Рішення

від 01.11.2022 по справі 910/5290/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022Справа № 910/5290/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фес Укр"

до Акціонерного товариства "Комерційний індустріальний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Оптивинторг"

про стягнення 3 213 141,80 грн

Представники:

від позивача: Качковський А.С.

від відповідача: Нестеров Є.Г.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фес Укр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний індустріальний банк» про стягнення 3 213 141,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «Комерційний індустріальний банк» (Гарант) відмовив ТОВ «Фес Укр» (Бенефіціару, Продавцю) у виплаті коштів за Гарантією №G8046/20 від 17.08.2020, якою забезпечено виконання платіжних зобов`язань Приватного підприємства «Оптивинторг» (Принципал, Покупець) за Договором купівлі-продажу №56МК від 16.07.2020, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 3 213 141,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 позовну заяву залишено без руху.

11.07.2022 на електронну пошту суду та 12.07.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заяви про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на ціну позову, суд дійшов до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 16.08.22; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне підприємство «Оптвинторг».

27.07.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

10.08.2022 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги.

16.08.2022 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення.

У підготовче засідання 16.08.2022 прибув представник позивача та відповідача, представники третьої особи у підготовче засідання не прибули.

Представник відповідача просив відкласти підготовче засідання, представник позивача проти задоволення клопотання відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 16.08.2022 судом задоволено клопотання відповідача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 06.09.22.

У підготовче засідання 06.09.2022 прибули представники позивача та відповідача, представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули.

Представник відповідача просив оголосити перерву в підготовчому засіданні з метою ознайомлення з поясненнями.

Судом задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 27.09.2022.

23.09.2022 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про залучення доказів.

27.09.2022 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі відповідача.

У підготовче засідання 27.09.2022 прибув представник позивача, представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули.

Представник позивача просив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 27.09.2022 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом задоволено клопотання позивача та закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 01.11.22.

У судове засідання 01.11.2022 прибули представники позивача та відповідача, представники третьої особи у судове засідання не прибули.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 01.11.2022, за відсутності представника третьої особи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 01.11.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників учасників справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фес Укр" (бенефіціар, продавець, позивач) та Приватним підприємством "Оптивинторг" (принципал, покупець, третя особа) укладено Договір купівлі-продажу №56М від 16.07.2020 (Договір) відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставляти (передавати у власність), а покупець зобов`язується отримувати (приймати та оплачувати) продукцію (надалі - «Продукція») в строки, кількості, асортименті та за цінами, вказаними в накладних, заповнених відповідно до Пропозиції асортименту (Специфікації), яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору покупець оплачує вартість продукції в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. У випадку поставки продукції за попередньою оплатою, оплата має бути здійснена покупцем до відвантаження продукції. На власний розсуд продавець може здійснити відвантаження продукції на умовах часткової оплати.

Продавець може надати Покупцю товарний кредит (надалі - Товарний кредит) на суму, що не перевищує гривень. У даному випадку забезпечення оплати поставленої Продукції банківською гарантією або банківськими гарантіями (надалі - «Гарантія»), відповідно до умов якої банк або банки (надалі - Банк) гарантує перед Продавцем виконання Покупцем свого обов`язку з оплати Продукції, що постачатиметься, не потребується (п. 2.5 Договору).

Згідно п. 2.6. Договору Продавець може надати Покупцю Товарний кредит у більшій сумі ніж передбачено умовами п. 2 5 Договору. Сума Товарного кредиту зазначеного в п. 2.5. та 2.6. Договору не може перевищувати - 4 000 000,00 гривень. Ліміт Товарних кредитів, зазначених в п. 2.5., п. 2.6. Договору може змінюватися Сторонами, шляхом укладання Додаткових угод до даного Договору.

За змістом абз. 1 та 2 п. 2.7. Договору оплата поставленої продукції, згідно погодженою Сторонами у п. 2.6. Договору суми Товарного кредиту, за вирахуванням суми Товарного кредиту зазначеною у п. 2.5. Договору, повинна бути забезпечена Гарантією, відповідно до умов якої Банк гарантує перед Продавцем виконання Покупцем обов`язку з оплати Продукції, що постачатиметься. Зміст та умови Гарантії, а також банк, що має видати Гарантію, обов`язково повинні бути узгоджені Покупцем з Продавцем в письмовій формі. Покупець зобов`язаний перед поставкою Продукції отримати в Банку Гарантію на загальну суму покриття не меншу суми Товарного кредиту, визначеного п. 2.6. Договору, за вирахуванням суми Товарною кредиту зазначеного у п. 2.5. Договору, та передати оригінал Гарантії Продавцю. Термін дії Гарантії повинен складати до 31 грудня 2021 року. Оригінал Гарантії повинен бути наданий Покупцем Продавцю не пізніше 2 (двох) місяців з моменту укладання Договору. Після спливу зазначеного строку, поставка Продукції на умовах Товарного кредиту, визначеного п. 2.6. Договору, здійснюється лише після надання Покупцем Продавцю оригіналу Гарантії, складеної відповідно до умов, визначених цим пунктом або після письмового узгодження з Продавцем можливості такої поставки.

За умовами п. 2.9. Договору Покупець оплачує вартість Продукції, отриманої на умовах Товарного кредиту, на протязі 35 (тридцяти п`ять) календарних днів з дати її отримання.

На підтвердження поставки продукції та прийняття її покупцем, сторони підписують видаткову накладну та товарно-транспортну накладну на передачу продукції. Видаткова накладна та товарно-транспортна накладна на передачу продукції має містити інформацію, передбачену діючим законодавством України, в тому числі наступні пункти: місце та дату складання; найменування сторін; назва та кількість продукції; вартість продукції та П.І.Б. осіб уповноважених на підписання товарно-транспортної накладної, видаткової накладної та відтиски печаток. Разом з видатковою накладною та товарно-транспортною накладною продавець має право надати «Якісне посвідчення» на партію продукції (п. 3.2. Договору).

Дослідивши зміст укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фес Укр" та Приватним підприємством "Оптивинторг" Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За змістом Гарантії №G8046/20 від 17.08.2020 (Гарантії) ПП «Оптвинторг» поінформував АТ «Комерційний індустріальний банк» (Гарант, банк, відповідач) про те, що між ним та ТОВ "Фес Укр" укладено Договір купівлі-продажу №56 МК від 16.07.2020. Гарант зобов`язується безумовно та безвідклично виплатити Бенефіціару повну суму 4 000 000,00 грн, після одержання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги Бенефіціара, у якій Бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав свої зобов`язання за договором щодо здійсненого забезпеченого цією гарантією платежу в повному обсязі та в строки, як це передбачено умовами договору з посиланням на номери відповідних пунктів договору.

Гарант протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Бенефіціара з доданими до неї документами розглядає та перевіряє її на відповідність умовам даної Гарантії та: або перераховує на рахунок Бенефіціара суму визначену в вимозі, яка не повинна перевищувати суми цієї Гарантії, або повідомляє Бенефіціара про відмову задовольнити його вимогу.

Відповідно до умов Зміни №1 від 29.11.2021 та Зміни №2 від 15.12.2021 до Гарантії продовжено термін дії Гарантії по 31.12.2022 та збільшено суму Гарантії до 5 000 000,00 грн відповідно.

Як вбачається з листів від 21.03.2022, копії яких містяться в матеріалах справи, ПП «Оптвинторг» повідомлено ТОВ «Фес Укр» та АТ «Комерційний індустріальний банк» про неможливість виконання встановлених Договором зобов`язань, у зв`язку з наявними форс-мажорними обставинами (військовою агресією російської федерації, оголошенням військового стану 24.02.2022, що засвідчено листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та перебуванням складських приміщень підприємства з товарами в окупації).

Поряд з цим, ТОВ «Фес Укр» звернулось до АТ «Комерційний індустріальний банк» з вимогою про сплату заборгованості ПП «Оптвинторг» у розмірі 3 404 217,49 грн, що вбачається з вимоги №190 від 31.03.2022 про сплату боргу за Гарантією №G8046/20 від 17.08.2020.

У зв`язку з пред`явленням Бенефіціаром вимоги відповідно до гарантії, Банк просив ПП «Оптвинторг» надати підтверджуючі документи щодо виконання підприємством умов договору та оплати продукції або перерахувати кошти у сумі 3 404 217,49 грн згідно з умовами банківської гарантії.

З листа від 22.04.2022 вбачається, що ПП «Оптвинторг» у відповідь на вимогу гаранта повідомило АТ «Комерційний індустріальний банк», що на даний час частина раніше поставленого товару ТОВ «Фес Укр» перебуває у складських приміщеннях, розташованих за адресами: Запорізька обл., м. Бердянськ, Вроцлавська, 70 та Запорізька обл., м. Василівка, вул. Чекістів, 2. Ці населені пункти в даний момент окуповані військами російської федерації, що виключає можливість реалізації товару, який перебуває у згаданих вище складських приміщеннях. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та окупацією військами російської федерації територій, на яких розташовані складські приміщення з раніше поставленими товарами, можливість ПП «Оптвинторг» розпоряджатися такими товарами неможлива.

Відповідно до відповіді на вимогу №05.3.2-1214 від 25.04.2022, АТ «Комерційний індустріальний банк» відмовило ТОВ «Фес Укр» у задоволенні вимоги, оскільки, на переконання Банку, Принципал не є таким, що порушив зобов`язання, забезпечене гарантією та звільняється від відповідальності за повне чи часткове невиконання зобов`язань, забезпечених гарантією, оскільки воно пов`язане з форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили), які не залежать від волі Принципала, та виключає вину Принципала. Крім цього, строки виконання зобов`язань, передбачені Договором купівлі-продажу №56 МК від 16.07.2020, відповідно відсуваються на час дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Крім того, суд зазначає, що у матеріалах справи міститься скарга №239 від 04.05.2022 у якій ТОВ «Фес Укр» просило Національний банк України, зокрема, при виявлені порушень АТ «Комерційний індустріальний банк» законодавства надіслати вимогу про усунення порушень та застосувати до банку санкції адміністративного чи фінансового характеру.

У листі про розгляд скарги №20-0006/37725 від 31.05.2022 Національний банк України зазначив, що банк-гарант має діяти відповідно до вимог законодавства України та умов укладених ним договорів. У разі якщо ТОВ «Фес Укр» вважає, що банк порушив його майнові права та законні інтереси, то керуючись нормами статті 16 ЦКУ воно може звернутись до суду за їх захистом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «Комерційний індустріальний банк» відмовив ТОВ «Фес Укр» у виплаті коштів за Гарантією №G8046/20 від 17.08.2020, якою забезпечено виконання платіжних зобов`язань ПП «Оптивинторг» за Договором купівлі-продажу №56МК від 16.07.2020, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 3 213 141,80 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки ПП «Оптивинторг» не є таким, що прострочив/порушив зобов`язання забезпечене гарантією та, що у ТОВ «Фес Укр» не виникло відповідного права вимагати, а у ПП «Оптивинторг» відповідного обов`язку сплатити суму коштів за банківською гарантією, оскільки, прострочення/порушення зобов`язання, забезпеченого з боку третьої особи не настало.

Третя особа проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки:

- первинні бухгалтерські документи, надані позивачем, не містять інформації або реквізитів, що підтверджують надання продукції на умовах товарного кредиту, а саме відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент; узгодження строків оплати третьою особою поставленої продукції на умовах поставки (відвантаження) продукції з частковою оплатою;

- третя особа не отримувала від позивача вимоги щодо сплати поставленої продукції;

- третя особа повідомляла позивача про настання форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації, оголошення військового стану 24.02.2022, що засвідчено листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та перебування складських приміщень підприємства з товарами в окупації);

- акти звірки розрахунків, які надані позивачем не підтверджують та не можуть підтверджувати факти порушення третьою особою обов`язків за договором та містять виключно інформацію про стан розрахунків між сторонами договору на визначену дату.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання (ст. 562 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Відповідно до ч. 1 ст. 568 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України).

Відповідно до Положень про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639, зареєстрованих Міністерством юстиції України 13.01.2005 за №41/10321, безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов; бенефіціар - особа, на користь якої надається гарантія; вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією. Вимога складається бенефіціаром і подається за довільною письмовою формою (в якій має зазначатися причина порушення принципалом основного зобов`язання, забезпеченого гарантією) або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту/банку-контргаранту; гарантійний випадок - факт порушення принципалом перед бенефіціаром зобов`язання, забезпеченого гарантією, у зв`язку із настанням якого банк-гарант одержує вимогу бенефіціара на сплату коштів відповідно до виданої гарантії з урахуванням умов наданої гарантії та протягом строку дії гарантії.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №910/20306/17, при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта платити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Так, судом було встановлено, що між ТОВ "Фес Укр" та ПП "Оптивинторг" укладено Договір купівлі-продажу №56М від 16.07.2020 відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставляти (передавати у власність), а покупець зобов`язується отримувати (приймати та оплачувати) продукцію в строки, кількості, асортименті та за цінами, вкачаними в накладних, заповнених відповідно до Пропозиції асортименту (Специфікації), яка є невід`ємною частиною даного Договору, при цьому зобов`язання покупця у частині оплати поставленої продукції за договором забезпеченні Гарантією №G8046/20 від 17.08.2020 виданою АТ «Комерційний індустріальний банк».

Відповідно до п. 2.3. Договору покупець оплачує вартість продукції в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. У випадку поставки продукції за попередньою оплатою, оплата має бути здійснена покупцем до відвантаження продукції. На власний розсуд продавець може здійснити відвантаження продукції на умовах часткової оплати.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Позивач у позові зазначає, що ним було здійснено поставку продукції згідно видаткових накладних від 20.12.2021 №2753, від 26.12.2021 №2851, від 25.01.2022 №104, від 13.02.2022 №248 та від 23.02.2022 №355 всього разом на суму 3 574 689,30 грн.

При цьому, як зазначено в позові, покупцем сплачено 170 471,81 грн та повернуто товар вартістю 191 075,69 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 3 213 141,80 грн.

На підтвердження порушення покупцем (принципалом) обов`язків за договором, позивачем надано суду акти звірки взаємних розрахунків по стану з 01.01.2022 по 31.03.2022, з 01.01.2022 по 10.05.2022 та з 01.01.2022 по 15.06.2022.

Разом з тим, відповідно до умов п. 3.2. Договору підтвердженням поставки продукції є видаткова накладна та товарно-транспортна накладна.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у поставі від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

З огляду на викладене, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи акти звірки взаємних розрахунків не є належним доказом факту здійснення поставки за Договором, а відповідно і факту виникнення у третьої особи зобов`язань з оплати товару відповідно до умов Договору в межах заявленої суми позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, з огляду на недоведеність обставини порушення ПП «Оптвинторг» зобов`язань за Договором, забезпечених Гарантією (настання гарантійного випадку), суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фес Укр" у справі № 910/5290/22.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.11.2022

Суддя Ю.В. Картавцева