Постанова

від 01.11.2022 по справі 910/7853/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/7853/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Олійника Р. Б. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача-1 - Кутакова П. В. (самопредставництво),

відповідача-2 - Муріна О. С. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача-3 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Голд", Державної служби геології та надр України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 (колегія суддів: Хрипун О. О. - головуючий, Мальченко А. О., Агрикова О. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 (суддя Ковтун С. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поляна"

до: 1) Державної служби геології та надр України; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Голд"; 3) Товарної біржі "Українська енергетична біржа"

про визнання недійсними результатів аукціону, договору, спеціального дозволу та угоди про умови користування надрами,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2021 року Дочірнє підприємство "Санаторій "Поляна" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поляна" (далі - ТОВ "Санаторій "Поляна"), звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Голд" (далі - ТОВ "Мрія Голд"), Товарної біржі "Українська енергетична біржа" (далі - ТБ "Українська енергетична біржа") з урахуванням заяви про зміну предмета позову про:

- визнання недійсним та скасування пункту 14 додатку № 1 до наказу Державної служби геології та надр України від 06.01.2021 № 2;

- визнання недійсними результатів проведеного 25.02.2021 Державною службою геології та надр України аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами - ділянка "Мрія" (свердловина № 90), що знаходиться на території с. Поляна (центральна частина, на відстані 0,4 км на північ від дороги на с. Плоське) Свалявського (Мукачівського - відповідно до постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 № 807-ІХ) району Закарпатської області та за 8 км на північ від м. Свалява (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-01-06-000022-3) та скасування протоколу проведення вказаного аукціону від 25.02.2021;

- визнання недійсним договору від 15.03.2021 № 4/3-21 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища підземних вод ділянки "Мрія" (свердловина № 90), що знаходиться в с. Поляна Свалявського району Закарпатської області;

- визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовища корисних копалин загальнодержавного значення - ділянка "Мрія" (свердловина № 90) від 08.04.2021 № 5161;

- визнання недійсною угоди від 08.04.2021 № 5161 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оспорюваного аукціону, правочинів та спеціального дозволу на користування надрами правилам здійснення користування надрами, які встановлені Кодексом України про надра та Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615. Позивач зазначав, що в межах однієї ділянки надр можуть проводитися роботи з геологічного вивчення та видобування за кількома дозволами тільки різних за видом корисних копалин. Разом з тим свердловина № 90, на яку Державною службою геології та надр України видано за результатами аукціону ТОВ "Мрія Голд" дозвіл на користування надрами та укладено зазначені правочини, розміщена у межах ділянки "Поляна Купіль" Полянського родовища, де розташовані свердловини № 2-р і № 3-p, ліцензіатом щодо якої згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами № 1983 від 10.09.1999 є ТОВ "Санаторій "Поляна". Оскільки ТОВ "Санаторій "Поляна" та ТОВ "Мрія Голд" в межах однієї ділянки надр здійснюють видобування однієї корисної копалини - підземних вод, і на момент видання дозволу ТОВ "Мрія Голд" ТОВ "Санаторій "Поляна" вже здійснювало таку діяльність на цій ділянці надр, то, на думку позивача, аукціон, правочини та спеціальний дозвіл є неправовірними.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/7853/21, позовні вимоги ТОВ "Санаторій "Поляна" до Державної служби геології та надр України, ТОВ "Мрія Голд", ТБ "Українська енергетична біржа" задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 14 додатку № 1 до наказу Державної служби геології та надр України від 06.01.2021 № 2.

Визнано недійсним аукціон, проведений 25.02.2021 Державною службою геології та надр України, з продажу спеціального дозволу на користування надрами - ділянка "Мрія" (свердловина № 90), що знаходиться на території с. Поляна (центральна частина, на відстані 0,4 км на північ від дороги на с. Плоське) Свалявського (Мукачівського - відповідно до постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 № 807-ІХ) району Закарпатської області та за 8 км на північ від м. Свалява (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-01-06-000022-3).

Визнано недійсним договір від 15.03.2021 № 4/3-21 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища підземних вод ділянки "Мрія" (свердловина № 90), що знаходиться в с. Поляна Свалявського району Закарпатської області, укладений між Державною службою геодезії та надр України та ТОВ "Мрія Голд".

Визнано недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовища корисних копалин загальнодержавного значення - ділянка "Мрія" (свердловина № 90), від 08.04.2021 № 5161.

Визнано недійсною угоду від 08.04.2021 № 5161 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, що укладена між Державною службою геодезії та надр України та ТОВ "Мрія Голд".

Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним протоколу проведення аукціону від 25.02.2021.

2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що свердловина № 90 ділянки "Мрія", на якій ТОВ "Мрія Голд" згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами від 08.04.2021 № 5161 надано право проводити геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку корисних копалин - підземних вод, знаходиться в межах ділянки "Поляна Купіль", на якій ТОВ "Санаторій "Поляна" на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 10.09.1999 № 1983 здійснює видобування підземних мінеральних лікувально-столових вод. За висновком судів, наведене свідчить про те, що в межах однієї ділянки надр, всупереч встановленим Порядком № 615 обмеженням, проводяться роботи з геологічного вивчення та видобування одного виду корисних копалин - підземних вод.

3. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 та рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/7853/21, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Мрія Голд" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, а справу № 910/7853/21 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Мрія Голд" зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Мрія Голд", звертаючись з касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник наголошує, що він висловив сумніви щодо висновку експерта, а тому заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні в господарському суді першої інстанції для отримання можливості підготовки іншого клопотання про призначення експертизи судом. Однак зазначене клопотання було відхилене судом, і це, на думку ТОВ "Мрія Голд", є порушенням господарським судом першої інстанції норм процесуального права.

Крім того, ТОВ "Мрія Голд" зазначає, що в суді апеляційної інстанції двічі заявлялося клопотання про призначення судом комплексної земельно-технічної та геологічної експертизи. Перше було подане разом з апеляційною скаргою, друге - під час розгляду справи в апеляційної інстанції для уточнення експертної установи. Проте апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення експертизи. З огляду на викладене скаржник вважає, що апеляційний господарський суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору в цій справі.

3.4. ТОВ "Санаторій "Поляна" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Мрія Голд" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. ТОВ "Санаторій "Поляна" зазначає, що ТОВ "Мрія Голд" було обізнане із поданим висновком експерта, проте ні під час підготовчого провадження, ні під час підготовчого засідання, тобто у межах строків, визначених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України, не подало жодних клопотань про призначення судом експертизи у зв`язку із нібито суперечністю між висновком експерта, поданого позивачем, та іншими матеріалами справи. При цьому ТОВ "Санаторій "Поляна" зазначає, що ТОВ "Мрія Голд" не довело наявності передбачених статтею 107 Господарського процесуального кодексу України підстав для призначення судом повторної експертизи, а тому, на думку позивача, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні такого клопотання. Крім того, ТОВ "Санаторій "Поляна" зазначає, що орієнтовний розмір витрат позивача на професійну правову допомогу в суді касаційної інстанції складає 10 000,00 грн.

3.5. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 та рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/7853/21, до Верховного Суду звернулася Державна служба геології та надр України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.6. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Державна служба геології та надр України зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Державна служба геології та надр України, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.7. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 993 (далі - Порядок 993), з урахуванням статті 18 Кодексу України про надра.

3.8. Крім того, скаржник вважає, що відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України ця справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства. При цьому скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. З огляду на викладене, на думку Державної служби геології та надр України, у цьому випадку наявні підстави для закриття провадження у справі.

3.9. ТОВ "Санаторій "Поляна" у відзиві на касаційну скаргу Державної служби геології та надр України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. ТОВ "Санаторій "Поляна" зазначає, що спір у цій справі не відповідає критеріям публічно-правового спору, визначеним Великою Палатою Верховного Суду. На думку ТОВ "Санаторій "Поляна", цей спір має приватноправовий характер, оскільки позов спрямований на захист прав позивача як надрокористувача в межах здійснення ним господарської діяльності. ТОВ "Санаторій "Поляна" зазначає, що орієнтовний розмір витрат позивача на професійну правову допомогу в суді касаційної інстанції складає 10 000,00 грн.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Санаторій "Поляна", яке є правонаступником Дочірнього підприємства "Санаторій "Поляна" Публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 10.09.1999 № 1983, виданого Державною службою геології та надр України, здійснює видобування підземних мінеральних лікувально-столових вод, які є корисними копалинами, для внутрішнього і зовнішнього лікування та промислового розливу. Видобування здійснюється на родовищі - ділянка "Поляна Купіль" (свердловини № 2-р та № 3-p), що розташоване на північній околиці с. Поляна Закарпатської області Свалявський район. Строк дії дозволу - до 10.09.2034.

4.2. 06.01.2021 Державна служба геології та надр України наказом № 2 затвердила перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів. Згідно з пунктом 14 додатку № 1 до цього наказу на аукціон заплановано виставити об`єкт користування - ділянка "Мрія" (свердловина № 90), вид корисної копалини - підземні води, вид користування надрами - геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка, місце розташування - Закарпатська область, Свалявський район.

4.3. Господарські суди зазначили, що 25.02.2021 відбувся аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Ділянка "Мрія" (свердловина № 90), що знаходиться на території с. Поляна (центральна частина, на відстані 0,4 км на північ від дороги на с. Плоське) Свалявського (Мукачівського - відповідно до постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 № 807-ІХ) району Закарпатської області та за 8 км на північ від м. Свалява (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-01-06-000022-3).

4.4. Згідно з протоколом електронного аукціону від 25.02.2021 переможцем зазначеного аукціону, організатором якого була ТБ "Українська енергетична біржа", є ТОВ "Мрія Голд".

4.5. 15.03.2021 між Державною службою геології та надр України та ТОВ "Мрія Голд" укладено договір № 4/3-21 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ підземних вод ділянки "Мрія" (свердловина № 90), яка знаходиться в с. Поляна Свалявського району Закарпатської області (далі - договір № 4/3-21 від 15.03.2021). Ціна дозволу за цим договором становить 130 000,00 грн.

4.6. Господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що 08.04.2021 на підставі протоколу електронного аукціону від 25.02.2021 UA-PS-2021-01-06-000022-3 та договору від 15.03.2021 № 4/3-21 Державна служба геології та надр України видала ТОВ "Мрія Голд" спеціальний дозвіл на користування надрами № 5161 на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовища корисних копалин загальнодержавного значення - ділянки "Мрія" (свердловина № 90) (далі - спеціальний дозвіл на користування надрами № 5161 від 08.04.2021). Вид корисної копалини - підземні води.

4.7. 08.04.2021 Державна служба геології та надр України та ТОВ "Мрія Голд" уклали угоду № 5161 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (далі - угода від 08.04.2021 № 5161). Невід`ємною частиною угоди від 08.04.2021 № 5161 є характеристика ділянки надр (додаток № 1) та програма робіт (додаток № 2).

4.8. Згідно з додатком № 1 до угоди від 08.04.2021 № 5161, місце розташування родовища - ділянки "Мрія" знаходиться на території с. Поляна (центральна частина, на відстані 0,4 км на північ від дороги на с. Плоске) Мукачівського району Закарпатської області.

4.9. Разом з тим господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання, чи свердловина № 90 ділянки "Мрія", на якій ТОВ "Мрія Голд" спеціальним дозволом на користування надрами від 08.04.2021 № 5161 надано право проводити геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин - підземних вод, знаходиться в межах ділянки "Поляна Купіль", на якій ТОВ "Санаторій "Поляна" на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 10.09.1999 № 1983 здійснює видобування підземних мінеральних лікувально-столових вод, врахували висновок експерта від 06.09.2021 № 508/09-21.

4.10. Господарські суди зазначили, що цей висновок складено експертом Колчаром В`ячеславом Дмитровичем (свідоцтво судового експерта від 13.12.2019 № 1475, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз за спеціальностями: 10.6 "Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів"; 10.7 "Розподіл земель і визначення порядку користування земельними ділянками"; 10.10 "Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів і споруд"; 10.14 "Оцінка земельних ділянок".

4.11. Господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що експертом, зокрема, вирішувалось питання, чи перебуває свердловина № 90 ділянки "Мрія" (спеціальний дозвіл на користування надрами від 08.04.2021 № 5161) у межах водозабірної ділянки надр Поляна Купіль Полянського родовища (спеціальний дозвіл на користування надрами від 10.09.1999 № 1983) згідно з каталогом географічних координат водозабірних свердловин 2-р, 3-р та кутових точок водозабірної ділянки "Поляна Купіль", наведених у плані підрахунку запасів, складеним Державним підприємством "Геологічне підприємство "Укргеокаптажмінвод".

4.12. Господарські суди зазначили, що за результатами проведеного дослідження експерт дійшов висновку про те, що свердловина № 90 ділянки "Мрія" (спеціальний дозвіл на користування надрами від 08.04.2021 № 5161) перебуває у межах водозабірної ділянки надр "Поляна Купіль" Полянського родовища (спеціальний дозвіл на користування надрами від 10.09.1999 № 1983) згідно з каталогом географічних координат водозабірних свердловин 3-р, 2-р та кутових точок водозабірної ділянки "Поляна Купіль", наведених у плані підрахунку запасів, складеним Державним підприємством "Геологічне підприємство "Укргеокаптажмінвод". Експерт також встановив, що і фактичне місце розташування свердловини № 90 ділянки "Мрія" на місцевості, і її місце розташування згідно з географічними координатами за спеціальним дозволом на користування надрами від 08.04.2021 № 5161 знаходиться в межах контуру водозабірної ділянки надр "Поляна Купіль" Полянського родовища.

4.13. Крім того, апеляційний господарський суд під час здійснення апеляційного провадження надав оцінку листу Держаного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" від 24.03.2021 № 04/304-1112 та констатував, що цей лист лише вказує на відстань між свердловинами (свердловинами № 2-р і № 3-р та свердловиною № 90) та містить припущення (без мотивованого обґрунтування) про те, що зони І і II поясів ЗСО (зона санітарної охорони) свердловин № 2-р і № 3-р та свердловини № 90 не будуть між собою перетинатися, а також про те, що експлуатація свердловини № 90 не несе ні якісної, ні кількісної загрози підземним мінеральним водам ділянки "Поляна Купіль" Полянського родовища. При цьому апеляційний господарський суд установив та констатував, що зазначений лист від 24.03.2021 № 04/304-1112 не є належним доказом дотримання вимог абзацу 3 пункту 3 Порядку № 615 під час видачі спеціального дозволу на користування надрами від 08.04.2021 № 5161.

4.14. ТОВ "Санаторій "Поляна", вважаючи порушеними свої права та інтереси щодо користування надрами, звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом у цій справі.

5. Розгляд касаційних скарг та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2022 у справі № 910/7853/21 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.

Ухвалами Верховного Суду від 19.09.2022, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ "Мрія Голд", Державної служби геології та надр України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/7853/21.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.10.2022 № 29.3-02/1747 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/7853/21 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Берднік І. С.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг ТОВ "Мрія Голд", Державної служби геології та надр України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/7853/21.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.10.2022 № 29.3-02/1880 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/7853/21 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Дроботової Т. Б.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ТОВ "Мрія Голд" та Державної служби геології та надр України не можуть бути задоволені з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "Санаторій "Поляна" про визнання недійсними наказу, результатів аукціону, договору купівлі-продажу, спеціального дозволу та угоди про умови користування надрами.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "Санаторій "Поляна", є невідповідність оспорюваного наказу, аукціону, правочинів та спеціального дозволу на користування надрами правилам здійснення користування надрами, які встановлені Кодексом України про надра та Порядком № 615.

5.5. Верховний Суд зазначає, що частиною 1 статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

5.6. Відповідно до статті 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

5.7. Статтею 4 Кодексу України про надра визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

5.8. Положеннями статті 5 Кодексу України про надра установлено, що державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання. Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр. Державний фонд родовищ корисних копалин та резерв цього фонду формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

5.9. Згідно зі статтею 6 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

5.10. Стаття 14 Кодексу України про надра визначає види користування надрами, і частиною 1 цієї статті передбачено, що надра надаються у користування для геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення. При цьому перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827, відповідно до якого мінеральні та питні води є видом корисних копалин - підземні води, та віднесені до корисних копалин загальнодержавного значення.

5.11. Відповідно до частини 1 статті 16 Кодексу України про надра аукціони щодо продажу спеціальних дозволів на користування надрами проводяться шляхом електронних торгів, що здійснюються за допомогою апаратно-програмного комплексу, що функціонує в Інтернеті та забезпечує заявникам, учасникам і організатору аукціону та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та/або Раді міністрів Автономної Республіки Крим можливість користуватися сервісами такої системи з автоматичним обміном інформацією про процедури проведення аукціону.

5.12. Частиною 1 статті 19 Кодексу України про надра установлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

5.13. Верховний Суд зазначає, що порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони регулює відповідний Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (далі - Порядок № 615).

5.14. Пунктом 2 Порядку № 615 визначено, що дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

5.15. В абзаці 1 пункту 3 Порядку № 615 встановлено, що на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл.

5.16. Разом з тим Порядком № 615 встановлено обмеження можливості проведення робіт з геологічного вивчення та видобування корисних копалин у межах однієї ділянки надр.

5.17. Таке обмеження зафіксовано у абзаці 3 пункту 3 Порядку № 615, відповідно до якого у межах однієї ділянки надр можуть проводитися роботи з геологічного вивчення та видобування різних за видом корисних копалин за кількома дозволами. При цьому в угоді на користування надрами визначаються просторові межі та координати кожного виду корисної копалини. Використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, здійснюється надрокористувачами у порядку, встановленому законодавством.

5.18. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2022, якою касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог у справі № 910/1603/21 залишено без змін. При цьому Верховний Суд у справі № 910/1603/21 зазначив, що, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій звернули увагу на ключовий факт, який є важливим щодо спірних відносин, а саме на те, що, виходячи з аналізу географічних координат та кадастрових номерів земельних ділянок, що входять до лоту "Спеціальний дозвіл на користування надрами - Покровська ділянка", вбачається, що частини земельної ділянки та земельної ділянки 2, які знаходяться в оренді у позивача (площею 0,25 га, 1,5 га та 0,22 га) входять до загальної площі 52,6 га Покровської ділянки, спеціальний дозвіл щодо якої виставлено Держгеонадрами на аукціон.

5.19. Верховний Суд також зазначає, що частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.20. Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

5.21. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

5.22. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

5.23. Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

5.24. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

5.25. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

5.26. При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

5.27. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 05.09.2019 у справі № 914/4455/15.

5.28. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.29. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.30. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що свердловина № 90 ділянки "Мрія", на якій ТОВ "Мрія Голд" спеціальним дозволом на користування надрами від 08.04.2021 № 5161 надано право проводити геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку корисних копалин - підземних вод, знаходиться в межах ділянки "Поляна Купіль", на якій ТОВ "Санаторій "Поляна" на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 10.09.1999 № 1983 здійснює видобування підземних мінеральних лікувально-столових вод. За висновком судів, наведене свідчить про те, що в межах однієї ділянки надр, всупереч встановленим Порядком № 615 обмеженням, проводяться роботи з геологічного вивчення та видобування одного виду корисних копалин - підземні води.

5.31. ТОВ "Мрія Голд" і Державна служба геології та надр України не погоджуються із висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулися з касаційними скаргами на оскаржувані судові рішення. ТОВ "Мрія Голд", звертаючись з касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Державна служба геології та надр України зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.32. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Розгляд касаційної скарги ТОВ "Мрія Голд"

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.33. Скаржник зазначає, що він висловив сумніви щодо висновку експерта, а тому заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні в господарському суді першої інстанції для отримання можливості підготовки іншого клопотання про призначення експертизи судом. Однак клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні було відхилене судом, і це, на думку ТОВ "Мрія Голд", є порушенням господарським судом першої інстанції норм процесуального права.

5.34. Перевіривши такі доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку про їх необґрунтованість з огляду на таке.

5.35. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

5.36. Водночас принцип змагальності (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) і принцип рівності сторін (стаття 7 Господарського процесуального кодексу України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

5.37. Положеннями частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи.

5.38. Наведені положення процесуального законодавства свідчать про те, що у господарського суду відсутній обов`язок відкласти розгляд справи чи оголосити перерву в судовому засіданні у випадку звернення учасника справи з відповідним клопотанням з метою підготовки іншого клопотання. Крім того, матеріали цієї справи свідчать про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 відкладено підготовче засідання до 15.07.2021; ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 відкладено підготовче засідання до 09.09.2021; ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 відкладено підготовче засідання до 20.09.2021; ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.10.2021; ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 відкладено розгляд справи до 18.10.2021. Отже, такі обставини свідчать про те, що у скаржника була об`єктивна можливість звернутися із відповідним клопотанням до господарського суду першої інстанції під час розгляду справи.

5.39. При цьому відкладення розгляду справи, як і оголошення перерви у судовому засіданні, є правом суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (статті 202, 216 Господарського процесуального кодексу України). Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 905/755/21, від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, від 06.10.2022 у справі № 925/593/21, від 25.01.2022 у справі № 640/3023/19, від 19.10.2022 у справі № 910/13937/21.

5.40. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні не охоплюється підставою, передбаченою пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, та не стосується встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.41. Отже, Верховний Суд констатує, що доказів обмеження скаржника у здійсненні процесуальних прав, що зумовили перешкоди у доступі до правосуддя, матеріли справи не містять.

5.42. За таких обставин колегія суддів вважає, що право скаржника на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не порушено.

5.43. Крім того, ТОВ "Мрія Голд" зазначає, що в суді апеляційної інстанції двічі заявлялося клопотання про призначення судом комплексної земельно-технічної та геологічної експертизи. Перше було подане разом з апеляційною скаргою, друге під час розгляду справи в апеляційної інстанції для уточнення експертної установи. Проте апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення експертизи. З огляду на викладене скаржник вважає, що апеляційний господарський суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору в цій справі.

5.44. Перевіривши такі доводи, Верховний Суд дійшов висновку про їх необґрунтованість з огляду на таке.

5.45. В частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

5.46. Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.47. Верховний Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

5.48. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

5.49. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

5.50. Верховний Суд також зазначає, що визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки врегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

5.51. Відповідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

5.52. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

5.53. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

5.54. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

5.55. Разом з тим 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, і фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

5.56. Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто із введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

5.57. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.58. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.59. Слід зауважити, що Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 902/1038/21, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. При цьому аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

5.60. Посилання скаржника на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права у зв`язку з відмовою в задоволенні клопотань про призначення судової експертизи не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду з огляду на таке.

5.61. Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

5.62. Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

5.63. Вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.

5.64. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну (частина 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України ).

5.65. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

5.66. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.67. Верховний Суд констатує, що оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності та взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

5.68. Водночас апеляційний господарський суд, відхиляючи клопотання про призначення експертизи у справі, в оскаржуваній постанові навів мотиви та обґрунтування такої відмови. Зокрема, апеляційний господарський суд виходив із того, що ТОВ "Мрія Голд" всупереч вимогам положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтувало свої сумніви щодо правильності вже наданого позивачем висновку експерта від 06.09.2021 № 508/09-21 та не довело неможливості встановити відповідні обставини, що мають значення для справи, без проведення судової експертизи.

5.69. З огляду на те, що призначення судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком, і експертиза може бути призначена у разі наведення у клопотанні достатніх та обґрунтованих на те підстав, проте, як установив апеляційний господарський суд, таких підстав ТОВ "Мрія Голд" не навело, наявні у матеріалах справи докази не є суперечливими, а доводи скаржника зводяться до незгоди з мотивами відхилення клопотання про призначення експертизи, тому колегія суддів вважає доводи касаційної скарги ТОВ "Мрія Голд" необґрунтованими. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 924/898/21.

5.70. Разом з тим колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18 про те, що доводи, які пов`язані з незгодою з висновком експерта за результатами проведення експертизи, не можуть вважатися підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. За змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України такий висновок є доказом у справі, а згідно з положеннями статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права, зокрема вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.71. Крім того, Верховний Суд не може взяти до уваги посилання скаржника на неврахування судом листа Держаного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" від 24.03.2021 № 04/304-1112, оскільки такі доводи стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.72. Доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про часткове задоволення позовних вимог у цій справі.

5.73. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

Розгляд касаційної скарги Державної служби геології та надр України

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.74. На думку Державної служби геології та надр України, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм Порядку № 993, з урахуванням статті 18 Кодексу України про надра.

5.75. Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

5.76. У контексті наведених доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що суди, ухвалюючи рішення, не мотивували свої рішення в цій справі положеннями Порядку № 993, та положеннями статті 18 Кодексу України про надра. Натомість господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, констатували, що спір у цій справі не стосується додержання організаційної процедури проведення аукціону, за результатами якого 25.02.2021 ТОВ "Мрія Голд" визнано переможцем, а отже, господарські суди попередніх інстанцій не досліджували дії учасників на предмет відповідності цій процедурі.

5.77. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас господарські суди попередніх інстанцій не застосовували у своїх рішеннях положення Порядку № 993 та положення статті 18 Кодексу України про надра, що виключає неправильне застосування судами норм права, на які посилається скаржник. Разом з тим зміст касаційної скарги Державної служби геології та надр України свідчить про відсутність в ній доводів про необхідність застосування судами положень Порядку № 993 та положень статті 18 Кодексу України про надра.

5.78. Отже, зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування норм права, на які посилається скаржник. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.79. Державна служба геології та надр України вважає, що відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України ця справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства. При цьому скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. З огляду на викладене, на думку Державної служби геології та надр України, у цьому випадку наявні підстави для закриття провадження у справі.

5.80. Перевіривши такі доводи, Верховний Суд дійшов висновку про їх необґрунтованість з огляду на таке.

5.81. Колегія суддів установила, що постановою Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 922/3322/20 скасовано ухвалу місцевого господарського суду, яка була залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про закриття провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у справі за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазенергопром", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні прокурора (позивача) - Антимонопольний комітет України, про визнання незаконним та скасування протоколу проведення аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами та угоди про умови користування надрами. Справу № 922/3322/20 передано до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.

5.82. З урахуванням положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 922/3322/20.

5.83. Верховний Суд у наведеній постанові зазначив, що статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.84. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Разом з тим таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

5.85. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

5.86. Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.87. Відповідно до частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи державної влади, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

5.88. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 зазначеної статті).

5.89. Згідно із частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

5.90. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

5.91. Враховуючи наведені нормативні положення, не є публічно-правовим спір за участю суб`єкта владних повноважень та суб`єкта приватного права - юридичної особи, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного та адміністративного права.

5.92. Правовідносини, що склалися між сторонами договору, а саме організатором (суб`єктом владних повноважень) та учасником аукціону (суб`єктом господарювання) не містять ознак нерівності цих сторін, перебування їх у відносинах влади та підпорядкування. Враховуючи, що за результатами аукціону між відповідачами укладено договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами та угоду про умови користування надрами (яка є додатком до спеціального дозволу), відповідно до умов яких ТОВ "Мрія Голд" набуто речове право користування ділянкою надр та передбачено сплату коштів, то такий договір слід віднести до цивільно-правової угоди, який не містить ознак адміністративного договору, визначеного статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.93. При цьому помилковим буде застосування статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, через які виник спір.

5.94. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.01.2019 у справі № 819/829/17 зазначено, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) є суб`єктом владних повноважень, а спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру належать до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

5.95. З урахуванням наведеного не можуть бути взяті до уваги доводи Державної служби геології та надр України про наявність підстав застосування у цьому випадку положень пункту 1 частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

5.96. Доводи скаржника щодо врахування судами попередніх інстанцій висновку експерта та неврахування висновків Держаного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" зводяться до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.97. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

5.98. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Голд", Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/7853/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак