Ухвала

від 18.01.2023 по справі 638/11321/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 638/11321/14-ц

провадження № 61-393ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кущія Костянтина Сергійовича, стягувач - ОСОБА_1 , про арешт коштів боржника, у частині накладення арешту на зарплатний рахунок,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кущія К. С. (далі - головний державний виконавець Мар`їнського РВ ДВС Кущій К. С.), в якій просив суд скасувати постанову головного державного виконавця Мар`їнського РВ ДВС Кущія К. С., винесену в рамках виконавчого провадження

№ 52013149 про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на зарплатний рахунок.

Скарга мотивована тим, що постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку боржника, який призначений для зарахування заробітної плати. Між тим, стягнення з доходу боржника (заробітної плати) можливе лише у розмірі 20 відсотків, а інші кошти, що залишились (у розмірі 80 відсотків від заробітної плати), повинні бути передані боржнику, тому їх арешт

є незаконним.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 лютого

2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення головного державного виконавця Мар`їнського РВ ДВС Кущія К. С. відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець, звертаючи стягнення на грошові кошти боржника та накладаючи арешт на рахунок боржника, діяв

у відповідності до вимог чинного законодавства та з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Будь-яких даних відносно того, що рахунок боржника є рахунком із спеціальним режимом використання або іншим рахунком, звернення стягнення на які заборонено законом, судом не отримано.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 лютого

2022 року скасовано і ухвалено нове рішення.

Скаргу ОСОБА_2 на рішення головного державного виконавця Мар`їнського РВ ДВС Кущія К. С., стягувач - ОСОБА_1 , задоволено.

Зобов`язано державного виконавця Мар`їнського РВ ДВС зняти накладений постановою від 13 травня 2021 року арешт з коштів ОСОБА_2 , що знаходяться в АТ «ОщадБанк» на рахунку

№ НОМЕР_1 і є заробітною платою боржника.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 у письмовому зверненні повідомив державного виконавця про те, що рахунок № НОМЕР_1 має спеціальний режим використання, тому є необхідність зняття арешту

з цього рахунку. Однак належна письмова відмова державного виконавця, яку можливо було б оскаржити до суду, відсутня. Тому належним способом захисту порушеного права боржника

ОСОБА_2 є задоволення його скарги, оскільки вказаний рахунок має спеціальний режим використання, звернення стягнення на який заборонено законом.

05 січня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року (надійшла до суду 09 січня 2023 року), вякій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень, відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках

у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у провадженні Мар`їнського ВДВС у Покровському районі Донецької області перебуває виконавче провадження № 52013149 з примусового виконання виконавчого листа № 2/638/251/15, виданого 18 березня 2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення солідарно

з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ТОВ «Харківський центр правової допомоги» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1 019 320,97 грн.

Старшим державним виконавцем 15 березня 2017 року винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно ОСОБА_2 .

Постановою начальника відділу Мар`їнського ВДВС від 11 червня

2020 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 ,

а саме у філії «УГВ-Сервіс» АТ «Укргазвидобування», відповідно до якої зобов`язано відповідальну особу проводити утримання у межах 15 відсотків, з яких 10 відсотків - на погашення заборгованості, яка складає 1 019 320,97 грн, 5 відсотків - на стягнення виконавчого збору

в сумі 101 932,10 грн, витрати виконавчого провадження в сумі

169,00 грн. У першу чергу утримати витрати виконавчого провадження. Зобов`язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення.

Постановою головного державного виконавця від 13 травня 2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться у відкритих рахунках,

а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_2 .

Згідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 19 жовтня 2021 року ОСОБА_2 у АТ «Ощадбанк» ТВБВ № 10020/0355 відкрито рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті

в тарифному пакеті «Зарплатний».

27 жовтня 2021 року головою правління АТ «Ощадбанк» Драчко-Єрмоленко Є. В. направлено до суду лист, в якому зазначено, що перелік рахунків, на кошти на яких не може бути звернено стягнення, чітко регламентований статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюється зобов`язання банку повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках тільки по рахунках юридичної особи та фізичної особи-підприємця. Перелік рахунків фізичних осіб, на кошти на яких не може бути накладено арешт або звернено стягнення, чинним законодавством не регламентовано. Умовами обслуговування поточних рахунків

з використанням платіжних карток, які відкриваються клієнтам банку фізичним особам, на отримання як заробітної плати, так і пенсійних та соціальних виплат, не встановлено обмеження щодо поступлення на карткові рахунки виключно заробітної плати, пенсії та соціальної допомоги, тому на вказані рахунки можуть поступати і інші кошти.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року

у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказала, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та

є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, відкритий у АТ «Ощадбанк»

у національній валюті в тарифному пакеті «Зарплатний», є поточним рахунком боржника, який використовується, зокрема для отримання заробітної плати, тобто має спеціальний режим використання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Також, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що у порядку виконання судового рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_2 заборгованості у загальному розмірі 1 019 320,97 грн, із заробітної плати останнього проводяться відрахування, тобто на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист, згідно якого за місцем роботи

ОСОБА_2 проводиться утримання коштів з його зарплати на виконання судового рішення. При цьому, ОСОБА_2 у письмовому зверненні повідомив державного виконавця, про те, що рахунок

№ НОМЕР_1 має спеціальний режим використання, тому є необхідність зняття арешту з цього рахунку. Однак, належна письмова відмова державного виконавця, яку можливо було

б оскаржити до суду, відсутня. Тому належним способом захисту порушеного права боржника ОСОБА_2 є задоволення його скарги, оскільки вказаний рахунок має спеціальний режим використання, звернення стягнення на який заборонено законом.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити

у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування судами першої та апеляційної інстанції законодавства України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики,

а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року є необґрунтованою та

у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кущія Костянтина Сергійовича, стягувач - ОСОБА_1 , про арешт коштів боржника, у частині накладення арешту на зарплатний рахунок, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник