Рішення

від 31.10.2022 по справі 916/708/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/708/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Арнаутова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026 м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Весняний Бульвар" (65058, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 28/30-б)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), 2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ), 3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 )

про витребування земельної ділянки

за участю представників:

від прокуратури: Бондаревський О.М. - прокурор

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

від третьої особи 3: не з`явився

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог Заступника керівника Одеської обласної прокуратури.

26.04.2022 Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весняний Бульвар", в якій просить суд витребувати у ТОВ "Весняний бульвар" на користь Одеської міської ради земельну ділянку, загальною площею 0,4 га, що розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 28/30-Б, 28/30-В, кадастровий номер: 5110137500:45:005:0064.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2022 позовну заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишено без руху, встановлено прокурору десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у сумі 154 039,58 грн.

Ухвала від 29.04.2022 була надіслана прокуратурі в електронний кабінет, що підтверджується відповідною довідкою.

У підтвердження усунення недоліків позовної заяви та сплати судового збору Одеською обласною прокуратурою 02.06.2022 надано до суду платіжне доручення №749 від 26.05.2022 на суму 154 093,58 грн. Відповідний лист із доданим до нього платіжним дорученням надійшов до суду від прокуратури після закінчення встановленого судом строку на усунення недоліків позовної заяви.

Крім того 02.06.2022 до канцелярії суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову за вх. №2-401/22, яка ухвалою суду від 07.06.2022 задоволена, накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,4 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 5110137500:45:005:0064 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1908695451101); заборонено ТОВ "Весняний Бульвар", а також іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання земельної ділянки площею 0,4 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 5110137500:45:005:0064.

07.06.2022 від прокуратури надійшло клопотання про поновлення строку на виконання ухвали суду від 29.04.2022 про залишення позовної заяви прокурора без руху.

Ухвалою суду від 07.06.2022 судом клопотання Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про поновлення строку на подання заяви про усунення недоліків задоволено, строк поновлено, відкрито провадження у справі №916/708/22, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Крім того вказаною ухвалою судом залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2

27.06.2022 до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (т.2 а.с.1-2), з огляду на те, що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебуває справа №522/9459/21 зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

08.08.2022 до суду від прокуратури надійшли письмові пояснення (т.2 а.с.55-57), в яких зазначено, що подане третьою особою клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на те, що суб`єктний склад відповідачів у даній справі та у справі, яка перебуває на розгляді у Приморському суді м. Одеси, є різним.

Протокольною ухвалою від 08.08.2022 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів.

22.08.2022 прокурором подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи заяви ОСОБА_2 про закриття провадження, подане у справі №522/9459/21 (т.2 а.с.72-75), мотивоване тим, що внаслідок розірвання судовим рішенням договору купівлі-продажу, власником земельної ділянки є ТОВ «Весняний бульвар».

Протокольною ухвалою від 22.08.2022 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу №916/708/22 до розгляду по суті в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 19.09.2022 залучено до участі у справі №916/708/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_3

28.09.2022 третьою особою ОСОБА_2 подано до суду заяву про застосування строку позовної давності (т.2 а.с.127-129), та повторне клопотання про залишення позову без розгляду (т.2 а.с.131-132).

26.10.2022 від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі (т.2 а.с.163-165), які судом було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.10.2022 прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини відсутності суд не повідомляв, відзиву на позовну заяву не надав. З урахуванням наявності в матеріалах справи доказів повідомлення про розгляд справи ОСОБА_2 , яка є директором ТОВ "Весняний бульвар", суд вказує про обізнаність товариства про розгляд справи.

Третя особа, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилася, про причини відсутності не повідомила, про розгляд справи обізнана, про що також свідчать наявні в матеріалах справи подані нею заяви.

Треті особи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про причини відсутності не повідомляли, пояснень по справі не надали. Про розгляд справи повідомлялись належним чином, шляхом надсилання ухвал на адреси їх реєстрації.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Заступника керівника Одеської обласної прокуратури.

ТОВ "Весняний бульвар" є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0,40 га, кадастровий номер 5110137500:45:005:0064. Така земельна ділянка сформована шляхом об`єднання раніше існуючих земельних ділянок за вказаною адресою з кадастровими номерами 5110137500:45:005:0036; 5110137500:45:005:0042; 5110137500:45:005:0041 та 5110137500:45:005:0043.

Вищевказані земельні ділянки вибули з комунальної власності Одеської міської ради на підставі рішення Печерського районного суду м. Київ від 04.12.2007 у справі № 2-1491-1/07, яким визнано право власності на зазначені ділянки за фізичними особами, якими, в подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу від 13.11.2008 земельні ділянки було відчужено.

В подальшому рішення Печерського районного суду м. Київ від 04.12.2007 було скасовано ухвалою апеляційного суду м. Київ від 03.04.2008 та справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси, за результатами якого ухвалою суду від 08.06.2010 позов залишено без розгляду.

Таким чином, земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , кадастрові номери: 5110137500:45:005:0036; 5110137500:45:005:0042; 5110137500:45:005:0041 та 5110137500:45:005:0043, вибули з комунальної власності Одеської міської ради без волі власника та імперативно є землями комунальної власності, розпорядження якими здійснює Одеська міська рада.

Незаконність вибуття спірних земельних ділянок, які в подальшому стали складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:45:005:0064, підтверджено судовими рішеннями у справах, що набрали законної сили, зокрема: рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2015 у справі №2-5644/11, від 16.12.2015 у справі №2-5635/11, від 11.12.2015 у справі №2-5633/11, якими витребувано земельні ділянки за такими кадастровими номерами: 5110137500:45:005:0042, 5110137500:45:005:0036 та 5110137500:45:005:0043.

Одеською обласною прокуратурою встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на зазначені землі перейшло до ТОВ "Весняний Бульвар" у якості внеску до статутного капіталу на підставі актів прийому-передачі об`єктів нерухомості від 05.03.2019.

В подальшому, вказані землі об`єднані в одну земельну ділянку площею 0,4 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий номер 5110137500:45:005:0064) на підставі заяви ТОВ "Весняний Бульвар" від 21.06.2019, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тополян О.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 4835.

На теперішній час право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2020, укладеного останньою з ТОВ "Весняний Бульвар", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас відповідно до рішення Приморського районного суду від 30.11.2021 у справі №522/13874/21 розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий номер 5110137500:45:005:0064) від 27.04.2020, укладений між ТОВ "Весняний бульвар" та ОСОБА_1 , повернуто ТОВ "Весняний Бульвар" вказану спірну земельну ділянку та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чернягіної Н.С. (індексний номер 52074706 від 27.04.2020) про реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна. Зазначене рішення Приморського районного суду набрало законної сили 31.12.2021.

Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137500:45:005:0036; 5110137500:45:005:0042; 5110137500:45:005:0041 та 5110137500:45:005:0043, які незаконно вибули з комунальної власності Одеської міської ради, в теперішній час вже не існують як об`єкти цивільних прав, оскільки вони об`єднані в новостворену земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:45:005:0064, яка перебуває у власності ТОВ "Весняний Бульвар".

Отже, власником спірної земельної ділянки, в тому числі на момент її незаконного вибуття з комунальної власності, є Одеська міська рада, як орган, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності у межах населених пунктів, та яка в межах компетенції не приймала жодних рішень щодо передачі цієї ділянки у власність відповідачу.

Спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності без відповідного рішення Одеської міської ради всупереч п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим підлягає витребуванню у останнього власника, а саме ТОВ "Весняний бульвар".

Щодо строку позовної давності прокурором наголошено на тому, що органами прокуратури вжито всіх необхідних дій щодо судового захисту майнових прав Одеської міської ради в рамках строків позовної давності стосовно земельних ділянок, які в подальшому стали складовими частинами нового об`єкту цивільних прав. Натомість, при наявності судових рішень про витребування таких земельних ділянок їх було відчужено на користь ТОВ "Весняний Бульвар", за заявою якого і було створено нову земельну ділянку 02.09.2019. Таким чином, починаючи саме з 02.09.2019, у прокурора з`явилась підстава для судового захисту майнових прав та законних інтересів Одеської міської ради щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:45:005:0064, оскільки до вказаної дати спірного об`єкту цивільних прав не існувало.

3.2. Доводи третьої особи ОСОБА_2 .

Оскільки право власності на спірну земельну ділянку було порушено в момент прийняття рішення Печерським районним судом м.Києва від 04.12.2007 у справі №2-1491-01/07, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Одеська міська рада довідалась або могла довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила.

В той же час, з моменту коли Одеська міська рада дізналася про порушення свого права, пройшло майже 14 років, що свідчить про сплив строку позовної давності.

Крім того, наявні підстави для залишення позову без розгляду.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

4.1. Історія переходу права власності на земельні ділянки 5110137500:45:005:0043, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0042.

Як встановлено судом, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 у справі №2-1491-1/07 (т.1 а.с.19-30), зокрема, визнано:

-за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд; зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» зареєструвати та видати на ім`я ОСОБА_4 державний акт на право власності на вказану земельну ділянку;

-за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд; зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» зареєструвати та видати державний акт на право власності на вказану земельну ділянку;

-за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» зареєструвати та видати державний акт на право власності на вказану земельну ділянку;

-за ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» зареєструвати та видати державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.04.2008 (т.1 а.с.31) рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

На підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2008 (т.1 а.с.52-53) ОСОБА_4 було відчужено ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:45:005:0036, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У п.1 договору вказано, що відчужувана земельна ділянка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №474753, виданого Управлінням Держкомзему у м. Одесі 10.11.2008 на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007, справа №2-1491-1/07 та розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 28.10.2008 №1662.

За наслідком укладання означеного договору ОСОБА_2 оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 719659 від 07.04.2009 (т.1 а.с.55-56).

На підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2008 (т.1 а.с.42-43) ОСОБА_7 було відчужено ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий 5110137500:45:005:0042, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У п.1 договору вказано, що відчужувана земельна ділянка належить ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №474754, виданого Управлінням Держкомзему у м. Одесі 10.11.2008 на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007, справа №2-1491-1/07 та розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 28.10.2008 №1662.

За наслідком укладання означеного договору ОСОБА_2 оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 719658 від 07.04.2009 (т.1 а.с.45-46).

На підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2008 (т.1 а.с.47-48) ОСОБА_5 було відчужено ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий 5110137500:45:005:0043, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У п.1 договору вказано, що відчужувана земельна ділянка належить ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №474755, виданого Управлінням Держкомзему у м. Одесі 10.11.2008 на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007, справа №2-1491-1/07 та розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 28.10.2008 №1662.

За наслідком укладання означеного договору ОСОБА_3 оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 719656 від 08.04.2009 (т.1 а.с.50-51).

На підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2008 (т.1 а.с.37-38) ОСОБА_6 було відчужено ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий 5110137500:45:005:0041, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У п.1 договору вказано, що відчужувана земельна ділянка належить ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №474756, виданого Управлінням Держкомзему у м. Одесі 10.11.2008 на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007, справа №2-1491-1/07 та розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 28.10.2008 №1662.

За наслідком укладання означеного договору ОСОБА_3 оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 719657 від 08.04.2009 (т.1 а.с.40-41).

Рішенням установчих зборів засновників (учасників), оформленим протоколом №1 від 28.02.2019 (т.1 а.с.91-92), ОСОБА_3 та ОСОБА_2 створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Весняний Бульвар" з адресою місцезнаходження: Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Французький бульвар, 28/30Б, сформовано статутний капітал шляхом внесення учасниками власного нерухомого майна, яке належить їм на праві власності, а саме:

- ОСОБА_3 - земельної ділянки, кадастровий 5110137500:45:005:0043, та земельної ділянки, кадастровий 5110137500:45:005:0041,

- ОСОБА_2 - земельної ділянки, кадастровий 5110137500:45:005:0036, та земельної ділянки, кадастровий 5110137500:45:005:0042.

05.09.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписано з ТОВ "Весняний Бульвар" акти прийому-передачі об`єкта нерухомості, що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Весняний Бульвар" (т.1 а.с.91-106), згідно яких засновниками передано, а відповідачем прийнято в якості внеску до статутного капіталу: земельні ділянки кадастровими номерами 5110137500:45:005:0043, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0042.

4.2. Щодо історії утворення земельної ділянки 5110137500:45:005:0064 та переходу права власності.

В матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява ТОВ "Весняний бульвар", адресована компетентним органам (т. 1 а.с.107-108), від 21.06.2019 №4835 щодо об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137500:45:005:0043, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0042 в одну земельну ділянку.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.57-87) щодо земельних ділянок 5110137500:45:005:0043, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0042 судом встановлено обставину закриття розділу об`єкт нерухомого майна на підставі об`єднання нерухомого майна (заява про об`єднання земельної ділянки, № 4835 від 21.06.2019, витяг №НВ-5111473752019 від 02.09.2019, видавник відділ у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області).

Також в матеріалах справи наявний лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.05.2021 №10-15-0.82-3235/2-21 (т.1 а.с.117-119), яким повідомлено, що зареєстрована 02.09.2019 земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 5110137500:45:005:0064, утворилась шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137500:45:005:0043, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0042. В якості додатку (т.1 а.с.120-123) до означеного листа управлінням надано відомості щодо власників земельних ділянок, з яких утворилась спірна земельна ділянка.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2020 (зареєстровано у реєстрі за №197) (т.1 а.с.109-112) ТОВ "Весняний бульвар" передало (продало) у власність ОСОБА_1 земельну ділянку під номером АДРЕСА_4 , загальною площею 0,4000 га, кадастровий номер 5110137500:45:005:0064.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2021 (справа №522/13874/21) (т.1 а.с.33-36) розірвано договір купівлі-продажу, зі змінами, укладений 27.04.2020 між ТОВ "Весняний бульвар" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернягіною Н.С. зареєстрований у реєстрі за №197, та зобов`язано ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , паспорт серії повернути ТОВ "Весняний бульвар" земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:45:005:0064, під номером 28/30 Б, 28/30 В (двадцять вісім дріб тридцять тире літера Б, двадцять вісім дріб тридцять тире літера В), загальною площею 0,4000 га, що розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар. Вказаним рішенням також скасовано рішення приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Чернягіної Н.С. про реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с.58-63) станом на 08.08.2022 власником земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:45:005:0064 значиться ОСОБА_1 , підставою для державної реєстрації визначено: договір купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер: 197, виданий 27.04.2020.

4.3. Щодо обставин встановлених в рамках справ №2-5644/11, 2-5635/11, №2-5633/11.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2015, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 2-5644/11 (тексти рішень знаходяться у вільному доступі за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/54379340, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витребувано від ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради земельну ділянку, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий № 5110137500:45:005:0042; визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий № 5110137500:45:005:0042, виданий ОСОБА_2 07.04.2009.

При розгляді вказаної справи Верховним Судом було вказано, що державний акт на спірну земельну ділянку ОСОБА_7 видано 13.10.2008, тобто в той час, коли правова підстава для його видачі рішення Печерського районного суду м. Києва від 4 грудня 2007 року було скасовано судом апеляційної інстанції, отже, не могло породжувати будь-яких юридичних наслідків, в тому числі бути законною підставою виникнення права власності у ОСОБА_7 на спірну земельну ділянку.

Також судом зазначено, що оскільки рішення суду, на підставі якого ОСОБА_7 набув право власності на спірну земельну ділянку та відчужив її ОСОБА_2 , у подальшому було скасовано, то слід вважати, що земельна ділянка вибула з комунальної власності Одеської міської ради поза її волею й вона має право витребувати цю земельну ділянку від добросовісного набувача за правилами статті 388 ЦК України.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2015 у справі № 2-5635/11 (текст рішення знаходяться у вільному доступі за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/58360886 ) визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_5 (кадастровий номер 5110137500:45:005:0036) серії ЯЖ № 719659 від 07 квітня 2009 року, виданий ОСОБА_2 , та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010950500185; витребувано земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_5 (кадастровий номер 5110137500:45:005:0036) з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2015, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 2-5633/11 (тексти рішень знаходяться у вільному доступі за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/54379320, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87950904) витребувано від ОСОБА_3 до користь Одеської міської ради земельну ділянку, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 28/30-Б, кадастровий № 5110137500:45:005:0043; визнано незаконним та скасувано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий № 5110137500:45:005:0043, виданий ОСОБА_3 08.04.2009.

При розгляді означеної справи суди встановили, що Одеська міська рада не вчиняла дій щодо розпорядження спірною земельною ділянкою у спосіб, передбачений законом, шляхом прийняття відповідного рішення, а відчуження майна належного територіальній громаді міста Одеси відбулося за відсутності її волі, унаслідок ухвалення Печерським районним судом м. Києва рішення від 04 грудня 2007 року у справі № 2-1491-1/07, у подальшому скасованого ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2008 року.

Також судам в рамках даних справ встановлено, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.04.2008 рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2013 року позов про усунення перешкод у користуванні нежитловими будівлями, визнання права на земельні ділянки, зобов`язання вчинити певні дії, залишено без розгляду.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, звернення з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо земель комунальної власності територіальної громади Одеської міської ради, належного регулювання земельних правовідносин, забезпечення їх вірного правового регулювання, оскільки у даному випадку порушено порядок набуття у власність земель комунальної власності.

Відповідно до положень статті 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" орган місцевого самоврядування має право звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18 суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (пункт 7. 23). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 914/225/18.

Так, обласною прокуратурою 19.03.2021 листом за №15/1/1-537вих-21 повідомлено Одеську міську раду про обставину порушення майнових прав останньої (т.1 а.с.113-114).

Водночас, листами Юридичного департаменту Одеської міської ради від 08.04.2021 № 42-пр1 вих 21 та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 29.03.2021 № 01-19/842 повідомлено, що Одеською міською радою не пред`явлено позовну заяву про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння (т.1 а.с.115-116).

Матеріалами справи також підтверджується, що Прокуратура звернулася до позивача із повідомленням №15/1/1-401ВИХ-22 від 20.04.2022 (т.1 а.с.127) в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави, а наявність або відсутність порушених прав позивача має встановлюватися судом під час розгляду справи по суті.

5.2. Щодо предмету доведення.

Так, згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 Цивільного кодексу України).

Отже, зазначені норми Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права власності, як витребування неволодіючим власником своєї речі від володіючого невласника. Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, коли річ незаконно вибула з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву "віндикація".

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, чи оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо обставин, які становлять предмет доказування у справах за віндикаційним позовом (постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 924/560/17, від 27 вересня 2018 року у справі № 903/844/17, від 27 серпня 2019 року у справі № 910/4622/18, та інші). За цими висновками Верховного Суду, що є сталими, предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому його майна з чужого незаконного володіння, зокрема:

- обставини, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно;

- обставини вибуття майна з володіння позивача;

- наявність майна позивача в натурі у незаконному володінні відповідача;

- відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

5.3. Щодо права власності Одеської міської ради.

Встановлюючи обставини належності Одеській міській раді, в інтересах якої прокурором заявлено позов, права власності на земельні ділянки за рахунок яких було об`єднано та створено земельну ділянку, яка є предметом позову, суд враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 05.08.2022 по справі № 922/2060/20, в якій вказано, що за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

В обґрунтування такого висновку Верховним Судом зазначено таке:

"Із прийняттям 28.06.1996 Конституції України визначено один із фундаментальних принципів конституційного ладу держави, а саме гарантування права власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Ці положення створили принципово нову основу як для галузевого (земельного та цивільного) законодавства, так і для господарської діяльності і фактично відображені у статті 1 ЗК України та статті 373 ЦК України.

Історико-правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що до державної власності в Україні відповідно до статті 31 Закону України від 07.02.1991 № 697-XII "Про власність" (діяв до 20.06.2007) належала загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

При цьому суб`єктами права комунальної власності відповідно до частини 2 статті 32 цього Закону були визначені адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом частини 2 статті 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на 21.05.1997) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Законом України від 05.02.2004 № 1457-IV "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (втратив чинність 01.01.2013, підстава - Закон № 5245-VI) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.

У статті 5 цього Закону було наголошено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності").

Із 01.01.2013 набув чинності Закон № 5245-VI, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду вважає, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Подібну за змістом правову позицію Верховний Суд виклав у постанові від 12.05.2020 у справі № 911/488/18. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.»

Отже, беручи до уваги наведені висновки Верховного Суду, а також положення Конституції України, ЗК України і пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, земельні ділянки в мажах населеного пункту Одеса, окрім тих, що перебувають в державній власності та в приватній власності, належать на праві комунальної власності Одеській міській раді.

Обставина належності Одеській міській раді на праві комунальної власності земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137500:45:005:0043, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0042 належними, допустимими та достовірними доказами сторонами даного спору не спростована.

5.4. Щодо обставини вибуття майна з володіння позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності здійснює орган місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Одеська міська рада, яка у межах повноважень щодо здійснення від імені територіальної громади м. Одеси права власності, має діяти в її інтересах і виключно у спосіб, передбачений законом.

Як встановлено судом, Одеська міська рада не вчиняла дій щодо розпорядження земельними ділянками 5110137500:45:005:0043, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0042, за рахунок яких сформовано земельну ділянку, яка є предметом даного позову. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

В матеріалах справи також наявний лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 29.03.2021 №01-19/842 (т.1 а.с.116), в якому повідомлено, що рішень про передачу у власність (користування) земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137500:45:005:0043, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0042 Одеською міською радою не приймалось.

Натомість, як встановлено судом, фактично земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137500:45:005:0043, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0042 вибули з володіння Одеської міської ради у 2007 році на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Такий правовий висновок викладений у численних постановах Верховного Суду України: від 24.06.2015 у справі № 6-251цс15, від 21.12.2016 у справі № 6-2233цс16 та від 18.01.2017 у справі № 6-2776цс16 та підтриманий Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.

За таких обставин, встановивши, що Одеська міська рада не вчиняла дій щодо розпорядження спірною земельною ділянкою у спосіб, передбачений законом, шляхом прийняття відповідного рішення, а відчуження майна належного територіальній громаді міста Одеси відбулося внаслідок ухвалення Печерським районним судом м. Києва рішення від 04.12.2007 у справі № 2-1491-1/07, у подальшому скасованого ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03.04.2008, суд вказує, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137500:45:005:0043, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0042, за рахунок яких сформовано земельну ділянку, яка є предметом даного позову, вибули з власності Територіальної громади м. Одеси, в інтересах якої діє Одеська міська рада, поза волею останньої.

5.5. Щодо наявності майна позивача в натурі у незаконному володінні відповідача.

Як було зазначено судом, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:45:005:0064 значиться ОСОБА_1 . Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 197 від 27.04.2020, який, як встановлено судом, було розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2021 справа №522/13874/21.

Надаючи оцінку наявності у Величко О.М. права власності на спірне майно, з огляду на наявність державної реєстрації такого права, суд враховує висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, згідно яких: "…31.1. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, зазначених у статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

31.2. Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Водночас обставини здійснення державної реєстрації відповідного речового права підлягають дослідженню під час вирішення спору щодо права власності на нерухоме майно (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18).

32. Так само, як і державна реєстрація, не породжує виникнення права власності і видача свідоцтва про право власності. Відповідне свідоцтво лише фіксує факт наявності відповідного права, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 925/797/17)".

У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14 (ухваленій після подання касаційної скарги, частина четверта статті 300 ГПК України) наведено висновок про те, що «..законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має».

Вказані висновки Верховного Суду є загальними по відношенню до способів набуття права власності та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а тому в повній мірі підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, досліджуючи обставину належності права власності на спірну земельну ділянку, враховуючи, що сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, а також обставину розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_1 таке право було набуто, та скасування рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса), суд доходить висновку, що станом на момент розгляду справи особою, у володінні якої перебуває спірна земельна ділянка, є ТОВ "Весняний Бульвар".

При цьому суд також враховує, що згідно з позицією відповідача, висловленою в межах справи №522/13874/21 (т.2 а.с.73-75), власником земельної ділянки є саме ТОВ «Весняний бульвар».

5.6. Щодо відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном.

Враховуючи, що відчуження майна належного територіальній громаді міста Одеси відбулося за відсутності її волі, унаслідок ухвалення Печерським районним судом м. Києва рішення від 04.12.2007 у справі № 2-1491-1/07, у подальшому скасованого ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03.04.2008, тобто такого, що не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, суд вказує про відсутність у відповідача правових підстав для володіння спірною земельною ділянкою та наявність визначених законом підстав для витребування спірної земельної ділянки на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

При цьому зміна правового статусу земельних ділянок шляхом їх об`єднання та створення нового об`єкту цивільних прав, з присвоєнням нового кадастрового номеру жодним чином не впливає на можливість захисту права власності в у визначений цивільним законодавством спосіб (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 1 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17 (пункт 7.36), від 1 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 200)).

При цьому дії осіб, які на різних етапах були власниками земельних ділянок, за рахунок яких було сформовано спірну земельну ділянку, щодо відчуження прав на земельні ділянки, з огляду на обізнаність про наявність рішень щодо неправомірного вибуття земельних ділянок з комунальної власності Одеської міської ради, суд оцінює як такі, що вчинені з метою уникнення можливості повернення земельних ділянок законному власнику.

5.7. Щодо клопотання про застосування строку позовної давності та клопотання про залишення позову без розгляду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акту, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V Цивільного кодексу України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.10.2020 у справі № 509/3589/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 311/380/16-ц, від 13.11.2019 у справі № 496/4057/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 761/11035/14-ц, від 06.05.2020 у справі № 607/14527/15-ц, від 02.10.2019 у справі № 175/5093/15-ц

Згідно із частиною першою статті 45 ГПК України сторонами в господарському процесі є позивач і відповідач.

При цьому, відповідач ТОВ "Весняний бульвар" з відповідною заявою до суду не звертався, а ОСОБА_8 , яка є третьою особою, не наділена повноваженнями на звернення з такою заявою.

Водночас, оскільки ОСОБА_8 є одночасно директором відповідача, суд вважає за необхідне надати оцінку заявленим доводам щодо позовної давності.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка, як об`єкт цивільних прав, була сформована за рахунок земельних ділянок, щодо яких органами прокуратури було вжито всіх необхідних дій в рамках строків позовної давності щодо захисту майнових прав Одеської міської ради, що підтверджено численними рішеннями судів, лише 02.09.2019, за висновком суду саме з цієї дати починається відлік строку позовної давності.

При цьому, враховуючи дату подачі позовної заяви, суд вказує про звернення прокуратури з відповідним позовом з дотриманням строків позовної давності.

З урахуванням різного суб`єктного складу відповідачів у даній справі та у справі №522/9459/21, суд вказує також про відсутність підстав для задоволення клопотання третьої особи про залишення даного позову без розгляду. При цьому, суд також вказує про відсутність необхідності в ухваленні окремої ухвали з цього питання, оскільки питання правомірності відмови у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду може бути оскаржено лише одночасно з оскарженням рішення суду.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальність "Весняний бульвар" (65058, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 28/30-б, код ЄДРПОУ 42859145) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) земельну ділянку, загальною площею 0,4 га, що розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 28/30-Б, 28/30-В, кадастровий номер: 5110137500:45:005:0064.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Весняний бульвар" (65058, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 28/30-б, код ЄДРПОУ 42859145) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 154 039 /сто п`ятдесят чотири тисячі тридцять дев`ять/ грн 58 коп. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1 240 /одна тисяча двісті сорок/ грн 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 10 листопада 2022 р.

Суддя Ю.М. Щавинська