Ухвала

від 22.12.2022 по справі 910/5255/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.12.2022Справа № 910/5255/22

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія"

про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.22. у справі №910/5255/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Безпека"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія"

про стягнення 952.862,08 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Безпека" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" про стягнення 952.862,08 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.22. позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Безпека" 701.000,00 грн заборгованості та 10.515,00 грн. судового збору, в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

06.12.22. на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

13.12.22. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду від 09.11.22. у справі № 910/5255/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.22. розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 22.12.22.

У судове засідання 22.12.22. представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені та їх неявка не перешкоджає розгляду заяви відповідно до ст. 331 ГПК України.

Розглянувши матеріали заяви, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.12. у справі № 18-рп/2012, від 25.04.12. у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду, заявник посилається на складний фінансовий стан та необхідність забезпечення функціонування багатоповерхових житлових будинків, які перебувають на його обслуговуванні.

Судом встановлено, що відповідач просить суд розстрочити рішення суду від 09.11.22. на 12 місяців рівними частинами, проте у його заяві не наведено графіку сплати заборгованості із зазначенням конкретних дат та сум, що будуть сплачені відповідачем, з урахуванням положень частини 5 статті 331 ГПК України.

Вказане унеможливлює задоволення даної заяви та розстрочення виконання рішення суду, оскільки судове рішення не може містити суперечливих або неповних відомостей щодо розстрочення, строків сплати та відповідних сум, що мають сплачуватися боржником. Водночас самостійне визначення таких даних виходить за межі вимог заяви та не здійснюється судом.

З наведених підстав суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.22. у справі №910/5255/22 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили 22.12.22. та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 22.12.22.

Суддя Т.М. Ващенко