Постанова

від 10.11.2022 по справі 420/10247/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 420/10247/20

адміністративне провадження № К/9901/31818/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу №420/10247/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Проект» до Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Камертон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Пі Груп», ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2021(суддя Н.В. Бжассо) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 (головуючий суддя А.В. Крусян, судді Ю.М. Градовський, О.В. Яковлєв),

ВСТАНОВИВ:

07.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Проект» (далі також - позивач, ТОВ «Мегалайн Проект») звернулося до суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі також - відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Камертон» (далі також- ТОВ «Камертон»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Пі Груп» (далі також- ТОВ «Ейч Пі Груп»), ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: АДРЕСА_1 »; визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 13.03.2020, складеного за результатами позапланової перевірки на об`єкті будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: АДРЕСА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевірка Державної інспекції архітектури та містобудування України від 13.03.2020 була проведена з порушенням вимог чинного законодавства України, а виданий в результаті її проведення припис від 13.03.2020. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів від 13.03.2020р., складений Державною інспекцією архітектури та містобудування України за результатами позапланової перевірки на об`єкті будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: АДРЕСА_1 » стосовно ТОВ «Мегалайн Проект».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Державної інспекції архітектури та містобудування України із заявою про проведення перевірки суб`єктів містобудування, причетних до нового будівництва багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 09.01.2020 №15, відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, на підставі письмового звернення ОСОБА_1 від 05.12.2019, призначено проведення позапланової перевірки об`єкта: «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: АДРЕСА_1 »; суб`єкти містобудівної діяльності: ТОВ «Камертон», ТОВ «Мегалайн Проект», ТОВ «Ейч Пі Груп», Одеська філія Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПроектреконструкція», інженер-проектувальник ОСОБА_2 , інженер технічного нагляду ОСОБА_3 ; предмет перевірки: дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Проведення позапланової перевірки наказом відповідача від 10.03.2020 №652 продовжено на два робочих дні.

У період з 24.02.2020 по 13.03.2020 посадовими особами Державної інспекції архітектури та містобудування України на підставі направлення від 21.02.2020 №40-20/052-01 проведено позапланову перевірку об`єкта: «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: АДРЕСА_1 » на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, за результатом якої складено акт від 13.03.2020 №40-20/070-01.

Актом перевірки встановлено наступні порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил: ч.5 ст.7, ч.1 ст.8 та ч.1 ст.26 Закону України «Про архітектурну діяльність», ч.2 ст.24, ч.5 ст.26, ч.1 ст.29, ч.1 та ч.4 ст.31, ч.6 ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.п.3, 4, 9, 13, 15.1, 15.5 та 19 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45, п.п.4.1, 4.3, 4.8 та 9.1 Державних будівельних норм України ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», п.4.4 ДСТУ-НБВ.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва».

Зазначено, що за встановлені порушення передбачена відповідальність за ч.1 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення сфері містобудівної діяльності» стосовно проектної організації ТОВ «Мегалайн Проект», яка у 2018 році передала замовнику будівництва проектну документацію для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, що розроблена з порушенням вимог законодавства.

На підставі вищезазначеного акту винесено припис від 13.03.2020, яким зобов`язано ТОВ «Мегалайн Проект» привести проектну документацію на об`єкт: «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: АДРЕСА_1 » у відповідність до чинних вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення перевірки та приписом про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з необґрунтованості доводів Державної інспекції архітектури та містобудування України про порушення позивачем містобудівного законодавства, оскільки такі не підтверджені належними й допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи, що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав для скасування оскарженого припису. При цьому, суд не встановив порушення відповідачем порядку проведення позапланової перевірки, а відтак прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання протиправними дій останнього щодо її проведення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та залишити без розгляду або направити на новий розгляд.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі була необхідність перевірки доводів третьої особи про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій правовим позиціям, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/684/18 за змістом яких у висновку експерта, який склав такий висновок за зверненням учасника справи, повинно бути зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві відомості, а у разі відсутності таких даних, висновок вважається недопустимим доказом; постановах від 11.07.2019 у справі № 810/962/18, від 22.07.2020 у справі № 1.380.2019.001042, від 16.11.2020 у справі № 640/14147/19, від 03.12.2020 у справі № 820/2819/18, від 07.12.2020 у справі № 640/7166/20, від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а, від 17.06.2021 у справі № 640/9385/20 щодо дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Так, одним із доводів касаційної скарги є пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Згідно частин 1 та 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. У свою чергу, перебіг процесуального строку, згідно з приписами ст.120 КАС України починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, останнім же днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Тобто нормами КАС України визначено, що строк звернення до суду становить шість місяців, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. При цьому, у випадку пропуск строку звернення з позовом до суду, за заявою учасника справи суд поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Разом тим, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Як вже було зазначено в цій постанові, суди встановили, що примірник оскарженого припису було надіслано ТОВ «Мегалайн Проект» засобами поштового зв`язку 18.03.2020, однак, вказане поштове відправлення останньому вручено не було.

ТОВ «Мегалайн Проект», в свою чергу, зазначає про те, що дізналося про наявність припису лише 09.09.2020.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що, у даному випадку, ТОВ «Мегалайн Проект» звернулося до суду у межах строку, визначеного абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, а відтак доводи касаційної скарги про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду є безпідставними.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у рішенні від 27 червня 2000 року у справі «Ілхан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Що ж стосується доводів касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, врахувавши зокрема експертний звіт №ЕК-0582/03-18 від 27.08.2018, прийшли до помилкових висновків про відповідність проектної документації на об`єкт: «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: АДРЕСА_1 » існуючим нормативним вимогам, оскільки такий звіт не є належним та допустимим доказом у справі (не містить відомостей про попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих висновків), то колегія суддів зазначає наступне.

Питання відповідності вищевказаної проектної документації вимогам законодавства було предметом дослідження під час розгляду справ №420/1607/19, №420/2541/20.

Так, у зазначених справах суди, дослідивши, у тому числі, й експертний звіт №ЕК-0582/03-18 від 27.08.2018, констатували, що проектна документація на об`єкт: «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: АДРЕСА_1 » відповідає вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Відповідно до частин четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судами також встановлено, що ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи № 420/2541/20, у якості третьої особи та саме за результатами перегляду його апеляційної скарги П`ятий апеляційний адміністративний суд зробив висновок про відповідність проектної документації вимогам законодавства, серед іншого й на підставі висновків Верховного Суду у справі №420/1607/19.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені рішення судів мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи, а отже обставини щодо відповідності проектної документації вимогам законодавства не підлягають доказуванню у даній справі.

Відтак, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та постанові Верховного Суду від 04.11.2020 У справі №904/684/18 підлягають відхиленню, оскільки наведені рішення ухвалені за відмінних обставин та не є релевантними до обставин цієї справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи третьої особи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій рішення та постанови і погоджується з їх висновками у справі про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі № 420/10247/20 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук