Рішення

від 09.11.2022 по справі 910/5255/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2022Справа № 910/5255/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Безпека"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія"

про стягнення 952.862,08 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Безпека" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" про стягнення 952.862,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів про надання послуг з охорони № 17/05-10/015 від 01.11.17. та № 18/05-10/009 у частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.22. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

27.07.22. від позивача надійшла заява про усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.22. відкрито провадження у справі №910/5552/22, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

26.08.22. від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без руху, яка обґрунтована ненаправленням відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Також 26.08.22. від відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.22. залишено позовну заяву без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення виявлених недоліків позовної заяви.

08.09.22. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Також 08.09.22. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ "Київська комунальна компанія" заперечує проти позову, посилаючись на відсутність належних доказів надання позивачем послуг за Договорами про надання послуг з охорони № 17/05-10/015 від 01.11.17. та № 18/05-10/009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.22. продовжено розгляд справи № 910/5255/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Безпека" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" про стягнення 952.862,08 грн, а також задоволено заяву відповідача та продовжено процесуальний строк для подачі письмового відзиву на позовну заяву у справі № 910/5255/22 до 02.09.22.

14.09.22. та 21.09.22. від відповідача надійшли заяви про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з тим, що позивачем не було усунуто в повному обсязі недоліки, виявлені в ухвалі від 26.08.22., у частині направлення на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Судом встановлено, що позивачем було належним чином усунуто недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим постановлено ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.22., якою продовжено розгляд справи № 910/5255/22.

Крім того, представник відповідача з усім обсягом позовних матеріалів ознайомився особисто в приміщенні суду 19.08.22., про що вказано у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Інших заяв та клопотань до суду від сторін не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.11.17. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 17/05-20/015 про надання послуг з охорони, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати послуги з охорони і збереження майна замовника та цілодобового здійснення встановленого замовником внутрішньооб`єктного порядку (режиму) охорони та території комплексу споруд замовника за адресою: м. Київ, вул. Ю.Кондратюка, буд. 5 (об`єкт).

Згідно з п. 2.1. цього договору прийняття виконавцем об`єкта та майна під охорону здійснюється з моменту підписання сторонами акту прийняття майна під охорону (додаток № 1 до договору), а зняття з охорони - з моменту підписання відповідного акту зняття з охорони або розірвання договору.

Пунктом 3.3. зазначеного договору передбачено, що фактичне надання послуг за цим договором фіксується сторонами у двосторонньому акті приймання-передачі наданих послуг, який є підставою для взаємних розрахунків та платежів між замовником та виконавцем.

01.11.17. сторони підписали та скріпили своїми печатками акт прийняття майна під охорону, схему розташування постів та протокол узгодження договірної ціни, згідно з яким вартість послуг складає 160.000,00 грн з ПДВ.

29.06.18. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 18/05-10/009 про надання послуг з охорони, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати послуги з охорони і збереження майна замовника та цілодобового здійснення встановленого замовником внутрішньооб`єктного порядку (режиму) охорони та території комплексу споруд замовника за адресою: м. Київ, вул. Ю.Кондратюка, буд. 3 (об`єкт).

Згідно з п. 2.1. цього договору прийняття виконавцем об`єкта та майна під охорону здійснюється з моменту підписання сторонами акту прийняття майна під охорону (додаток № 1 до договору), а зняття з охорони - з моменту підписання відповідного акту зняття з охорони або розірвання договору.

Пунктом 3.3. зазначеного договору передбачено, що фактичне надання послуг за цим договором фіксується сторонами у двосторонньому акті приймання-передачі наданих послуг, який є підставою для взаємних розрахунків та платежів між замовником та виконавцем.

01.07.18. сторони підписали та скріпили своїми печатками акт прийняття майна під охорону, схему розташування постів та протокол узгодження договірної ціни, згідно з яким вартість послуг складає 140.000,00 грн з ПДВ.

24.03.20. між позивачем (кредитор) та відповідачем (боржник) було укладено договір про реструктуризацію заборгованості, відповідно до п. 1.1. якого позивач надав відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості за договорами № 17/05-10/015 від та № 18/05-10/009 на загальну суму 2.101.000,00 грн з ПДВ, що утворилася станом на 24.03.20.

Згідно з пунктом 2.2. цього договору відповідач зобов`язався забезпечити своєчасне погашення боргу рівними частинами протягом 21 місяця, за наведеним графіком. Вказаним графіком передбачена сплата 100.000,00 грн щомісяця, до 30 числа відповідного місяця, у період з квітня 2020 року по грудень 2021 року включно.

Додатковими угодами від 25.08.20. договори № 17/05-10/015 від та № 18/05-10/009 були розірвані за домовленістю сторін з 01.09.20.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладені між сторонами правочини як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Оберіг-Безпека" зазначає, що відповідачем заборгованість за договорами № 17/05-10/015 та № 18/05-10/009 сплачена не була, а її загальний розмір складає 952.862,08 грн, з яких:

- 152.931,04 грн за договором № 17/05-10/015 за період надання послуг з квітня по серпень 2020 року;

- 98.931,04 грн за договором № 18/05-10/009 за період надання послуг з квітня по серпень 2020 року;

- 701.000,00 грн - за обома вказаними договорами в період, визначений графіком сплати заборгованості за договором про реструктуризацію від 24.03.20.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує, посилаючись на ненадання позивачем актів приймання-передачі наданих послуг, у яких згідно з п. п. 3.3. фіксується фактичне надання послуг та які є підставами для взаємних розрахунків і платежів між замовником та виконавцем.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що на підтвердження надання відповідних послуг та наявності заборгованості відповідача за договорами №17/05-10/015 та № 18/05-10/009, зокрема, у період надання послуг з квітня по серпень 2020 року (152.931,04 грн) за договором № 17/05-10/015 та за договором № 18/05-10/009 (98.931,04 грн), позивачем надано до матеріалів справи підписані обома сторонами акти звірки взаємних розрахунків.

Суд зазначає, що дані акти звірки не є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також не являються підставами для здійснення розрахунків між сторонами згідно з пунктами 3.3. даних договорів.

Таким чином, суд встановив відсутність належних доказів (актів приймання-передачі наданих послуг), які б підтверджували надання позивачем послуг за договорами №17/05-10/015 та № 18/05-10/009, у період з квітня по серпень 2020 року, а також відсутність первинних документів, які б підтверджували розмір заборгованості відповідача.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної заборгованості (152.931,04 грн та 98.931,04 грн), є недоведеними та не підлягають задоволенню за наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо заборгованості в розмірі 701.000,00 грн відповідно до графіку сплати заборгованості за договором про реструктуризацію від 24.03.20., суд зазначає наступне.

Законодавцем у статті 627 ЦК України визначено принцип свободи цивільного договору, що передбачає право сторін договору врегулювати свої правовідносини на власний розсуд та надає сторонам можливість вільного визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК України та актів цивільного законодавства.

Приписами статей 651, 654 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, та вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що позивач та відповідач, як сторони договорів №17/05-10/015 та № 18/05-10/009, змінили їх умови в частині підстав і строків для проведення розрахунків, шляхом укладення договору про реструктуризацію заборгованості від 24.03.20.

Отже, після укладення цього договору у відповідача виник обв`язок сплатити суму заборгованості, яка ним була визнана станом на 24.03.20., у загальному розмірі 2.101.000,00 грн, в обумовлені строки згідно з графіком.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Суд звертає увагу на те, що для сплати такої заборгованості відповідачем не передбачено надання позивачем будь-яких додаткових документів, у тому числі актів приймання-передачі виконаних робіт, оскільки розмір та строк сплати коштів визначений за домовленістю сторін у графіку погашення заборгованості.

У той же час, відповідачем до своїх заяв у справі не надано жодного доказу сплати заборгованості у загальному розмірі 2.101.000,00 грн, як і не надано доказів відсутності його обов`язку зі сплати вказаної суми.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача про наявність заборгованості відповідача за договорами №17/05-10/015 та № 18/05-10/009 згідно з договором про реструктуризацію заборгованості від 24.03.20., у розмірі 701.000,00 грн, є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а відтак підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" (04201, місто Київ, вулиця Кондратюка, будинок 1; ідентифікаційний код 38261519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Безпека" (01133, місто Київ, вул. Коновальця Євгена, будинок 23, офіс 2; ідентифікаційний код 39035329) 701.000 (сімсот одну тисячу) грн 00 коп. заборгованості та 10.515 (десять тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко