від 15.02.2019 ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» правомірно зазначило значення показника розміру орендної плати - 2 відсотки нормативної грошової оцінки, що відповідає умовам Договору та вимогам пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно, враховуючи, що в Договір не вносилися зміни, у ГУ ДФС у м. Києві не було підстав для визначення суми податкового зобов`язання по орендній платі за 2019 рік за ставкою 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Крім того, відповідно до пункту 12.3 статті12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4 пункт 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є землекористувачі.

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Як вже зазначалося вище, відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Таким чином, ставки плати за землю (земельного податку) в м. Києві встановлює Київська міська рада, при цьому, що вже зазначалось, ставка орендної плати за користування земельною ділянкою встановлюється в договорі оренди, але не повинна бути менша земельного податку, встановленого для відповідної категорії землі.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України передбачені наступні категорії земель: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затверджених Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23 липня 2010 року в редакції від 25 грудня 2015 року, яка діяла на 01 січня 2019 року, земельна ділянка, яка перебуває у тимчасовому користуванні позивача (підрозділ 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості») є землею промисловості.

23 червня 2011 року Київська міська рада прийняла рішення №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві».

Вказане рішення містить Додаток №3 «Положення про плату за землю в місті Києві», де в пункті 5.1. встановлено ставку податку в розмірі « 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки» (Рішення Київської міської ради 23 червня 2011 року № 242/5629 (у редакції станом на 22 грудня 2016 року).

Вказаним рішенням окремо не передбачено ставок земельного податку для земель промисловості.

Ставки податку на кожну категорію земель Київська міська рада передбачила лише внісши у вказане рішення зміни рішенням від 18 жовтня 2018 року №1910/5974. Саме з цього часу було введено Таблицю №1 до додатка 3 до рішення Київської міської ради 23 червня 2011 року №242/5629. У вказаній таблиці для земель промисловості з кодом 11.02. передбачено податок 1%.

Наведене підтверджує, що позивач сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою у 2019 році в розмірі 2% від актуальної нормативної грошової оцінки, що відповідає договору оренди та не менше розміру встановленого земельного податку (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

Крім того, при вирішенні даної справи, колегія суддів враховує, що згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в межах спірних правовідносин проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік Приватного акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок», за результатами якої складено акт 21.03.2019 №100/26-15-12-09-19/05503272.

Вказана перевірка проведена на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що норми підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, вказані відповідачем, як підстава для проведення перевірки, не передбачають проведення камеральної перевірки щодо правильності (повноти) нарахування зобов`язань з плати за землю у звітних податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 87.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Оскільки для перевірки правильності сплати орендної плати за землю даних податкової декларації очевидно недостатньо, а необхідно також отримати інформацію про зміст договору оренди земельної ділянки, визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, достовірність даних податкової декларації Позивача щодо сплати земельного податку мала бути предметом документальної позапланової перевірки.

Вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.04.2018 року у справі № 812/872/17.

Як вбачається зі змісту та форми акта від 21.03.2019 №100/26-15-12-09-19/05503272 контролюючим органом проведена камеральна перевірка, при цьому фіскальним органом встановлено заниження позивачем податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних за 2019 рік, тобто здійснено перевірку повноти нарахування і сплати податку за землю з юридичних осіб, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України є предметом саме документальної, а не камеральної перевірки.

Зважаючи на вимоги наведених норм права, у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати повноту нарахування і сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 23.05.2019 року у справі №804/8228/14, від 23.07.2020 року у справі №805/1584/17-а, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 812/872/17 (№К/9901/3488/17), від 26.06.2018 року у справі № 826/778/17 (№К/9901/47239/18).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 78, 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.04.2019 №0335901209.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 24, код ЄДРПОУ 05503272) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) 00 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.