Рішення

від 02.11.2022 по справі 336/1111/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/1111/19

Пр. № 2/336/20/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент», ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який уточнив до початку судового розгляду, про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди.

В позові зазначив, що 4 грудня 2018 року на інформаційно-аналітичному порталі Акцент (http://akzent.zp.ua/), власником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент», була опублікована стаття під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », автором якої є відповідач ОСОБА_2 . Стаття містить такі висловлення: «Отметим, что «Запорожавтотранс», по заявлению которого работают силовики, принадлежит ОСОБА_4 , выходцу из Енакиево, который известен своими сепаратистскими взглядами в регионе. Добавим, у ОСОБА_5 вот уже год, как острый конфликт с областной властью в лице губернатора Констатина Брыля. Областные власти считают деятельность фирмы ОСОБА_5 незаконной. ОСОБА_5 в свою очередь обвиняет оппонентов в тотальной коррупции в сфере пассажироперевозок в Запорожской области, которую как раз и организовали топ-чиновники ОГА совместно с монополистом в данной сфере, сепаратистом Игорем Ивановым».

Наступного дня, а саме: 5 грудня 2018 року, на інформаційно-аналітичному порталі Акцент відповідач другий знову розмістив статтю авторства ОСОБА_2 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в ОСОБА_6 отреагировали на вчерашние обыски у бизнесмена, директора траснпортно-туристической компании «Бас-Тур» ОСОБА_7 », яка містить таку інформацію про позивача: « ОСОБА_8 всех автостанций в Запорожской области является выходец из Енакиево ОСОБА_9 , известный в регионе своими сепаратистскими взглядами».

В опублікованих відповідачем другим статтях вбачається стійке і систематичне намагання створити у необмеженого кола осіб, які є читачами, враження про сепаратистку діяльність позивача, що є елементом диспозицій таких кримінально караних діянь проти основ національної безпеки України, як посягання на територіальну цілісність і недоторканість України (ст. 110 КК України), фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України (ст. 1102 КК України), державна зрада (ст. 111 КК України).

Вказану інформацію, яка є недостовірною та містить в собі негативний зміст, відповідачі розповсюджують у відсутність не лише обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, про винні дії позивача, а й навіть у відсутність кримінального провадження, тим самим грубо попираючи презумпцію невинуватості, декларовану Основним Законом України, кримінальним процесуальним законодавством та міжнародними правовими актами. Стосовно ділової репутації, означена інформація ганьбить і її, оскільки позивач є керівником крупного суб`єкта господарювання, який має бути бездоганним прикладом гідних моральних якостей для підлеглих та партнерів, проте вказана інформація, що подається відповідачами у формі фактичних тверджень, тому ганебні відомості про його схильність до порушення законності не сприяють зміцненню цієї репутації, змушують позивача виправдовуватися перед оточенням в тому, що він не є сепаратистом. Сформована на теперішній час власними зусиллями повивача його добропорядна ділова репутація необґрунтовано заплямована відповідачами.

У зв`язку з викладеним просить визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує його право на недоторканість честі, гідності та ділової репутації оприлюднену та поширену відповідачем другим інформацію, розміщену 4 грудня 2018 року та 5 грудня 2018 року на інтернет сайті akzent.zp.ua, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент», в публікаціях «Военное положение: в Запорожье областные власти с помощью силовиков устроили расправу над неугодным бизнесменом», а також «Лидеры ВО «Батькивщина» в Запорожье отреагировали на вчерашние обыски у бизнесмена, директора траснпортно-туристической компании «Бас-Тур» ОСОБА_7 », такого змісту: «Игорь Иванов, известный в регионе своими сепаратистскими взглядами»; «Довбыш в свою очередь обвиняет оппонентов в тотальной коррупции в сфере пассажироперевозок в Запорожской области, которую как раз и организовали топ-чиновники ОГА совместно с монополистом в данной сфере, сепаратистом Игорем Ивановым». Позов також містить вимогу про зобов`язання відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент» спростувати вказану інформацію та стягнути з відповідачів солідарно спричинену позивачу моральну шкоду в сумі 1000000 грн.

Моральну шкоду пояснює емоційними переживаннями з приводу поширення щодо нього негативної, такої, що не відповідає дійсності інформації, яка паплюжить його честь, гідність та ділову репутацію і яка стала відома необмеженому колу осіб, наслідків сприймання оточенням цієї інформації у вигляді погіршення стосунків з друзями, колегами, іншими знайомими, які стали виказувати по відношенню до позивача відчуженість. Глибину страждань посилюють ризики втрати ділових партнерів, які висловлюють недовіру та сумніви в порядності позивача.

Судові витрати просить покласти солідарно на відповідачів.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В. від 27.03.2019 року, яку залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10.06.2019 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Заходи забезпечення позову, доказів в справі не застосовувались.

На підставі ухвали суду від 05.10.2020 року в справі закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи.

В судовому засіданні 18 червня 2021 року представник позивача підтримала вимоги позову. Просить про його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала і пояснила суду, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, якими є висловлювання, що не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, які не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використаних виразних засобів мови. У зв`язку з викладеним неможливим є оцінка правдивості чи правильності судження. Оціночні судження, зміст яких міститься в згаданих публікаціях, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

У зв`язку з викладеним просить про відмову в задоволенні позову.

В судове засідання представник позивача та відповідачі не з`явилися, при цьому представник позивача надав письмове звернення про вирішення справи у його відсутність.

Відповідачі, їх представники, належним чином повідомлені про дату, час та місце вирішення справи, до суду не з`явились, клопотання про відкладення справи або про вирішення спору у їхню відсутність суду не надали.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент» - надав суду відзив на позов.

Наведені обставини зумовили проведення судового засідання у відсутність учасників справи, що відповідає вимогам ст. ст. 211, 223 ЦПК України.

З письмового відзиву відповідача юридичної особи випливає, що наявні в зазначених в позові статтях вислови про позивача є оціночними судженнями, тому ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночні судження це висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використаних виразних засобів мови. У зв`язку з викладеним неможливим є оцінка правдивості чи правильності судження. Оціночні судження, зміст яких міститься в згаданих публікаціях, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У зв`язку з викладеним, вважає представник відповідача, позов задоволенню не підлягає.

З`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з таких міркувань.

Реалізація особистих немайнових прав фізичної особи, до різновидів яких відносяться право на повагу до гідності та честі, врегульована Книгою другою ЦК України (ст. 270 ЦК України).

Право на повагу гідності та честі кожної фізичної особи, які є недоторканими, встановлено статтею 297 ЦК України.

Право на захист порушених гідності та честі фізичної особи внормоване частиною 3 ст. 297 ЦК України.

Стаття 11 Закону України «Про інформацію» містить поняття інформації про фізичну особу, якою є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, що ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Статтею 277 ЦК України встановлено право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, на спростування цієї інформації.

Як випливає з роз`яснень п. п. 15, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з положеннями статті 277 ЦК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

З наведених положень цивільного закону і роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України витікає, що тягар доведення достовірності поширеної інформації закон покладає на особу, що поширила цю інформацію.

Відповідно допостанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» прирозгляді справзазначеної категоріїсуди повиннімати наувазі, щоюридичним складомправопорушення,наявність якогоможе бутипідставою длязадоволення позову,є сукупністьтаких обставин:а)поширення інформації,тобто доведенняїї довідома хочаб однійособі убудь-якийспосіб:б)поширена інформаціястосується певноїфізичної чиюридичної особи,тобто позивача:в)поширення недостовірноїінформації,тобто такої,яка невідповідає дійсності;г)поширення інформації,що порушуєособисті немайновіправа,тобто абозавдає шкодивідповідним особистимнемайновим благам,або перешкоджаєособі повноі своєчасноздійснювати своєособисте немайновеправо.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (абзац перший пункту 19ПостановиПВСУ № 1).

Розв`язуючи вимогипро визнаннянедостовірною татакою,що порушуєособисте немайновеправо ОСОБА_1 на недоторканістьчесті,гідності таділової репутаціїінформації,що наявнав статтях,розміщених 4грудня 2018року та5грудня 2018року наінтернет сайтіakzent.zp.uaв публікаціях« ІНФОРМАЦІЯ_1 »,а також«Лидеры ВО«Батькивщина» вЗапорожье отреагировалина вчерашниеобыски убизнесмена,директора траснпортно-туристическойкомпании «Бас-Тур»Дмитрия Довбыша»,суд виходитьз такого.

Судом встановлено, що в зазначених статтях наявна така інформація про позивача: «… ОСОБА_4 , выходцу из Енакиево, который известен своими сепаратистскими взглядами в регионе»; «…совместно с монополистом в данной сфере, сепаратистом Игорем Ивановым» (а. с. 10-18).

За семантикою іменник «сепаратизм» (від лат. separatio відокремлення) це прагнення окремих груп населення чи організації до відокремлення, відособлення; рух за надання частині держави права автономії або за її повне відокремлення й створення нової держави, тобто посягання на територіальну цілісність України.

У відповідності до ст. 2 Основного Закону України Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Посягання на територіальну цілісність держави України є елементом диспозицій таких кримінально караних діянь проти основ національної безпеки України, як посягання на територіальну цілісність і недоторканість України (ст. 110 КК України), фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України (ст. 1102 КК України), державна зрада (ст. 111 КК України).

У зв`язку з викладеним інформація про те, що позивач є сепаратистом, містить відомості про наявність в його діях ознак кримінально караних діянь, тобто є фактичним судженням, а обставини, які висвітлені в згаданих статтях широкому колу осіб, мають бути предметом доказування в кримінальному провадженні.

Завданням кримінального провадження у відповідності до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як випливає із ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Презумпція невинуватості та забезпечення доведення вини є однією з засад кримінального судочинства, яка внормована статтею 17 КПК України.

Положення згаданої судом статті 17 КПК України узгоджуються зі змістом ст. 2 КК України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Гарантія того, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, становить зміст принципу презумпції невинуватості.

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.

З роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» випливає, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

За роз`ясненнями п. 19 цієї постанови, визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

Твердження про наявність в діях позивача ознак тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, яка (наявність) припускає, принаймні, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто суспільно небезпечного винного діяння (дії або бездіяльності), передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність (Кримінальним Кодексом України), безпосередньо стосується його особистих немайнових прав.

Інформація про причетність позивача до вчинення кримінально караних діянь є такою, що порочить його честь та гідність, оскільки містить твердження про скоєння ним суспільно небезпечних винних діянь, відповідальність за які передбачена Законом України про кримінальну відповідальність.

Позивач є керівником і власником відомого суб`єкта господарювання, тому має користуватися повагою та довірою споживачів послуг, що надаються цим суб`єктом, співробітників, ділових партнерів, оточуючих осіб, тому відомості про вчинення ним кримінально караних дій посягають і на його ділову репутацію, що дає суду підстави дійти висновку про те, що поширена відповідачами інформація ганьбить також його ділову репутацію.

Тому такі відомості є інформацією, що посягає на особисте немайнове право особи на недоторканість честі, гідності, ділової репутації

Як зазначено судом, тягар доведення достовірності поширеної інформації, яка містить в собі фактичні судження і має бути підтверджена належними фактичними даними, закон покладає на особу, що поширила цю інформацію.

Разом з тим відповідачами не надано відомостей про наявність таких, що розслідуються та розглядаються судами, кримінальних проваджень, по яким позивач мав би статус підозрюваної, обвинуваченої або засудженої особи, тобто суду не надано доказів достовірності цієї інформації.

На висновок суду про порушення права позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації не впливають твердження відповідачів про право на свободу слова, гарантоване статтею 34 Основного Закону України, та наявність в оскаржуваній інформації оціночних суджень, оскільки Конституцією України та цивільним законодавством встановлені межі здійснення цивільних прав, відповідно до яких при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб та повинна додержуватися моральних засад суспільства (ст. 13 ЦК України).

Обмеження в здійсненні права на свободу слова, якщо здійснення цього права посягає на репутацію та права інших осіб, встановлено самою статтею 34 Конституції України з метою захисту репутації та прав осіб, що порушуються (здійснення цих прав може бути обмежене законом, зокрема, для захисту репутації або прав інших людей).

Наведене свідчить про те, що свобода слова жодним чином не повинна межувати з посяганням на охоронювані Конституцією та законами України права на повагу до честі, гідності та ділової репутації кожної особи.

Наслідки порушення меж здійснення цивільних прав встановлені статтею 13 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту (п. 24, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Вирішуючи вимоги позову про спосіб спростування недостовірної інформації, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача спростувати її, оскільки примусове зобов`язання вчинити дії, які мають ґрунтуватися на добровільному волевиявленні особи, може приректи рішення на неможливість виконання в цій частині через відсутність відповідного волевиявлення відповідача.

У зв`язку з викладеним суд вважає за доцільне як спосіб спростування інформації, яка визнана недостовірною, визначити зобов`язання відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент» розмістити на інформаційно-аналітичному порталі Акцент (http://akzent.zp.ua/) публікацію про наявність рішення, що набрало законної сили, яким визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформацію такого змісту: «… ОСОБА_4 , выходцу из Енакиево, который известен своими сепаратистскими взглядами в регионе»; «…совместно с монополистом в данной сфере, сепаратистом Игорем Ивановым».

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.

Право на відшкодування моральної шкоди встановлено статтею 23 ЦК України, у відповідності до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду внормовані статтею 1167 ЦК України, за змістом якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З наведеного правила цивільного законодавства випливає, що загальними підставами для відшкодування моральної шкоди є наявність власне шкоди, винні протиправні дії (бездіяльність) її завдавача, причинний зв`язок між настанням шкоди та шкоди діями (бездіяльністю) особи, що її спричинила.

Виключення звказаного правилазазначені вчастині 2вказаної статтіі полягаютьв обов`язкувідшкодувати шкодунезалежно відвини особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до роз`яснень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6, від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Зазначені положення узгоджуються з роз`ясненнями пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в силу яких заподіяна моральна

(немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі,

права якої були безпосередньо порушені протиправними діями

(бездіяльністю) інших осіб.

Виходячи з наведених положень цивільного законодавства і роз`яснень Пленуму Верховного Суду України обов`язковими умовами для настання деліктної відповідальності за загальними правилами є винність і протиправність дій особи, яка завдала шкоди, а також причинний зв`язок між її поведінкою та настанням шкоди.

Статтею 31Закону України«Про інформацію»,який єспеціальним законом,при розв`язанніспірних правовідносин,передбачено відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди (у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду).

Наведені правила узгоджуються зі змістом ст. 280 ЦК України

З наведених положень законодавства випливає, що передумовою для відшкодування моральної шкоди, що спричинено порушенням права особи на повагу до гідності та честі, є загальні підстави для настання деліктної відповідальності.

Принцип змагальності цивільного судочинства передбачає обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як зазначено, предметом доказування в цій справі є доведення шкоди, яка настала від винних протиправних дій відповідачів.

Доказами в цивільному процесі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вирішуючи вимоги позову в цій частині, суд знаходить їх ґрунтовними, оскільки наведене порушення немайнового права позивача з боку відповідачів є таким, що посягає на його емоційне благополуччя, погіршуючи його, завдаючи страждання через необхідність пояснювати своєму оточенню недостовірність вказаної інформації, охолодження стосунків зі знайомими, а також наявність ризиків втрати ділових партнерів, деякі з яких висловлюють недовіру та сумніви в порядності позивача.

Разом з тим недостатність доказів глибини емоційних страждань не дає суду підстав для покладення на кожного з відповідачів відповідальності за моральні страждання позивача, більшої ніж 5000 грн., які, на думку суду, будуть домірними глибині цих страждань та відповідатимуть принципам розумності і виваженості.

Хоча позивачем і надано письмові дані про те, що він страждає низкою хронічних захворювань, має статус особи з інвалідністю, проте у суду відсутні докази того, що настання цих захворювань пов`язане з порушенням відповідачами його права на повагу до честі, гідності та ділової репутації.

Навпаки, як випливає з медичних документів, отриманих судом, настання хронічних хвороб позивача, притаманних значній кількості осіб, сталося задовго до публікації вказаних статей, тому суд не бере їх до уваги при вирішенні питання про ступінь глибини страждань та розмір їх компенсації.

Наведені судом міркування не дають підстав для ухвалення рішення на користь повного задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до правил цивільного процесуального законодавства стягненню з відповідачів у дохід держави в рівних частках підлягає судовий збір, пільги щодо сплати якого наявні у позивача.

Керуючись ст. ст. 16, 277, 297 ЦК України, ст. ст. 10, 59, 60, 61, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , чий реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент» (ЄДРПОУ 39404303, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 6), ОСОБА_3 , чий реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , задовольнити частково.

Визнати недостовірною і такою, що ганьбить честь та гідність, ділову репутацію позивача ОСОБА_1 , інформацію, що наявна в статтях, розміщених 4 грудня 2018 року та 5 грудня 2018 року на інтернет сайті akzent.zp.ua в публікаціях «Военное положение: в Запорожье областные власти с помощью силовиков устроили расправу над неугодным бизнесменом», а також «Лидеры ВО «Батькивщина» в Запорожье отреагировали на вчерашние обыски у бизнесмена, директора траснпортно-туристической компании «Бас-Тур» ОСОБА_7 » такого змісту: «… ОСОБА_4 , выходцу из Енакиево, который известен своими сепаратистскими взглядами в регионе»; «…совместно с монополистом в данной сфере, сепаратистом Игорем Ивановым».

Спростування цієї інформації здійснити шляхом зобов`язання відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент» розмістити на інформаційно-аналітичному порталі Акцент (http://akzent.zp.ua/) публікацію про наявність рішення, що набрало законної сили, яким визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформацію такого змісту: «… ОСОБА_4 , выходцу из Енакиево, который известен своими сепаратистскими взглядами в регионе»; «…совместно с монополистом в данной сфере, сепаратистом Игорем Ивановым».

Стягнути з ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент», ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент», ОСОБА_3 у дохід держави по 330 грн. 80 коп. судового збору.

Решту вимог залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне рішення суду складено 11 листопада 2022 року.

Суддя О.В. Щаслива