Рішення

від 10.11.2022 по справі 755/18867/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2022 Справа №755/18867/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Медвідь О. А.

учасників справи

представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач відповідач ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача позивача ОСОБА_3 на свою користь судові витрати в розмірі 154472,90 грн. В обґрунтування вказує те, що нею були понесені витрати на сплату судового збору в сумі 10360,8 грн, поштові витрати в сумі 484,40 грн, витрати за проведення судових експертиз в сумі 6864,5 грн, витрати на професійно-правничу допомогу в сумі 136763,20 грн.

Відповідач позивач ОСОБА_3 просив суд стягнути з позивача відповідача ОСОБА_2 на свою користь судові витрати в розмірі 38264,09 грн. В обґрунтування вказує те, що ним були понесені витрати на сплату судового збору в сумі 10519,41 грн, витрати на виготовлення копій, поштових витрат, оцінка майна в сумі 5149 грн, витрати за проведення судових експертиз в сумі 6 864,5 грн, витрати на професійно-правничу допомогу в сумі 19 000,00 грн, що виходить заявлених витрат в розмірі 41532,91 грн.

У судовому засіданні позивач відповідач ОСОБА_2 та її представник підтримали заявлені витрати та просять їх задовольнити та заперечили проти задоволення витрат відповідача.

У судовому засіданні відповідач позивач ОСОБА_3 заперечив, щодо задоволення судових витрат та подав клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав, що витрачений час значно завищений, відсутні докази наданні позивачем на підтвердження реальності витрат, включення аналіз судової практики, а тому заявленні витрати не відповідають критерію співмірності витрат .

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи та заперечення сторін, суд дійшов наступного висновку, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2022 року ухвалено задовольнити частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ.

Частиною першоюстатті 270 ЦПК Українипередбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третястатті 270 ЦПК України).

Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог частини 1статті 264 ЦПК України.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1)на професійнуправничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до позовних вимог, ціна первісного позову у даній справі становила 3794 528,21. Позовні вимоги задоволено частково на загальну суму 2384487,41 грн, в іншій частині відмовлено. Отже, розмір задоволених позовних вимог у пропорційному відношенні становить 62,84 % (2384487,41*100/3 794529,21).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 було сплачено судовий збір в сумах 8810,00 грн, 352,40 грн, 352,40 грн, 384,20 грн, 384,20 грн, 77,60 грн, а всього 10360,80 грн., також були сплачені поштові витрати в сумі 484,40 грн, витрати за проведення судових експертиз в сумі 6864,5 грн,, про що в матеріалах справи наявні квитанції.

Однак, суд вважає, що не підлягає стягненню судовий збір в сумі 352,40 грн, 352,40 грн, оскільки він був сплачений на рахунок Дніпровського районного суду м. Києва, за подачу заяви про забезпечення позову та доказів, по яких не було прийнято рішення, також не підлягає стягнення судовий збір в сумі 77,60 грн. за видачу копії технічного звукозапису судових засідань та банківських послуг, оскільки вказаний судовий збір був здійснений на замовлення позивача і не був необхідний для розгляду справи.

Таким чином, підлягає розподілу судові витрати в сумі 16927,30 грн, які слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема 16927,3 * 62,84/100=10637,12 грн..

Щодо стягнення витрат заявлених ОСОБА_3 , зокрема витрат на сплату судового збору в сумі 10519,41 грн, суд вважає, слід відмовити та покласти на відповідача позивача, оскільки суд відмовив у задоволенні зустрічного позову також не підлягає стягненню витрати на виготовлення дублікату, копій та оцінка майна в сумі 4 635 грн, оскільки вказані витрати були здійснений на замовлення позивача і не були необхідні для розгляду справи.

Однак, суд приймає до уваги витрати, які поніс ОСОБА_3 в первісному позові за проведення судових експертиз в сумі 6 864,5 грн, та витрати за поштові відправлення в сумі 514 грн, що підтверджується квитанціями наявними в матеріалах справи.

Таким чином, з урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат та розміру відмовлених позовних вимог за первісним позовом, що становить 37,16 % (100%-62,84%), підлягає розподілу судові витрати в сумі 7378,5 грн, що становить 7378,5 * 37,16/100=2 741,85 грн..

Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другоюстатті 137 ЦПК України, зарезультатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьоїстатті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги ОСОБА_3 , зазначав про те, що розрахунки, надані ОСОБА_2 на підтвердження витрат понесених нею на правничу допомогу, є завищеними та було вказано про неспівмірність таких витрат, та просив відмовити у їх стягненні в повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_2 на професійну правову допомогу, взявши до уваги вищевказані докази на підтвердження факту укладення договору про надання правової допомоги від 05.11.2018, дійшов висновку про те, що визначений ОСОБА_2 розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді (136 763,20 грн) є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними, у зв`язку із наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.

З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 , суд, бере до уваги співмірність витрат зі складністю справи та із наданим адвокатом відповідача обсягом послуг під час розгляду справи в суді, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги, виконані роботи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також, враховуючи, що ОСОБА_3 заперечує проти розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45000,00 грн.

Таким чином, підлягає розподілу витрати понесені на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 в сумі 45 000,00 грн, які слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема 45 000 * 62,84/100=28 278 грн.

Щодо розподілу витрат, понесених ОСОБА_3 на професійну правову допомогу в розмірі 19 000,00 грн, суд приймає до уваги, договір про надання правової допомоги від серпня 2019 року, укладений з адвокатом Істеревич А. З. на суму 6000,00 грн, на представництво інтересів ОСОБА_3 в якості представника відповідача у цивільній справі про поділ майна подружжя, та квитанції про оплату послуг, дійшов висновку про те, що визначений ОСОБА_3 розмір витрат на професійну правничу допомогу, під час розгляду справи в суді, за первісним позовом в сумі 6000,00 грн є обґрунтованим, щодо іншої суми судових витрат, суд вважає, не можна їх визнати належним чином обґрунтованими та доведеним, також суд зазначає, що ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні зустрічного позову, тому витрати на професійну правову допомогу в іншій частині слід покласти на відповідача.

Таким чином, з урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат та розміру відмовлених позовних вимог за первісним позовом, підлягає розподілу витрати на професійну правову допомогу в сумі 6000,00 грн, що становить 6000 * 37,16/100= 2229,60 грн.

Відповідно до ч. 10ст. 141 ЦПК Українипри частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, а також, що із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати на суму 38915,12 грн (10637,12+28 278), тоді як з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судові витрати в розмірі 4971,45 грн (2741,85+2229,6), суд дійшов до висновку про можливість стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 різницю суми судових витрат, яка становить 33943,67 грн (38915,12 4971,45).

Частиною 5 статті 270 ЦПК України, додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2,4,12,13,76-78,133,141,258-268,270,273,352-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 33943,67 грн (тридцять три тисячі дев`ятсот сорок три гривні 67 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач - відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - позивач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_4 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текстрішення суду складено тапідписано 10листопада 2022року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко