Постанова

від 09.11.2022 по справі 638/11321/14-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/11321/14-ц Номер провадження 22-ц/814/3150/22Головуючий у 1-й інстанції Задорожний М.І. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

представник відповідача адвокат Рогозін С.Л.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 березня 2015 року, ухвалене суддею Залорожним М.І., повний текст рішення складено дата не вказана

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2014 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» про стягнення боргу, в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість, що утворилася станом на 24.06.2014 року, за договором позики та додатковим договором до нього в сумі, еквівалентній 10803 доларам США за курсом НБУ на день ухвалення рішення у справі, а також неустойку за прострочення повернення позики в сумі 891 000 грн., судові витрати покласти на відповідачів.

Позовна заявамотивована тим,що 10.09.2010року ОСОБА_2 позичив ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 валютні цінностіу виглядув натуріта насуму 8700доларів США,про щоміж нимибув укладенийдоговір позики,посвідчений приватнимнотаріусом Харківськогоміського нотаріальногоокругу Широковою В.А.та зареєстрованийнею зареєстровим №2023.У забезпеченнявиконання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 їхніхзобов`язаньза договоромпозики міжпозивачем таТовариства зобмеженою відповідальністю«Харківський центрправової допомоги»того ждня бувукладений договірпоруки,відповідно доумов якогоТовариство поручилосяперед позивачемза поверненнявідповідачами позиченихкоштів істав солідарниміз нимиборжником зазобов`язаннямповернути позивачевіці кошти,а такожсплатити процентиза користуванняними,неустойку,компенсацію збитківі відшкодуванняморальної шкоди. У період з 10 вересня 2010 року по 05 вересня 2011 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 загалом в сукупності повернули позивачеві 2 400 доларів США. Але 05 вересня 2011 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 додатково позичили у позивача 2400 доларів США, на підтвердження чого того ж дня між ними був укладений додатковий договір № 1 до договору позики від 10 вересня 2010 року за реєстровим № 2023, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстрований нею в реєстрі за № 2547. Всього за договором позики від 10.09.2010 року за реєстровим № 2023 в редакції відповідно до додаткового договору № 1 до нього від 05.09.2011 року за реєстровим № 2547 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 позичили у позивача 11 100 доларів США, з яких 2 400 доларів США станом на момент укладення 05 вересня 2011 року додаткового договору № 1 вже були ними позивачу повернуті. У період з 06.09.2011 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 повернули позивачу ще 600 доларів США. Встановлений договором позики термін виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 зобов`язань з повернення позивачу позичених коштів скінчився 10 вересня 2012 року. Але станом на момент пред`явлення позову 08 січня 2014 року взяті на себе зобов`язання з повернення позивачу боргу за договором позики виконані відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 лише частково всього на суму 3 000 доларів США. Неповернутими залишилися позичені кошти в сумі 8 100 доларів США. Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом про стягнення цієї суми коштів на його користь з відповідачів як солідарних боржників. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів проценти за користування коштами у період з 10.09.2010 року по 24.06.2014 року в сумі 2 260 доларів США. Також просить стягнути з відповідачів на користь позивача три проценти річних за увесь час прострочення повернення боргу в сумі 443 долари США. Отже, в сукупності станом на 24.06.2014 року позивач просить стягнути з відповідачів суму позичених у нього коштів, збільшених на три проценти річних, та процентів за користування позикою в сумі 10 803 долари США, що згідно курсу НБУ становить 128320,97 грн., неустойку в сумі 891 000 грн., а всього просить стягнути 1019320,97 грн, а також просить стягнути з відповідачів витрати, повязані із сплатою судового збору.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» про стягнення боргу - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» на користь ОСОБА_9 заборгованість, що утворилася станом на 24 червня 2014 року, за договором позики та додатковим договором до нього в сумі, еквівалентній 10 803 доларам США за курсом НБУ, а також неустойку за прострочення повернення позики в сумі 891 000 грн., що в загальній сумі становить 1019320,97 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» на користь ОСОБА_9 суму витрат за сплату судового збору в розмірі 3 654 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки дані правовідносини, які склалися між сторонами по даній справі, випливають з договірних відносин, які є обовязковими для виконання сторонами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що про існування заочного рішення суду він дізнався лише у липні 2020 року. Вказує, що з 2014 року він фактично проживав у м. Краснограді Харківської області, а тому судові повістки не отримував. Зазначає, що суд у своєму рішенні не врахував, що позовна давність застосовується в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а оскільки про існування справи він не знав, то і не міг заявити про застосування строку позовної давності. Вказує, що позивачем не було надано усіх необхідних та достатніх доказів для об`єктивного з`ясування судом обставин, а тому рішення суду не можна вважати обгрунтованим. Вказує, що підсудність спору не належить Дзержинському районному суду м. Харкова, оскільки фізичні особи відповідачі не були зареєстровані у Дзержинському районі м. Харкова, ця обставинами була перевірена судом запитами. Щодо юридичної особи відповідача, то судом не перевірялося її місцезнаходження, а підсудність справи була визначена виключно за адресою юридичної особи, зазначеної у позові, проте, це жодним чином не підтверджено. Залучення поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» до участі у справі відбулося з метою зміни підсудності справи за рахунок цього відповідача. Позивач безпосередньо пов`язаний з цим відповідачем, оскільки його уповноваженою особою є рідний брат позивача ОСОБА_10 . Зазначає, що при ухваленні заочного рішення судом не було досліджено та не взято до уваги договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який було укладено 10.09.2010 року одночасно з договором позики та для забезпечення виконання грошових зобов`язань, яким передбачено, що у разі невиконання боржниками зобов`язань за договором позики вчиняється виконавчий напис, після якого право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , переходить іпотекодержателя позивача. Звертає увагу суду на те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя став предметом розгляду справи №626/2180/15-ц Красноградським районним судом Харківської області, рішенням якого від 11.01.2016 року в рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 до відповідачів Лукашенків, Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» за договором позики від 10.09.2010 року та додатковим договором від 05.09.2011 року в розмірі, згідно заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2015 року в сумі 1019320 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в результаті чого вказана квартира згодом була 06.04.2016 року продана позивачем ТОВ « Агенство нерухомості Естейт-Сервіс» за 195000 грн. Таким чином, заочне рішення суду від 18.03.2015 року ухвалене без врахування факту продажу іпотечної квартири. Також вказує, що позивачем не було надано до суду та судом не було досліджено жодної розписки та підписані акти прийому-передачі грошових коштів на погашення заборгованості, як докази виконання позичальниками забов`язань.

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 22.06.2021 року у даній цивільній справі відкрите апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду на 16.11.2021 року о 15 год.15 хв. (т.2 а.с. 162,171).

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

З 01.08.2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 117).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.08.2022 року справа призначена до апеляційного розгляду на 07.11.2022 року о 9-20 год., з повідомленням учасників справи (т.2 а.с. 219).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися позивач та інші відповідачі по справі. З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2022 року до Харківського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи за відсутності сторони позивача (т.2 а.с. 211). При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 05.08.2022 року розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 10.09.2010 року позивач позичив відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 валютні цінності у вигляду в натурі та на суму 8 700 доларів США, про що між ними був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстрований нею за реєстровим № 2023. Даним договором сторони встановили порядок повернення позичених коштів частинами (т.1 а.с. 6-7).

10.09.2010року узабезпечення виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 їхніх зобов`язаньза договоромпозики міжпозивачем таТовариства зобмеженою відповідальністю«Харківський центрправової допомоги»був укладенийдоговір поруки,відповідно доумов якоготовариство поручилосяперед позивачемза поверненнявідповідачами позиченихкоштів істав солідарниміз нимиборжником зазобов`язаннямповернути позивачуці кошти,а такожсплатити процентиза користуванняними,неустойку,компенсацію збитківі відшкодуванняморальної шкоди (т.1 а.с. 8-9).

У період з 10 вересня 2010 року по 05 вересня 2011 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 загалом в сукупності повернули позивачу 2 400 доларів США.

05.09.2011 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 додатково позичили у позивача 2 400 доларів США, на підтвердження чого того ж дня між ними був укладений додатковий договір № 1 до договору позики від 10 вересня 2010 року за реєстровим № 2023, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстрований нею в реєстрі за № 2547 (т.1 а.с. 11).

Всього за договором позики від 10.09.2010 року за реєстровим № 2023 у редакції відповідно до додаткового договору № 1 до нього від 05.09.2011 року за реєстровим № 2547 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 позичили у позивача 11 100 доларів США, з яких 2 400 доларів США станом на момент укладення 05 вересня 2011 року додаткового договору № 1 вже були ними позивачу повернуті.

У період з 06.09.2011 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 повернули позивачу ще 600 доларів США.

Однак, 10.09.2012 року скінчився встановлений договором позики термін виконання відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 зобов`язань з повернення позивачу позичених коштів, але взяті на себе зобов`язання з повернення позивачу боргу за договором позики виконані відповідачами лише частково всього на суму 3 000 доларів США. Отже, неповернутими залишилися позичені кошти в сумі 8 100 доларів США.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1048ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно наданого позивачем розрахунку з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача проценти за користування позиченими коштами у період з 10.09.2010 року по 24.06.2014 року в сумі 2 260 доларів США.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Три проценти річних від простроченого повернення відповідачами боргу за договором позики від 10.09.2010 року за реєстровим номером № 2023 в редакції додаткового договору № 1 до нього від 05.09.2011 року за реєстровим № 2547 розраховані позивачем за періодами в залежності від розміру частини позики, щодо якої настав термін повернення її позивачеві, згідно якого сума належних до стягнення з відповідачів на користь позивача трьох процентів річних становить 443 долари США.

Отже, станом на 24.06.2014 року сума неповерненого боргу відповідачів перед позивачем складає 10 803 долари США з яких: 8100 доларів США залишок неповернутої відповідачами частини позичених ними у позивача коштів; 2260 доларів США проценти за користування позиченими коштами на рівні облікової ставки НБУ; 443 долари США три проценти річних від простроченої поверненням суми боргу.

Відповідно ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо договір позики між фізичними особами містить посилання на використання, як предмета договору іноземної валюти, то порядок розрахунку має здійснюватися в грошовій одиниці України гривні.

Суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги позивача полягають у стягненні з відповідачів неповернутої частини позичених коштів, збільшених на три проценти річних, та процентів за користування позикою в сумі, еквівалентній 10 803 доларам США за курсом НБУ, а також нарахованої неустойки.

Позивачем визначений гривневий еквівалент основного боргу відповідачів, як результат від множення визначеної позивачем суми в доларах США на офіційний курс НБУ (розрахунок: 10803 доларів США х 1187,8272 грн. /100 доларів США = 128 320 грн. 97 коп.).

Згідно з п. 5 договору позики, залишеним без змін додатковим договором № 1, за прострочення будь-якого строку (п. 1 договору) виконання зобов`язання по поверненню позики відповідачі повинні сплатити солідарно на користь позивача неустойку в розмірі 1000 грн. за кожен день прострочення, починаючи з шостого дня прострочення, тобто з 15 січня 2012 року по 24 червня 2014 року - 891 день.

Розмір належної до сплати відповідачами на користь позивача неустойки становитиме результат від множення кількості днів прострочення на розмір щоденного штрафу (пені), що в сумі становить 891 000 грн. (розрахунок: 891 день (прострочення) х 1000 грн. (щоденного штрафу(пені)) = 891000 грн.).

Отже остаточно з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 1019320,97 грн. (розрахунок: 128320,97 грн. + 891 000 грн. = 1019320,97 грн.).

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення неустойки у розмірі 891000 грн., виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення з відповідачів неповернутої позики у розмірі 8100 доларів США, 2260 доларів США процентів за користування позикою, 443 долара 3% річних від простроченої неповерненням суми боргу, а всього 10803 долара США, що за офіційним курсом НБУ (1187,8272 грн. /100 доларів США на день ухвалення судом першої інстанції рішення у справі) становить 128320,97 грн., а також стягнення з відповідачів неустойки у розмірі 891000 грн. за прострочення повернення позики, виходячи з розміру штрафу 1000 грн. за кожен день прострочення, тобто за період часу з 15.01.2012 року по 24.06.2014 року всього за 891 день прострочення.

Відповідачем ОСОБА_1 не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми 128320,97 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, 10.09.2010 року ОСОБА_2 позичив відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 валютні цінності у вигляду в натурі та на суму 8 700 доларів США, про що між ними був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстрований нею за реєстровим № 2023.

По справі вбачається, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.07.2014 року у справі було відкрито провадження, розгляд справи було призначено на 22.10.2014 року о 14-00 год. (т.1 а.с. 31).

На а.с. 41-46 т.1 містяться повідомлення про вручення поштового відправлення рекомендованим листом (ухвала суду про відкриття провадження, позовна заява з додатками) на ім`я ОСОБА_1 вручено 26.08.2014 року з підписом «Лукашенко», на ім`я ОСОБА_3 вручено 21.08.2014 року з відміткою «особисто», на ім`я ОСОБА_5 вручено 21.08.2014 року з відміткою «особисто», на ім`я ОСОБА_6 вручено 21.08.2014 року з відміткою «особисто», на ім`я ОСОБА_4 вручено 21.08.2014 року з відміткою «особисто».

Вказане свідчить про те, що зазначені відповідачі отримали копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками, їм було відомо про перебування даної справи у провадженні суду.

Крім цього, на а.с. 59 т.1 міститься повідомлення про вручення поштового відправлення рекомендованим листом (судової повістки на 16.02.2015 року о 10-00 год.) на ім`я ОСОБА_1 вручено 28.01.2015 року з підписом «Лукашенко». Судові повістки на 16.02.2015 року о 10-00 год. на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повернуті до суду «за закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с. 60).

Крім цього, судові повістки на 18.03.2015 року о 11-30 год. на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 повернуті до суду «за закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с. 67-74).

Вбачається, що відповідачі, отримавши вперше особисто під розпис копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками, знали про перебування даної справи у провадженні суду, проте, у подальшому судові повістки вони не отримували, що вказує на ухилення від здійснення процесуальних прав, передбачених ЦПК України.

Договором позики від 10.09.2010 року сторони встановили порядок повернення позичених коштів частинами не пізніше 10-го вересня 2011 року (т.1 а.с. 6-7).

10.09.2010року узабезпечення виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 їхніх зобов`язаньза договоромпозики міжпозивачем таТовариством зобмеженою відповідальністю«Харківський центрправової допомоги»був укладенийдоговір поруки,відповідно доумов якогоТовариство поручилосяперед позивачемза поверненнявідповідачами позиченихкоштів істав солідарниміз нимиборжником зазобов`язаннямповернути позивачуці кошти,а такожсплатити процентиза користуванняними,неустойку,компенсацію збитківі відшкодуванняморальної шкоди (т.1 а.с. 8-9).

У період з 10 вересня 2010 року по 05 вересня 2011 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 всього повернули позивачу ОСОБА_2 2 400 доларів США.

05.09.2011 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 додатково позичили у позивача 2 400 доларів США, на підтвердження чого того ж дня між ними був укладений додатковий договір № 1 до договору позики від 10 вересня 2010 року за реєстровим № 2023, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстрований нею в реєстрі за № 2547 (т.1 а.с. 11).

Додатковим договором №1 від 05.09.2011 року до договору позики від 10.09.2010 року сторони встановили порядок повернення позичених коштів частинами не пізніше 10-го вересня 2012 року (т.1 а.с. 10).

Всього за договором позики від 10.09.2010 року за реєстровим № 2023 з урахуванням додаткового договору № 1 від 05.09.2011 року до нього за реєстровим № 2547 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 позичили у позивача 11 100 доларів США, з яких 2 400 доларів США станом на момент укладення 05 вересня 2011 року додаткового договору № 1 вже були ними повернуті позивачу.

У період з 06.09.2011 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 повернули позивачу ще 600 доларів США.

Таким чином, станом на 10.09.2012 року відповідачі повернули борг частково всього у розмірі 3 000 доларів США, неповернутими залишилися кошти у розмірі 8 100 доларів США.

До апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 надав письмові розписки ОСОБА_2 від 27.10.2010 року, від 05.10.2010 року, від 05.01.2011 року, від 28.11.2011 року, від 10.03.2011 року, від 05.02.20111 року про отримання від відповідачів ОСОБА_11 по 200 доларів США та акти приймання-передачі від 08.10.2011 року, від 10.11.2011 року, від 08.08.2011 року, від 06.07.2011 року від 06.06.2011 року, від 07.05.2011 року, від 09.04.2011 року, згідно яких ОСОБА_10 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , отримав від ОСОБА_3 по 200 доларів США на виконання умов договору позики, всього згідно цих доказів на виконання умов договору позики від 10.09.2010 року відповідачами було сплачено позивачу 2600 доларів США (т.2 а.с.134-142).

При цьому, позивач у позові вказує про отримання ним на виконання умов договору позики у розмірі 3000 доларів США, що перевищує розмір повернутої позики згідно наданих відповідачем ОСОБА_1 письмових розписок та актів приймання-передачі.

До апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 також надав ксерокопію договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.09.2010 року, укладеного між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як іпотекодавцями та ОСОБА_2 як іпотекодержателем, згідно п.1 якого цей договір укладено як засіб забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (боржниками) за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. 10.09.2010 року за реєстровим № 2023 з обумовленим в договорі позики розміром боргу 8700 доларів США, у порядку та в строки, що передбачені цим договором. У випадку несвоєчасної сплати іпотекодавець зобов`язується сплачувати іпотекодержателю неустойку в розмірі 1000 грн. за кожен день прострочення (т.2 а.с.130-133).

Пунктами 2,3,4 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.09.2010 року передбачено, що в разі невиконання боржниками зобов`язань за договором позики, сторони домовилися про наступне: при невиконанні боржниками зобов`язань за договором позики вчиняється відповідний виконавчий напис, після якого право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,8 кв.м., житловою площею 38,1 кв.м., переходить до іпотекодержателя. У забезпечення виконання зобов`язання, що викладено у п.1 цього договору, укладається договір іпотеки, предметом якого є трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,8 кв.м., житловою площею 38,1 кв.м. Вказана квартира є власністю іпотекодавців і належить їм на праві приватної власності таким чином: ОСОБА_4 ј частина квартири на підставі свідоцтва про право особистої власності на житло б/н, виданого Бюро приватизації державного житлового фонду м. Красноград Харківської області від 20.04.1994 року; ј частина квартири на підставі договору про розподіл майна подружжя, посвідченого Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області 14.12.1996 року; ОСОБА_5 ј частина квартири на підставі свідоцтва про право особистої власності на житло б/н, виданого Бюро приватизації державного житлового фонду м. Красноград Харківської області від 20.04.1994 року; ОСОБА_6 ј частина квартири на підставі свідоцтва про право особистої власності на житло б/н, виданого Бюро приватизації державного житлового фонду м. Красноград Харківської області від 20.04.1994 року.

Також до апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 надав ксерокопію договору купівлі-продажу квартири від 06.06.2016 року, згідно якого ОСОБА_2 (продавець), який є іпотекодержателем по іпотечному договору (договору про задоволення вимог іпотекодержателя), посвідченого Широковою В.А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області 10.09.2010 року, іпотекодавцями за яким є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , продав, а покупець ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Сервіс» придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,8 кв.м., житловою площею 38,1 кв.м., за домовленістю сторін за 195000 грн., які продавець одержав у повному обсязі від покупця на момент підписання цього договору (т.2 а.с. 125-126).

Виходячи з вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, суд апеляційної інстанції не може приймати до уваги нові докази, подані відповідачем ОСОБА_1 , оскільки, як зазначалося вище, згідно матеріалів справи копії ухвали суду про відкриття провадження та позовної заяви з додатками ОСОБА_1 було вручено 26.08.2014 року з підписом «Лукашенко», що є доказом обізнаності останнього про перебування даної цивільної справи у провадженні суду та про можливість належним чином здійснювати свої процесуальні права.

А також колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний договір купівлі-продажу квартири від 06.06.2016 року був вчинений після ухвалення у справі заочного рішення суду від 18.03.2015 року, рішення Красноградського районного суду Харківської області від 11.01.2016 року у справі №626/2180/15-ц, на яке посилається відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, також було ухвалено після ухвалення у справі заочного рішення суду від 18.03.2015 року, а тому ці обставини не впливають на законність та обгрунтованість заочного рішення в частині стягнення заборгованості у розмірі 128320,97 грн. та не можуть бути прийняті апеляційним судом в якості належних та допустимих доказів у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення правил підсудності справи, то ці доводи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, при розгляді справи судом першої інстанції відповідач ОСОБА_1 не заявляв суду про непідсудність справи.

В частині доводів апеляційної скарги щодо пропуску позивачем пред`явлення вимоги про стягнення пені у розмірі 1000 грн. за кожен день прострочення боржниками виконання зобов`язання протягом 891 дня, а всього у розмірі 891000 грн., то в цій частині апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Договір позики на суму 8700 доларів США був укладений 10.09.2010 року зі строком її повернення не пізніше 10 вересня 2011 року (т.1 а.с. 6-7).

Додатковим договором №1 до договору позики від 10.09.2020 року пункт 1 договору позики викладений у наступній редакції: «Позикодавець передав позичальникам, а позичальники прийняли солідарно валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 11100 доларів США». У підпункті 4 пункту 4 договору позики цифри та слова «10 вересня 2011 року» замінено на цифри та слова «10 вересня 2012 року» (т.1 а.с. 10).

Таким чином, строк виконання грошових зобов`язань був змінений до 10.09.2012 року.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

По справі вбачається, що даний позов пред`явлено до суду 03.07.2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності в один рік до вимоги про стягнення пені у розмірі 891000 грн. Виходячи з того, що у справі ухвалене заочне рішення суду, яке є предметом апеляційного перегляду, що відповідачі не брали участь у судових засіданнях та не могли реалізувати свої процесуальні права належним чином, а про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені відповідач ОСОБА_1 заявив в апеляційній скарзі, то колегія суддів вважає, що заява про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені підлягає задоволенню, оскільки позивачем дійсно пропущено встановлений законом строк в один рік до вимоги про стягнення пені.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки у розмірі 891000 грн. та судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимоги про стягнення неустойки.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

По справі вбачається, що при подачі позову позивач ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 3 654,00 грн. (т.1 а.с. 1). У разі частково задоволення позову (12,6%) на його користь підлягає стягненню 460,40 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 сплачено при подачі апеляційної скарги судовий збір всього у розмірі 1363 грн., що підтверджується квитанціями (т.2 а.с. 102,103), який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1191,30 грн.

Таким чином, шляхом взаємозаліку з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 730,90 грн. (1191,30 грн. 460,40 грн).

Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.2,3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 4, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційнускаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 березня 2015 року в частині стягнення неустойки у розмірі 891000 грн. та судового збору - скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» про стягнення неустойку у розмірі 891 000 грн. відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 730,90 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2022 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов